Реферат на тему:

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Значення та правові засади правового регулювання зовнішньоекономічної
діяльності в Україні

За площею, чисельністю населення, природоресурсним, промисловим і
науково-освітнім потенціалом Україна є великою світовою країною. Чому
вона нині не посідає чільного місця у світовому співтоваристві — тема,
що перебуває поза межами пропонованого курсу лекцій. Для того щоб
здійснювати економічне співробітництво із зарубіжними країнами, Україні
потрібна належна правова база.

Коли Україна була суб’єктом СРСР, її зовнішньоекономічна діяльність
відбувалась у межах правового поля, якому були притаманні
командно-адміністративна економіка та наявність монополії зовнішньої
торгівлі.

Фактично правова база зовнішньоекономічної діяльності України почала
створюватись після здобуття країною незалежності.

22 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про
міжнародні договори України» (далі — Закон). Положення Закону визначають
загальний порядок укладення і виконання міжнародних договорів незалежно
від їх характеру. Зазначений Закон є правовою основою укладення Україною
міжнародних економічних договорів.

Міжнародні договори України з іноземними державами та міжнародними
організаціями укладаються від імені України, її Уряду, міністерств та
інших центральних органів державної виконавчої влади.

Міністерство закордонних справ України подає Уряду пропозиції щодо
укладення міжнародних договорів. Інші міністерства та центральні органи
державної виконавчої влади подають Уряду такі пропозиції разом з
Міністерством закордонних справ України чи за погодженням з ним.
Міжнародні договори міжвідомчого характеру укладаються відповідно до
порядку, який встановлено Кабінетом Міністрів України. Пропозиції
містять обгрунтування необхідності укладення міжнародного договору, його
проект і в разі потреби — рекомендації делегації чи представнику України
щодо ведення переговорів з укладення договору.

Ведення переговорів, прийняття тексту міжнародного договору, його
підписання здійснюються лише уповноваженими особами.

У ст. 7 Закону визначено міжнародні договори, яким потрібна ратифікація
Верховною Радою України. Зокрема, загальноекономічні міжнародні
договори, а також угоди про участь України в міждержавних організаціях
(об’єднаннях) підлягають ратифікації парламентом.

Закон передбачає також порядок приєднання України до вже укладених
іншими державами (міжурядовими організаціями) міжнародних договорів.

У ст. 12 Закону зафіксовано, що Україна має дотримуватись укладених нею
міжнародних договорів. Загальний нагляд за виконанням міжнародних
договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України.
Ратифіковані міжнародні договори України (відповідно до ст. 9
Конституції) вважаються невід’ємною складовою національного
законодавства України.

Міжнародні договори, що набрали чинності в Україні, реєструє
Міністерство закордонних справ України у Секретаріаті ООН та у
відповідних органах інших міжнародних організацій. Акти про ратифікацію
міжнародних договорів та їх тексти (останні — не завжди) публікуються в
«Офіційному віснику України».

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» було прийнято ще в
СРСР 16 квітня 1991 р. У ньому визначаються такі види
зовнішньоекономічної діяльності та її суб’єктів:

• експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили;

• надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг
іноземним суб’єктам господарської діяльності, у тому числі виробничих,
транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,
експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,
управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших,
що прямо або у виключній формі не заборонені законами України;

• надання зазначених послуг іноземними суб’єктами господарської
діяльності суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та
інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі; міжнародні
фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках,
передбачених законами України;

• кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

• створення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських,
кредитних і страхових установ за межами України;

• створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених
установ на території України у випадках, передбачених законами України;

• спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що
охоплює створення спільних підприємств різних видів і форм, виконання
спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на
території України, так і за її межами;

• підприємницька діяльність на території України, що пов’язана з
наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших
нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів
господарської діяльності;

• аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за
межами України;

• організація та здійснення діяльності, пов’язаної з проведенням
виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та
інших заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

• організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної
торгівлі на території України за іноземну валюту у випадках,
передбачених законами України;

• товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на
формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності України та іноземними суб’єктами

господарської діяльності; орендні, у тому числі лізингові, операції між
суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними
суб’єктами господарської діяльності; операції з придбання, продажу та
обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на
міжбанківському валютному ринку;

• роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними
суб’єктами господарської діяльності як на території України, так і за її
межами;

• роботи іноземних фізичних осіб на контрактній основі із суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її
межами;

• інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо або у
виключній формі законами України.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є такі:

• фізичні особи — підприємці;

• юридичні особи;

• об’єднання фізичних осіб — підприємців і юридичних осіб;

• структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності;

• спільні підприємства;

• інші передбачені законом.

Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності фізичні особи, які мають
доміцилій на території України, повинні бути зареєстровані як підприємці
згідно із Законом України «Про підприємництво».

Фізичні особи, які не мають доміцилію на території України, повинні бути
суб’єктами господарської діяльності згідно із законом доміцилію або
законом їх громадянства.

Юридичні особи мають бути суб’єктами господарської діяльності України
або іноземними суб’єктами господарської діяльності відповідно до своїх
засновницьких документів.

Стороною зовнішньоекономічного договору обов’язково має бути іноземний
контрагент. Угода повинна містити так звані базові умови, тобто розподіл
обов’язків між сторонами, положення про платежі в іноземній валюті,
застереження захисні (умови, спрямовані на зменшення можливих витрат
контрагентів) та арбітражне.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють право на діяльність
після державної реєстрації їх як учасників такої діяльності.

Державним органам забороняється втручатись у зовнішньоекономічну
діяльність у випадках, не передбачених законодавством України. Суб’єкти
зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати
представництва на території інших держав згідно з їх законами. Іноземні
суб’єкти господарювання, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на
території України, мають право відкривати в ній представництва. Сторони
зовнішньоекономічного договору мають бути здатними до його укладення.

Зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства
України, міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних
органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній
формі законодавством України.

Зовнішньоекономічна угода складається в письмовій формі, якщо інше не
встановлено законом або міжнародним договором України. Якщо така угода
укладається фізичною особою, то достатньо лише її підпису. Від імені
інших суб’єктів контракт підписують дві особи.

Для укладення зовнішньоекономічного договору не потрібний дозвіл органів
влади та вищої організації, крім випадків, спеціально обумовлених
законодавством. Можуть укладатись будь-які зовнішньоекономічні
контракти, окрім прямо і у виключній формі заборонені законодавством
України.

Зовнішньоекономічна угода може бути визнана недійсною у судовому або
арбітражному порядку, якщо вона суперечить законам України та її
міжнародним договорам. Передбачено, законодавство якої саме країни
застосовується до визначення прав та обов’язків сторін.

Окрім Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» існують ще й
такі нормативно-правові акти:

• Цивільний кодекс України;

• Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91;

• Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»
від 23.09.94;

• Закон України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»» від 07.05.96;

• Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.95;

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і
валютного контролю» від 19.02.93; Указ Президента України «Про
індикативні ціни на товари при здійсненні суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій»
від 18.11.94; Указ Президента України «Про застосування Міжнародних
правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.94; Указ Президента
України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, які
укладають суб’єкти підприємницької діяльності України» від 04.11.94;

Указ Президента України «Про регулювання бартерних (товарообмінних)
операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 27.01.95;

Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо регулювання бартерних
(товарообмінних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від
26.07.95;

Постанова Кабінету Міністрів і Національного банку України «Про типові
платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові
форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від
21.06.95;

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Затверджене наказом МЗЕЗторгу України від 05.10.95 (зареєстровано у
Міністерстві юстиції України 09.10.95 за № 367/903).

Порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних договорів.
Затверджений наказом Міністерства економіки України від 22JJ6.2000 № 136
(зареєстровано у Міністерстві юстиції Украї-.07.2000 за № 420/4641).

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

У ст. 9 і 10 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
зафіксовано компетенцію органів державного управління у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.

До компетенції Верховної Ради України входить:

• прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються
зовнішньоекономічної діяльності;

• затвердження основних напрямків зовнішньоекономічної політики України;

• розгляд, затвердження та зміна структури органів державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• укладення міжнародних договорів України відповідно до законодавства
України про міжнародні договори України та приведення чинного
законодавства відповідно до правил, встановлених цими договорами;

• встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на
території України відповідно до затверджених переліків товарів, експорт
та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється.

