Тернопільська академія народного господарства

Інститут обліку і аудиту

Реферат

з предмету “Господарське право”

на тему:

“Право державної власності”

Підготував студент групи ОПзс –– 31

Костюк Володимир

Перевірив:Пігач Я.М.

Тернопіль

2001

Державна власність, як і раніше, є основою економіки України. Навіть
після проведення приватизації її питома вага буде досить значною.

До державної власності в Україні згідно із Законом «Про власність»
належать загальнодержавна, республіканська власність і власність
адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної
Ради України, республіканської Автономна Республіка Крим, а суб’єктами
права комунальної власності — адміністративно-територіальні одиниці в
особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад (зазначимо,
що відповідно до ст. 142 Конституції України

суб’єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл,
селищ, міст).

Згідно з чинним законодавством (п. 5 ст. 116 Конституції України)
управління об’єктами державної власності відповідно до закону здійснює
Кабінет Міністрів України. Декретом від 15 грудня 1992 р. «Про
управління майном, що є у загальнодержавній власності» Кабінет Міністрів
України поклав здійснення функцій з управління зазначеним майном на
міністерства та інші підвідомчі йому органи державної виконавчої влади.
Як виняток, функції з управління майном, що є у державній власності,
було делеговано ряду корпорацій — «Укрбуд», «Украгропромбуд»,
«Укрмонтажспецбуд», «Укрбудматеріали» та ін.

Органи, які здійснюють управління майном, що є державною власністю,
реалізують надані їм повноваження та ким чином:

• приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію
підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності;

• затверджують статути (положення) таких підприємств, контролюють їх
дотримання та приймають рішення у зв’язку з порушенням статутів
(положень);

• укладають і розривають контракти з керівниками підприємств, установ і
організацій, заснованих на державній власності;

• контролюють ефективність використання і збереження закріпленого за
підприємствами державного майна;

• дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних
підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду
яких передається майно, що є державною власністю;

• готують разом з відповідними місцевими радами висновки та пропозиції
Кабінету Міністрів України щодо розмежування майна між державною,
республіканською (Автономної Республіки Крим) і комунальною власністю;

• беруть участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України
з питань державної власності.

При здійсненні зазначених повноважень з управління майном міністерствам
та іншим органам державної виконавчої влади заборонено пряме втручання в
господарську діяльність підприємств.

Виходячи з різного ступеня усуспільнення державного майна, його значення
для народу, держави, законодавство відносить до об’єктів права державної
власності: землю;

майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних
нею державних органів; майно Збройних сил, органів державної безпеки,
прикордонних і внутрішніх військ;

• оборонні об’єкти; єдину енергетичну систему; системи транспорту
загального користування, зв’язку та інформації, що мають
загальнодержавне значення;

• кошти державного бюджету; національний банк та його установи і
створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та
інші фонди;

• майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно
державних підприємств; об’єкти соціально-культурної сфери або інше
майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує
її економічний та соціальний розвиток. У державній власності може
перебувати також інше майно, передане у власність України іншими
державами, а також юридичними особами і громадянами.

Певні особливості встановлені законодавством щодо управління державним
майном, закріпленим за казенним підприємством. Більш жорсткий характер
управління майном цих підприємств з боку органів, уповноважених
управляти відповідним державним майном, дає підстави (з урахуванням
змісту ст. 38 Закону «Про підприємства в Україні») говорити про
управління казенним підприємством.

Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади:

• призначає на посаду та звільняє з посади керівника казенного
підприємства за погодженням із Кабінетом Міністрів України;

• затверджує статут казенного підприємства та зміни до нього, здійснює
контроль за додержанням статуту та приймає рішення у зв’язку з його
порушенням;

• здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є у державній
власності і закріплене за казенним підприємством;

• здійснює планування і фінансовий контроль за господарською діяльністю
казенного підприємства, затверджує фінансовий план і план розвитку
казенного підприємства та обов’язково укладає з ним державні контракти
на поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) для державних
потреб;

125

• визначає порядок використання чистого прибутку казенного підприємства
шляхом встановлення обов’язкових нормативів розподілу такого прибутку;

• затверджує умови та фонд оплати праці казенного підприємства з
урахуванням умов, передбачених галузевою угодою.

