Реферат на тему:

Права людини

TOC \o «1-3» 1. Які принципи правового статуту людини і громадянина
закріплює Конституція України? PAGEREF _Toc472662018 \h 2

2. Дайте загальну характеристику поняття «права та свободи людини і
громадянина». PAGEREF _Toc472662019 \h 3

4. Які основні ознаки економічних та культурних прав людини? PAGEREF
_Toc472662020 \h 6

5. Які обов‘язки людини передбачено Конституцією України? PAGEREF
_Toc472662021 \h 7

6. Охарактеризуйте поняття та зміст Конституційних гарантій прав людини?
PAGEREF _Toc472662022 \h 8

7. Література. PAGEREF _Toc472662023 \h 10

1. Які принципи правового статуту людини і громадянина закріплює
Конституція України?

Конституція України закріплює важливі елементи основ правового статуту
або конституційний статут громадян. Адже тільки вона регулює
найважливіші, найсуттєвіші відносини між державою та громадянами. Інші
відносини регулюються актами відповідних галузей права (цивільного,
адміністративного і т.д.).

Основи правового статусу громадян України визначають ті
конституційно-правові норми, які регулюють суспільні відносини щодо
громадянства, принципів статусу особи, конституційних прав, свобод та
обов’язків громадян, гарантій реалізації, захисту та охорони прав і
свобод громадян, відповідальності громадян за скоєні ними правопорушення
згідно із законом.

Конституційний статус громадян України є одним з головних елементів
демократичного конституційного ладу держави (ст.ст. 3,4,8,13,14
Конституції). Цей статус невіддільний від закріплених в Конституції
України засад демократичного конституційного ладу — народного
суверенітету, поділу державної влади, верховенства права та інших.

Основи правового статусу громадян базуються на певних принципах:
невідчужуваності і непорушності прав і свобод громадян, рівноправності
громадян, гарантованості конституційних прав і свобод громадян,
юридичної відповідальності за невиконання громадянами конституційних
обов’язків. Ці загальнодемократичні принципи статусу громадян певним
чином відбиті у ст. ст. 11-24 Конституції України, яка виходить з ідей
природних, а тому невідчужуваних і непорушних прав людини. Ці ідеї
відстоювали Руссо, Вольтер. Кант, Радіщев, Сковорода, Шевченко,
Драгоманов, Франко, Грушевський та інші філософи, громадські і політичні
діячі.

Нормативно-правовими актами, які закріплюють основи правового статусу
громадян України, є Конституція України, закони України, міжнародні
договори, ратифіковані Україною.

Конституція України є головним правовим джерелом у регулюванні основ
цього статусу громадян. Законами України закріплюються окремі інститути
даних основ: громадянства, політичних та інших прав і свобод громадян,
судових гарантій тощо. Конституція України, зокрема, передбачає, що при
прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян,
які не вичерпуються Основним Законом.

2. Дайте загальну характеристику поняття «права та свободи людини і
громадянина».

Питання прав та свобод людини і громадянина на сьогодні є найважливішою
проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової
співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи,
їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень
демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Свободу людини визначають певні ознаки. Слід зазначити, що люди є
вільними від народження, ніхто не має права порушувати їх природні
права. До того ж, у демократичному суспільстві саме держава є головним
гарантом свободи людини. За своїм обсягом поняття свободи людини повно
відображає принцип, закладений у ст. 19 Конституції України, згідно з
яким людина має право робити все, за винятком того, що прямо заборонено
чинним законодавством. Свободу людини характеризує й принцип рівних
правових можливостей, правового сприяння і правової охорони, який
закріплюють демократичні конституції, у тому числі, й Конституція
України. Водночас свобода людини як об’єктивна реальність виходить за
межі, врегульовані правом, і має витоки у системі інших соціальних норм,
що панують у демократичному суспільстві. Треба пам’ятати, що поняття
свободи може мати неоднакове тлумачення, оскільки, з одного боку,
cвoбoда характеризує загальний стан людини, її соціальний статус, а з
другого — конкретизується у можливості вчиняти ті або інші конкретні дії
в межах, наданих людині мораллю та правом. Можливості такого роду, що
надаються нормами .чинного права, визначаються як суб’єктивні права
людини. Теорія права і правова практика розрізняють поняття «права
людини» і «права громадянина». У першому випадку мова йде про права,
пов’язані з самою людською істотою, її існуванням та розвитком. Людина
(як суб’єкт прав і свобод) тут виступає переважно як фізична особа. За
Конституцією України до цього виду прав належать право на життя (ст.
27), право на повагу до гідності людини (ст. 28), право на свободу та
особисту недоторканність (ст. 29), право на невтручання в особисте та
сімейне життя (ст. 32) тощо.

