Реферат на тему:

Правосвідомість молоді в сфері прав і свобод людини

У статті дано наукове визначення сутності поняття права і свободи
людини, висвітлена правосвідомість молоді у цій сфері, встановлено
рівень знань молоді своїх прав і свобод. Результати дослідження свідчать
про необхідність вжиття невідкладних заходів щодо підвищення рівня
правосвідомості молоді у сфері прав і свобод людини.

Ключові слова: правосвідомість, молодь, права людини.

Сучасний період розвитку Української держави характеризується глибоким
реформуванням політичних, економічних, духовних, організаційних основ
життя суспільства. Після довгого перебування в рамках жорсткої
адміністративної системи управління, яка не здатна була повною мірою
враховувати та задовольняти інтереси громадян, наше суспільство
останніми роками прагне вийти на шлях побудови правової держави.
Формування правової держави передбачає взаємодію держави і права в такий
спосіб: держава, спираючись на право, регулює суспільні відносини, в
центрі яких знаходяться права і свободи людини та громадянина. Україною
вже здійснені важливі кроки в напрямі розбудови правової держави.
Зокрема, в ст.3 Конституції України закріплено, що «людина, її життя і
здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в
Україні найвищою соціальною цінністю»[1]. Вихід загальнолюдських
цінностей на перший план своєю чергою вплинув на докорінне оновлення
світогляду населення України. Зазначені зміни в світогляді населення
поставили перед юридичною наукою нове завдання – дослідження
правосвідомості в сфері прав і свобод людини. В цьому контексті
особливий інтерес викликають наукові дослідження, пов’язані з
поглибленим вивченням правосвідомості молоді в сфері прав і свобод
людини.

Проблема правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини
досліджувалася в працях таких науковців, як Н.Ю. Евпалова,
Н.І. Еліазберг, Н.В. Місюра, П.М. Рабінович, С.А. Тугутова, В.С. Устінов
та ін. Об’єктом дослідження згаданих науковців виступали окремі аспекти
цієї проблематики, зокрема рівень знань молодими людьми прав і свобод
людини, ставлення до їх дотримання, рекомендації щодо викладання
спецкурсів з прав людини для молоді та ін. Проте в цілому проблема
правосвідомості молоді залишається малодослідженою.

Метою нашого дослідження є комплексне вивчення правосвідомості молоді в
сфері прав і свобод людини. Відповідно до поставленої мети в статті
розв’язуються такі завдання: 1) формулюється дефініція правосвідомості
молоді в сфері прав і свобод людини, 2) здійснюється аналіз рівня
правосвідомості сучасної української молоді щодо прав і свобод людини.

Правосвідомість молоді в сфері прав і свобод людини – це складова
частина правосвідомості молодих людей, яка являє собою інтегративне,
стійке особистісне утворення, що включає знання прав і свобод людини,
оцінне ставлення до них, готовність користуватися правами та захищати їх
правовими засобами в разі порушення. Правосвідомість молоді в сфері прав
і свобод людини є надзвичайно складний, неоднозначний, суперечливий, а
разом з тим оригінальний, самобутній соціально-правовий феномен, що
складається з трьох взаємопов’язаних компонентів: знання, оцінний
компонент, поведінковий компонент. Стаття побудована так, щоб дослідити
кожен компонент правосвідомості та правосвідомість молоді в сфері прав і
свобод людини взагалі.

З метою вивчення рівня правосвідомості молоді в сфері прав і свобод
людини обрано метод соціологічного дослідження – анкетування. Всього
було опитано 226 молодих людей м. Хмельницького. В анкетуванні взяли
участь молоді люди двох вікових груп: 1) 14-17 років, 2) 18-24 років.
Респонденти були представлені так: 53% – жінки, 49% – чоловіки. Деяка
непропорційність чоловіків і жінок у проведеному анкетуванні пояснюється
нерівністю цих статевих груп в населенні України. Оскільки дослідження
має характер зондування, тому не претендує на повну репрезентативність
результатів. Результати проведеного анкетування розміщені так: а) знання
молоді в сфері прав і свобод людини; б) оцінний компонент
правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини; в) поведінковий
компонент правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини.

