Реферат на тему:

Правове регулювання ринку цінних паперів в Україні

В Україні триває складний процес становлення і розбудови суверенної
демократичної, правової держави, інтеграції її в світову політичну і
економічну систему. Перехід до ринкових економічних відносин спричинив
виникнення нових інститутів цивільного, фінансового, адміністративного
та інших галузей права. На сьогодні склалася ситуація, коли розвиток
суспільних відносин випереджує відповідне формування нормативно-правової
бази. Така ситуація призводить до неврегульованості суспільних відносин,
що є підставою для різноманітних зловживань. Усе вищесказане стосується
і відносин, які виникли в результаті формування фондового ринку.

У статті відстоюється позиція, що фондовий ринок у його широкому
розумінні в умовах сьогодення потребує досконалої методологічної бази
для розроблення і прийняття ефективного законодавства в даній галузі.
Гальмування процесів розвитку і функціонування ринку цінних паперів за
умов недосконалої законодавчо-правової бази негативно позначається на
формуванні інвестиційних ресурсів і капіталізації економіки. Адже
економічні процеси сьогодення неможливі без обігу цінних паперів і
належного функціонування фондового ринку.

Ступінь розробки даної теми в спеціальній літературі невисокий. Уже було
видано декілька монографічних видань, як російських так і українських, в
яких викладені теоретичні положення організації фондовго ринку, а також
виствітлені основні теоретичні вчення про окремі види цінних паперів.
Проблеми застосування цінних паперів у господарському обігу привертають
увагу фахівців юристів та економістів, таких як: Альохін В.П., Колесник
В.В., Оскольский В.В., Кутиркін А.Н., Рибак В.В,, Мозговий О.М. Мельник
В.А., Лукашов С.В., Щербина В.С., Павлов В.І., Пилипенко І.І.,
Кривов’язнюк І.В. тощо. Проте все ще спостерігається неповне дослідження
та використання інструментів фондового ринку в Україні: деякі інститути
зовсім не знайшли свого врегулювання нормами внутрішнього українського
законодавства, наприклад, захист від використання інсайдерської
інформації.

Дана стаття присвячена дослідженню існуючої законодавчої бази
регулювання випуску та обігу цінних паперів, державного регулювання
ринку цінних паперів та практики застосування цінних паперів в Україні.

Законодавство про цінні папери і фондовий ринок почало складатися в
останні роки існування СРСР і на сьогодні перебуває у стадії формування.
Існуючи аспекти регулювання ринку цінних паперів закріплені рядом
законодавчих актів України, таких як: Конституція України, відповідні
кодекси і закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів
України, нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку України.

Законодавче регулювання ринку цінних паперів є багаторівневою
структурою, в основу якої покладено конституційні принципи. Цивільний
кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення, кримінальний
Кодекс України, закони України “Про власність”, “Про підприємництво”,
“Про цінні папери і фондову біржу”, “Про господарські товариства”, “Про
державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про Національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в
Україні” регулюють відносини на фондовому ринку. Укази Президента,
постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні
документи відповідних державних органів у сфері регулювання ринку цінних
паперів забезпечують проведення фінансової та інвестиційної політики в
Україні [1].

1995 р. Верховна Рада України схвалила Концепцію функціонування та
розвитку фондового ринку України [2], яка окреслила модель фондового
ринку та принципи його функціонування. У Концепції сформульовані основні
принципи функціонування фондового ринку – урегульованість,
контрольованість, ефективність, надійність захисту інвесторів,
прозорість, відкритість, конкурентність, цілісність ринку.

Надалі важливим кроком у становленні і існуванні та функціонуванні ринку
цінних паперів став указ Президента України “Про Державну комісію з
цінних паперів та фондового ринку”, згідно з яким була створена Державна
Комісія з цінних паперів та фондового ринку як центральний орган
державної виконавчої влади. Законодавче закріплення статусу, прав і
завдань ДКЦПРФ набула згідно із Законом України “Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Найголовнішим елементом розвитку ринку цінних паперів є
законодавчо-правове регулювання, яке забезпечує загальнообов’язковий
регулятивний вплив на діяльність і поведінку всіх учасників ринку цінних
паперів. Цей елемент утворює необхідний нормативно правовий базис, на
якому учасники ринкових взаємовідносин, у тому числі держава та її
уповноважені органи, реалізують свої права, інтереси, обов’язки і
повноваження.