Кабінет Міністрів України виконує такі функції у сфері
зовнішньоекономічної діяльності:

• розробляє заходи, спрямовані на здійснення зовнішньоекономічної
політики України;

• координує діяльність міністерств, державних комітетів і відомств
України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• координує роботу торговельних представництв України в іноземних
державах;

• приймає нормативні акти з питань зовнішньоекономічної діяльності у
випадках, передбачених законами України;

• здійснює переговори і укладає міжурядові договори України з питань
зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами
України про міжнародні договори України; забезпечує виконання
міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності
всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету
Міністрів, та залучає до їх виконання інших суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

• відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить
на розгляд Верховної Ради пропозиції щодо системи міністерств, державних
комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть
перевищувати повноваження Кабінету Міністрів України;

• забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану
України;

• здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів
Державного валютного фонду України.

Національний банк України має такі повноваження щодо
зовнішньоекономічної діяльності:

• зберігає і використовує золотовалютний резерв України та інших
державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України;

• представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших
країн, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами і
укладає відповідні міжбанківські угоди;

• регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших
держав;

• здійснює облік і розрахунки за наданими та одержаними державними
кредитами й позиками, виконує операції з центральними валютними
ресурсами, що виділяються з Державного валютного фонду України у
розпорядження Національного банку України;

• здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і
банківську діяльність» та інших законів України.

Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього
функцій Банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

Важливе місце у зовнішньоекономічній діяльності посідає Міністерство
економіки України. Воно забезпечує здійснення єдиної
зовнішньоекономічної політики у разі виходу суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності на зовнішній ринок, координує їх
зовнішньоекономічну діяльність, у тому числі відповідно до міжнародних
договорів України, а також виконує інші функції відповідно до законів
України.

Питання митного контролю в Україні належать до компетенції Державної
митної служби.

Певні повноваження у сфері зовнішньоекономічної діяльності мають деякі
інші центральні органи влади. До органів місцевого управління
зовнішньоекономічною діяльністю належать місцеві ради народних депутатів
України та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також територіальні
підрозділи (відділення) органів державного регулювання
зовнішньоекономічної діяльності України. Компетенція місцевих рад
народних депутатів України та їх виконавчих і розпорядчих органів
визначається Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та
чинним законодавством.

Список використаної літератури:

Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. — М.:БСЭ,
1998.

Вельяминов Г. М. Основы международного экономического права. — М.: ТЕИС,
1994.

Дахно I. I. Антимонопольне право. — К.: Четверта хвиля, 1998.

Дахно И. И. Патентно-лицензионная работа. — К.: Блиц-информ, 1996.

Дахно И. И. Патентоведение. — Харьков: Ксилон, 1997.

Действующее международное право. — М.: Изд-во Моск. независимого ин-та
междунар. права, 1996. — Т. 1—3.

Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право:
Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997.

Международное право: Учебник / Под ред. Г. Н. Тункина. — М.: Юрид. лит.,
1994.

Международное частное право: Действующие нормативные акты. — М.:

Изд-во ин-та междунар. права и экономики, 1997.

Международное частное право // Сб. документов. — М.: Изд-во «БЕК», 1997.

Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. — К.: Либідь, 1995.

Основы права Европейского Союза: Учеб. пособие / Под ред. С. Ю.
Каш-кина. — М.: Белые альвы, 1997.

Панов В. П. Международное право: Учеб. материалы. — М.: ИНФРА-М, 1997.

Тынель А., Функ Я., Хвалей В. Курс международного торгового права. —
Минск: Амалфея, 1999.

Шлеплер Х.-А. Международные экономические организации: Справочник. — М.:
Междунар. отношения, 1999.

Шумилов В. М. Международное экономическое право. — М.:
Издат.-кон-салтинг. фирма «Де-Ка», 1999.

Business Guide to the Uruguay Round. — Geneva: ITC/CS, 1995.

Chuan J. С Т. Law of International Trade. — London: Sweet & Maxwell,
1998.

Competition law of the European communities. Rules applicable to
undertakings. — Brussels, 1990. — Vol. 1.

Contemporary business low principles and cases / R. C. Hoeber et al. — 3
ed. — N. Y.: Mac Grow Hill book company, 1986.

Oxford Paperback Encyclopedia. — London: Oxford Univ. Press, 1998.

Trebilcock Michael J., Howse Robert. The Regulation of International
Trade. — London: Routledge, 1997.

Похожие записи