Реферат на тему:

Правове регулювання відносин у межах міжнародних економічних договорів

Специфіка суб’єктів (контрагентів), між якими виникають міжнародні
економічні відносини, різноманітність предметів, які лежать в основі цих
відносин, та інші чинники зумовлюють певну складність правового
регулювання у цій сфері. Тим більше, що в основі міжнародних економічних
угод лежать різні договори в галузі торгівлі, фінансів, транспорту,
промислового й сільськогосподарського співробітництва,
науково-технічного прогресу та ін. Навіть у межах одного різновиду
договору, як правило, спостерігається значне розмаїття предметів
договору, вартості, строків, економічного становища контрагентів тощо.

Отже, складність міжнародних економічних відносин обумовлює складність
їх правового регулювання. Крім цього, слід мати на увазі й те, що
національні правові системи, інститути та норми, які використовуються в
окремих випадках для регулювання міжнародних економічних відносин, мають
ще суттєві розбіжності. І, звичайно, у даному випадку ще не уніфіковано
національне законодавство, краще було б, щоб ці відносини регулювалися
на рівні норм міжнародних договорів та інших міжнародних актів. Але
оскільки таких актів ще недостатньо, остільки більш широко
використовуються норми національного права та звичаї.

Важливе значення у справі регулювання укладання міжнародних економічних
договорів має Закон України від 22 грудня 1993 р. «Про міжнародні
договори».

Одним із найважливіших нормативних актів у нашій державі, який регулює
зовнішньоекономічну діяльність, є Закон «Про зовнішньоекономічну
діяльність», прийнятий Верховною Радою України 16 квітня 1991 р. У цьому
законі закріплені загальні положення, які розкривають значення термінів,
що використовуються в ньому (аудит, валютні кошти, демпінг, експорт,
імпорт, квота, представництво тощо), систему принципів і види
зовнішньоекономічної діяльності, основи її регулювання, захист прав і
законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, питання
відповідальності та ін.

Важливі норми, що використовуються або використовувались у сфері
регулювання міжнародних економічних відносин, містяться і в інших
законах України, зокрема «Про іноземні інвестиції» (від 13 березня 1992
р.), в Декреті Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного
інвестування» (від 20 травня 1993 р.), у «Митному кодексі України» (від
12 грудня 1991 р.), у законах «Про інвестиційну діяльність» (від 18
вересня 1991 р.), «Про Єдиний митний тариф» (від 5 лютого 1992 р.) та
ін.

З деяких питань зовнішньоекономічної діяльності приймаються постанови
Верховної Ради України. Так, 12 травня 1992 р. цим органом була прийнята
Постанова «Про порядок проведення бартерних операцій у 1992 р. у галузі
зовнішньоекономічної діяльності».

Кабінет Міністрів України також приймає постанови щодо регулювання
зовнішньоекономічних відносин (наприклад, Постанова від 7 квітня 1992 р.
«Про порядок оплати податку на валютну виручку від експорту продукції
(робіт, послуг) у 1992 р.»).

Підкреслюючи цивільно-правовий характер зовнішньоекономічних договорів,
слід зазначити, що тут можуть використовуватися і норми
адміністративного, митного, валютно-фінансового, трудового, податкового
та іншого законодавства. Так, сторони (контрагенти) міжнародних
економічних відносин не можуть не враховувати норми, які регламентують
порядок ввезення і вивезення товарів, проходження митного контролю, їх
якості, виду валюти, яка використовується для їх оплати, тощо.
Наприклад, у разі направлення згідно з договором спеціалістів за кордон
необхідно знати чинне там законодавство, оскільки у ряді країн в окремих
сферах існують обмеження щодо використання праці іноземних громадян,
обумовлені необхідністю забезпечення трудової зайнятості місцевого
населення.

Відомо, що систему органів державного управління зовнішньоекономічною
діяльністю, їх правовий статус визначають нормативні акти, що входять у
систему саме цієї галузі законодавства. Так, 8 травня 1992 р. була
прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Питання Міністерства
зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України», в якій було
зазначено, що Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі
України є правонаступником колишніх Міністерства зовнішньоекономічних
зв’язків і Міністерства торгівлі України. Нині це міністерство
називається Міністерством економіки та з питань Європейської інтеграції
України.

Отже, правове регулювання відносин, що виникають на основі міжнародних
економічних відносин, має комплексний міжгалузевий характер, тобто
спостерігається своєрідна «кооперація» норм різних галузей національного
права.

?

” – »

$

?

o

¤E

phDючи на те, що РЕВ уже не існує, ці нормативні акти є основою
відповідних міжнародних економічних відносин між державами Східної
Європи.