Що ж до прав громадянина, то вони зумовлені сферою відносин людини із
суспільством, державою, їх інституціями. Основу цього виду прав
становить належність людини до держави, громадянином якої вона є.

Права людини порівняно з правами громадянина пріоритетні. Адже права
людини поширюються на всіх людей, які проживають у тій або іншій
державі, а права громадянина — лише на тих осіб, які є громадянами
певної країни. Прикладом прав громадянина, закріплених Конституцією
України, є право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські
організації (ст. 36), право брати участь в управлінні державними
справами (ст. 38), право на проведення зборів, мітингів, походів,
демонстрацій (ст. 39), право на соціальний захист (ст. 46) тощо.

Політичні права і свободи громадян закріплюють їх можливості у сфері
громадсько-політичного життя. До цих прав і свобод відносяться: право на
свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань,
право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації
і т.д.

Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає
свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої,
безперешкодно відправляти одноособове чи колективно релігійні культи і
ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії
та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод
та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших
інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах
національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення
або захисту прав і свобод інших людей.

Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у
всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними
до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а
також до служби в органах місцевого самоврядування.

Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори,
мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно
сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові
звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів
місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що
зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у
встановлений законом строк.

Ці права і свободи дають громадянам можливість виявляти своє
громадянство у широкому розумінні слова, підніматись до рівня
громадсько-політичних діячів. Саме з реалізацією політичних прав і
свобод громадян помітні зміни в громадсько-політичному житті України:
частково з’явилася вільна преса, проводяться багатопартійні
парламентські і президентські вибори тощо.

4. Які основні ознаки економічних та культурних прав людини?

Економічні права і свободи громадян забезпечують їм можливість ставити і
досягати економічної мети своєї діяльності. Конституція України надає
своїм громадянам право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю
власністю, результатами інтелектуальної і творчої праці, право на
підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право на страйк
(ст. ст. 41-44, 54).

Український народ десятиріччями не знав не лише власної держави, але й
права приватної власності і права на підприємницьку діяльність, що
суттєво знизило його мотивацію до діяльності при переході до сучасних
ринкових відносин.

Закони конкуренції не дають спочивати на лаврах тим, хто досяг
економічних успіхів у бізнесі. Досвід, наприклад, Великобританії
свідчить, що протягом XIX століття клас багатих людей змінився на 98%.
Основою цивілізованого суспільства є так званий середній клас, до якого
належить переважна частина народу. В Україні формування середнього класу
є одним з пріоритетів державної політики.

Право на працю для більшості українського суспільства є важливою умовою
його виживання. При переході до системи вільних договорів між
працедавцями і найманими працівниками зростає роль гарантій права
громадян на працю.

Соціальні права і свободи громадян створюють передумови для задоволення
їх соціальних потреб. Це — право на відпочинок, право на соціальний
захист, право на житло та ін. (ст. ст. 45-50) Конституції України.

Реалізація цих прав і свобод залежить від економічного потенціалу
суспільства, системи соціального законодавства. Україна, як соціальна
держава, покликана дбати про соціальне здоров’я суспільства. Але держава
може взяти на себе лише такі соціальні зобов’язання, які відповідають
рівню економічного розвитку суспільства.

