Міністерство освіти України
Київський торговельно-економічний Університет
Коломийський економіко-правовий коледж
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
“Правове регулювання договору поставки”
Коломия
2000 р.
ПЛАН
Вступ
І. Поняття і значення договору поставки. Порядок і способи укладення
договору поставки.
ІІ. Зміст і виконання договору поставки.
ІІІ. Відповідальність за неналежне виконання договору поставки.
Висновок
Література
ВСТУП
Серед зобов’язань, що складають особливу частину зобов’язального права,
основне місце належить договірним зобов’язанням. Цивільне законодавство
України передбачає понад 20 цивільно-правових договорів, серед яких і є
договір поставки.
Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов’язань закон називає
договір. Договором визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на
встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Відповідно до вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог
розумності і справедливості, договір поставки, а також і ряд інших
договорів визначає зміст конкретних прав і обов’язків учасників
договірного зобов’язання. В цьому розумінні договір виступає засобом
регулювання поведінки сторін у цивільному правовідношенні.
У нинішніх умовах зростає роль договору поставки як універсальної та
найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин.
Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму
можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників – підприємств,
громадян – має свободу господарської діяльності та підприємства.
Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на
договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням
планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже,
розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв’язках і
визначення змісту договірних зобов’язань. Це стосується насамперед
договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у
матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж,
поставка, контрактація, міна – бартер, постачання енергії тощо).
Виходячи з цього можна зазначити, що договір поставки відіграє
неодноразову роль у відносинах між організаціями і громадянами. Він
регулює господарські відносини з постачання продукції і товарів.
І. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ.
ПОРЯДОК І СПОСОБИ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ
Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з
постачання продукцією і товарами є договір поставки. Договір – це
основний документ, що визначає права та обов’язки сторін з поставок усіх
видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору,
визначенні зобов’язань, будь-яких інших умов господарських
взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними
угодами.
Договір поставки – це договір, за яким постачальник (підприємець)
зобов’язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне
господарське відання чи оперативне управління) покупцеві товар,
призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не
пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець
зобов’язується приймати товар і платити за нього певну ціну.
В умовах соціалістичної економіки СРСР договір поставки був самостійним
видом договору, який укладався на підставі адміністративно-планових
актів, як правило обов’язкових для сторін. Відносини щодо поставок
детально регулювалися Положенням про поставки продукції
виробничо-технічного призначення і Положенням про поставки товарів
народного споживання, затверджуваних постановою РМ СРСР від 29.VII.1988
р. В умовах переходу України до ринкової економіки договір поставки
набув однак різновиду договору купівлі-продажу. При цьому підприємці на
власний розсуд вирішують, за якою правовою формою відчужувати товар (за
договором купівлі-продажу чи договором поставки), враховуючи характер і
зміст такого відчуження.
Порівняно з традиційним договором купівлі-продажу договір поставки має
певні особливості, а саме:
між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий
проміжок часу;
в момент укладення договору товар у постачальника, як правило,
відсутній, тобто угода укладається під майбутній товар;
предметом поставки не може бути нерухоме майно;
предметом поставки є товар, призначений для підприємницької чи іншої
господарської діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути
товар будь-якого призначення;
сторонами в договорі поставки є юридичні особи (переважно суб’єкти
підприємства) і громадяни-підприємці.
Сторонами цього договору є постачальник та покупець, які займаються
підприємницькою діяльністю. Підприємництво – це самостійна ініціатива.
систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції,
виконання робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання
прибутку. Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть
бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у
правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності.
З вище вказаного можна зазначити, що предметом (об’єктом) договору
поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або
інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.
Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина,
матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку
чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської
фабрики).
В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється
переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів,
безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на
ярмарках, біржах, аукціонах або в комерційних посередників.
Безпосередньо договір поставки є консенсуальним, двостороннім і
оплатним.
Як консенсуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення
сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і
відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника
на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов
договору або рішення арбітражного чи тритейського суду з
переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або
законодавством.
Договір поставки двосторонній, бо права і обов’язки виникають для обох
котрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що
одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими
цінами.
Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється в
різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює
нормативне регулювання цих відносин. Насамперед, у сфері поставок діє
міждержавна Угода від 20 березня 1992 року “Про загальні умови поставок
товарів між організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежний
Держав”. Угода поширюється на відносини між суб’єктами господарювання
(назалежно від форм власності) держав-учасниць Співдружності за
міждержавними економічними зв’язками.
Під суб’єктами господарювання розуміють підприємства, їх об’єднання,
організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, які
володіють статусом підприємця відповідно до законів, що діють на
території цих держав.
Під товаром розуміють як товари народного споживання, так і продукцію
виробничо-технічного призначення.
Разом з тим Кабінет Міністрів України затвердив Тимчасове положення з
питань кооперованих поставок продукції виробничо-технічного призначення
(1993 року), але воно має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між
суб’єктами господарської діяльності на внутрішньому ринку України з
кооперованих поставок деталей, заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих
та інших виробів галузевого або міжгалузевого призначення, виготовлених
за технічною документацією споживача (замовника), технічними умовами та
стандартами, і необхідних для виготовлення кінцевої продукції.
Відповідно до Угоди про загальні умови і механізм підтримки розвитку
виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць
Співдружності Незалежних Держав (СНД) від 23 грудня 1993 року та
Протоколу про механізм реалізації цієї Угоди від 15 квітня 1994 року
Кабінет Міністрів України постановою від 18 травня 1994 року затвердив
Положення про порядок поставок і митного оформлення продукції за
виробничою кооперацією підприємств і галузей держав-учасниць СНД,
Поставка продукції за виробничою кооперацією – це поставка сировини,
матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів,
комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення,
що взаємопов’язані і необхідні для спільного виготовлення кінцевої
продукції.
Проставки продукції за державними замовленнями (контрактами)
здійснюються відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року “Про
поставки продукції для державних потреб”.
Відносини щодо поставок регулюються також Цивільним Кодексом України.
До поставки можуть застосовуватися і відповідні правила купівлі-продажу.
Відповідно до Закону України від 22 грудня 1995 року “Про поставки
продукції для державних потреб” задоволення потреб у продукції,
необхідної для вирішення соціально-економічних проблем, підтримання
обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на
належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і
міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування органів
державної влади здійснюється за допомогою державних замовлень та
укладених на їх основі державних контрактів (договорів). Державними
замовниками виступають міністерства, інші органи державної виконавчої
влади, а також державні установи й організації, які уповноважені Урядом
укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення і яким
виділені для цієї мети кошти з державного бюджету. Виконавцями
державного замовлення можуть бути суб’єкти господарської діяльності
України будь-яких форм власності. Для виконавців державного замовлення,
заснованих повністю або частково на державній власності, а також для
суб’єктів господарської діяльності усіх форм власності – монополістів на
відповідному ринку продукції – державні замовлення на поставку продукції
є обов’язковими, якщо виконання такого замовлення не викликає у них
збитків.
Договір поставки як угода між організаціями укладається у письмовій
формі і оформляється як шляхом складання одного документа, підписаного
сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами
тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає. У передбачених законом
випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання
замовлення1. Положення про поставки підтверджують загальну вимогу закону
щодо письмової форми договору поставки, але при цьому допускають свободу
вибору учасниками одного з кількох можливих способів оформлення
договірних відносин:
а) складання одного документа, що підписується сторонами;
б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання;
в) обмін телеграмами, телефонограмами, радіограмами або повідомлення за
допомогою факсу.
Порядок і строки укладення договору поставки залежать від форми
договірних відносин, обраної учасниками. При укладенні договорів
застосовують уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей,
придатні для машинної обробки. Крім того, при оформленні конкретного
договору сторони можуть використовувати договори, що розробляються і
рекомендуються для прискорення і спрощення договірної роботи на
підприємствах.
Так, органи, що регулюють поставки для державних потреб за
міждержавними угодами, формують обсяги таких поставок за їх видами,
територією та постачальниками і до 1 травня року, який передує поставці,
подають їх регулювальними органами інших держав-учасниць СНД за
погодженими формою і номенклатурою в частині взаємних поставок. Кожна
держава-член Співдружності інформує всіх її учасників про повноважні
органи, які мають право видавати повідомлення про прикріплення покупців
до постачальників. Органи, що регулюють поставки, до 1 серпня доводять
до кожної держави-учасниці виділені квоти поставок товарів за
міждержавними угодами, а відповідно до одержаних квот кожному
споживачеві до 1 вересня визначаються ліміти на виділені ресурси з
видачею повідомлень про прикріплення покупця до
підприємства-постачальника.