І. Знання молоді в сфері прав і свобод людини – є важливим складовим
компонентом правосвідомості молоді щодо прав і свобод людини. Це
пояснюється тими важливими функціями, які виконують знання в сфері прав
і свобод людини, а саме: 1) вплив на формування ставлення до людини, її
прав як однієї з головних цінностей суспільства; 2) вироблення уявлення
про права і свободи людини; 3) сприяння формуванню власної
морально-правової поведінки та застосування отриманих відомостей в
особистій поведінці; 4) накопичення соціального досвіду в галузі
дотримання прав людини. Отже, знання в сфері прав і свобод людини
виступають основою правової орієнтації людини в навколишньому
середовищі.

Результати анкетування показали, що більшість молодих людей (80,5%) під
поняттям «права людини» розуміють «узаконену можливість щось робити,
задовольняти свої потреби»; 8,0% респондентів – «відсутність будь-яких
обмежень»; 6,2% – «виняткову пільгу, яка надається певній людині, на
відміну від інших осіб». 5,3% респондентів вибрали «інший варіант» і
спробували сформулювати власні дефініції «прав людини». Результати
дослідження дають можливість дійти такого висновку – більшість молодих
людей правильно розуміють сутність прав і свобод людини – молодь
сприймає права людини як обмежену, а не абсолютну свободу,
вседозволеність. Такий висновок підтверджується і результатами
соціологічних досліджень, проведених С.А. Тугутовою. Її дослідження
показали, що керівний принцип, згідно з яким межа моїх прав – це межа,
де закінчують діяти твої права, відомі школярам [2, с.131].

Проведене анкетування дало можливість автору встановити рівень знань
молодими людьми назв існуючих прав і свобод людини. Вивчення відповідей
анкет вказує на те, що існує різка диференційованість у знаннях молоді з
цього питання: частина молодих людей не можуть назвати жодних прав
людини, інші – без особливих труднощів перелічують назви існуючих прав і
свобод. В анкетах респонденти найчастіше називали такі права і свободи
людини як свобода слова і друку, право на освіту, право на життя, право
на працю, право на свободу і особисту недоторканність, право на
відпочинок. Результати анкетування свідчать про те, що частина школярів
плутають окремі права людини та галузі права. Як наслідок, до прав
людини були віднесені «кримінальне право», «адміністративне право»,
«цивільне право». Згідно з відповідями деяких молодих людей, в Україні
з’явилися й нові права (наприклад, «право на хавчик») чи набули нового
звучання вже існуючі (так право голосувати перетворилося в «право на
голос»).

Незважаючи на те, що законодавство України містить багато прогресивних
прав і свобод людини, ми вирішили дізнатися у респондентів: «Якими б
правами і свободами ви доповнили сучасне українське законодавство?» Далі
наводяться приклади запропонованих прав: «право вільно пересуватися по
Земній кулі», «право на вживання легких наркотичних засобів», «право на
продаж спиртних напоїв з 16 років», «право на безоплатне харчування
студентів у їдальнях», «право самостійно обирати вчителів» та ін.
Студентами, які навчаються у вузах на платній основі, було запропоновано
«право на безоплатне навчання у всіх вузах України». А от серед опитаних
молодих людей-студентів юридичного факультету домінуючою була думка, що
не потрібно доповнювати українське законодавство ніякими правами і
свободами, потрібно тільки не порушувати існуючі.

83,6% опитаних молодих людей розуміють, що права людини не можуть
існувати без обов’язків. Щодо сутності правових обов’язків думки
респондентів розподілилися: 67,7% опитаних вважають, що обов’язки
громадянина – це гарантія його прав, а 32,3% вважають обов’язки
громадянина – це обмеження його прав.

Результати анкетування показали, що молодь знає основні правові
обов’язки гірше, ніж права. Більшість студентів і школярів обмежилися
записом в анкеті такого обов’язку як додержання законів. Лише незначна
частина опитаних молодих людей назвали більш широкий спектр правових
обов’язків, зокрема обов’язок дотримуватися Конституції та законів
України; не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей;
сплачувати податки і збори; не заподіювати шкоди природі, культурній
спадщині; захищати Вітчизну (про цей обов’язок згадували, як правило,
юнаки); шанувати державні символи України (про цей обов’язок знають
переважно студенти юридичного факультету). Деякі молоді люди вважають,
що в них немає правових обов’язків.

