Реферат на тему:

Правове регулювання придбання, оволодіння та застосування зброї суддями

Забезпечення принципу повної недоторканості суддів повинно бути
гарантовано нормами закону. Цей принцип знайшов своє втілення у Законі
України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992 р. [1]. При цьому статус
недоторканості суддів поширювався на особливий порядок порушення проти
них кримінальних справ, притягнення до кримінальної та адміністративної
відповідальності, затримання, приводу, арешту тощо [2]. Цей перелік був
би неповним, якби ми, згідно із законами України від 23 грудня 1993 р.
„Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” [3] та
„Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному
судочинстві” [4], не наголосили на можливості в тому числі і державного
фізичного захисту цієї категорії державних службовців.

Останнім часом для українського суспільства дедалі актуальнішою стає
проблема фізичного захисту деяких категорій громадян, у зв’язку з їхньою
професійною діяльністю, а саме: осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві, журналістів, народних депутатів, працівників апарату
Кабінету Міністрів України, адміністрації Президента України тощо [5].

Зауважимо, що розв’язуватися ця проблема може двома способами. По-перше,
для цього можуть бути задіяними спеціальні підрозділи міліції, завданням
яких є забезпечення безпеки та особистої охорони працівників суду [6,
7]. По-друге, судді для власного самозахисту можуть отримувати від
органів внутрішніх справ індивідуальні засоби захисту та різного роду
зброю, в тому числі і вогнепальну. Порядок надбання прав на останню,
порядок її зберігання є частиною загальної системи обмеженого обігу
зброї у суспільстві як складової відомчої зброї.

Свого часу для вирішення питання озброєності суддів відповідно до
Законів України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів” [3] та „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві” [4] було розроблено Положення про порядок
придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної
зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту
працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть
участь у кримінальному судочинстві [8], яке поширюється на працівників
суду і правоохоронних органів, їх близьких родичів, а також на осіб, які
беруть участь у кримінальному судочинстві.

Залежно від ступеня загрози життю чи здоров’ю суддів або їх близьких
родичів, згідно зі ст. 5 Закону України „Про державний захист
працівників суду і правоохоронних органів” [3], який встановлює загальні
засади щодо фізичного самозахисту цих категорій осіб, їм можуть
видаватися вогнепальна зброя, а також спеціальні засоби індивідуального
захисту. Відомчий нормативний акт МВС України [8] деталізує попередню
норму таким чином: у тимчасове користування кожній такій особі може
видаватися один пістолет, боєкомплект патронів до нього та кобура для їх
носіння або один газовий пістолет (револьвер) і комплект патронів до
нього, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Тобто, при буквальному тлумаченні цих статей законодавства ми дійдемо до
висновку, що вогнепальна зброя за однакових правових підстав може
видаватися як державним службовцям, власне якими є судді, так і
цивільним особам, якими є їх родичі. Проте практика йде дещо іншим
шляхом. У першу чергу спеціальними підрозділами міліції здійснюється
супроводження осіб, взятих під державний захист, під час забезпечення
заходів особистої охорони. А вже як останній рівень державного захисту,
– працівникам судів видається зброя, причому у Запорізькій області ця
практика поширюється в основному на керівництво судів. У той же час їх
родичам, у кращому випадку, як правило видається газова зброя або засоби
індивідуального захисту.

Таким чином, законодавцю з самого початку, на нашу думку, необхідно було
б прирівняти правовий статус категорії „родичі суддів” до правового
статусу категорії „особи, які беруть участь у кримінальному
судочинстві”, яким, до речі, згідно з тим же Законом України „Про
забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві” [3] видаються тільки спеціальні засоби індивідуального
захисту або у деталізованому відомчому вигляді: кожній такій особі може
видаватися один газовий пістолет (револьвер) та комплект патронів до
нього, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії [8]. При
необхідності особам, щодо яких здійснюються заходи безпеки, можуть
видаватись бронежилети.

Для прийняття рішення про державний захист суддів існує певна
процесуальна процедура. Головою суду, на підставі заяви судді, який
потребує захисту, після відповідної перевірки такої заяви виноситься
мотивована постанова із зазначенням конкретних заходів щодо забезпечення
безпеки таких осіб та строків їх здійснення [9]. Необхідно зазначити, що
фінансування заходів, які повинні здійснюватися з метою забезпечення
безпеки працівників суду, здійснюється органом, що прийняв рішення про
застосування таких заходів безпеки [10].

Видача вогнепальної зброї та спеціальних засобів працівникам суду, яким
у зв’язку з їх професійною діяльністю згідно із чинним законодавством
надано право на державний захист, здійснюється у порядку, встановленому
Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку,
перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї,
пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених
гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами
заявками Господарчого управління МВС України, управлінь
матеріально-технічного і тилового забезпечення та господарчих управлінь,
відділів ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві і
Київській області, УМВС в областях і м. Севастополі.