Державне регулювання ринку цінних паперів – здійснення державою
комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком
цінних паперів та їх похідних та їх запобігання зловживанням і
порушенням у цій сфері [3]. Державне регулювання ринку цінних паперів
здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері
випуску та обігу цінних паперів та їх похідних [4]; створення умов для
ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів
фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; одержання
учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу
цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;
одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску
та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності
емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої
інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;
забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і
посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на
цінні папери; захист прав учасників фондового ринку; інтеграція у
європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками цінних
паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та
створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних
паперів контролю та прозорістю ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах,
як: прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку
цінних паперів; регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та
обов’язків учасників ринку цінних паперів; видачі спеціальних дозволів
(ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів
та забезпечення контролю за такою діяльністю; заборони та зупинення на
певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних
паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю
діяльність та притягнення до відповідальності; реєстрації випусків
(емісій) цінних паперів та інформації про їх випуск (емісію); контролю
за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та
інформації про їх випуск, умов продажу (розміщення) цінних паперів,
передбачених такою інформацією; створення системи захисту прав
інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів
та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних
паперів; контролю за достовірністю інформації, що подається емітентами
та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних
паперів, контролюючим органам; встановлення правил та стандартів
здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх
дотриманням; контролю за дотриманням антимонопольного законодавства на
ринку цінних паперів; контролю за системами ціноутворення на ринку
цінних паперів; контролю за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та
обіг цінних паперів; проведення інших заходів щодо державного
регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Законодавством визначені такі види професійної діяльності на ринку
цінних паперів: торгівля цінними паперами – здійснення цивільно-правових
угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти
їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії
за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та
за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська
діяльність), крім випадків, передбачених законодавством; депозитарна
діяльність – діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів
та/ або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування
угод з цінними паперами; розрахунково-клірингова діяльність – діяльність
з визначення взаємних зобов’язань щодо угод з цінними паперами та
розрахунків за ними; діяльність з управління цінними паперами –
діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду на підставі
відповідного договору протягом визначеного терміну щодо управління
переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах
власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою
третіх осіб; діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних
паперів – збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що
складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних
цінних паперів, їх емітентів та власників; діяльність з організації
торгівлі на ринку цінних паперів – надання послуг, що безпосередньо
сприяють укладенню цивільно-правових угод з цінними паперами на
біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних
паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі
посередницька діяльність з випуску та обігу цінних паперів, здійснюється
юридичними і фізичними особами винятково на підставі спеціальних
дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним
законодавством. У процесі здійснення професійної діяльності на ринку
цінних паперів особи, які здійснюють таку діяльність, зобов’язані
дотримуватися встановлених відповідно до цього Закону та інших актів
законодавства України обов’язкових нормативів достатності власних коштів
та інших показників і вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними
паперами.

На сьогодні державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи
здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах
своїх повноважень, визначених чинним законодавством (5). 3 метою
координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку
цінних паперів створюється Координаційна рада. До складу Координаційної
ради входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції
здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та
інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад і Положення
про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія
з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим
Президенту України і підзвітним Верховній Раді України. До системи цього
органу входять Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її
центральний апарат та територіальні органи. Державна комісія з цінних
паперів та фондового ринку утворюється у складі Голови Комісії та шести
членів Комісії. Голова Комісії, її члени призначаються та звільняються
Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Голова та
члени Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку мають право
без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді чи арбітражному
суді. Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії – сім років.
Одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів
підряд. Звільнення Голови Комісії та членів Комісії протягом терміну
повноважень може мати місце лише за власним бажанням, а також у разі
вчинення злочину та у зв’язку з неможливістю виконання обов’язків за
станом здоров’я. Основною формою роботи Комісії є засідання, які
проводяться за рішенням Голови Комісії у разі необхідності, але не рідше
одного разу на місяць. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому
присутні не менше п’яти осіб. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо
за нього подано не менше п’яти голосів. Положення про Державну комісію з
цінних паперів та фондового ринку затверджується Президентом України.
Територіальні органи Комісії діють на основі положення, що
затверджується Комісією, і координують свою діяльність з місцевими
державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує з
питань, що належать до її компетенції, акти законодавства, обов’язкові
для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх
об’єднаннями, контролює їх виконання. Також зазначимо, що до повноважень
Комісії віднесено контроль за дотриманням законодавства, організаційне
забезпечення інфракструктури ринку та робота з удосконаленням системи
заходів щодо захисту інтересів учасників ринку цінних паперів. При
Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку створюється
Консультаційно-експертна рада, інші органи та установи.
Консультаційно-експертна рада розробляє рекомендації щодо політики на
ринку цінних паперів та бере участь у підготовці та обговоренні проектів
актів законодавства, які розробляються та розглядаються Комісією. Склад
Консультаційно-експертної ради та положення про неї затверджує Державна
комісія з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія з цінних
паперів та фондового ринку звертається до суду та господарського суду з
позовами (заявами) у зв’язку з порушенням законодавства України про
цінні папери.