Як показали результати опитування, яке проводили молоді журналісти
м. Хмельницького, частина школярів не розуміють, що правам
кореспондуються обов’язки (за матеріалами телепередачі каналу «ХТБ»
«Подільська панорама» від 5.09.2003 р.). Також в анкетах школярів
спостерігається плутанина правових обов’язків з моральними і, як
наслідок, до правових обов’язків були віднесені такі як «допомагати по
господарству мамі», «не нашкодити собі та іншим». Дослідження
підтвердило нашу гіпотезу про домінування знань про права на противагу
знанням про обов’язки. Порівняно з попереднім етапом нашого суспільства,
радянським, спостерігається нахил у протилежний бік. Про це свідчать і
результати досліджень правосвідомості молоді, проведені С.В. Широ
[3, с.1]. Отже, в сучасних пострадянських країнах можна констатувати
зловживання правами, яке детально досліджував В.І. Крусс [4].

Особливий інтерес для дослідників становлять знання молоддю національних
та міжнародних організацій (органів, посадових осіб), які захищають
права і свободи людини. До національних організацій (органів, посадових
осіб), які захищають права і свободи людини респонденти віднесли «органи
законодавчої та виконавчої влади», «адміністрацію», «міністра з прав
людини», «міністерство освіти», «міністерство з надзвичайних ситуацій»,
«Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «суди»,
«прокуратуру», «міліцію», «адвокатів», «спілку захисту прав споживачів»,
«організацію захисту прав дитини», «Титан», «лікарів» та «психологів».
Серед міжнародних організацій (органів, посадових осіб), які захищають
права і свободи людини, були названі: «ООН», «ЮНЕСКО», «НАТО»,
«Генеральна Асамблея ООН», «Червоний хрест», «Європейське
Співтовариство», «МАГАТЕ», «Європейський суд з прав людини», «СОТ»,
«СНД», «Міжнародний суд», «ГАТ».

Отже, результати проведеного дослідження вказують на те, що молоді люди
плутають національні та міжнародні органи, які захищають права і свободи
людини, з різноманітними організаціями (органами), які не виконують
функцію щодо захисту прав людини, чи називають такі, що не існують.

Виявлено низький рівень знань молодими людьми основних міжнародних
документів у сфері прав і свобод людини. Для прикладу, зі змістом
Всезагальної декларації прав людини ознайомлені тільки 30,9%
респондентів.

Підсумовуючи вищевикладене, можна дійти такого висновку: знання сучасної
молоді в сфері прав і свобод людини головно складаються на рівні
буденної свідомості. Молоді люди знають про існування прав людини, їхній
обмежений характер, проте трактують їх у соціалістичному, зрівняльному
змісті, а не в ліберальному змісті рівних можливостей. Більшість молодих
людей мають уявлення про права, проте їхні знання здебільшого неповні та
несистематизовані, вони не відрізняються глибиною висновків, мають
абстрактний характер, що пов’язано першою чергою з недостачею
соціального досвіду. Правові знання глибоко не увійшли в свідомість
молоді. Поінформованість більшості молодих людей в сфері прав людини має
низький чи середній рівень і, як свідчить опитування, не відрізняється
від правових знань більшої частини населення України. Виняток становлять
молоді люди–юристи, студенти чи майбутні абітурієнти юридичних
факультетів, які мають високий рівень правових знань, що виражається в
усвідомленні прав і свобод; знанні основних правових документів, які
діють у цій сфері; поінформованості про національні та міжнародні
організації (органи, посадові особи), які захищають права і свободи
людини; знанні та розумінні правових обов’язків.