Управління майном, що є в комунальній власності, здійснюють
територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через
утворені ними органи місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України від 21 травня 1997р. «Про місцеве
самоврядування в Україні» від імені і в інтересах територіальних громад
права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, які на
своїх пленарних засіданнях вирішують питання:

• встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до
комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки
прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

• про відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження
місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної
власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності,
порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності;

придбання в установленому законом порядку приватизованого майна,
включення до об’єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі
приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку
розірвано або визнано недійсним; створення, ліквідацію, реорганізацію та
перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної
власності відповідної територіальної громади;

• про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном,
яке належить до комунальної власності відповідної територіальної
громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;

• створення у разі потреби органів і служб для забезпечення здійснення з
іншими суб’єктами комунальної власності спільних проектів або спільного
фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та
організацій, визначення повноважень цих органів (служб);

• відповідно до законодавства про створення підприємствами комунальної
власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями.

Згідно з Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні
адміністрації» (ст.19) місцева державна адміністрація:

• здійснює на відповідній території управління об’єктами, що перебувають
у державній власності та передані до сфери її управління, приймає
рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ
і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює
делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у
спільній власності територіальних громад;

• здійснює управління майном інших суб’єктів права власності в разі
передачі його в установленому порядку;

• вносить пропозиції власникам майна підприємств, установ і організацій,
що має важливе значення для забезпечення державних потреб, щодо його
відчуження у власність держави.

Перелік об’єктів права комунальної власності визначено в ст. 35 Закону
України «Про власність». До нього входить майно, що забезпечує
діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих
бюджетів, державний житловий фонд, об’єкти житлово-комунального
господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони
здоров’я, торгівлі, побутового обслуговування;

майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи
зв’язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане
відповідним підприємствам, установам, організаціям; інше майно,
необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку
відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно,
передане у власність відповідної територіальної громади іншими
суб’єктами права власності.

У зв’язку з поділом державної власності на загальнодержавну та
комунальну Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 5
листопада 1991 р. «Про розмежування державного майна України між
загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю
адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою
затверджено перелік державного майна України, яке передається до
власності адміністративно-територіальних одиниць. Постановою також
встановлено порядок розмежування майна між власністю областей, міст,
районів та інших адміністративно-територіальних одиниць.

Слід зазначити, що процес розмежування майна не завершено. Він проходить
і сьогодні шляхом передачі окремих об’єктів із загальнодержавної
власності у комунальну власність і навпаки (наприклад, постанови
Кабінету Міністрів України від 9 січня 1996 р. № 23 «Про передачу майна,
що перебуває у комунальній власності, до загальнодержавної власності»,
від 9 січня 1996 р. № 26 «Про передачу загальнодержавного майна у
власність Автономної Республіки Крим та областей»).

Передача майна у зазначених випадках здійснюється у порядку,
передбаченому Законом України від 3 березня 1998 р. «Про передачу
об’єктів права державної та комунальної власності» (Відомості Верхов.
Ради України.-1998.—№ 34.- Ст. 228), який регулює відносини, пов’язані з
передачею об’єктів права державної власності у комунальну власність
територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а
також об’єктів права комунальної власності у державну власність.
Детально порядок безоплатної передачі об’єктів права державної власності
врегульовано Положенням про порядок передачі об’єктів права державної
власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21
вересня 1998 р. № 1482 (Офіційний вісник України.- 1998.-№ 38).

Використана література

Я.М. Пігач, Л.М. Труфанова, Б.М. Гурневич, Господарське законодавство,
Тернопіль., Навчальний посібник, 2001р.

2. В.С. Щербинова, Господарське право України, К., Навчальний посібник,
1999р.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи