Реферат на тему:

Порядок укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів. Світова
організація торгівлі як міжнародна економічна організація

Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів визначає
порядок їх укладення (частина ІІ, ст. 14—24).

Відповідно до цієї Конвенції пропозиція про укладення договору, яка
адресована одному або кільком особам, є офертою. У ній вказується товар,
його кількість і ціна. Оферта набирає чинності, коли вона отримана
адресатом. Доки договір не укладений, оферта може бути відкликана
оферентом, але за умови, якщо повідомлення про її відклик буде отримано
адресатом оферти до відправки акцепту.

Проте оферта не може бути відкликана у деяких випадках, коли, наприклад,
в оферті вказується через встановлення певного строку для акцепту або
іншим способом, що вона не може бути відкликана. Оферта, яку неможливо
відкликати, втрачає свою силу після отримання оферентом повідомлення про
її відхилення. Заява або інша поведінка адресата оферти, що свідчить про
згоду з офертою, є акцептом. Слід підкреслити, що мовчання або
бездіяльність з боку акцептанта не слід розглядати як акцепт, його
згоду.

Акцепт оферти набуває чинності в момент його отримання оферентом. Акцепт
не має сили, коли оферент не дістав згоди у встановлений ним строк, а
якщо строк не встановлено, то в розумний строк, беручи при цьому до
уваги обставини угоди, швидкість засобів зв’язку. Усна оферта може бути
акцептована негайно, якщо із обставин не випливає інше.

Якщо на оферту прийшла відповідь з доповненнями, обмеженнями або
змінами, то її слід розглядати як пропозицію зустрічної оферти. Проте
відповідь на оферту, яка має розглядатись як акцепт, але містить
додаткові або відмітні умови, що суттєво не змінюють умов оферти, є
акцептом, якщо оферент без затримки не заперечить усно проти цих
розбіжностей або не надішле повідомлення про це. Якщо він цього не
зробить, то умовами договору будуть умови оферти зі змінами, які
викладені в акцепті. Додаткові умови щодо ціни, платежів, якості і
кількості товарів, місця і строків поставки, обсягу відповідальності
однієї зі сторін перед іншою або розгляду спорів є такими, які суттєво
змінюють умови оферти.

Слід звернути увагу на те, що перебіг строку для акцепта, встановленого
оферентом у телеграмі або листі, розпочинається з моменту подання
телеграми для відправки або з дати, яка вказана в листі, або, якщо така
дата не вказана, з дати, що зазначена на конверті. Перебіг строку для
акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою
інших засобів швидкого зв’язку, розпочинається з моменту отримання
оферти її адресатом.

Акцепт може бути скасований, якщо повідомлення про скасування одержано
оферентом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був
би набути чинності. Договір вважається укладеним у момент, коли акцепт
оферти набирає чинності.

Світова організація торгівлі як міжнародна економічна організація

Міжнародна торгівля є одним із важливих напрямів міжнародного
економічного співробітництва. Виходячи з цього міжнародні структури, які
відають її питаннями, відіграють у світі вагому роль.

До таких організацій належить і Світова організація торгівлі (далі —
СОТ), створена 15 квітня 1994 р. у м.Маракеші (Марокко) на основі
Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Ця організація стала
правонаступницею ГАТТ. Як відомо, ГАТТ — це багатостороння міжнародна
угода про режим торгівлі і торговельної політики, підписана в жовтні
1947 р. 23 країнами. На початок 1994 р. вона нараховувала 128
країн-членів. За час свого функціонування ця міжнародна структура багато
зробила для лібералізації зовнішньої торгівлі, застосування режиму
найбільшого сприяння в торгівлі, знищення митних тарифів, усунення
дискримінації у сфері торгівлі тощо.

Метою ж створення СОТ є здійснення міжнародних торговельних зв’язків
через розроблення системи правових норм міжнародної торгівлі, контроль
за їх дотриманням, а також забезпечення умов проведення багатосторонніх
переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі. СОТ діє в
напрямі забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи
міжнародних торговельних зв’язків, лібералізації міжнародної торгівлі,
досягнення рівноправності в торгівлі для всіх держав (із застосуванням
норм про режим найбільшого сприяння, національний режим, заборону
будь-яких форм дискримінації), поступового скасування митних і
торговельних обмежень та вирішення інших завдань. На відміну від ГАТТ
членство в СОТ, як правило, передбачає обов’язкову участь держави у
багатосторонніх угодах. Крім того, якщо ГАТТ була системою
багатосторонніх угод, то СОТ є постійно діючою організацією. Якщо
правила ГАТТ поширювалися лише на торгівлю товарами, то СОТ займається
поряд з організацією міжнародної торгівлі іншими пов’язаними з нею
питаннями, зокрема питаннями інтелектуальної власності.

Важливі принципи діяльності СОТ — це торгівля без дискримінації,
розширення доступу до ринків, сприяння справедливій конкуренції, розумне
використання митних зборів, заохочення розвитку і здійснення економічних
реформ.

Правовою базою СОТ є ряд багатосторонніх торговельних угод, яких було
досягнуто під час так званого «Уругвайського раунду». Основні з них
такі: Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 р., яка визначає
єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами; Генеральна угода з
торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у торгівлі послугами;
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС);
Угода про правила і процедури вирішення спорів; Угода про сільське
господарство; Угода про застосування санітарних та фітосанітарних
заходів; Угода про технічні бар’єри в торгівлі; Угода про правила
походження товарів; Угода про процедури імпортного ліцензування; Угода
про передвідвантажувальну інспекцію; Угода про пов’язані з торгівлею
інвестиційні заходи; Угода про субсидії та компенсаційні заходи; Угода
про захисні заходи.

З метою реалізації угод «Уругвайського раунду» було підписано понад 50
документів — угод, рішень, декларацій, протоколи тощо.

СОТ здійснює міжнародну торговельну політику і міжнародну торгівлю на
основі таких принципів:

принцип найбільшого сприяння і недискримінації;

принцип національного режиму;

принцип захисту національної промисловості;

принцип створення стійкої основи торгівлі;

принцип сприяння справедливій конкуренції;

принцип заборони кількісних обмежень імпорту;

принцип можливих дій в умовах надзвичайних ситуацій;

принцип регіональних торговельних домовленостей.

В Угоді про створення СОТ виписана її організаційна структура (ст. 4).
Вищим органом цієї організації є Конференція міністрів, до складу якої
входять представники всіх країн-членів. Вона збирається не рідше одного
разу кожні два роки. Конференція міністрів, виконуючи функції СОТ,
здійснює необхідні для цього дії. Вона має повноваження приймати рішення
з усіх питань, що входять до сфери дії будь-якої із багатосторонніх
торговельних угод. На першій Конференції міністрів, яка відбулася в
Сінгапурі у грудні 1996 року, у Заключній декларації було підтверджено
курс на лібералізацію торгівлі і здійснення контролю за торговельною
політикою, а також наголошено на пріоритеті Багатосторонньої
торговельної системи щодо регіональних торговельних угод. Друга
Конференція міністрів, зібрана в Женеві в травні 1998 р., була
присвячена 50-річчю ГАТТ/СОТ.

У перервах між засіданнями Конференції міністрів її функції здійснюються
Генеральною радою, яка складається з представників усіх країн-членів і
яка збирається у міру необхідності. Генеральна рада у відповідних
випадках скликається для виконання функцій Органу розгляду спорів і
Органу з огляду торговельної політики. Ці органи можуть мати свого
голову і встановлювати такі правила процедури, які вони вважають
необхідними для виконання своїх обов’язків.

¤

¦

2

¤E

hb>“Xедення періодичних оглядів торговельної політики і з питань
розгляду спірних проблем.

Конференція міністрів призначає генерального директора секретаріату СОТ.
Секретаріат відає питаннями забезпечення діяльності СОТ, надання
допомоги країнам, що розвиваються, в отриманні інформації, довідкової і
технічної документації, проведення семінарів тощо.

Генеральна рада здійснює керівництво трьома радами, а саме: Радою з
торгівлі товарами (здійснює нагляд за дією багатосторонніх торговельних
угод), Радою з торгівлі послугами (здійснює нагляд за дією Генеральної
угоди з торгівлі послугами) і Радою з торговельних аспектів права
інтелектуальної власності (здійснює нагляд за дією Угоди з торговельних
аспектів прав інтелектуальної власності). Ці ради виконують функції, що
випливають із відповідних угод та з рішень Генеральної ради. Вони діють
відповідно до своїх правил процедури, схвалених Генеральною радою.
Зазначені ради у разі необхідності створюють допоміжні органи.
Наприклад, такими органами є Комітети. Так, при Раді з торгівлі товарами
створено 14 Комітетів, які відають контролем за дотриманням принципів
СОТ і Угод ГАТТ-1994.

СОТ є досить авторитетною міжнародною організацією, адже до її складу
входило на початок 2003 р. 142 країни світу. Через СОТ на цей період
здійснювалося 92 % світової торгівлі. Причому понад 100 країн — членів
СОТ є країнами, що розвиваються.

Нині більше 30 країн світу вирішують питання щодо вступу їх до СОТ. З
огляду на це Україна теж вживає заходів щодо вступу до цієї міжнародної
структури, що є одним із ключових елементів інтеграції нашої держави у
світове економічне співтовариство, необхідною передумовою подальшої
інтеграції України в Європейський Союз. Участь України у СОТ дасть змогу
розв’язати низку досить важливих для неї питань, а саме зменшити тарифні
та нетарифні обмеження для вітчизняних товарів практично на всіх
світових ринках, збільшити український експорт. Наприклад, у 2001 р.
Україна експортувала товари в 169 країн світу, імпортувала їх зі 177
країн, відповідно надавала послуги в 192 країни та одержувала їх з 146
країн. Це також дасть можливість поліпшити структуру останнього на
користь високотехнологічної продукції та продукції з високим ступенем
обробки, а ще сприятиме запровадженню режиму найбільшого сприяння в
торгівлі України з багатьма країнами світу. Наше членство в цій
організації забезпечить справедливе вирішення спорів, захист інтересів
вітчизняних товаровиробників на світових ринках, а також системну
трансформацію національного законодавства відповідно до загальновизнаних
міжнародних стандартів.