ІІ. Оцінний компонент правосвідомості молоді в сфері прав і свобод
людини є надзвичайно складним явищем, що включає в себе емоції, настрої,
почуття, ставлення молодих людей до прав і свобод людини, а саме:
1) ставлення до існуючих прав і свобод людини; 2) ставлення до
міжнародних та національних документів у сфері прав людини; 3) ставлення
до дотримання прав і свобод людини в Україні; 4) оцінка рівня своїх
знань у цій сфері тощо. Тобто оцінний компонент правосвідомості молоді
складається зі ставлень до конкретних правових об’єктів у сфері прав
людини, і це ставлення є різним стосовно кожного з цих об’єктів. Не
потребує доведення той факт, що в різних молодих людей різне ставлення
до прав і свобод людини. Проте ми зробимо спробу виявити та розглянути
найхарактерніші, загальні емоції, настрої, почуття, поширені в
молодіжному середовищі. Це завдання досить складне, оскільки почуття,
настрої молоді не є постійними, вони мінливі та рухливі.

Закріплення прав і свобод людини у вітчизняному законодавстві не є
самоціллю, а їхнє головне призначення – це поліпшення життя кожної
людини і всього суспільства, відтак, здавалося б, що і почуття, які
виражають ставлення молодих людей до прав людини, мають бути
позитивними. Проте це не так. Результати дослідження виявили
неоднозначність ставлення молоді до існуючих прав людин. Значна частина
молодих людей позитивно сприймають існуючі права людини, однак частина
української молоді нейтрально налаштована до існуючих в Україні прав і
свобод людини, а інколи й негативно. Бесіди, які були проведені з
респондентами, допомогли розібратися в причинах такого становища.
Молодими людьми були названі різні причини, які негативно впливають на
їхнє ставлення до існуючих прав людини. Проте головною причиною, на
думку автора, є відчуття молоддю своєї безправності та незахищеності,
незважаючи на закріплення в законодавстві широкого кола прав людини. До
аналогічного висновку прийшли і такі російські дослідники-ювенологи як
С. Сібіряков, Н. Демідов [5, 73]. Результати досліджень вказують на
існування в пострадянських країнах такого парадоксу: в законодавстві
закріплені найпрогресивніші права і свободи людини, а молодь відчуває
себе безправною та незахищеною. Як наслідок, нівелюється значення та
роль прав і свобод людини у свідомості молоді.

Висновок про недооцінювання значення прав людини підтверджується і
результатами відповідей на таке питання анкети «Хто, на вашу думку, є
найвидатнішою постаттю в історії України?» (опитування «Молодь України:
квітень 2003 р.», яке проводилося Державним інститутом проблем сім’ї та
молоді та Українським інститутом соціальних досліджень) [6, с.176].
Серед запропонованих варіантів відповідей окремі молоді люди назвали
прізвища осіб, які порушували права людини (наприклад, Сталін). Такі
результати соціологічного дослідження дають підставу констатувати: ідеї
прав людини знайшли своє сприйняття в молодіжному середовищі, проте ще
не проникли глибоко у свідомість молодих людей. Тому у свідомості молоді
одночасно співіснують прогресивні гуманні цінності та більш глибинні, що
мають корені у тоталітарному минулому (наприклад, ностальгія за «міцною
рукою»). Як наслідок, у більшості молодих людей ставлення до існуючих
прав і свобод людини неоднозначне, мінливе, спонтанне.

Результати анкетування, бесіди з молодими людьми і особисті
спостереження свідчать, що ставлення молодих людей до національного
законодавства в сфері прав і свобод людини є однорідним – молодь вважає,
що в українському законодавстві достатньо закріплено прав і свобод
людини, їх тільки потрібно дотримуватися. За п’ятибальною системою
молоді люди оцінюють існуюче українське законодавство в сфері прав
людини на «4», а практика його дотримання була ними оцінена на «2».

?

E

I

.

?

???????¤?$??????сімейне оточення, атмосфера щастя, любові та розуміння?
Лише на тридцяти сторінках Конвенції?» [7, с.115]. «І що нам дало
прийняття цієї конвенції?». «Не можна сказати, що ніякі закони та статті
Конвенції про права дитини не виконуються в нашій державі. Виконуються і
відчувається певне піклування про підростаюче покоління. Але якщо ми
хочемо зберегти націю, треба збільшити зусилля, повернутися обличчям до
дітей та молоді, зробити все, щоб покращити їхнє життя» [7, с.108].

