ПРЕДМЕТ І ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ “СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ”.
План
Предмет курсу “Судові та правоохоронні органи”.
Система курсу.
Зв’язок курсу “Судові та правоохоронні органи” з іншими навчальними
дисциплінами.
1. Правоохоронна діяльність держави полягає в тому, що, по перше,
держава створює для цієї мети спеціальні правоохоронні органи, по друге,
покладає на них завдання в сфері контролю за дотриманням правових норм,
по третє, наділяє їх відповідними повноваженнями для виконання
покладених завдань. Основи правоохоронної діяльності держави визначені
Конституцією України, а в спеціальних нормативно-правових актах
закріплені повноваження конкретних державних правоохоронних органів, для
того, щоб ці органи застосовували юридичні засоби впливу в суворій
відповідності до закону і при неухильному дотриманні встановленого ним
порядку.
Правоохоронну діяльність в Україні здійснюють: органи прокуратури,
внутрішніх справ, Служби безпеки, державної податкової служби, митні
органи, органи юстиції, органи прикордонної охорони, нотаріальні органи,
адвокатура, товариські суди, добровільні народні дружини та ін.
Кожен з правоохоронних органів наділений певною компетенцією, зокрема,
прокуратура здійснює вищий нагляд за дотриманням законності в державі;
органи дізнання і попереднього слідства проводять попереднє
розслідування в кримінальних справах; адвокатура сприяє захисту прав,
свобод, представляє законні інтереси фізичних та юридичних осіб.
Особливе місце в системі правоохоронних органів займають суди – державні
органи, які здійснюють правосуддя в Україні. Система судів та їх
повноваження визначені Конституцією України, законами, іншими
нормативно-правовими актами.
Отже, предметом дисципліни “Судові та правоохоронні органи України” є
правові основи організації, принципи і напрями діяльності цих органів,
їх повноваження відповідно до чинного законодавства.
2. Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” містить відомості
про державні органи та громадські організації, які здійснюють судову та
правоохоронну діяльність в державі.
Важливе місце при вивченні даної дисципліни займають питання, які
стосуються правосуддя в Україні. Зокрема, це поняття та ознаки
здійснення правосуддя, принципи правосуддя, правовий статус суддів;
принципи побудови судової системи – система загальних судів, система
арбітражних судів, Конституційний Суд України.
Дана дисципліна містить також теми, присвячені таким правоохоронним
органам як прокуратура, органи внутрішніх справ (міліція, внутрішні
війська, державний пожежний нагляд), органи дізнання та попереднього
слідства, Служба безпеки України, органи юстиції, нотаріат.
До системи курсу входить також тема, яка висвітлює питання організації
та діяльності адвокатури України – професійного громадського об’єднання,
яке є гарантом захисту прав людини.
3. Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” перебуває у
певному взаємозв’язку з рядом юридичних дисциплін. Перш за все,
найтісніше вона пов’язана з “Кримінальним процесом”. Цей зв’язок полягає
в тому, що норми кримінально-процесуального закону визначають порядок
попереднього розслідування – дізнання і попереднього слідства в
кримінальних справах, порядок судового розгляду справи, права і
обов’язки його учасників, а предметом вивчення дисципліни “Судові та
правоохоронні органи України” є правові основи організації, принципи і
напрямки діяльності цих органів – органів дізнання, попереднього
слідства, суду.
“Судові та правоохоронні органи України” пов’язані з “Цивільним
процесом”, оскільки його предметом є діяльність суду в процесі розгляду
і вирішення цивільних справ.
Зв’язок “Судових та правоохоронних органів” з “Конституційним правом
України” полягає в тому, що воно дає загальну картину ролі і місця
правоохоронних органів в системі всіх органів держави, визначає принципи
організації і діяльності органів суду.
“Судові та правоохоронні органи України” пов’язані також з
адміністративним правом України, яке вивчає принципи організації та
функціонування органів державного управління, зокрема Міністерства
юстиції, Міністерства внутрішніх справ.
Дисципліна “Судові та правоохоронні органи України” перебуває у
взаємозв’язку з “Теорією держави і права”, “Історією держави і права
України”, а також з такими юридичними дисциплінами як “Адвокатура
України”, “Нотаріат України”, “Прокурорський нагляд”, предметом яких є
зміст діяльності відповідних правоохоронних органів.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:
Що таке правоохоронна діяльність?