Поставки за актами прикріплення покупців до постачальників мають
плановий характер, хоча покупець і постачальник (за наявності певних
умов) можуть відмовитися від укладення договору.
Одержавши повідомлення про прикріплення, покупець у 20-денний строк
надсилає постачальнику замовлення-специфікацію із зазначенням усіх умов,
необхідних для поставки товару. Постачальник протягом 20 днів після
одержання замовлення-специфікації повідомляє покупця про прийняття
замовлення або надсилає свій проект договору.
Проект письмового договору у двох примірниках надсилається
постачальником покупцеві і в тому разі, коли від останнього не надійшло
замовлення на поставку. Для цього постачальникові дається 20-денний
строк з моменту одержання повідомлення про прикріплення. Договір
підписується керівником суб’єкта господарювання або уповноваженими ним
особами, скріплюється печатками. При укладенні договору шляхом обміну
листами, телеграмами, телетайпограмами або через засоби телекомунікації
кожна із сторін повинна мати докази, які підтверджують поправлення
(передачу) іншій стороні відповідних пропозицій та одержання відповіді
на них.
Сторона, яка одержала проект договору, в 20-денний строк підписує його
і один примірник повертає другій стороні. Якщо в неї є заперечення щодо
поданого проекту, договір підписується з протоколом розбіжностей, про що
в обов’язковому порядку робиться застереження в договорі. У разі
відсутності такої відмітки заперечення не мають юридичної сили.
Одержавши договір з протоколом розбіжностей, постачальник у 20-денний
строк розглядає ці розбіжності, включає до договору усі прийняті ним
пропозиції покупця, в неприйняті умови в цей же самий строк передає
органові, що вирішує господарські спори за місцем знаходження
постачальника. Якщо розбіжності не будуть передані на вирішення
зазначеного органу, то договір вступає в силу в редакції сторони, яка
склала протокол розбіжностей.
ІІ. ЗМІСТ І ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ
Договір поставки може виконувати роль основного документа, що визначає
права та обов’язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено
необхідні умови поставки.
Відповідно до статті 153 ЦК України договір вважається укладеним, коли
між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за
всіма істотними умовами. Істотними умовами договору поставки є:
кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна
товару, відвантажувальні та платіжні реквізити. У разі відсутності таких
істотних умов у договорі, договір поставки вважається неукладеним.
Умови про комплектність і порядок розрахунків вважаються істотними,
якщо на цьому наполягає одна зі сторін або коли це випливає з змісту
поставки.
При укладенні довгострокового договору зазначені вище умови
погоджуються на перший рік поставки. На наступні роки вони повинні бути
погоджені не пізніше як за 45 днів до початку періоду поставки.
Кількість визначається на основні замовлення покупця. Для
підприємств-постачальників найважливіших видів матеріально-технічних
ресурсів у разі необхідності можуть встановлюватись спеціальні квоти
(державне бронювання) на обов’язковий продаж цих ресурсів виконавцям
державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов’язані з
підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.
З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов’язане
поняття асортименту. Перш за все асортимент – це розподіл товарів за
окремими групами та їх співвідношення. Він обумовлюється або в самому
договорі, або в спеціалізації, яка додається до договору і є його
невід’ємною частиною. Якщо йдеться про поставку продукції, замість
терміна “асортимент” іноді вживається рівнозначний йому термін
“номенклатура”. Також розрізняють асортимент:
груповий;
розгорнутий.
Під груповим асортиментом визначають співвідношення більш-менш значних
груп певної продукції, обумовленої в договорі.
Розгорнутий асортимент – це характеристика в договорі окремих груп
належної до поставки продукції більш детальними показниками (за
артикулами, фасонами, моделями, розмірами тощо).
Розгорнута номенклатура (асортимент) належної до поставки продукції
визначається в договорі на основі замовлення покупця. Постачальник
повинен задовольняти вимоги покупця за номенклатурою, якщо вони
відповідають спеціалізації і профілю постачальника. Якщо в ході
виконання договору постачальник допускає відхилення від погодженого
асортименту, то діє таке правило: поставлена продукція однієї назви, що
входить в асортимент, не зараховується в покриття недопоставки продукції
іншої назви, крім випадків, коли поставку здійснено з попередньої згоди
покупця або останній прийняв продукцію для використання.
Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з
точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням. є
умова щодо якості продукції. За якістю продукція і товари повинні
відповідати стандартам, технічним умовам, еталонам, зразкам або умовам
договору. Якість за договором поставки – це сукупність властивостей і
характеристик, які відображають рівень новизни, надійність,
довговічність. економічність продукції і зумовлюють здатність її
задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів.
Декретом Кабінету Міністрів України визначено1, що нормативні вимоги
щодо якості встановлюються такими видами нормативних документів із
стандартизації:
а) державними стандартами України
б) галузевими стандартами;
в) стандартами науково-технічних та інженерних товариств і спілок;
г) технічними умовами;
д) стандартами підприємств.
У договорі на поставку продукції потрібно зазначити посилання на
нормативні документи, що пройшли державну реєстрацію, за якими буде
поставлятися продукція.
Договором можуть бути передбачені більш високі вимоги щодо якості
продукції порівняно з нормативними документами. Це дає змогу своєчасно
врахувати зростаючі вимоги споживачів. Виготовлювач засвідчує якість
продукції відповідним документом, який надсилається покупцеві разом з
продукцією, якщо інше не передбачено обов’язковими правилами чи
договором.
За статтею 250 ЦК України гарантійний строк – це передбачений
стандартом, технічними умовами або договором більш тривалий, порівняно
із загальними строками якості перевірки строк для виявлення покупцем
недоліків поставленої продукції.
Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі, якщо вони не
передбачені нормативними документами, і навіть продовжувати вже
встановлені гарантійні строки.
Характеристика предмету договору поставки іноді пов’язана з визначенням
комплектності продукції. Дотримання умови про комплектність поставки має
надзвичайно важливе значення у справі своєчасного і раціонального
використання машин, устаткування, в освоєнні нових виробничих
потужностей, бо поставлений без якихось складових частин агрегат осідає
у споживача мертвим вантажем.
Продукція повинна поставлятися комплектно, відповідно до вимог
стандартів, технічних умов або прейскурантів. Якщо комплектність не
визначена цими документами, вона в необхідних випадках обумовлюється
договором. У договорі може бути передбачено поставку продукції з
додатковими до комплекту виробами або без окремих непотрібних покупцеві
виробів, що входять до комплекту2.
До найважливіших умов договору поставки цивільне законодавство відносить
строки поставки. В договорі поставки розрізняють загальні та окремі
(часткові) строки. Загальний строк поставки збігається, по суті, із
строком дії договору.
Окремі строки визначають поставку продукції частинами, окремими партіями
у межах строку дії договору. Питання про встановлення окремих строків
поставки передане на повний розсуд сторін. Строки або періоди поставки
(квартальні, місячні, декадні тощо) встановлюються в договорі з
урахуванням необхідності безперебійного постачання покупців,
забезпечення ритмічності поставки та особливостей виробництва.
Істотною умовою договору поставки є ціна. Від цін та обсягу поставки
залежить загальна сума договору. Ціна на продукцію, а також на тару й
упаковку встановлюються в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до вимог стандартів, технічних умов або договору постачальник
повинен маркувати продукцію, яку він виготовив.
Крім розглянутих умов у договорі можуть обумовлюватись порядок
відвантаження, доставки і здачі продукції покупцеві, порядок розрахунків
та інші умови поставки.
Виконання договору поставки полягає у здійсненні сторонами усіх прав та
виконанні ними всіх обов’язків, що передбачені договором. Відповідно до
статті 171 Цивільного кодексу України взаємні зобов’язання за договором
повинні виконуватись одночасно, якщо інше не випливає із закону,
договору або змісту зобов’язання. Свій головний обов’язок – передати
покупцеві або за його дорученням (рознарядкою) іншому підприємцю певну
продукцію – постачальник здійснює таким чином: він або відвантажує
продукцію на адресу покупця чи іншої особи, або повідомляє їх про
готовність продукції до здачі. В останньому випадку покупець вибирає
продукцію на складі постачальника і вивозить її своїми чи найманими
засобами і за свій рахунок.
