Реферат на тему:

Правосуддя в Україні: поняття, завдання, ознаки та принципи здійснення

Правосуддя — особлива функція державної влади, що здійснюється через
розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, що
стосуються прав та інтересів громадян, підприємств, установ,
організацій, громадських об’єднань і кримінальних справ, і застосування
встановлених законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненні
злочину, або виправдання невинних.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному громадянинові гарантується
право на захист у суді його порушених прав і свобод. Правосуддя в
Україні регулюється ст. 124—131 Конституції України, Законом України
«Про судоустрій України» від 07.11.02, а також законами України про
конституційне, цивільне, кримінальне і господарське судочинство.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які відповідно до ст.
6 Конституції України є самостійною гілкою влади і діють незалежно від
законодавчої та виконавчої влади. Делегування функцій судів, а також
привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не
допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у державі. Судова влада реалізується шляхом здійснення
правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного,
кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство
здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної
юрисдикції.

Завданнями правосуддя є: всебічне зміцнення законності й правопорядку;
запобігання злочинам та іншим правопорушенням; охорона від будь-яких
посягань закріплених у Конституції України основних засад суспільного
ладу, його політичної та економічної систем, соціально-економічних,
політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених і
гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів
підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань; виховання
громадян у дусі точного й неухильного виконання Конституції та законів
України, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного і
громадського обов’язку, поваги до прав, честі й гідності громадян;
виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон.

До основних ознак правосуддя слід віднести: здійснення правосуддя
виключно спеціальними державними органами — судами (суддями), які у
своїй діяльності є незалежними і підкоряються тільки закону; розгляд
будь-яких справ у судах із дотриманням особливого порядку,
регламентованого процесуальним законом, — порядку судочинства;
загальнообов’язковість будь-яких судових рішень у справах, що
проголошуються ім’ям України і мають силу закону.

Принципи здійснення правосуддя — це закріплені в законі основні
державно-політичні та правові ідеї щодо завдань і порядку здійснення
процесу судочинства, його стадій та інститутів по всіх категоріях справ.

Принципи здійснення правосуддя визначаються ст. 129 Конституції України,
Законом України «Про судоустрій України» від 07.02.02,
кримінально-процесуальним і цивільно-процесуальним законодавством
України. Порушення принципів здійснення правосуддя є підставою для
скасування судового рішення у справі. Розглянемо ці принципи детальніше.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими
органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які незаконно
взяли на себе виконання функцій суду, притягуються до передбаченої
законом відповідальності. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні
правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і
законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним
відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд
його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним
законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються
в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними
особами України.

Законність. Правосуддя в Україні здійснюється у точній відповідності з
законодавством України. У випадках, передбачених міжнародними угодами,
суди України застосовують законодавство відповідно до порядку,
встановленого цими угодами.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників
судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси,
кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань,
національного чи соціального походження, майнового стану, роду і
характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Правова допомога при вирішенні справ у суді. Кожен має право
користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для
надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє
адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають
також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги
визначаються законом. У випадках, передбачених законом, правова допомога
надається безоплатно. Підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному
гарантується право на захист. Кожен є вільним у виборі захисника своїх
прав.

Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених
процесуальним законом. Рішення судів з усіх категорій справ
проголошуються публічно. Перебіг судового процесу фіксується з допомогою
магнітозапису та відеозйомки. Ніхто не може бути обмежений у праві на
отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів
розгляду його судової справи. Учасники судового розгляду та інші особи,
присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові
нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-,
відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також
транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду в порядку,
встановленому процесуальним законом. Слухання справ у закритому
засіданні суду допускається лише у випадках, установлених законом, з
додержанням при цьому всіх правил судочинства.

z

|

F H l

n

3/4

?відно до закону. Справи в порядку повторної касації розглядаються
складом суддів відповідної судової палати (Військової судової колегії)
Верховного Суду України згідно з вимогами процесуального закону.

Державна мова судочинства. Судочинство в Україні провадиться державною
мовою. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і
порядку, визначених законом. Особи, які не володіють або недостатньо
володіють державною мовою, мають право користуватися рідною мовою та
послугами перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених
процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Участь у судочинстві представників громадських організацій і трудових
колективів. У судочинстві в цивільних і кримінальних справах у порядку,
встановленому законодавством України, допускається участь представників
громадських організацій і трудових колективів.

Забезпечення доведеності вини. Особа, яка скоїла правопорушення, може
бути притягнута до відповідальності лише за умови доведеності її вини в
судовому засіданні. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не
може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено
в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (презумпція
невинуватості). Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у
вчиненні злочину. Обвинувачення не може базуватися на доказах, одержаних
незаконним способом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо
доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в
доведенні перед судом їхньої переконливості. Сторони в процесі
здійснення судочинства мають рівні права. Обвинувальний ухил у процесі
розгляду кримінальних справ є неприпустимим.

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Тільки
представник спеціального державного органу — прокуратури — має право
здійснювати цю функцію в процесі кримінального судочинства. При цьому
прокурор керується лише вимогами закону та об’єктивною оцінкою зібраних
у справі доказів.

Право на оскарження судового рішення. Учасники судового процесу та інші
особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають
право на апеляційне, тобто оскарження рішення або вироку у справі, що не
набрали законної сили, у вищу судову інстанцію, яка має право
переглянути справу за сутністю, та касаційне, тобто оскарження рішення
або вироку у справі, що не набрали законної сили, у вищу судову
інстанцію, яка перевіряє їх законність та обґрунтованість і затверджує
рішення або вирок у справі чи скасовує його та повертає справу на
повторний розгляд до суду першої інстанції, оскарження судового рішення.
Рішення, вироки та ухвали, винесені судовими колегіями Верховного Суду
України, а також постанови суддів Верховного Суду України є остаточними
і не підлягають апеляційному чи касаційному оскарженню. Вони можуть бути
переглянуті лише після набрання ними чинності в порядку судового
нагляду.

Обов’язковість судових рішень. Судові рішення у справі ухвалюються
іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є
обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами
місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян
та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій
території України. Обов’язковість урахування судових рішень для інших
судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається
процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов’язковими до
виконання на території України за умов, визначених законом України
відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне передбачену
законом відповідальність.

Самостійність судів і незалежність суддів. Суди здійснюють правосуддя
самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого
впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Гарантії
самостійності судів і незалежності суддів визначаються Конституцією
України, цим та іншими законами. Органи та посадові особи державної
влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та
їх об’єднання, а також юридичні особи зобов’язані поважати незалежність
суддів і не посягати на неї. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на
суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання,
зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в
інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на
неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом
відповідальність. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення
судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується
на вимогах закону.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються:
особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності
та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю;
порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом,
таємницею ухвалення судового рішення; забороною втручання у здійснення
правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою
законом; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення
діяльності судів, встановлених законом; належним матеріальним і
соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського
самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої
безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового
захисту.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій
самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Недоторканність суддів. Недоторканність суддів гарантується Конституцією
України, законом про статус суддів та іншими законами. На народних
засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов’язків,
пов’язаних із здійсненням правосуддя, поширюються гарантії
недоторканності суддів.

Незмінюваність суддів. Професійні судді судів загальної юрисдикції
обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду
судді вперше. Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до
досягнення ними 65 років. До закінчення цього строку вони можуть бути
звільнені з посади лише за підстав, зазначених у п. 3—9 ч. 5 ст. 126
Конституції України.

Суддівське самоврядування. Для вирішення питань внутрішньої діяльності
судів у межах, визначених законодавством, діє суддівське самоврядування.

Законом можуть бути визначені також інші принципи судочинства в судах
окремих судових юрисдикцій.

Похожие записи