РЕФЕРАТ

на тему:

Правове регулювання міжнародних договорів купівлі-продажу товарів

Зовнішньоекономічна діяльність припускає активний пошук партнерів за
рубежем. Проте навіть успішний пошук закордонного партнера, готового
налагодити перспективні взаємовигідні відносини, залишиться
безрезультатним, якщо не буде укладений відповідний контракт.

У міжнародній комерційній практиці контрактом називають договір
закупівлі-продажу товарів у матеріально-речовинній формі. Це документ,
що оформляє зовнішньоторговельну операцію, містить письмову домовленість
сторін про постачання товару: зобов’язання продавця передати певне майно
у власність покупця і зобов’язання покупця прийняти це майно і сплатити
за нього необхідну грошову суму або зобов’язання сторін виконати умови
товарообмінної операції.

При укладенні зовнішньоторговельного контракту сторони повинні
обумовити, право якої держави застосовуватиметься для регулювання форми
угоди і прав та обов’язків сторін. За українським законодавством права й
обов’язки сторін за зовнішньоторговельним контрактом визначаються правом
країни, обраної сторонами при укладенні контракту або в результаті
подальшого узгодження. За відсутності такої угоди до контракту
застосовується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи
основне місце діяльності сторони, котра є: продавцем у контракті
купівлі-продажу; комітентом (консигнантом) — у договорі комісії
(консигнації); довірителем — у договорі доручення; перевізником — у
договорі перевезення.

У міжнародній торговельній практиці існують найрізноманітніші контракти,
їх зміст залежить від угоди, яку мають намір здійснити контрагенти. Але,
незважаючи на всю розмаїтість видів контрактів, в основі кожного з них
лежать положення класичного контракту купівлі-продажу, основні умови
якого розглядаються в цьому розділі.

Договір купівлі-продажу — це договір, за яким одна сторона (продавець)
передає або зобов’язується передати майно (товар) У власність другій
стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти
майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В різних країнах існує різне законодавство з питань, що можуть виникнути
при укладанні і виконанні договору міжнародної купівлі-продажу. Такі
розбіжності тільки шкодять міжнародній торгівлі — вони створюють зайві
ускладнення. Торговці завжди зацікавлені заздалегідь знати, як саме
будуть розглядати їхні дії у випадку виникнення спору.

Вчені, юристи, політики, менеджери давно прагнуть подолати ці труднощі і
спростити процес торгівлі. Робота ця велася як на приватному, так і на
міждержавному рівні.

На приватному рівні головна роль належить Міжнародній торговельній
палаті (Париж). Ще в середині двадцятого століття Міжнародною
торговельною палатою були розроблені Уніфіковані торгові терміни
(«Інкотермс»).

«Інкотермс». «Інкотермс» — це типові умови договору купівлі-продажу.
Правила «Інкотермс» застосовуються у всіх випадках, коли сторони зробили
посилання на них у договорі.

«Інкотермс» можуть використовуватися при укладанні договорів
купівлі-продажу, які вимагають від продавця транспортування товару
будь-яким видом транспорту, а також для договорів, де покупець одержує
товар на складі продавця.

У тлумаченні й застосуванні комерційного договору можуть виникати
труднощі, як у силу неоднозначності тих або інших його положень, так і в
силу того, що деякі питання в ньому просто не передбачені.

«Інкотермс» містить декілька варіантів вирішення таких типових питань,
що викликають труднощі при тлумаченні і застосуванні договору:

— коли переходить право власності на товар;

— коли переходить ризик випадкової загибелі товару;

— хто зобов’язаний застрахувати товар і заплатити за страховку;

— хто зобов’язаний організувати транспортування товару і заплатити за
транспортування;

— хто зобов’язаний сплатити мита, податки, збори.

На сьогодні існує декілька редакцій «Інкотермс». Розбіжності між ними не
дуже суттєві. Будь-яку з цих редакцій можна використовувати. Останньою є
редакція «Інкотермс» 2000 р.

«Інкотермс» містить тринадцять типових умов купівлі-продажу товарів:

1) EXW (із заводу);

2) FCA (вільний перевізник);

3) FAS (уздовж борту судна);

4) FOB (на борту);

5) CFR (вартість і фрахт);

6) CIF (вартість, страховка, фрахт);

7) СРТ (перевезення сплачені до);

8) СІР (перевезення і страховка сплачені до…);

9) DAF (поставлено на кордон);

10) DES (поставлено із судна);

11) DEQ (поставлено з причалу);

12) DDU (поставлено без сплати мита);

13) DDP (поставлено зі сплатою мита).

Ці умови можна класифікувати за декількома ознаками.

По-перше, існує умова про продаж товарів, що не потребує участі
перевізника (EXW), і інші дванадцять умов, що потребують участі
перевізника.

По-друге, є шість типових умов продажу (FAS, FOB, CFR, CIF, DES і DEQ),
що передбачають перевезення морським транспортом, і шість інших умов, що
можуть бути застосовані до продажу, які включають перевезення будь-яким
видом транспорту, у тому числі декількома видами (FAC, СРТ, СІР, DAF,
DDU, DDP).