У статтях 161, 207, 208 Цивільного кодексу України зазначено, що
зобов’язання повинні виконуватися в натурі, належним чином і в
установлений строк згідно з законом, договором, а за відсутності таких
вказівок – згідно з вимогами, що звичайно ставляться. При виконанні
договорів кожна із сторін повинна зважати на інтереси іншої сторони,
виконувати їх найекономічнішим чином і всіляко сприяти іншій стороні у
виконанні нею своїх обов’язків.
Передача продукції місцевому покупцеві має відмінності від іногородніх
поставок. Основним способом здійснення місцевих поставок є
централізована доставка продукції на склад покупця автомобільним
транспортом. Роздрібним торговельним організаціям і позаринковим
споживачам за прямими договорами товари довозять підприємства
промисловості. Якщо у договірних відносинах беруть участь оптові
торговельні і постачально-збутові організації, централізовану доставку
товарів одержувачам, як правило, ці організації як із своїх складів, так
і зі складів промислових підприємств у порядку транзитного завезення.
У разі централізованих перевезень навантаження продукції і вивантаження
поворотної тари проводяться силами і засобами постачальника, а
вивантаження товарів і навантаження поворотної тари на складі одержувача
– силами і засобами одержувача і за його рахунок. У договорі може бути
передбачено, що покупець, який перебуває в одному населеному пункті з
постачальником, вибирає продукцію зі складу постачальника
(виготовлювача).
У разі іногородніх поставок продукцію здебільшого відправляють
залізничним або водним транспортом вантажною швидкістю або здають
установі зв’язку для пересилання покупцеві. Одержувачам, що перебувають
у важкодоступних районах, куди немає іншого способу доставки товарів,
крім повітряного транспорту, поставка здійснюється цим видом транспорту.
Виконуючи зобов’язання, постачальник повинен дотримуватись умов договору
щодо кількості, асортименту, якості, строків та інших умов поставки.
Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України поставлену відповідно
до умов договору продукцію покупець повинен прийняти й оплатити за
встановленими цінами.
Продукція, що доставлена транспортною організацією, приймається
одержувачем, відповідно до діючих на транспорті правил перевезень
вантажів1. Остаточна перевірка відповідності одержаної продукції умовам
договору, як правило, проводиться одержувачем на його складі за
Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного
значення і товарів народного споживання за кількістю (від 15 червня 1965
року) та Інструкцією про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за
якістю (від 25 квітня 1966 року).
Перевірка продукції і товарів за кількістю і якістю часто оформляється
одним актом.
Перевірка продукції на складі одержувача здійснюється у певні строки,
незалежно від надходження рахунку та інших документів на продукцію. Так
вагу нетто і кількість товарних одиниць у кожному місці перевіряються
одночасно з відкриванням тари, але не пізніше 10 днів з моменту
одержання продукції. Для перевірки продукції за якістю при місцевій
поставці надається 10 днів, а при іногородній – не більше 20 днів. Акт
про приховані недоліки має бути складений протягом 5 днів після
виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження
продукції до складу одержувача.
Про порушення, виявлені під час перевірки, складають акт за підписами
сторін, уповноважених на приймання керівником підприємства-одержувача..
Результати перевірки продукції оформляють актом; його підписують усі
особи, що брали участь у перевірці, і затверджує керівник
підприємства-одержувача. Акт приймання з необхідними додатками до нього
є підставою для пред’явлення претензій і позовів у зв’язку з порушенням
умов договору.
Реалізація поставленої договором продукції завершується її оплатою.
Реалізованою вважається продукція, оплачена покупцем, тобто якщо
відповідні кошти надійшли на розрахунковий рахунок
підприємства-виготовлювача.
Під час виконання договору поставки може виникнути потреба внести зміни
або доповнення до окремих його умов. Закон забороняє односторонню
відмову від виконання зобов’язання або односторонню зміну умов договору,
за винятком випадків, передбачених спеціальним законодавством. Сторони
можуть продовжити дію договору на новий строк. Зміна, розірвання або
продовження дії договору оформляються додатковою угодою, яку підписують
сторони, чи шляхом обміну листами, телеграмами тощо.