Можна вести мову і про інші переваги. Водночас слід звернути увагу на
певні негативні наслідки вступу нашої держави до СОТ. Одним із них є
зменшення тарифних і нетарифних обмежень, які застосовуються в Україні
для захисту внутрішнього ринку. Це призведе до надходження на
вітчизняний ринок багатьох конкурентоспроможних товарів і продукції
промислово-технічного призначення зарубіжного виробництва та до інших
негативних наслідків. Як зазначалося в газеті «Урядовий кур’єр» від 12
березня 2003 р., за розрахунками Мінпромполітики на період до 2011 р.
Україні мають бути надані певні пільги щодо повної лібералізації на
відповідність до правил СОТ, оскільки у низці підвідомчих цій
організації підприємств, позитивні наслідки оцінені 175—205 млн дол.
США, а негативні — в 1133 млн дол., тобто в 6,5 раз більше. За таких
умов українські підприємства будуть неспроможні не тільки конкурувати з
ними, а й навіть відновити і розвинути своє національне виробництво. Це
досить суттєво з огляду на те, в яких умовах і на якому рівні розвитку
перебуває економіка нашої держави.

Час вступу України до СОТ залежить від стану переговорного процесу щодо
цього. Слід зазначити, що процес вступу нашої держави до СОТ розпочався
ще 17 грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну
заявку Уряду України про приєднання до ГАТТ. Уже 28 червня 1994 р.
Україна передала до ГАТТ Меморандум про зовнішньоторговельний режим та
почала переговори в рамках спеціальної Робочої групи з питань вступу
України до ГАТТ. Протягом зазначеного періоду завдяки активній позиції
Уряду України щодо прискорення процесу приєднання до ГАТТ та враховуючи
факт заснування на правовій базі ГАТТ Світової організації торгівлі
процес приєднання нашої держави до ГАТТ було об’єднано з процесом вступу
її до СОТ. Тоді ж Секретаріатом СОТ Україні було надано статус
спостерігача у згаданій організації.

Координацію діяльності органів виконавчої влади України стосовно
вирішення питання набуття нашою державою членства в СОТ було покладено
на створену Міжвідомчу комісію з питань вступу України до Світової
організації торгівлі. А в рамках СОТ було сформовано вищеназвану Робочу
групу, яка на 2003 р. провела десять засідань. До цієї групи входять
представники 43 країн. На останньому її засіданні розглянуто стан
двосторонніх переговорів України з країнами — членами цієї групи, а
також стан гармонізації українського законодавства з нормами та вимогами
угод СОТ. А взагалі слід зазначити, що за існуючою в СОТ практикою для
прийняття остаточного рішення щодо повноправного членства в ній якоїсь
країни в середньому проводиться 6—8 засідань Робочої групи з питань
вступу до СОТ. Іншими словами, Україна практично вичерпала «ліміт»
засідань Робочої групи, але переговорний процес все ще триває.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. була
створена Робоча група з опрацювання питання вступу України до СОТ та
імплементація національного законодавства до її вимог. Крім того,
Верховна Рада України провела 20 березня 2002 р. парламентське слухання
за порядком денним: «Про стан підготовки до вступу України до Світової
організації торгівлі».

Нині зовнішньоекономічна політика нашої держави повинна бути спрямована
на формування нового торговельного режиму з подальшою інтеграцією
України до світового економічного простору через поступове та зважене
збільшення рівня відкритості національної економіки. Тобто основні
зусилля у цій сфері повинні бути зосереджені на вдосконаленні механізмів
державного регулювання зовнішньоекономічних зв’язків відповідно до вимог
багатосторонньої торговельної системи СОТ, гармонізації законодавства
України з принципами та нормами СОТ. Це потребує дієвих і скоординованих
зусиль державних органів. Якщо, наприклад, вести мову про гармонізацію
законодавства України з принципами та нормами СОТ, то досвід країн
Центральної та Східної Європи свідчить, що кількість їхніх законів та
нормативних актів, що потребували узгодження, становила від 800 до 1500.

Важливу роль в організації міжнародної торгівлі відіграє Міжнародний
торговельний центр, створений у 1964 р. ще за умов функціонування ГАТТ.
З 1968 р. він здійснює свою діяльність як спільний орган ГАТТ і ООН, яка
в даному випадку діє через свою структуру — Конференцію ООН з торгівлі і
розвитку (ЮНКТАД).

На Міжнародний торговельний центр покладені функції щодо розвитку
системи заохочення торгівлі і стимулювання експорту в державному і
приватному секторах, забезпечення інформації про ринкові можливості для
експортних товарів, удосконалення імпортних операцій з метою
оптимального використання дефіцитних ресурсів іноземної валюти, а також
навчання державних службовців, представників ділових кіл і викладачів
технології експортно-імпортних операцій.

Література

Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо,
1975.- 408с.

Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична
література, 2002.- 324с.

Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ,
2002.- 312с.

Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.

Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів
юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.-
210с.- 9.58

Похожие записи