Такі висловлювання свідчать про те, що молоді люди позитивно оцінюють
існування міжнародних та національних документів щодо прав і свобод
людини. Разом з тим у свідомості молоді поряд з позитивною оцінкою
існування прав і свобод людини співіснує негативне ставлення до
дотримання прав людини, що закріплені у цих документах.

Думки респондентів щодо дотримання прав і свобод людини в Україні
розподілилися так: 64,2% вважають, що в Україні дотримуються лише деякі
права і свободи людини, 12% – в Україні права людини не дотримуються
взагалі, 9,7% – Україна – правова держава, в якій права і свободи людини
дотримуються, 7,5% – я ніколи не думав (думала) на цю тему. 6,6%
опитаних вибрали «інший варіант». Серед думок, висловлених молодими
людьми в графі «інший варіант», були такі: «права людини дотримуються
тільки стосовно багатих», «права реалізуються для тих, хто має владу»,
«держава декларативно створила норми, але не забезпечила їхню
реалізацію» та ін. Тобто більшість опитаних вважають, що значна частина
прав в Україні порушується. Аналогічні тенденції простежуються і в
країнах близького зарубіжжя, зокрема в Російській Федерації. Положення
ст.2 Конституції Російської Федерації про те, що людина, її права і
свободи є найвищою цінністю визнаються такими, що реалізуються тільки
18% школярів, 18% учнів професійних училищ, 29% студентів, 9% осіб, які
закінчили свою освіту, і 24% засуджених [8, с.143].

Проведене анкетування показало, що 58,8% опитаних молодих людей вже
зіткнулися в своєму житті з порушенням їхніх прав. На думку
респондентів, найчастіше порушують їхні права вчителі (викладачі),
працівники органів внутрішніх справ, працівники органів місцевого
самоврядування, батьки, працівники податкової адміністрації, працівники
прокуратури, судді та інші особи. Зауважимо, що багато молодих людей не
відповіли на запитання про те, хто порушує їхні права. Причинами такої
ситуації можуть бути небажання відповідати, незнання своїх прав, страх
тощо.

Іншою стороною проблеми порушення прав людини є проблема порушення
молодими людьми прав інших осіб. Для багатьох молодих людей питання
порушення прав інших осіб вже не є абстрактним, оскільки 40,7%
зізналися, що порушували права інших осіб, 34,9% відповіли «ні», 24,4%
вибрали варіант відповіді «не знаю».

Вищевикладене дає підставу стверджувати, що в сучасній Україні права
людини продовжують залишатися політичною декларацією, вони не стали
способом життя, тому в молодих людей складається думка про їхню
вторинність. У результаті опитування близько половини молодих людей
зізналися, що самі порушували права інших осіб. Тобто можна констатувати
масове порушення прав і свобод людини як в молодіжному середовищі, так і
в Україні взагалі. Як наслідок, молоді люди перестають цінувати широке
коло прав людини, закріплене в законодавстві України, і поважати їх,
оскільки не бачать в них свого надійного гаранта та опори. Як
підтверджує історичний досвід, «краще користуватися практичною системою
суб’єктивних прав, які захищенні та дійсно виконуються, ніж бачити як
безмежне коло суб’єктивних прав, які порушуються свавіллям влади»
[9, с.22]. І знову переконуєшся, що краще мала свобода, яка всіма
поважається, ніж велика свобода, яка ніким не дотримується та не
поважається. В цьому і полягає, на нашу думку, смисл прав і свобод
людини.