Положеннями про поставки передбачено випадки, коли покупець має право в
односторонньому порядку відмовитися від виконання договору, попередивши
контрагента за один місяць:
а) при поставці продукції з відхиленням за якістю від нормативної
документації;
б) при завищенні постачальником ціни на продукцію тощо.
Покупець може також відмовитися від передбаченої договором продукції
(повністю або частково) за умови, що він повністю відшкодує
постачальникові збитки, спричинені такою відмовою.
ІІІ. Відповідальність за неналежне виконання договору поставки
Сторони повинні вживати всіх необхідних заходів щодо виконання
договорів. Порушення умов договору поставки призводить до невигідних
майнових наслідків для його учасників. Часто це завдає шкоди і
загальнодержавним інтересам. У системі стимулюючих засобів, разом із
засобами заохочення, важлива роль відводиться майновій відповідальності,
а також засобам оперативного впливу на правопорушника.
Відповідальність за договором поставки наступає у вигляді відшкодування
збитків і неустойки у вигляді штрафу або пені. Як правило застосовується
залікова неустойка. Постачальник (виробник) за договором поставки несе
відповідальність:
за прострочку поставки або недопоставки продукції. В цьому випадку
постачальник повинен сплатити неустойку, розмір якої залежить від
вартості непоставленої продукції в певний строк і повинен поповнити
недопоставлену кількість продукції, яка розподіляється, – з урахуванням
строку дії ліміту (фонду)1. Поповнення недопоставки продукції
здійснюється в асортименті того періоду, в якому вона мала місце, а
товарів – в асортименті наступного строку поставки, якщо іншу
номенклатуру (асортимент) не буде додатково погоджено між сторонами.
Правда, покупець товарів може вимагати поповнення недопоставки в
асортименті того періоду, в якому вона мала місце. Він також має право
відмовитись від продукції, поставку якої прострочено, якщо інше не
передбачено в договорі. Продукцію, відвантажену постачальником до
одержання повідомлення покупця, останній повинен прийняти й оплатити.
Зазначена вище неустойка за недопоставку або прострочення поставки
стягається одноразово. Це означає, що обсяг недопоставленої продукції не
враховується при визначенні розміру неустойки за такі самі порушення в
наступних здавальних періодах. Більше того, тут діє певна заохочувальна
норма: в разі поповнення в наступних здавальних періодах
недопоставленого обсягу продукції (за умови повного виконання
зобов’язання з поставок у цьому періоді) розмір неустойки за
недопоставку або прострочення поставки знижується на 50 відсотків2.
за відхилення від вимог щодо якості продукції. Недотримання умов щодо
якості продукції тягне різні правові наслідки залежно від характеру
правопорушення. Насамперед, дуже часто в продукції виявляються дефекти,
які можна й економічно усунути в місці її одержання. На вимогу покупця
їх усувають працівники виготовлювача (в тому числі шляхом заміни окремих
частин або виробу в цілому) протягом 20 днів, якщо інший строк не
передбачений нормативною документацією або договором. У разі усунення
дефектів силами і засобами покупця виготовлювач відшкодовує йому
нанесені витрати. Якщо дефект усунуто виготовлювачем в обумовлений
строк, а також якщо покупець не вимагав її усунення, майнової
відповідальності у вигляді штрафів постачальник не несе. У випадку
поставки продукції чи товарів, які за якістю не відповідають стандартам,
технічним умовам договору, постачальник повинен усунути недоліки або
замінити предмет договору поставки на продукцію чи товари належної
якості протягом 20 днів з для одержання вимоги покупця. Покупець має
право усунути недоліки самостійно і вимагати від постачальника
відшкодування понесених витрат. Покупець може в цьому випадку також
відмовитися від прийняття і оплати продукції чи товарів, а якщо оплата
вже була здійснена – вимагати повернення сплачених сум і заміни товарів
чи продукції доброякісними.
Постачальник сплачує покупцеві штраф за поставку неякісної продукції в
розмірі 20% від її вартості.
У випадку поставки продукції, яка відповідає нормативній документації,
але виявиться нижчого сорту, ніж засвідчено в документі, що посвідчує
якість, покупець має право або прийняти її за ціною, передбаченою для
продукції відповідного сорту (якості), або відмовитись від прийняття
продукції. У разі відмови покупця від недоброякісної продукції або
використання її не за цільовим призначенням вона не зараховується у
виконання зобов’язання за договором поставки1.
