.

Право власника на забудову земельної ділянки. Самочинне будівництво (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
398 3266
Скачать документ

Реферат

на тему:

Право власника на забудову земельної ділянки. Самочинне будівництво

ПЛАН

1. Право власника на забудову земельної дiлянки

2. Самочинне будiвництво

3. Список використаної літератури

1. Право власника на забудову земельної дiлянки

Цивільний Кодекс України у системі відносин власності окремо регламентує
право власності на землю (земельну ділянку) і право власності на житло.

Встановлено, що власник земельної ділянки має право використовувати її
на власний розсуд відповідно до її цільового призначення – зводити на
ній будівлі і споруди, створювати закриті водойми, здійснювати
перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
При цьому ЦК передбачає норму, відповідно до якої право власника на
забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних,
санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови
використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Суб’єктами права власностi на землю (земельну дiлянку) є фiзичнi особи,
юридичнi особи, держава, територiальнi громади.

Iноземцi, особи без громадянства можуть набувати право власностi на
землю (земельнi дiлянки) вiдповiдно до закону.

Iноземнi юридичнi особи, iноземнi держави та мiжнароднi органiзацiї
можуть бути суб’єктами права власностi на землю (земельну дiлянку) у
випадках, встановлених законом.

Права та обов’язки суб’єктiв права власностi на землю (земельну дiлянку)
встановлюються законом.

Власник земельної дiлянки має право зводити на нiй будiвлi та споруди,
закритi водойми, здiйснювати перебудову, а також дозволяти будiвництво
на своїй дiлянцi iншим особам.

Власник земельної дiлянки набуває право власностi на зведенi ним
будiвлi, споруди та iнше нерухоме майно.

Право власника на забудову здiйснюється ним за умови додержання
архiтектурних, будiвельних, санiтарних, екологiчних та iнших норм i
правил, а також за умови використання земельної дiлянки за її цiльовим
призначенням.

Правовi наслiдки самочинної забудови, здiйсненої власником на його
земельнiй дiлянцi, встановлюються статтею 378 цього Кодексу.

2. Самочинне будiвництво

Власник земельної ділянки має право використовувати її на власний
розсуд відповідно до її цільового призначення — зводити на пій будівлі і
споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також
дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. При цьому ЦК
передбачає норму, відповійно до якої право власника на забудову
здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних,
екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання
земельної ділянки за ЇЇ цільовим призначенням.

Якщо житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно зведені
або зводяться на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,
або без належною дозволу чи належно затвердженого проекту, або з
істотним порушенням будівельних норм і правил, то вони вважаються
самочинним будівництвом. У такому разі забудовник не набуває права
власності на нього (ст. 376 ЦК).

Суд може визнати за особою право власності на самочинно збудоване
нерухоме майно на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,
за умови надання їй цієї ділянки у встановленому порядку під уже
збудоване нерухоме майно. Водночас суд може визнати право власності на
самочинну будівлю не за тим, хто и збудував, а за власником
(користувачем) земельної ділянки, на якій його зведено. Цього слід
чекати у разі відповідної вимоги з боку власника (користувача) земельної
ділянки і якщо це не порушує права Інших осіб. Щоправда, за самочинним
забудовником залишається право вимагати від власника (користувача)
земельної дїлянки відшкодування витрат на будівництво.

Кілька варіантів чекає і на забудовника, який під час будівництва
самочинно допустив істотні відхилення від затвердженого проекту.
По-перше, якщо таке відхилення суперечить суспільним інтересам або
порушує права інших осіб, істотно порушує будівельні правила і норми, то
за позовом відповідного органу державної влади чи органу місцевого
самоврядування суд може своїм рішенням зобов’язати особу, яка здійснила
чи здійснює будівництво, провести відповідну перебудову. З цього
випливає, що таких наслідків можна уникнути, якщо відхилення не має
Істотного характеру, не суперечить суспільним інтересам і не порушує
права інших осіб. По-друге, якщо ж перебудова неможлива, то майно за
рішенням суду підлягає знесенню. Це саме чекає і на особу, яка
відмовляється від перебудови. Знесення самочинно побудованих приміщень
здійснюється за рахунок особи-забудовн ика.