Підсумовуючи вищевикладене, зауважимо, що оцінний компонент
правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини характеризується
такими рисами, як неоднозначність, нігілізм, суперечливість, поєднання
прогресивних гуманних цінностей та антигуманних ідей. На таке ставлення
молоді до прав людини впливають декларативність закріплених прав людини,
невідповідність законодавчо-закріплених норм та їх фактична реалізація,
багатовікова традиція применшення своїх прав на противагу правам держави
та її посадових осіб, систематичні порушення прав молодих людей. Молоді
люди постійно стикаються з масовими порушеннями їхніх прав, які
допускають держава та її представники, окремі громадяни. Спостерігаючи
за масовими порушеннями прав людини в Україні, молоді люди (хоч і не
всі) самі починають порушувати права інших осіб. Як влучно зауважив
учасник ІІ Всеукраїнського конкурсу учнівських робіт «Знання й повага
прав людини – шлях до взаєморозуміння» О. Степанов: «Прагнучи
реалізуватися людина порушує права інших» [7, с.152]. В процесі
дослідження було виявлено, що в більшості молодих людей рівень
оціночного компоненту правосвідомості в сфері прав і свобод людини
носить низький чи середній рівень.

ІІІ. Поведінковий компонент є складовою правосвідомості молоді в сфері
прав і свобод людини поряд з такими, як знання та оцінний компонент.
Поведінковий компонент правосвідомості характеризує загальну
спрямованість поведінки молоді в сфері прав людини та її готовність до
вчинення тих чи інших правових дій. Поведінковий компонент
правосвідомості молоді ми будемо досліджувати в таких двох напрямах:
1) уміння користуватися правами і свободами людини на практиці;
2) готовність захищати свої права у разі їх порушення у відповідних
органах (національних і міжнародних).

Перевірити, як молоді люди застосовують свої знання в повсякденній
діяльності, процес довготривалий та складний, тому ми вирішили дослідити
вміння користуватися правами і свободами в змодельованих завданнях.
Прототипами завдань стали найпростіші та найпоширеніші ситуації, які,
ймовірно, траплятимуться чи вже траплялися з молодими людьми. Результати
дослідження дають підставу стверджувати, що значна частина респондентів
теоретично правильно вирішують завдання, навіть якщо в реальному житті
вони не завжди поводитимуться подібним чином. Проте частина молодих
людей не впоралися з поставленим завданням, що свідчить про розірваність
правових знань з умінням їх використовувати на практиці.

На запитання анкети «Чи будете ви звертатися у відповідні державні чи
недержавні органи за захистом своїх порушених прав?» були отримані такі
відповіді: так, я буду звертатися у випадку порушення найважливіших для
мене прав і свобод (38,9%); так, я буду звертатися у випадку порушення
будь-яких моїх прав чи свобод (18,6%); ні, я не буду звертатися за
захистом своїх порушених прав, це нічого не дасть (18,6%); ні, я сам
буду захищати свої порушені права і свободи (13,7%); ні, тому що Бог
покарає тих, хто мене скривдив (8,0%); інший варіант (2,2%). Серед інших
варіантів були «залежно від ситуації», «немає часу, щоб звертатися»,
«ні, сам покараю», «часто це нічого не дає», «я краще, швидше і дешевше
це зроблю», «якщо принизить мою гідність». Такі результати анкетування
дають підставу стверджувати, що молоді люди неоднозначно ставляться до
органів, які можуть захистити їхні порушені права. Частина молодих людей
звернеться у відповідні державні та недержавні органи тільки у випадку
порушення найважливіших для них прав. Цікавий факт був виявлений
М.В. Лелетовою – її дослідження показали, що багато селян мають бажання
звернутися за допомогою в міжнародні організації, до Уповноваженого з
прав людини. Це, на думку автора статті, пояснюється їхньою великою
довірливістю [10, с.79]. Як показало анкетування, найактивнішими
учасниками в діяльності захисту своїх прав і свобод є студенти
юридичного факультету. Низька ефективність дій органів держави (а
особливо правоохоронних органів) та їхня неспроможність захистити права
і свободи людини, позбавлення громадян захисту їхніх законних інтересів
у судовому порядку через недосконалість законів, їх невідповідність
реаліям сьогоднішнього дня вплинули на те, що значна частина молодих
людей до них не звертатимуться. Часто людина відмовляється від
реалізації своїх законних інтересів через суд, тільки щоб не мати справи
з правосуддям. Цим і пояснюється той факт, що окремі молоді люди
віддають перевагу неправовим методам захисту і забезпечення своїх прав.
Одним з таких методів вирішення конфліктів виступає так звана «криша»,
тобто допомога представників кримінального світу.