І все ж таки, при усьому різноманітті законодавчих актів щодо
регулювання ринку цінних паперів України, законодавча нормативна база
залишається недосконалою і суперечливою.

Так, спірною є доцільність встановлення у обмеженні випуску акціонерними
товариствами іменних акцій у розмірі, який не перевищує 10 відсотків
статутного фонду цього акціонерного товариства. Таке обмеження значно
обмежує можливості акціонерного товариства в залученні додаткових
коштів, необхідних для господарської діяльності, шляхом випуску
привілейованих акцій, які є привабливими і для інвесторів (значні
переваги і гарантії), і для товариств (не розпорошується контрольний
пакет акцій, який дає право управління товариством). У багатьох країнах,
наприклад, у Росії, такого обмеження не існує, а ринок привілейованих
акцій характеризується нижчою ціною привілейованих акцій порівняно з
простими при рівній номінальній вартості ( у 2–10 разів залежно від
емітента).

У результаті активізації вексельного обігу на фондовому ринку України
явно визначилися прогалини у вітчизняному законодавстві, яке регулює
порядок випуску та обігу векселів.

У першу чергу необхідна регламентація на законодавчому рівні умов та
розмірів оподаткування операцій з векселями, встановлення
відповідальності за правовпорушення, пов’язані з вексельним обігом, а
також обмеження випуску векселів одним емітентом розміром його
статутного фонду, резервного фонду або вартості чистих активів.

Дуже гостро на сьогодні постала проблема правового захисту прав
векселедержателів. На сьогодні в Україні не здійснюється будь-яка
державна реєстрація випущених векселів. Не існує також обмежень щодо
випуску векселів одним суб’єктом підприємницької діяльності. Така
ситуація може призвести до випуску в обіг нічим не гарантованих
векселів. Щоб уникнути такої ситуації, на нашу думку, варто використати
досвід Сполучених Штатів Америки, де ринок векселів не розвивався до
початку 80-х років, поки не були зроблені важливі нововведення.
По-перше, запроваджена процедура державної реєстрації певних категорій
векселів, яка отримала назву „реєстрація на полиці”. Вона передбачає
реєстрацію кожного випуску векселів із терміном обігу більше 270 днів
Комісією з цінних паперів, яка дозволяє за визначених умов реєструвати
безперервні програми випусків векселів один раз. Із запровадженням
такого порядку оформлення векселів, що випускаються безперервно, стало
для емітента значно простішим. Крім того, в межах однієї програми
випуску „реєстрація на полиці” забезпечує можливість випуску різних
видів векселів. По-друге, впроваджена процедура встановлення кредитних
рейтингів пропонованих випусків. Емітенти векселів при проведенні
„реєстрації на полиці” звертаються до рейтингового агентства, яке надає
відповідний рейтинг новому випуску векселів на визначену суму. Це
дозволяє інвесторам постійно одержувати необхідну інформацію про рейтинг
векселів, які вони бажають придбати. По-третє, здійснені заходи,
спрямовані на створення ліквідного вторинного ринку векселів. Ліквідний
вторинний ринок, на якому провадиться котирування цін на векселі,
повинен існувати для того, щоб кожний інвестор знав: векселі, якими він
володіє, можуть бути продані в будь-який час.