Що таке правоохоронні органи?
Що є предметом дисципліни “Судові та правоохоронні органи України ”?
Які органи здійснюють правоохоронну діяльність?
З якими дисциплінами взаємодіють “Судові та правоохоронні органи
України”?
REF _Ref499888428 \h \* MERGEFORMAT З М І С Т
ТЕМА 2. ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ.
План лекції.
Поняття та ознаки здійснення правосуддя.
Судова система України.
Принципи здійснення правосуддя.
Правовий статус суддів.
1. Відповідно до ст. 6 Конституції України влада в державі поділяється
на законодавчу, виконавчу, судову. Система та повноваження органів, які
здійснюють функції, пов’язані з правосуддям визначені розділами VIII та
ХІІ Конституції. В статті 124 зазначено, що правосуддя в Україні
здійснюється виключно судами. Заборонено привласнення або передача
повноважень судів іншим державним органам або посадовим особам.
Правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення судами кримінальних,
цивільних, господарських справ, а також справ про адміністративні
правопорушення. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що
виникають у державі. Це означає, що всі суспільні відносини,
врегульовані нормами права, в разі виникнення спору можуть бути
предметом судового розгляду. Діяльність судів повинна бути
підпорядкована захисту прав та свобод людини і громадянина. Закон
покладає на суди всю повноту відповідальності за правильне вирішення
кожної справи.
В ст. 124 Конституції також зазначено, що народ безпосередньо бере
участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
Ця норма ще раз підтверджує положення Конституції (стаття 5) про те, що
єдиним джерелом влади в Україні є народ.
Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, який покликаний
забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод
людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу
верховенства права. Судові рішення ухвалюються від імені України, що
обумовлено їх значенням як загальнообов’язкових рішень органу судової
влади, піднімає їх авторитет як акта державної влади. Судові рішення, що
набрали законної сили, є обов’язковими для всіх без винятку органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій, посадових осіб, окремих громадян та їх об’єднань і
підлягають виконанню на всій території України. Вироки, рішення, ухвали
й постанови судів повинні повною мірою відповідати вимогам
процесуального законодавства. Винесення необгрунтованих,
немотивованих судових рішень знижує їх виховне й запобіжне значення.
Діяльність судів по здійсненні правосуддя врегульована державою в
законодавчому порядку. Крім Конституції, ряд законів України присвячено
питанням судочинства. Це, наприклад, Про судоустрій України: Закон
України від 5 червня 1981 р., Про статус суддів: Закон України від 15
грудня 1992 р., Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і
дисциплінарну відповідальність суддів судів України: Закон України від 2
лютого 1994 року., Про органи суддівського самоврядування: Закон України
від 2 лютого 1994 року., Про державний захист працівників суду і
правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року та ін.
В своїй діяльності суди керуються також керівними роз’ясненнями Пленуму
Верховного Суду України. Зокрема, Пленум Верховного Суду своєю
Постановою №5 від 22.08.80 (п. 2) зобов’язав суди вживати належні заходи
до суворого додержання процесуальних строків та підвищення якості
розгляду кримінальних і цивільних справ, культури судочинства, маючи
на увазі, що своєчасний і правильний розгляд кожної кримінальної та
цивільної справи є важливою умовою зміцнення законності,
запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі
неухильного додержання Конституції та законів України, поважання прав
і свобод, честі й гідності інших людей.
Відповідно до вищесказаного, можна зробити висновок, що правосуддя має
ряд специфічних ознак:
правосуддя в Україні здійснюється виключно судами;
правосуддя здійснюється шляхом розгляду і вирішення цивільних,
кримінальних, господарських, адміністративних справ;
правосуддя здійснюється на основі закону і відповідно до закону;
правосуддя здійснюється в особливому, передбаченому законом
процесуальному порядку;
в результаті здійснення правосуддя по конкретній справі суд застосовує
державний примус.
2. В статті 125 Конституції зазначено, що система судів загальної
юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і
спеціалізації. Створення надзвичайних та особливих судів не
допускається.
Територіальний принцип означає, що юрисдикція окремих ланок судової
системи поширюється на певні території, які можуть збігатися з
адміністративно-територіальними одиницями, але можуть і не збігатися з
ними.