Дванадцять умов купівлі-продажу, що передбачають транспортування товару,
також можна розділити на «контракти відвантаження» і «контракти
поставки». В контрактах відвантаження продавець передає товар у руки
перевізника й організовує його транспортування, але саме перевезення
товару здійснюється за рахунок покупця і на його ризик.

У контрактах поставки продавець відповідає за передачу товару
перевізнику і організацію перевезення, причому перевезення здійснюється
за рахунок продавця і на його ризик.

Сама Міжнародна торговельна палата пропонує поділяти всі умови поставки
на чотири групи, причому до кожної групи входять умови, в скороченій
назві яких перша буква відповідає назві групи. В кожну групу входять
умови, що за головними положеннями схожі між собою:

1. Е — EXW. Товар передається покупцеві, але використання послуг
перевізника прямо не передбачене.

2. F — FCA, FAS, FOB. Покупець несе всі витрати і ризики до передачі
товару перевізнику.

3. С — CFR, СІF, СРТ, СІР. Покупець повинен здійснити поставку товару до
перевізника, за свій рахунок забезпечити транспортування товару
перевізником, і, за деякими типовими умовами, застрахувати товар.
Покупець не бере на себе ризики, пов’язані з подіями, що мають місце
після передачі товару перевізнику.

4. D — DAF, DES, DEQ, DDU, DDE. Покупець повинен передати товари
перевізнику, забезпечити їхнє транспортування і нести всі ризики і
витрати до прибуття товарів у країну призначення.

ЮНСІТРАЛ і Віденська конвенція. На міждержавному рівні головна роль
належить Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Укладена в
1980 році Віденська конвенція про міжнародні договори купівлі-продажу
товарів (надалі — Віденська конвенція) є плодом багатьох років роботи в
рамках цієї організації.

Віденська конвенція стосується таких питань:

— що потрібно для того, щоб угода вважалася укладеною;

— коли вважається, що сторона договору виконала усі свої зобов’язання,
що виникли в результаті укладання договору;

— наслідки невиконання договору;

— неможливість виконання.

Віденська конвенція застосовується сторонами, якщо вони:

1) прямо не вказали в договорі, що Конвенція або якась її частина до них
не застосовується, і

2) сторони договору знаходяться в двох різних державах:

— для обох цих держав Конвенція набрала сили, або

— для однієї з цих держав Конвенція набрала сили і сторони домовилися
про те, що до їхньої угоди застосується саме право цієї держави, або

— для однієї з цих держав Конвенція набрала сили, і за нормами
міжнародного приватного права застосовуваним до угоди є право цієї
держави.

Форма договору купівлі-продажу визначається згідно з загальними
правилами ЦК про форму правочинів.

У ЦК визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу. Договір
купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого
будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій
формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Продавцями і покупцями в договорі купівлі-продажу можуть виступати як
фізичні (які мають, як правило, повну дієздатність, за винятком
укладення деяких договорів), так і юридичні особи.

Зміст договору складають ті умови, із приводу яких сторони досягають
угоди. Істотними умовами, зокрема, є предмет і ціна.

Предмет договору — майно, що продавець передає або зобов’язується
передати покупцеві. Предметом договору можуть бути як
індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками.
Це можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність, як рухоме майно, так
і нерухоме (за деякими винятками, передбаченими законодавством).

Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть
встановлюватися законом.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає
умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі
купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов’язаний передати
покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду зазвичай
використовується.

Товар, який продавець передає або зобов’язаний передати покупцеві, має
відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві,
якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не
встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути
встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару
(гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі
комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

У ст.655 ЦК, що містить визначення договору купівлі-продажу, передбачені
основні права та обов’язки сторін за договором — продавець передає або
зобов’язується передати майно (товар) покупцеві, але має право вимагати
від нього сплати певної грошової суми, а покупець у свою чергу
зобов’язаний сплатити цю суму, але має право вимагати передання йому
проданого майна.

Поряд із загальними правилами існують певні особливості при укладенні
окремих видів договору купівлі-продажу.

Література

Воронова Є.М. Міжнародні економічні відносини: Конспект лекцій. — К.,
2000.

Как заключать международные торговые контракты. — К, 1992.

Комаров А. С. Ответственность в коммерческом обороте. — М., 1991.

Контракты международной купли-продажи / Сост. А. В. Демченко. — К, 1991

Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. / За ред. Козик В.В. —
2-ге вид., стер. — К., 2001.

Международное торговое право. Расчеты по контрактам: Сб. междунар.
документов и комментарии. — М., 1996.

Цивільне право України : Підручник / Є. О. Харитонов, Н. О.
Саніахметова. — К.: Істина, 2003. — 776 с.

Юдін С.О. Міжнародний договір купівлі-продажу. — Харків, 1994.

Похожие записи