Поведінковий компонент правосвідомості молоді щодо прав і свобод людини
характеризується різкою диференціацію серед молодих людей. Незначна
частина молодих людей мають високий рівень сформованості поведінкового
компонента. Це означає, що у молодих людей сформована система цінностей
та розуміння людської гідності, поваги до інших людей, толерантності;
набуті знання та вміння, які необхідні для самостійного життя в
суспільстві; сформоване прагнення до використання ненасильницьких
засобів для вирішення конфліктів; розвинуте почуття солідарності та
прагнення до співробітництва з органами, установами, посадовими особами,
які захищають права людини. Для більшості респондентів характерними є
низький та середній рівень поведінкового компоненту. Проведене
анкетування, особисті спостереження засвідчують, що поведінковий
компонент правосвідомості молоді в сфері прав і свобод перебуває поки що
на етапі становлення. Знання прав для частини респондентів не стали
керівництвом до дії, вони віддають перевагу пасивній позиції.

Автором виявлений такий парадокс правосвідомості: з одного боку, молоді
люди під час вирішення теоретичних завдань правильно застосовують свої
знання для вирішення найпростіших ситуацій, які не потребують
кваліфікованої юридичної допомоги, а з іншого – простежується низька
активність чи бездіяльність у захисті своїх прав на практиці. Частина
молодих людей віддає перевагу захисту з боку «криши», братків, які
розсудять «по-справедливості», а не захисту державними органами, що не
користуються в молодіжному середовищі особливою популярністю. Відзначено
і той факт, що в молоді складається власна практична мораль під впливом
вузькожиттєвих інтересів: коли мені вигідно я дотримуюсь прав і свобод
людини, а якщо ні – я буду їх порушувати.

Дослідження рівня правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини
дають підставу автору зробити такі висновки. Правосвідомість молоді в
сфері прав і свобод людини являє собою надзвичайно складний,
неоднозначний соціально-правовий феномен, що складається з трьох
взаємопов’язаних компонентів – знання, оцінний компонент, поведінковий
компонент. Проведений аналіз виділив такі риси правосвідомості сучасної
молоді в сфері прав і свобод людини: суперечливість, домінування
емоційного над раціональним, імпульсивність, наївний ідеалізм, прагнення
до справедливості, терпимість, культурно-правова близькість молодих
людей, які населяють країни – колишні республіки СРСР, на відміну від
західних країн тощо. Проведеними дослідженнями виділено три рівня
сформованості правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини:

1. Високий рівень характеризується значним ступенем сформованості у
молодих людей правосвідомості в сфері прав і свобод людини, її
стійкістю, цільністю, несуперечливістю, соціальною адекватністю,
активністю життєвої позиції. Молоді люди з високим рівнем сформованості
правосвідомості мають високий рівень знань та розуміння прав людини,
судження про правові обов’язки та юридичну відповідальність, знання
основних правових документів, уміння осмислювати правові ситуації та
відстоювати свої переконання законними методами.

2. Середній рівень правосвідомості в сфері прав і свобод людини
характеризується недостатнім ступенем сформованості. Це виявляється в
тому, що знання про права і свободи людини мають несистематизований
характер і перебувають на стадії усвідомлення їх особою. Відображення
правової дійсності в молоді частково помилкове, поширені негативні
тенденції щодо ставлення до існуючих прав людини та практики їхнього
застосування. Молоді люди несистематично порушують права інших осіб;
щодо захисту своїх порушених прав спостерігається пасивність чи захист
неправовими методами.

3. Низький рівень правосвідомості в сфері прав і свобод людини
характеризується сформованістю тільки окремих правових орієнтацій
молодих людей в цій сфері. Такі молоді люди мають епізодичні правові
знання, в них не вироблена цілісна концепція прав і свобод людини, які
діють в Україні та органів, що захищають порушені права. В них
домінуючим є негативне ставлення до прав і свобод людини, а порушення
прав інших осіб є нормою поведінки. В молодих людей система правових
орієнтацій починає формкватися, правовий вибір особистості відзначається
нестійкістю, непослідовністю.