Спеціалізація судів і суддів у розгляді справ певних категорій сприяє
поглибленому знанню суддями окремих галузей законодавства та практики
його застосування, підвищенню професіоналізму суддів.
Судова система України визначена Конституцією України, а також Законом
України “Про судоустрій України”, “Про арбітражний суд”.
Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції.
Верховний Суд України, Верховний суд Автономної Республіки Крим,
обласні, Київський і Севастопольський міські суди, міжобласний суд,
міжрайонні (окружні) суди, районні (міські) суди, військові суди
регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів є судами загальної
юрисдикції.
Систему арбітражних судів складають: Вищий арбітражний суд, арбітражний
суд Автономної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і
Севастополя. Верховною Радою України за поданням Голови Вищого
арбітражного суду можуть утворюватися й інші ланки арбітражних судів:
міські, районні, міжрайонні.
В Україні судова система поділена на ланки і за судовими інстанціями.
Поняття “ланка судової системи” пов’язане з обсягом повноважень, які
покладені на ті чи інші судові органи. Суди, які діють в районах або
містах, районах в містах, міжобласний суд, міжрайонні (окружні) суди
мають однаковий статус і складають першу ланку.
Другою ланкою судової системи є Верховний Суд Автономної Республіки
Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди.
Верховний Суд України є третьою ланкою – це найвищий судовий орган
системи судів загальної юрисдикції, здійснює нагляд за судовою
діяльністю судів першої та другої ланки.
Існують три судові інстанції. Суди, які розглядають і вирішують справу
по суті є судами першої інстанції. В системі судів загальної юрисдикції
всі суди є судами першої інстанції.
Суд другої інстанції (касаційної) перевіряє законність і обґрунтованість
рішень, вироків і постанов судів першої інстанції до вступу їх в законну
силу. Для районного (міського) суду судом другої інстанції є обласний і
прирівняний до нього суд, а для обласного – Верховний Суд України. Строк
касаційного оскарження вироку суду – 7 днів з моменту проголошення,
рішення – 10 днів. Вирок або рішення суду першої інстанції може бути
відмінено і направлено на новий розгляд в то самий або інший відповідний
суд.
Перевірка законності й обгрунтованості вироків є найважливішою
формою діяльності касаційних інстанцій, яка дозволяє швидко виправляти
допущені судами та органами попереднього розслідування помилки.
Суди касаційної інстанції забезпечують виконання вимог закону і
правильно орієнтують суди на неухильне додержання вимог закону при
розгляді кримінальних справ по першій інстанції.
Вироки і рішення районного (міського), міжрайонного (окружного)
міжобласного судів можуть бути оскаржені і на них можуть бути внесені
протести в касаційному порядку – у Верховний Суд Автономної Республіки
Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські суди, а вироки і
рішення Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного,
Київського і Севастопольського міських судів можуть бути оскаржені і на
них можуть бути внесені протести в касаційному порядку – у Верховний Суд
України.
Касаційні скарги і протести на вироки, рішення і постанови районних
(міських), міжрайонних (окружних), міжобласного судів розглядають судові
колегії в кримінальних та цивільних справах Верховного Суду Автономної
Республіки Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів,
а на вироки, рішення і постанови Верховного Суду Автономної Республіки
Крим, обласних, Київського і Севастопольського міських судів – судові
колегії в кримінальних, цивільних справах, військова колегія Верховного
Суду України.
Суд наглядної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість вироків,
рішень і постанов судів першої, касаційної і нижчестоящої наглядної
інстанції, що є важливою гарантією забезпечення законності й охорони
прав особи. Справи в порядку нагляду розглядають:
Президія Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного,
Київського і Севастопольського міських судів – за протестами Голови
Верховного Суду, Генерального прокурора та його заступників, голови
Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і
Севастопольського міських судів та їх заступників, прокурора Автономної
Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та їх заступників –
на вироки, рішення і постанови районних (міських), міжрайонних
(окружних), міжобласного судів, на постанови суддів і касаційні ухвали
Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і
Севастопольського міських судів;
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України – за
протестами Голови Верховного Суду, Генерального прокурора, їх
заступників – на вироки та ухвали районних (міських), міжрайонних
(окружних), обласних судів, Київського і Севастопольського міських
судів, а також на постанови президії Верховного Суду Автономної
Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів
і постанови суддів;
Пленум Верховного Суду України – за протестами Голови Верховного Суду,
Генерального прокурора, їх заступників – на вироки та ухвали судової
колегії в кримінальних справах Верховного Суду і на постанови суддів
цього ж суду.