Культурні права і свободи громадян України сприяють
соціально-культурному розвитку як особи, так і суспільства в цілому. Це
— право на освіту, свобода літературної, художньої, наукової і технічної
творчості та ін. (ст.ст.53-54 Конституції України). Рівень
цивілізованості суспільства визначається рівнем фінансування
культурно-освітньої сфери, де реалізуються відповідні права і свободи
громадян. Цей рівень вимагає вкладення в культуру, науку та освіту до
20% видатків з Державного бюджету. Культурні права і свободи громадян
набули нового змісту. Так, повна загальна середня освіта є обов’язковою.
Національним меншинам гарантується право на навчання рідною мовою і т.д.

5. Які обов‘язки людини передбачено Конституцією України?

Громадяни України несуть певні обов’язки перед державою:

захисту Вітчизни, сплати податків, додержання Конституції і законів та
інші (ст.ст.65-68 Конституції України). Конституційні обов’язки громадян
існують окремо від конституційних прав і свобод і мають свої механізми
реалізації. Держава сприяє вихованню громадян в дусі добровільного
виконання ними своїх конституційних обов’язків. До конституційних
обов’язків також відноситься обов’язок учнів вчитися і здобувати повну
загальну середню освіту. Серед конституційних обов’язків громадян
першочергове значення мають обов’язки дотримуватися Конституції і
законів та сплачувати податки. Конституція України гарантує громадянам
право знати свої права і обов’язки (ст.57). Після прийняття нової
Конституції України держава посилює увагу до правової освіти і культури
українських громадян. Сплата податків громадянами — необхідна умова
реалізації соціальних та інших державних і місцевих програм, показник їх
ставлення до суспільних проблем. Але забезпечення державою сплати
податків чи виконання інших обов’язків не повинно вести до обмеження
прав громадян.

6. Охарактеризуйте поняття та зміст Конституційних гарантій прав людини?

Правові гарантії захисту прав і свобод громадян України є необхідною
умовою їх реалізації. Конституція і закони України встановлюють два види
правових гарантій: конституційні та судові.

Конституційні гарантії прав і свобод громадян здійснюються через весь
механізм державної влади та місцевого самоврядування. Ці гарантії
підтримуються відповідним рівнем конституційної законності і
правопорядку, авторитетом Основного Закону, силою громадської думки
тощо. Серед інститутів, які забезпечують конституційні гарантії прав і
свобод громадян, слід назвати Уповноваженого Верховної Ради України з
прав людини. Цей інститут є новим в конституційній системі України.

Судові гарантії прав і свобод громадян є універсальним засобом їх
захисту. Будь-яка скарга громадянина, права якого порушені, повинна
розглядатися судом (ст.55 Конституції України). Громадянин може вимагати
в суді скасування незаконного акту, який порушує його права, компенсації
завданих збитків та відшкодування моральної шкоди тощо. Для захисту прав
громадян юридичну допомогу їм надає адвокатура, інші юридичні структури.
Нова Конституція України включає право громадян звертатися за судовим
захистом до міжнародних судових органів (ст.55).

Прокуратура України за певних умов також може виконувати правозахисні
функції, хоча це не є суттю її діяльності. Права і свободи громадян
України мають певні межі їх реалізації, зумовлені необхідністю
гарантувати інтереси державної безпеки, прав інших громадян і т.д. Така
практика існує в усіх правових державах. Адже свобода людини — це не
свавілля, а визначена Конституцією чи законом міра можливої поведінки.

Обмеження прав і свобод громадян не можуть вести до їх скасування чи
застосування з порушенням рівності громадян перед законом і судом. Ці
обмеження встановлюються тільки Конституцією (ст.64).

Права і свободи громадян України потребують не тільки захисту, але й
охорони, зокрема через систему правоохоронних органів, які забезпечують
охорону громадського порядку, державну безпеку і т.д. та органів оборони
держави, які забезпечують захист держави від зовнішнього нападу.

7. Література.

В В. Копейчикова, Основи Конституційного права України, К.: ЮРінком, —
1997. — 205с.

Конституція України — К., 1996. — 37с.

О. Глущенко, В. Кампо, 17 уроків з курсу «Конституція України», — К.: МП
«Леся», — 1997. -160с.

Похожие записи