Порядок відкриття рахунків у банках.

Відповідно до Інструкції, затвердженої Постановою Національного банку
України від 18.12.98 № 527 «Про порядок відкриття та використання
рахунків у національній та іноземній валюті», банки відкривають рахунки
зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним
особам та фізичним особам — суб’єктам підприємницької діяльності (далі —
підприємства), філіям, представництвам, відділенням та іншим
відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним
підрозділам, що виділяються у процесі приватизації (далі — відокремлені
підрозділи), представництвам юридичних осіб — нерезидентів, іноземним
інвесторам, фізичним особам на умовах, викладених у цій інструкції та в
договорі між установою банку та власником рахунка.

Документи на відкриття, переоформлення зазначених банківських рахунків,
а також у разі зміни осіб, які мають право першого і другого підписів,
подають у банк особисто керівник чи головний бухгалтер.

Рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів
банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором
клієнта і за згодою цих банків.

Для відкриття поточних рахунків та бюджетних рахунків підприємства
подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунка встановленого зразка. Заява підписується
керівником та головним бухгалтером підприємства. Якщо в штаті немає
посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, яка виконує
обов’язки головного бухгалтера, то заява підписується лише керівником;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі
державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому
здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом,
який видав свідоцтво про державну реєстрацію. Бюджетні
установи та організації замість свідоцтва про державну реєстрацію
подають копію довідки про внесення до державного реєстру звітних
статистичних одиниць України, засвідчену нотаріально або органом,
що видав відповідну довідку;

в) копію належним чином зареєстрованого статуту
(положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом (крім
положень, які затверджуються постановами Кабінету Міністрів
України чи Указами Президента України).

г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий
облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим
працівником банку;

д) картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного
законодавства чи установчих документів підприємства надано право
розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів, завірену
нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У
картку включається також зразок відбитка печатки, присвоєної
підприємству;

е) копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України,
засвідченні, нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Порядок та форми розрахунків у господарському обігу.

Порядок проведення розрахункових операцій за безготівковими розрахунками
регулюється Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті», затвердженою Постановою Правління Національного
банку України від 29.03.2001 № 135 та іншими нормативно-правовими актами
Національного банку.

Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на
підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення
безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам даної
Інструкції, інших нормативно-правових актів.

Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями власників
цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів — у випадках,
передбачених розділом V вищезазначеної Інструкції,

Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з
рахунків платники та стягувані складають на відповідних бланках
розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються
даною інструкцією.

Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку в
формі електронного розрахункового документа, якщо це передбачено
договором між ним і банком.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова,
вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими
чеками та з використанням розрахункових документів на паперових носіях
та в електронному вигляді.

Дана Інструкція встановлює правила використання при здійсненні
розрахункових операцій платіжних інструментів у формі:

• меморіального ордера;

• платіжного доручення;

• платіжної вимоги-доручення;

• платіжної вимоги;

• розрахункового чека;

• акредитива.

Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, якщо
сума цього платіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і
нетоварними платежами:

• за фактично відвантажену/продану продукцію (виконанні роботи,
надані послуги тощо);

• у порядку попередньої оплати — якщо такий порядок розрахунків
установлено законодавством та/або обумовлено в договорі;

• для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості
підприємств, які складені не пізніше строку, установленого
чинним законодавством;

• для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним
особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті в
банках;

• для сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів
та/або державних цільових фондів;

• в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або . чинного
законодавства.

Розрахунки із застосуванням платіжних вимог доручень

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма
учасниками безготівкових розрахунків.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється, одержувачем коштів згідно
з вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, і
передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк одержувача
через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину
і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та зазначає в нижній
частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до
сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20
календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що
зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку платника.

Розрахунки платіжними вимогами в разі здійснення примусового списання
(стягнення) коштів на підставі рішень судів та інших державних і
недержавних органів

Стягувані, які мають рахунки в банках, і стягувані, які рахунків у
банках не мають, здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з
рахунків платників, відкритих у банках, у порядку, передбаченому цим
розділом.

Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення)
коштів з платників, рахунки яким відкриті в органах державного
казначейства, визначається і регулюється нормативно-правовими актами
Державного казначейства України.

У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання
(стягнення) коштів з цих рахунків вони передаються для виконання
відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено
договором між банком та цим органом державного казначейства, в іншому
випадку повертаються без виконання в порядку, передбаченому пунктами 15
і 16 розділу іі даної Інструкції.

Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників дозволяється
лише у випадках, установлених законами України.

Примусове списання (стягнення) суми боргового зобов’язання за кредитним
договором здійснюється банком на підставі відповідного наказу в разі
несвоєчасного погашення позичальником, що є клієнтом цього банку,
кредиту або відсотків за його користування.

Списання коштів з рахунку боржника на підставі наказу про примусову
сплату боргового зобов’язання банк оформляє меморіальним ордером у
порядку, передбаченому пунктом 23 розділу II Інструкції «Про
безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Наказ про
примусову сплату боргового зобов’язання може бути пред’явлений до
виконання протягом одного року з наступного дня після його видачі
банком. Банк-кредитор має право скасувати свій наказ до часу стягнення
суми боргового зобов’язання і вжити до позичальника інших заходів щодо
повернення цієї суми.

Платіжна вимога про примусове списання (стягнення) коштів на підставі
виконавчого документа оформляється та подається державним виконавцем,
а-на списання податкового боргу за рішенням податкового органу
податковим органом.

Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання (стягнення) коштів
з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних,
відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків за
акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання (стягнення)
коштів з вкладних (поточних і депозитних) рахунків фізичних осіб.

Стягувач несе відповідальність за обгрунтованість примусового списання
(стягнення) коштів і правильність даних, що внесені в платіжну вимогу на
примусове списання (стягнення) коштів.

Договірне списання

Фізичні та юридичні особи, що укладають між собою договори, передбачають
у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника
за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання
строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення
платником цього строку.

Право банку на здійснення договірного списання з рахунку платника за
його дорученням обумовлюється у договорі про розрахунково-касове
обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг.

Доручення платника банку, що його обслуговує, складається у формі
розпорядження про списання коштів зі свого рахунку, яке засвідчується
підписами відповідальних осіб платника та відбитком печатки, що мають
відповідати зразкам підписів та відбитка печатки, заявленим у картці із
зразками підписів та відбитка печатки.

Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках
підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за
отримані товари (виконані роботи та надані послуги).

Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань
з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті
готівкою, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 12
Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті».

Розрахунки за акредитивами

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в
договорі між бенефіціаром і заявником акредитива і не повинні суперечити
чинному законодавству, у тому числі нормативно-правовим актам
Національного банку.

Якщо це передбачено в тексті договору, то розрахунки за акредитивами
регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних
акредитивів в редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати
№ 500 у частині, що не суперечить чинному законодавству, у тому числі
нормативно-правовим актам Національного банку.

Акредитив за своєю суттю є договором, що відокремлений від договору
купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися,
навіть якщо в акредитиві є посилання на них.

За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу тільки
з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання
зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці документи.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

покритий — акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно
бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в
банку-емітенті або у виконуючому банку. Кошти заявника акредитива
бронюються на аналітичному рахунку «Розрахунки за акредитивами»
відповідних балансових рахунків;

непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності
коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок
банківського кредиту.

Акредитив може бути відкличним або безвідкличним. Це зазначається на
кожному акредитиві. У разі відсутності такої позначки акредитив
вважається безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітєнтом
у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара (наприклад, у
разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови
банком-емітентом від гарантування платежів за акредитивом).

Безвідкличний акредитив — це акредитив, який може бути анульований або
умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це бенефіціара, на
користь якого він був відкритий, і банку-емітента.

Безвідкличний акредитив — це тверде зобов’язання банку-емітента сплатити
кошти в порядку та в строки, визначені умовами акредитива, якщо
документи, що передбачені ним, подано до банку, зазначеному в
акредитиві, або банку-емітенту та дотримані строки та умови акредитива.

Умови акредитива є дійсними для бенефіціара, поки він не повідомить про
згоду на внесення змін до них банку, який авізував йому ці зміни.
Бенефіціар має письмово повідомити про погодження або відмову щодо
внесення змін.

Прийняття часткових змін не дозволяється.

Бенефіціар може достроково відмовитися від використання акредитива.

Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованостї

До розрахунків, що здійснюються як залік взаємної заборгованості
платників, належать розрахунки, за якими взаємні зобов’язання боржників
і кредиторів погашаються в рівнозначних сумах, і лише за їх різницею
здійснюється платіж на загальних підставах.

Ці розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов’язань між
двома платниками або групою платників усіх форм власності однієї або
різних галузей господарства.

Похожие записи