3. Суди України своєю діяльністю по розгляду цивільних, кримінальних
справ і справ про адміністративні правопорушення сприяють зміцненню
законності і правопорядку в державі, захищають права та свободи людини і
громадянина. Ця діяльність здійснюється на певних засадах (принципах).
Принципи здійснення правосуддя – це головні, загальні положення,
визначені Конституцією та відповідними законами, які характеризують
найбільш важливі сторони організації і діяльності судів при здійсненні
правосуддя.
Основні принципи правосуддя:
Законність. Правосуддя здійснюється у точній відповідності до
законодавства України.
Здійснення правосуддя тільки судом. Правосуддя в Україні здійснюється
виключно спеціальними державними органами – судами. Делегування
повноважень судів іншим державних органам або посадовим особам
заборонено.
Рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Учасники
судового процесу є рівними перед законом і судом незалежно від
походження, соціального і майнового стану, расової і національної
належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і
характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Незалежність суддів і підкорення їх тільки закону. Судді і народні
засідателі є незалежними і підкоряються тільки закону. Незалежність
судової влади та її рівноправність з іншими гілками державної влади
є ознаками правової держави, в якій кожен громадянин має право на
захист своїх прав і свобод повноважним, незалежним, неупередженим і
об’єктивним судом. Кожному гарантується право на оскарження в
суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Забезпечення доведеності вини. Відповідно до статті 62 Конституції
України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути
піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в
законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним
шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини
тлумачаться на її користь.
Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у
доведенні перед судом їх переконливості. В судовому розгляді справи
беруть участь дві сторони – сторона обвинувачення (прокурор, потерпілий,
громадський обвинувач, цивільний позивач), та сторона захисту (адвокат,
підсудний, громадський захисник, цивільний відповідач). Сторони подають
свої докази, міркування, які стосуються справи для встановлення істини,
користуючись для цього однаковими правами.
Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором. Прокурор
підтримує державне обвинувачення і сприяє виконанню вимог закону про
всебічний, повний, об’єктивний розгляд справ.
Забезпечення обвинуваченому права на захист. Відповідно до статті 59
Конституції України кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним
у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від
обвинувачення та надання правової допомоги при вирішення справ у судах
та інших державних органах діє адвокатура. Стаття 63 Конституції надає
підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист. В Постанові
Пленуму Верховного Суду України №10 від 07.07.95 “Про застосування
законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному
право на захист” зазначено, що додержання конституційного принципу
забезпечення підозрюваному, обвинуваченому чи підсудному права на
захист є важливою гарантією об’єктивного розгляду справи та
запобігання притягненню до кримінальної відповідальності
невинуватих осіб. Порушення чинного законодавства, яке регламентує
право на захист, у передбачених законом випадках може тягти
скасування судових рішень.
Гласність (відкритість) судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами. Відповідно до закону, розгляд справ у всіх судах
України є відкритим, крім випадків, визначених статтею 20 КПК України:
якщо розглядаються справи про злочини осіб, які не досягли 16 років; в
справах про статеві злочини; в інших справах з метою запобігання
розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть
участь у справі або якщо цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих
під захист. Закритий розгляд справ у таких випадках допускається за
мотивованою ухвалою суду. Розгляд справи в суді повинен бути закритим,
коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці. Вироки судів у
всіх випадках проголошуються публічно.
Обов’язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, є
обов’язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових
осіб, окремих громадян та їх об’єднань і підлягають виконанню на всій
території України. У разі невиконання судових рішень суди повинні
піддавати винних у цьому осіб встановленій законом відповідальності.
4. Відповідно до ст. 127 Конституції правосуддя здійснюють професійні
судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.
Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок,
брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький
мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу
оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
Перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років
здійснюється Президентом України, всі інші судді обираються Верховною
Радою безстроково в порядку встановленому законом.
Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду є складання
кваліфікаційного екзамену. Його складають особи, які висуваються для
призначення на посаду судді. Кваліфікаційна комісія залежно від
результатів екзамену дає висновок про складення екзамену і
підготовленість кандидата до судової роботи та рекомендацію для
призначення його на посаду судді.