Але, якщо розглядати аспект зберігання (носіння) вогнепальної зброї
суддями у контексті загальної системи обмеженого обігу зброї у
суспільстві, ця зброя належатиме до категорії відомчої вогнепальної
зброї. Причому відомчість буде подвійна, оскільки придбання вогнепальної
зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту
здійснюється органами внутрішніх справ централізовано через Головне
управління військового і матеріально-технічного забезпечення МВС України
за заявками Господарчого управління МВС України, управлінь
матеріально-технічного і тилового забезпечення та господарчих управлінь,
відділів ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві і
Київській області, УМВС в областях і м. Севастополі. А перерахування до
МВС, ГУМВС та УМВС відповідних коштів на придбання зброї та боєприпасів
до неї, спецзасобів індивідуального захисту та пристосувань для їх
носіння здійснюватиметься судовими органами, які прийняли рішення щодо
здійснення заходів безпеки.

Таким чином, за належністю – це відомча зброя судів, а за організацією
більшої частини обігу (придбання, зберігання, видачі, обліку, вилучення)
– це зброя органів внутрішніх справ.

Зброя та спецзасоби будь-якому судді, при виникненні підстав,
передбачених законодавством, видаються на підставі таких документів:
мотивованої постанови голови суду про здійснення заходів безпеки щодо
власного працівника, який потребує відповідного захисту; медичної
довідки про стан його здоров’я; довідки про заліки після проведення з
ним спеціальних занять згідно з навчальним і тематичним планами з
вивчення вимог відповідних законодавчих і нормативних актів; а також
акта щодо наявності умов для зберігання зброї за місцем проживання таких
осіб.

Причому навчання прийомам володіння вогнепальною зброєю, заходам безпеки
при поводженні із нею, проведення курсу практичних стрільб (з розрахунку
120 патронів на один пістолет на рік) та здачі заліків передбачається з
використанням матеріально-технічної та навчальної бази органів
внутрішніх справ

Оскільки, як уже зазначалося, ця зброя має статус відомчої, вона повинна
зберігатися за певних умов. Зокрема, вогнепальна зброя, боєприпаси та
спеціальні засоби, що видані у тимчасове користування працівникам судів,
повинні зберігатися у металевих сейфах або ящиках, прикріплених до стіни
чи підлоги (анкерними бовтами), за місцем постійного проживання таких
осіб. До зброї не повинні мати доступ сторонні особи.

Контроль за станом зберігання, обліку та наявністю вогнепальної зброї,
боєприпасів і спеціальних засобів індивідуального захисту, виданих у
тимчасове користування працівникам суду, здійснюється головами судів, що
прийняли рішення про застосування заходів безпеки та за місцем
проживання інспекторами відділів служби дозвільної системи та
дільничними інспекторами міліції міськрайвідділів внутрішніх справ. Крім
того, щоквартально працівники судів, яким видана зброя, боєприпаси та
спецзасоби, повинні пред’являти їх до органу внутрішніх справ, що їх
видав, для перевірки наявності зброї, боєприпасів і спецзасобів та їх
технічного стану.

Помешкання, де зберігається вогнепальна зброя судді, набуває статусу
об’єкта дозвільної системи, який підлягає перевірці з боку працівників
дозвільної системи та дільничних інспекторів міліції, що за певних умов
може призвести до суперечностей щодо права недоторканості житла суддів.

Передача іншим особам вказаної зброї, боєприпасів і спеціальних засобів
забороняється. За відсутності потреби у зберіганні вогнепальної зброї,
вона підлягає здачі до чергової частини органу внутрішніх справ, що її
видав. За відсутності умов для надійного зберігання такої зброї та
боєприпасів до неї за місцем тимчасового перебування працівника суду,
зброя підлягає здачі до чергової частини органу внутрішніх справ за
місцем проживання або тимчасового перебування таких осіб, про що
робиться відповідний запис у книзі видачі озброєння та спеціальних
засобів органу внутрішніх справ, до якого здано зброю, боєприпаси та
спеціальні засоби на тимчасове зберігання. Зберігання вказаної
вогнепальної зброї в органах внутрішніх справ здійснюється у порядку,
передбаченому для зберігання табельної зброї органів та підрозділів МВС
України.

У всіх випадках перевезення чи носіння зазначених предметів їх
користувачі повинні мати дозволи органів внутрішніх справ на право їх
зберігання і носіння. Про втрату чи крадіжку вогнепальної зброї та
спеціальних засобів індивідуального захисту особа, якій вони були
видані, негайно письмово повідомляє керівництво органу внутрішніх справ
за місцем скоєння події та орган внутрішніх справ, який видав зброю і
спеціальні засоби. Порушення кримінальних справ і проведення службових
розслідувань у таких випадках здійснюється відповідно до чинного
законодавства України.

У випадку втрати чи псування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї,
спеціальних засобів індивідуального захисту, кобур для їх носіння
працівники судів відшкодовують їх вартість у десятикратному розмірі.
Продаж, застава чи передача іншим особам вогнепальної зброї, спеціальних
засобів індивідуального захисту, виданих в особисте користування особі,
щодо якої здійснюються заходи безпеки, забороняється і тягне за собою
відповідальність, передбачену чинним законодавством України. ГУМВС, УМВС
узагальнені відомості про видачу, а також випадки втрати чи крадіжки
виданих у тимчасове користування працівникам судів і правоохоронних
органів, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві,
вогнепальної зброї або спеціальних засобів індивідуального захисту, про
непридатність їх для подальшого користування доповідають до ГУВ і МТЗ
МВС України щоквартально до 5 числа, наступного за звітним періодом
місяця.

