.

Право інтелектуальної власності у контексті конкурентоспроможності країни (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
217 2105
Скачать документ

Реферат на тему:

Право інтелектуальної власності у контексті конкурентоспроможності
країни

Останнім часом з”являється все більше інформації щодо ранжування країн
світу на основі індексів, які оцінюють конкурентоспроможність
національних економік у системі світового господарства, бізнес-клімат,
рівень економічної свободи, якість та ефективність державного
управління, ступінь глобалізації економіки, рівень розвитку людського
потенціалу, обсяг зовнішніх позичок, рівень корумпованості суспільства
та ін. Рейтинги та індекси стають своєрідною призмою, крізь яку світове
співтовариство оцінює у тому числі й Україну. Найбільш  вагомими у
рейтингово-індексній системі вважаються Рейтинг конкурентоспроможності
Міжнародного інституту розвитку управління (Лозанна, Швейцарія), Індекс
економічної свободи (The Heritage Foundation & The Wall Street Journal),
Індекс сприйняття корупції (Transparency International), Індекс
людського розвитку (Організація Об”єднаних Націй), Проект  Doing
Business (Ведення бізнесу, група Всесвітнього банку), Всесвітні
індикатори державного управління (група Всесвітнього банку), Індекс
глобалізації (A.T. Kearney & Foreign Policy), Індекс глобалізації (KOF,
Швейцарський інститут досліджень бізнес-циклів), Індекс залучення прямих
іноземних інвестицій та індекс  потенціалу залучення прямих іноземних
інвестицій (UNCTAD, Конференція ООН з торгівлі та розвитку).

Права власності, особливо ступінь захищеності прав власності, є одним із
десяти складових інтегрованого показника Індексу економічної свободи
(The Heritage Foundation & The Wall Street Journal). Особливо важливу
роль в умовах глобалізації відіграють механізми захисту прав на
інтелектуальну власність. Від якості законодавчої бази з питань 
інтелектуальної власності значною мірою залежить ефективний захист
результатів творчої діяльності громадян, без якої  в інформаційному (або
постінформаційнму) суспільстві  про досягнення  певного рівня
конкуретоспроможності не може бути й мови.  У вітчизняному правовому
полі інтелектуальної власності спостерігається зіткнення двох точок
зору, нечіткість законодавчої бази, що призводить до певних правових
колізій.

Частина фахівців у галузі інтелектуальної власності притримується точки
зору, яка полягає у розповсюдженні правового режиму власності на
результати творчої діяльності людини. Це означає, що творами,
винаходами, іншими об”єктами права інтелектуальної власності можна
володіти, користуватися і розпоряджатися, як певними речами. Слід
зазначити, що така точка зору знайшла своє втілення у конкретних нормах
права окремих країн і, таким чином, закріпила у національних
законодавчих актах права власності на результати творчої діяльності
людини. До таких країн відносяться США, Велика Британія, Франція,
Німеччина, Японія, Іспанія.

Інша частина вчених-правознавців притримується теорії виключних прав. Це
означає, що автор твору, винахідних або інші особа, творчою працею якої
створено корисну модель чи інші об”єкти, має виключне право
користуватися і розпоряджатися результатами своєї творчої діяльності.
Теорія виключних прав закріплена у законодавчих актах Австрії,
Швейцарії, Греції, Бельгії і багатьох інших країн.

?електуальною власністю. У той же час ці продукти є об”єктами права
власності (ч.2 ст.13 Закону) [2]. Оскільки на твори, винаходи та інші
продукти творчої праці людини стало поширюватися речове право, то ними
можна володіти, розпоряджатися і користуватися, як речами. Закон про
власність вплинув на низку нормативно-правових актів, поширивши норми
права власності на результати інтелектуальної праці в галузі інформації,
винаходів, корисних моделей, промислових зразків.

Ст.41 Конституції України  закріпила право кожного володіти,
користуватися і розпоряджатися результатом своєї інтелектуальної,
творчої діяльності  [4]. Таким чином, на твори, винаходи, промислові
зразки та інші результати творчої діяльності людини було перенсене
речове право власності. Так норма Конституції України обумовила
поширення норми речового  права і на інші нормативно-правові акти,
зокрема у Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”
(редакція 1997 р.) визначено, що об”єкт інтелектуальної власності, який
визнаний об”єктом права власності, вважається нематеріальним активом.

Норми права теорії виключних прав, у свою чергу, містяться  у Законі
України “Про авторське право та суміжні права”, Цивільному кодексі
України, інших нормативно-правових актах.

Правові колізії між діючими нормами права ускладнюють ефективний захист
результатів творчої діяльності громадян України, ускладнюють облік цих
об”єктів в організаціях,  негативно впливають на  імідж країни у
динамічному, змінюваному зовнішньому середовищі, гальмують процес
входження її у глобалізаційний простір.

На усунення правової колізії були спрямовані Рекомендації Вищого
господарського Суду України “Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов”язаних із захистом прав інтелектуальної власності” [5]. Вони
містять розгляд загальних питань застосування законодавства про охорону
прав інтелектуальної власності,  уточнюють способи захисту права
інтелектуальної власності,  визначають порядок та підстави вжиття
запобіжних заходів, процедуру вирішення спорів, пов”язаних із захистом
авторського права і суміжних прав та спорів, пов”язаних із захистом прав
на знаки для товарів і послуг, інших об”єктів промислової власності.

Однак Рекомендації, на жаль, не мають сили закону. Наявність складних
проблем у площині захисту  прав інтелектуальної власності  увиразнюється
накопиченою значною судовою практикою та неоднозначністю розуміння норм
законодавства у  цій сфері [5].

Очевидно, проблема гармонізації законодавства у сфері інтелектуальної
власності потребує нагального вирішення з тим, щоб в Україні діяли норми
права, в основу яких покладено або теорію права власності, або теорію
виключних прав. Взявши за основу законодавства у сфері інтелектуальної
власності одну із зазначених теорій, законодавець має привести у
відповідність до неї всі законодавчі акти, що виключить їх різночитання
і розбіжності тлумачення. Гармонізація законодавства зможе значною мірою
вплинути і на підвищення рівня конкурентоспроможності України, знизивши
інвестиційні ризики, оптимізувавши регуляторну і торгову політику.

Література:

Закон України “Про авторське право і суміжні права” № 2627-ІІІ від
11.07.2001 року із змінами і доповн., внесеними Законами України від
28.02.1995 р. № 75/95-ВР, від 16.07.1999 р. // Відомості Верховної Ради
України.- 2001, № 43.

Закон України “Про власність” від 07.02.1991 № 697-ХІІ

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо правової охорони інтелектуальної власності” від 22.05.2003 №850-ІУ

Рекомендації Вищого господарського суду України “Про деякі питання
практики вирішення спорів, пов”язаних із захистом прав інтелектуальної
власності”  від 10.06.2004 р. № 04 -5/1107

Мироненко Н. Проблеми захисту авторського права. // Інтелектуальний
капітал.- 2004, № 4. – С. 16-22.

Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп”ютерне авторське право.-
К.: КНТЕУ, 2005.- 519 с.

Мировые индексы и рейтинги. // Зеркало недели.- 2007, № 42 43.- С. 14.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020