За загальним правилом, до особи, яка придбала житловий будинок або
іншу будівлю, переходить право власності на земельну ділянку, на якій
вони розміщені, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про
відчуження житлового будинку або іншої будівлі розмір земельної ділянки
не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину
земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком чи іншою будівлею, та
на частину земельної ділянки, необхідну для їх обслуговування.
Передбачено також, що у разі відчуження житлового будинку відчужується і
вся садиба, якщо інше не передбачено договором або законом (садибою
новий ЦК визнає земельну ділянку разом з розташованими на ній житловим
будинком, юсподарсько-побутовимн будівлями, наземними і підземними
комунікаціями. багаторічними насадженнями).

Новий ЦК, передбачає загальні принципи щодо прав власників житлового
будинку і квартир. За цього він встановлює два обмеження. Перше: власник
житлового будинку або квартири не має права використовувати помешкання
для промислового виробництва. Друге стосується лише власника квартири:
він не має абсолютної свободи у здійсненні ремонту та змін у квартирі.
Закон дозволяє йому проведення лише тих змін у квартирі, які не
призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному
будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації.

Отже, житловий будинок, будiвля, споруда, iнше нерухоме майно вважаються
самочинним будiвництвом, якщо вони збудованi або будуються на земельнiй
дiлянцi, що не була вiдведена для цiєї мети, або без належного дозволу
чи належно затвердженого проекту, або з iстотними порушеннями
будiвельних норм i правил.

Особа, яка здiйснила або здiйснює самочинне будiвництво нерухомого
майна, не набуває права власностi на нього.

Право власностi на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за
рiшенням суду визнане за особою, яка здiйснила самочинне будiвництво на
земельнiй дiлянцi, що не була їй вiдведена для цiєї мети, за умови
надання земельної дiлянки у встановленому порядку особi пiд уже
збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної дiлянки заперечує проти визнання
права власностi на нерухоме майно за особою, яка здiйснила (здiйснює)
самочинне будiвництво на його земельнiй дiлянцi, або якщо це порушує
права iнших осiб, майно пiдлягає знесенню особою, яка здiйснила
(здiйснює) самочинне будiвництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної дiлянки суд може визнати за
ним право власностi на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на нiй,
якщо це не порушує права iнших осiб.

Особа, яка здiйснила самочинне будiвництво, має право на вiдшкодування
витрат на будiвництво, якщо право власностi на нерухоме майно визнано за
власником (користувачем) земельної дiлянки, на якiй воно розмiщене.

У разi iстотного вiдхилення вiд проекту, що суперечить суспiльним
iнтересам або порушує права iнших осiб, iстотного порушення будiвельних
норм i правил суд за позовом вiдповiдного органу державної влади або
органу мiсцевого самоврядування може постановити рiшення, яким
зобов’язати особу, яка здiйснила (здiйснює) будiвництво, провести
вiдповiдну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або
особа, яка здiйснила (здiйснює) будiвництво, вiдмовляється вiд її
проведення, таке нерухоме майно за рiшенням суду пiдлягає знесенню за
рахунок особи, яка здiйснила (здiйснює) будiвництво. Особа, яка
здiйснила (здiйснює) самочинне будiвництво, зобов’язана вiдшкодувати
витрати, пов’язанi з приведенням земельної дiлянки до попереднього
стану.

Самовільне будівництво будинків або споруд, а так само самовільна зміна
архітектурного вигляду будинків або споруд під час експлуатації тягне за
собою накладення штрафу на громадян від п’яти до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від
дев’яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”

Тобто: штраф – від 85 до 170грн.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним
інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних
норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або
органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким
зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести
відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила
(здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме
майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила
(здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне
будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням
земельної ділянки до попереднього стану.

Список використаної літератури

Цивільний Кодекс України. – К., 2004.

Земельні та забудовницькі питання. – К., 2005.

Голос України. – № 86 від 13 травня 2003 року.

Яцура М.І. Де і як будувати? – Харків, 2004.

PAGE

PAGE 8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020