При прийнятті органом, який виніс мотивовану постанову про застосування
заходів безпеки, рішення про їх скасування, вогнепальна зброя та
спеціальні засоби індивідуального захисту у десятиденний термін
повертаються особами, яким вони були видані, до органу внутрішніх справ,
що їх видав.

Облік вогнепальної зброї та спеціальних засобів індивідуального захисту,
виданих у тимчасове користування працівникам судів і правоохоронних
органів, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві,
здійснюється у службах озброєння управлінь матеріально-технічного і
тилового забезпечення, господарчих управлінь, відділів ГУМВС, УМВС та
органах внутрішніх справ у книзі обліку та картках обліку [8]. На таку
зброю та спеціальні засоби у службі дозвільної системи заводиться також
окрема облікова справа, яка повинна містити матеріали, що стали
підставою для видачі вказаних предметів контролю за станом їх
зберігання, скасування заходів безпеки та повернення зброї і спецзасобів
до органу внутрішніх справ.

На право зберігання і носіння вогнепальної зброї та спеціальних засобів
індивідуального захисту, виданих особам, щодо яких здійснюються заходи
безпеки працівниками служби дозвільної системи органів внутрішніх справ,
видаються спеціальні дозволи. Облік таких дозволів здійснюється у книзі
обліку. Облікові справи на вказані вогнепальну зброю і спеціальні засоби
індивідуального захисту та журнал обліку таких предметів і картотека
зберігаються у порядку, встановленому для документів службового
користування.

Не зовсім чітко у законодавстві визначені й правові підстави
застосування вогнепальної зброї. Наприклад, відповідно до п. 4 Постанови
Верховної Ради України „Про порядок введення в дію Закону України „Про
державний захист працівників суду і правоохоронних органів” [12]
працівники суду мають право застосовувати спеціальні засоби і зброю у
порядку, встановленому для працівників міліції Законом України „Про
міліцію” [13]. А особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві,
застосовують спеціальні засоби індивідуального захисту відповідно до п.
30 постанови Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 року № 706
„Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку, зберігання і
застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами
сльозоточивої та дратівної дії”[14].

Тому дещо некоректно надавати право суддям застосовувати зброю за
підставами її застосування працівниками міліції, оскільки для працівника
міліції застосування вогнепальної зброї або спеціальних засобів є
професійним обов’язком, а застосування зброї працівниками суду або їх
родичами лише правом громадянина на самооборону [15].

Література:

1. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості
Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.

2. Марочкін І.Є. Конституційно-правові засади судової влади // Правова
держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доповідей
та наукових повідомлень республіканської науково-практичної конференції
(9–11 листопада 1995 р.) – Харків: НЮА України, 1995. – С. 290–293.

3. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон
України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. –
1994. – № 11. – Ст. 50.

4. Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному
судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної
Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.

5. Коваль Л.В. Юридичний статус громадян та громадська безпека //
Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства:
Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: ХІВС, 1995. – С.
136–137.

6. Про порядок супроводження осіб, взятих під державний захист, під час
забезпечення заходів особистої охорони. Затверджено наказом МВС України
від 26 лютого 1998 р. № 130.

7. Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення
безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть
участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких
родичів: Наказ МВС України від 23 липня 1997 р. // Офіційний вісник
України. – 1997. – № 35. – Ст. 155.

8. Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та
застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів
індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а
також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві:
Затверджено наказом МВС України від 24 липня 1996 р. № 523.

9. Бринцев В.Д. Одноособовий суддя у правовій державі, його статус та
функції: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Xарків: НЮА, 1995. – 18 с.

10. Про затвердження Порядку фінансування безпеки осіб, взятих під
державний захист: Наказ Міністерства фінансів, Міністерства внутрішніх
справ, Служби безпеки і Державного комітету у справах охорони державного
кордону України від 11 січня 1996 р. № 5/25/21/33/20.

11. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку,
перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї,
пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених
гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами
несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї
та вибухових матеріалів. Затверджено наказом МВС України від 21 серпня
1998 р. № 622 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 42. – Ст. 1574.

12. Про порядок введення в дію Закону України „Про державний захист
працівників суду і правоохоронних органів: Постанова Верховної Ради
України від 4 лютого 1994 р. № 3925 // Відомості Верховної Ради України.
– 1994. – № 18 – Ст. 104.

13. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості
Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

14. Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку, зберігання і
застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами
сльозоточивої та дратівної дії: Постанова Кабінету Міністрів України від
7 вересня 1993 р. № 706 // Зібрання постанов Уряду України. – 1994. – №
1. – Ст. 17.

15. Фролов О.С. Проблеми правового регулювання та практики застосування
працівниками органів внутрішніх справ вогнепальної зброї, спеціальних
засобів та заходів фізичного впливу: Автореф. дис. канд. юрид. наук. –
Xарків: НУВС, 2000. – 18 с.

Похожие записи