за поставку некомлектуючої продукції – постачальник повинен
доукомплектувати продукцію або замінити її комплектною в 20 денний строк
після одержання вимоги, якщо інший строк не передбачено угодою сторін.
До виконання цієї вимоги покупець може не оплачувати некомплектну
продукцію, а якщо вона вже оплачена, вимагати повернення оплачених сум.
Коли виготовлювач не виконав цих вимог, покупець може відмовитись від
продукції і стягнути штраф у розмірі 20 відсотків її вартості, вимагаючи
і вартість частин, яких не вистачає (п.42, 59 Положення про поставки
продукції; п.35, 52 Положення про поставки товарів).
В усіх трьох випадках застосовується штрафна неустойка, тобто збитки
повинні бути відшкодовані в повному обсязі. Відшкодування збитків і
сплата неустойки не звільняє постачальника від виконання обов’язку в
натурі.
Положення про поставки передбачає також відповідальність за неналежне
маркування, за порушення вимог щодо упаковки і тари, щодо
транспортування тощо.
За договором поставки певні права та обов’язки має й покупець. Він,
зокрема, повинен прийняти продукцію та оплатити її за встановленими
цінами. Покупець також несе відповідальність за відмову своєчасно
прийняти продукцію і оплатити її в розмірі 0,03% від суми заборгованості
за кожен день прострочки.
У Цивільному кодексі України, зокрема, в статті 249 зазначено строк
позовної давності за позовами про недоліки поставленої продукції, тобто,
для позовів, що випливають з поставки продукції неналежної якості,
встановлюється шестимісячний строк давності з дня встановлення покупцем
у належному порядку недоліків поставленої йому продукції.
Також ч.1 статті 250 Цивільного кодексу передбачено строки пред’явлення
претензій у зв’язку з недоліками поставленої продукції. Тобто строки і
порядок встановлення покупцем недоліків поставленої йому продукції, що
не могли бути виявлені при звичайному її прийманні, і пред’явлення
поставщикові претензій, які випливають з поставки продукції неналежної
якості, визначаються законодавством Союзу РСР.
Оскільки вище зазначалося, що Положення про поставки передбачає
відповідальність поставщика і покупця, то Цивільний кодекс, а відповідно
і стаття 252 передбачає Положення про поставки і Особливі умови
поставок. Тобто, договори поставки укладаються і виконуються відповідно
до Положень про поставки, затверджуваних Радою Міністрів СРСР, Особливих
умов поставки окремих видів продукції, затверджуваних у порядку,
встановленому Радою Міністрів СРСР, а в передбачених нею випадках –
Радою Міністрів Української РСР.
За Положенням про поставки продукції (п.74) та Положенням про поставки
товарів (п.65) сторонам надається можливість передбачити в договорі
відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню в разі
неналежного виконання контрагентом зобов’язання. Тоді позивачеві не
потрібно доводити фактичний розмір понесених збитків.
Положенням про поставки товарів (п.24) передбачено, що виготовлювач має
право зажадати від покупця оплати підготовленої до відправки продукції,
давши гарантії наявності її в натурі, або перенести поставку на
наступний період, повідомивши про це покупця.
Якщо договором передбачено вибірку продукції покупцем зі складу
постачальника, ініціативу в одержанні її повинен виявити покупець. У
договорі слід чітко визначити порядок вибірки і санкції за порушення
покупцем свого обов’язку, оскільки Положеннями про поставки вони не
передбачені. У всякому разі постачальник може вимагати від покупця
відшкодування збитків, заподіяних не вибіркою продукції.
Також важливим обов’язком покупця є своєчасна і повна оплата замовленої
продукції. Розрахунки між суб’єктами господарської діяльності за
поставки продукції, здійснюються переважно шляхом попередньої оплати,
якщо інша форма розрахунків не обумовлена угодою сторін. За несвоєчасну
сплату заборогованості підприємства-боржники сплачують на користь
кредиторів, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 2 відсотків від
суми заборгованості за кожен день прострочення платежу в розмірі,
визначеному законом, якщо інший розмір пені не передбачено угодою
сторін. Сплачена при цьому пеня відноситься на результати фінансової
діяльності підприємства-боржника. Покупець відповідає також за
прострочення повернення тари, засобів пакетування та деякі інші
порушення договору.