Соціологічне дослідження підтвердило нашу гіпотезу про те, що
правосвідомість більшості молодих людей в сфері прав і свобод людини має
низький та середній рівні сформованості. Відтак важливим і актуальним є
питання підвищення рівня правосвідомості молоді в сфері прав і свобод
людини та заходи щодо її підвищення. До таких заходів, на нашу думку,
можна віднести такі:

у сфері загальнодержавної стратегії – націленість державної політики на
захист інтересів особи, вироблення єдиної правової політики, всебічне
забезпечення добробуту громадян, суворе дотримання конституції та
законів усіма державними органами та посадовими особами;

у сфері правозастосування – розвиток судової системи, забезпечення
прямої дії норм Конституції, посилення юридичної відповідальності за
порушення прав і свобод громадян;

у сфері юридичного виховання – формування правового світогляду молоді у
контексті загальнолюдських цінностей; розвиток сімейного правового
виховання; організація та проведення на державному та місцевому рівнях
просвітництва в сфері прав людини для молодих людей; стимулювання
інтересу молоді до правозахисної діяльності (наприклад, через
відзначення преміями найактивніших учасників правозахисного руху);

у сфері юридичної науки та юридичної освіти – подальший розвиток
наукових досліджень у галузі прав і свобод людини з залученням
кваліфікованих фахівців; проведення порівняльного аналізу світового та
вітчизняного досвіду щодо вивчення проблеми правосвідомості в сфері прав
людини; подолання розриву між наукою та практикою; розроблення
практичних рекомендацій по здійсненню просвітницької діяльності для
відповідних (державних і недержавних) органів, організацій, інститутів;
підвищення ефективності вищої юридичної освіти; введення курсу «Права
людини» в неюридичних вузах і загальноосвітніх школах; підготовка та
видання підручників, навчальних та методичних посібників з цієї
проблематики для студентів юридичних факультетів, вузів; підготовка та
опублікування популярних видань для різних груп населення (і молоді
зокрема) з питань захисту своїх прав;

у сфері громадянського суспільства і особистої ініціативи – розвиток
системи громадських організацій та їх залучення до практичних заходів,
спрямованих на підвищення рівня юридичних знань молодих людей щодо прав
і свобод людини; активне відстоювання особою своїх прав та боротьба з
будь-якими проявами беззаконня та свавілля.

Зазначені заходи матимуть успіх і реальний вплив на підвищення рівня
правосвідомості молоді в сфері прав і свобод людини лише за умови їхньої
комплексної взаємодії.

Література

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. – К.: Феміна, 1996.

Тугутова С.А. Педагогические условия формирования правосознания
старшеклассников: Дис… канд. педаг. наук: 13.00.01/ Бурятський
государственный университет. – Улан-Удэ, 2000.

Широ С.В. Формирование у старшеклассников правосознания в обучении
гуманитарным дисциплинам: Дис… канд. педаг. наук: 13.00.01/
Волгоградський государственный педагогический университет. – Волгоград,
1999.

Крусс В.И. Актуальные аспекты проблемы злоупотребления правами и
свободами человека // Государство и право. – 2002. – №7. – С.46-53.

Сибиряков С., Демидов Н. Насилие среди детей и подростков // Молодёжь.
Цифры. Факты. Мнения. – 1994. – №2 – С.68-76.

Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого
покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення
національних інтересів України: Аналітично-інформаційні матеріали. – К.:
Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003.

ІІ Всеукраїнський конкурс учнівських робіт з прав людини «Знання й
повага прав людини – шлях до взаєморозуміння» // Український часопис
прав людини. – 1998. – №3-4. – С.102-165.

Евпалова Н.Ю. Правосознание молодёжи: теоретический и социальный
аспекты: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01/Самарская государственная
экономическая академия. – Самара, 2001.

Лебедкина Л.Ю., Боброва Т.И. Взаимосвязь правового образования с
правосознанием личности // Юридическое образование и наука. – 2002. –
№1. – С.21-26.

Похожие записи