Існує думка про необхідність введення в Україні обов’язкового
попереднього депонування емітентом чи акцептантом (у переказному
векселі) коштів для подальшого погашення погашення випущених чи
акцептованих векселів. З позицій захисту прав векселедержателів цей
спосіб видається найбільш надійним. Проте такий спосіб захисту прав
векселедержателів зводить нанівець функцію векселя як інструменту
товарного кредитування. Тому доцільним було б розробити іншу систему
захисту прав векселедержателів. Очевидно, що доцільно було б передбачити
на законодавчому рівні систему обов’язкової реєстрації випуску простих
векселів та акцептування переказних векселів з одночасною перевіркою
дотримання ліміту максимального розміру номінальної вартості випущених
(акцептованих) векселів емітентом.

Особливістю української моделі приватизації, яка може негативно
позначитися на становленні фондового ринку, є функціонування фінансових
посередників тільки як інституційних інвесторів, а не як брокерів.
Комісійна торгівля, яка у більшості країн має назву брокерської
діяльності, всіляко підтримується органами державного регулювання
національних фондових ринків, у той час, як операції посередників за
власний рахунок (так звана дилерська діяльність) дещо стримуються як
такі, що збільшують ризики. В Україні спостерігається щодо цього
диспропорція, яку необхідно якнайшвидше подолати з метою досягнення хоча
б відносної рівноваги ринку. Комісійні операції мають стати вигідними,
інакше інтереси дрібного інвестора захистити буде неможливо.

В Україні опціонні угоди, хоча вони й не передбачені законодавством,
набувають все більшого поширення. За такими угодами здійснюється
торгівля цінними паперами як на фондових біржах, так і на позабіржовому
ринку. Аналіз ситуації, що склалася на ринку опціонів України, дозволяє
зробити висновок про необхідність негайного законодавчого врегулювання
цієї сфери фондового ринку, де торгівля похідними фондовими
інструментами відбувається нині майже на аматорських засадах.

На сьогодні законодавство України не передбачає обігу похідних фондових
інструментів на вітчизняному ринку цінних паперів, що відчутно гальмує
розвиток ринку в цілому. Ці питання потребують оперативного
законодавчого вирішення. Зокрема, в новій редакції Закону України „Про
цінні папери і фондову біржу” необхідно дати визначення понять похідних
фондових інструментів і регламентувати особливості їх випуску та обігу.

Також залишається не до кінця урегульованими такі питання, як
необхідність отримання ліцензії Національного банку України на придбання
цінних паперів українських підприємств іноземними інвесторами; деяки
аспекти реєстрації учасників ринку цінних паперів тощо.

Актуальним залишається питання нагальної необхідності прийняття в
Україні спеціального Закону, який би врегулював існуючи проблеми
створення і діяльності вітчизняних акціонериних товариств та базувався
на загальноприйнятих відпрацьованих міжнародних принципах корпоративного
управління.

Отже, зробимо висновок. Фондовий ринок як сегмент фінансового ринку стає
потужним механізмом мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових
ресурсів [6], які так потрібні для динамічного розвитку економіки та
сприяють акумулюванню інвестиційних капіталів у виробничу та соціальну
сфери. На сьогодні ринок цінних папреів регулює більше 100
законодавчо-нормативних актів, але, незважаючи на це, залишається
суперечливими і не врегульованими багато аспектів належного
функціонування ринку цінних паперів в Україні.

Якщо існуючі проблеми вирішити шляхом внесення змін до існуючих
законодавчо-нормативних документів, прийняття нових законодавчих актів у
сфері регулювання ринку цінних паперів, проведенням наукових досліджень
з проблем законодавчого і нормативно-правового регулювання фондового
ринку України, то це прискорить розвиток організованого фондового ринку
в Україні, що в свою чергу позитивно вплине на масовий вплив довіри до
українських цінних паперів, на їх ліквідність, капіталізацію ринку,
сприятиме збільшенню доходів до бюджету, прискоренню приватизаційних
процесів, виведенню із кризи економіки України.

Література:

1. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов’язнюк І.В. Цінні папери в
Україні: Навчальний посібник. – 2-ге видання. – К., 2004. – 330 с.

2. Постанова Верховної Ради України від 22.09.1995 р. № 342/95.

3. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,
2003. – С. 192.

4. Про державне регулювання ринку цінних паперів: Закон України //
Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 1.

5. Про цінні пепери та фондову біржу: Закон України // Відомості
Верховної Ради України. – 1996. – № 38. – Ст. 38.

6. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999.
– С. 12.

Похожие записи