На посаду судді міського (районного) суду може бути рекомендований
громадянин України не молодший 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж
роботи в сфері права не менше 3 років, проживає в Україні не менше 10
років і володіє державною мовою.
Вимоги до судді обласного суду: 30-річний вік, вища юридична освіта,
стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше 5 років, в т.ч. не менше
3 років на посаді судді, володіння державною мовою.
Вимоги до судді Верховного Суду: 35-річний вік, вища юридична освіта,
стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше 10 років, в т.ч. не
менше 5 років на посаді судді, володіння державною мовою.
Конституцією України та чинним законодавством судам надано владні
повноваження для захисту прав і законних інтересів громадян та
юридичних осіб, інтересів держави та відновлення порушених прав.
Здійснення таких повноважень має бути вільним від будь-якого
стороннього впливу.
Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону.
Заборонене будь-яке обмеження і сторонній вплив на процесуальну
діяльність професійних суддів, народних засідателів, присяжних.
Відповідно до ст.130 Конституції України фінансування та належні умови
для функціонування судів і діяльності суддів повинна забезпечити
держава. Тому невиконання чи неналежне виконання цієї конституційної
норми відповідними органами чи посадовими особами слід розцінювати як
істотне порушення конституційного принципу незалежності судової
влади.
Держава зобов’язана гарантувати, забезпечувати і оберігати незалежність
судової влади. Незалежність і недоторканність не є особистим
привілеєм судді, а є способом захисту публічних інтересів, насамперед
прав і свобод людини та громадянина.
Судді повинні всебічно, повно і об’єктивно розглядати кожну справу,
додержуватися прав учасників розгляду та приймати законні і обґрунтовані
рішення. При призначенні покарання в кожному випадку судді повинні
забезпечувати індивідуальний підхід, враховувати характер і ступінь
суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу винного та обставини
справи, які пом’якшують та обтяжують відповідальність. В Постанові
Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.90 зазначено, що вирок
суду, який є найважливішим актом правосуддя, повинен бути законним та
обгрунтованим, складеним юридично грамотно, з коротким, чітким і
зрозумілим формулюванням висновків, щоб при його виконанні не
виникало питань і сумнівів, що потребують уточнення.
При здійсненні правосуддя судді зобов’язані:
дотримуватися Конституції і законів України, забезпечувати повний,
всебічний і об’єктивний розгляд справ з дотриманням встановлених законом
правил;
дотримуватися службової дисципліни і розпорядку роботи суду;
не розголошувати відомості, які становлять державну, військову,
службову, комерційну, банківську таємниці, таємницю нарадчої кімнати,
відомості про особисте життя громадян;
не вчиняти проступків та будь-яких дій, які ганьблять звання судді і
можуть викликати сумнів в його об’єктивності і незалежності.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією України і
законами України. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України
затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку.
Судді звільняються з посади органом, який його обрав або призначив, у
випадку:
закінчення строку, на який його було обрано чи призначено;
досягнення суддею 65 років;
неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
порушення суддею вимог щодо сумісності;
порушення суддею присяги;
набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
припинення його громадянства;
визнання його безвісно відсутнім або оголошено померлим;
подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за
власним бажанням.
Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Необхідною
умовою здійснення завдань правосуддя є надійний правовий захист суддів.
Якщо під час здійснення правосуддя чи у зв’язку з цим виникнуть
обставини, що свідчать про наявність небезпеки для життя, здоров’я,
житла чи майна судді або його близьких родичів, відповідно до
Закону України “Про державний захист працівників суду і
правоохоронних органів” голови судів повинні вживати заходів для
нормального здійснення правосуддя.
Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за посягання на
життя, здоров’я, гідність суддів і працівників правоохоронних органів, а
також їх близьких родичів.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:
Які державні органи здійснюють правосуддя в Україні?
Як український народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя?
Які ознаки характерні правосуддю?
За якими принципами будується система судів загальної юрисдикції?
Які суди належать до першої ланки?
Які суди складають другу ланку судової системи?
Які суди належать до третьої ланки?
Які суди належать до судів першої інстанції?
Які суди є судами касаційної інстанції?
Які суди переглядають вироки, рішення в порядку нагляду?
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