Так, відповідно до статті 253 – відповідальність за порушення договору
поставки передбачено, що відповідно до Положень про поставки і Особливих
умов поставки, зазначених в ст. 252 Цивільного кодексу, стягується
неустойка (штраф, пеня) і збитки за порушення обов’язків за договором
поставки.
У випадках поставки продукції неналежної якості або некомплектної
покупець стягує з поставщика встановлену неустойку (штраф) і, крім того,
завдані такою поставкою збитки без зарахування неустойки (штрафу).
ВИСНОВОК
Що стосується договору поставки, то вже вище в попередніх питаннях
зазначалося поняття договору поставки, тобто договір – це договір, за
яким постачальник (підприємець) зобов’язується в обумовлені строки
(строк) передати у власність (повне господарське відання чи оперативне
управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності
або інших цілей, не пов’язаних з особистим (сімейним, домашнім)
споживанням, а покупець зобов’язується приймати товар і платити за нього
певну ціну.
Концепцією переходу України до ринкової економіки передбачено створення
ринків, узгодження взаємодія яких забезпечує розподіл економічних
ресурсів, адекватних суспільним потребам. Наприклад, ринок засобів
виробництва забезпечує вільну реалізацію сировини, матеріалів, палива,
енергії, обладнання. Його формування здійснюється шляхом заміни
централізованого розподілу ресурсів вільною торгівлєю більшістю видів
продукції виробничо-технічного призначення. В цих умовах споживачі
набувають продукцію без лімітів і фондів у порядку оптової торгівлі у
комерційних оптових підприємств або за безлімітними замовленнями
безпосередньо у виготовлювачів відповідно до укладених договорів.
Основним способом формування господарських зв’язків з реалізації товарів
є укладення договорів у результаті вільного продажу товарів на оптових
ярмарках чи біржах. На підставі цих договорів, а зокрема і договору
поставки, плануються асортимент, підвищення якості товарів та
показників, що визначають виробничий і соціальний розвиток підприємства.
У період переходу до вільних ринкових відносин поставка товарів, як
правило, здійснюється шляхом укладення між постачальниками і покупцями
договорів, а також за допомогою посередникьких фірм та інших
організацій, які забезпечують поставку товарів і надають послуги щодо
встановлення господарських зв’язків між постачальниками і покупцями.
Також, що стосується договору поставки, то можна зазначити, що
істотними умовами договору є кількість, номенклатура (асортимент),
якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платіжні
реквізити. Положеннями про поставки передбачено права і обов’язки
постачальника і покупця, які повинні їх дотримуватися. При недотриманні
таких прав і обов’язків сторони несуть відповідальність за неналежне
виконання договору поставки.
Отже, договір поставки відіграє неодноразову роль у створенні відносин
між суспільством, а також у створенні нових ринків.
Згідно такого договору одні люди постачають продукцію, а другі купують
її, з метою зробити собі і іншим добре.
ЛІТЕРАТУРА
“Цивільне право” ч.2. Підручник за редакцією О.А.Підопригори і
Д.В.Бобрової. – Київ, 1996 рік: “Вентурі”.
Цивільний кодекс України. – Київ: Юрінком Інтер, 1997 р.
Підручник “Правознавство” . – Київ: Юрінком Інтер, 1999 р.
Юридичний словник-довідник.- Femina. Київ, 1996 р.
ЗУ “Про підприємництво” стаття 2.
Декрет КМУ від 10 травня 1993 р. “Про стандартизацію і сертифікацію”.
Положення про поставки продукції; Положення про поставки товару.
ЗУ “Про поставки продукції для державних потреб” від 22 грудня 1995
року.
Див. ЗУ “Про підприємництво” ст.2
1 – Див. Цивільний кодекс України ст.44, ч.2 і ч.3 ст.154.
1 – Декрет КМУ від 10 травня 1993 р. “Про стандартизацію і сертифікацію”
2 – Див. Цивільний кодекс України: стаття 251.
1 – Див. главу “Транспортні договори”.
1 – Див. ст.207, 208 ЦК України.
2 – п.57 Положення про поставки продукції, п.49 Положення про поставку
товарів.
1 – П.41, 59 Положення про поставки продукції; П.34, 52 Положення про
поставку товарів.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