Серед універсальних міжнародних організацій необхідно виділити передусім
Комісію ООН з права міжнародної торгівлі. У результаті діяльності цієї
комісії були розроблені такі важливі міжнародно-правові акти, як
Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Конвенція
про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу, Акт про міжнародний
комерційний арбітраж та ін.

Усі ці акти мають важливе значення для регулювання міжнародних
економічних відносин. Приміром, у Преамбулі Конвенції ООН про договори
міжнародної купівлі-продажу товарів, яка була прийнята у Відні (Австрія)
у 1980 р., зазначено, що держави-учасниці, беручи до уваги загальні цілі
резолюції 6-ї спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН про
встановлення Нового міжнародного економічного порядку та вважаючи, що
розвиток міжнародної торгівлі на основі рівності і взаємовигоди є
важливим елементом у справі сприяння розвитку дружніх відносин між
державами, а також те, що прийняття однакових норм, які регулюють
договори міжнародної купівлі-продажу товарів і враховують різні
суспільні, економічні і правові системи, сприятиме усуненню правових
бар’єрів у міжнародній торгівлі та її розвитку, підписали згадану
Конвенцію.

Важливе значення для регулювання відносин, що виникають у межах
міжнародних відносин, має Правове керівництво щодо складання міжнародних
контрактів на будівництво промислових об’єктів, яке розроблене і
затверджене у 1987 р. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі. Це
досить об’ємний документ (близько 350 сторінок), про зміст якого
свідчать назви його глав (розділів), зокрема: дослідження, що передують
укладенню контракту; вибір методу укладення контракту; процедура
укладення контракту; загальні зауваження щодо укладення контрактів;
загальна характеристика робіт і гарантія якості; передання технології;
ціна й умови платежу; поставка устаткування і матеріалів, робота на
будівельному майданчику; інженер-консультант; субпідряди; перевірка і
випробування в процесі виробництва і під час будівництва; завершення,
здавання і приймання об’єкта; перехід ризику; передання права власності;
страхування, забезпечення виконання зобов’язань; прострочення, дефекти
та інші випадки невиконання зобов’язань; застереження про раніше оцінені
збитки і штрафні неустойки, відшкодування збитків, застереження про
особливо складні обставини, застереження про внесення змін; зупинення
будівництва; припинення дії контракту; поставка запасних частин і
надання послуг після завершення будівництва; передання прав і обов’язків
за контрактом; вибір права, яке застосовується; урегулювання спорів.

Як бачимо, основні положення цього документа мають загальний,
універсальний характер і можуть бути використані під час укладення
договорів різних типів.

Немало зроблено у створенні правової основи міжнародних економічних
договорів Європейською економічною комісією ООН — однією, як уже
зазначалося, із міжнародних економічних організацій. Цією Комісією,
зокрема, розроблені Керівництво щодо складання договорів на спорудження
великих промислових об’єктів; Керівництво щодо складання договорів про
міжнародне передання виробничого досвіду і знань у машинобудуванні;
Керівництво щодо складання міжнародних договорів про промислове
співробітництво; Керівництво щодо складання міжнародних договорів між
сторонами, що об’єднуються для здійснення конкретного проекту;
Керівництво щодо складання міжнародних договорів не консультативного
інжинірингу; Керівництво щодо складання міжнародних договорів на
послуги, пов’язані з матеріально-технічним обслуговуванням, ремонтом та
експлуатацією промислових та інших споруд.

Європейська економічна комісія ООН розробила також Загальні умови
експортних поставок машинного обладнання та Загальні умови договору
купівлі-продажу для експорту споживчих товарів. У цих документах
викладені стандартні умови, що враховуються під час оформлення
міжнародних економічних договорів. Чимало фірм посилаються на них під
час оформлення договорів.

Ряд документів розроблено також і Міжнародною торговою палатою. Це
Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів (редакція
1983 р.), Уніфіковані правила щодо інкасо торгових документів (редакція
1978 р.), Міжнародні правила щодо тлумачення торговельних термінів
(«Інкотермс») (редакція 1980 р.).

Існують також типові контракти і керівництва щодо складання договорів,
розроблені різними міжнародними професійними асоціаціями. Так,
Організацією щодо координації Європейської металообробної промисловості
розроблені Керівництво щодо складання міжнародних договорів на
дослідження і розробки; Керівництво щодо складання договорів на
передання «ноу-хау», зразок договору патентної ліцензії та ін. Ці
документи мають суто рекомендаційний характер.

Література

Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо,
1975.- 408с.

Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична
література, 2002.- 324с.

Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ,
2002.- 312с.

Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.

Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів
юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.-
210с.- 9.58

Похожие записи