Реферат на тему:

Порядок укладання Україною міжнародних економічних договорів України

Участь України у міжнародних відносинах взагалі і відносинах
економічного характеру зокрема обумовила необхідність правового
врегулювання порядку укладання, виконання і денонсації міжнародних
договорів, де вона виступає одним із суб’єктів міжнародного права. У
зв’язку з цим Верховна Рада України 22 грудня 1993 р. прийняла Закон
України «Про міжнародні договори України». За роки незалежності Україна
як суб’єкт міжнародних відносин, напрацювала відповідний досвід стосовно
використання міжнародних договорів у практиці міжнародного
співробітництва. Це вимагало перегляду змісту зазначеного вище закону
від 22 грудня 1993 р. і внесення до нього відповідних змін. Тому 26
грудня 2002 р. була прийнята Верховною Радою України нова редакція
Закону України «Про міжнародні договори України». У цьому законі вміщено
чимало нових положень, спрямованих на вдосконалення використання
міжнародних договорів за участі України.

Цей закон має універсальний характер. Його положення визначають
загальний порядок укладання і виконання міжнародних договорів незалежно
від їх характеру (політичний, економічний тощо) і застосовуються до всіх
міжнародних договорів України. Отже, зазначений Закон є правовою основою
укладення міжнародних економічних договорів.

Значення нової редакції цього Закону насамперед полягає в тому, що в ст.
2 його дано тлумачення досить суттєвих термінів, які використовуються у
міжнародно-правовій договірній практиці. У ньому вони вживаються у
такому значенні:

міжнародний договір України — укладений у письмовій формі з іноземною
державою або іншим суб’єктом міжнародного права, який регулюється
міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи
кількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його
конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол
тощо);

укладання міжнародного договору України — дії щодо підготовки тексту
міжнародного договору, його прийняття, встановлення його автентичності,
підписання міжнародного договору та надання згоди на його обов’язковість
для України;

повноваження — документ, яким одній або кільком особам у встановленому
цим Законом порядку доручено представляти Україну з метою підготовки
тексту міжнародного договору, його прийняття, встановлення його
автентичності, підписання міжнародного договору та, у випадках,
передбачених міжнародним договором, надання згоди на його обов’язковість
для України;

ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання — залежно від
конкретного випадку форма надання згоди України на обов’язковість для
неї міжнародного договору;

заява — односторонній акт, яким сторони міжнародного договору
висловлюють своє тлумачення або розуміння його повноважень і з якого для
них не випливають міжнародно-правові наслідки;

застереження — одностороння письмова заява, зроблена при підписанні,
ратифікації, затвердженні, прийнятті міжнародного договору або
приєднанні до нього, якою висловлюється бажання виключити або змінити
юридичну дію певних положень договору щодо їх застосування до України;

міжнародна організація — міжнародна міжурядова організація;

сторона — держава, інший суб’єкт міжнародного права, які погодились на
обов’язковість для них договору і для яких договір є чинним;

депозитарій — держава, міжнародна організація або її головна виконавча
посадова особа, якій здається на зберігання оригінал міжнародного
договору і яка виконує стосовно цього договору функції, передбачені
міжнародним правом;

припинення дії — втрата міжнародним договором своєї сили за умов,
визначених самим міжнародним договором, або за вольовим рішенням сторін
(денонсація, вихід з договору);

зупинення дії — перерва дії міжнародного договору протягом певного
проміжку часу.

Закон також дає визначення міждержавних, міжурядових та міжвідомчих
договорів. Згідно з його ст. 3 до міждержавних міжнародних договорів
України належать:

а) політичні, мирні, територіальні і такі, що стосуються державних
кордонів, розмежування виключної (морської) економічної зони і
континентального шельфу України;

б) що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і громадянина;

в) про участь України в міждержавних союзах та інших міждержавних
об’єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки;

г) про військову допомогу та направлення підрозділів Збройних сил
України до інших держав чи допуску підрозділів збройних сил іноземних
держав на територію України, умови їх тимчасового перебування, у тому
числі терміни виведення, фінансово-економічні, екологічні та інші
наслідки і компенсації;

д) про використання території та природних ресурсів України;

е) яким за згодою сторін надається міждержавний характер.

До міжурядових договорів України відносять міжнародні договори України з
економічних, торговельних, науково-технічних, гуманітарних та інших
питань, віднесених до відання Кабінету Міністрів України.

Під відомчими розглядають міжнародні договори України з питань,
віднесених до відання міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади.

Пропозиції щодо укладання міждержавних та міжурядових договорів
подаються Президентові України або Кабінету Міністрів України.
Пропозиції щодо укладання міжнародних договорів України подаються
Міністерством закордонних справ України. Інші міністерства та центральні
органи виконавчої влади, а також Верховний суд України, Національний
банк України, Генеральна прокуратура України подають пропозиції щодо
укладення міжнародних договорів України разом з Міністерством
закордонних справ України. Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні державні адміністрації подають пропозиції щодо укладення
міжнародних договорів України через Міністерство закордонних справ
України, інший центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого
належать питання, які пропонуються для врегулювання міжнародним
договором.

У пропозиціях обґрунтовується необхідність укладення міжнародного
договору, визначаються можливі політичні, правові, соціально-економічні,
фінансові, гуманітарні та інші наслідки його укладення, вказуються
суб’єкти виконання міжнародного договору, пропонується склад делегації
чи представник України для ведення переговорів, прийняття тексту
міжнародного договору чи встановлення його автентичності. До них
додається проект міжнародного договору та у разі необхідності проект
рекомендацій делегації чи представникові України. Уряд України розглядає
внесені пропозиції і не пізніше як у десятиденний термін подає їх разом
з відповідними висновками Президентові України, а щодо договорів, які
укладаються від імені Уряду України, приймає рішення про укладення
такого договору.

Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів України можуть
подаватися Автономною Республікою Крим в особі її вищих органів
законодавчої і виконавчої влади. Що стосується пропозицій про укладення
міжнародних договорів України, які встановлюють інші правила, ніж ті, що
містяться у законодавстві України, то вони подаються до Уряду України за
погодженням з Міністерством юстиції України.

Важливе значення при укладанні міжнародних договорів, зокрема і
міжнародних договорів економічного характеру, має питання про те, хто
приймає рішення про проведення і підписання таких договорів, які і хто
має повноваження стосовно цієї справи. Так, відповідно до ст. 5 Закону
України «Про міжнародні договори України» рішення про проведення
переговорів і про підписання міжнародних договорів України приймаються:

а) щодо міждержавних договорів — Президентом України;

б) щодо міжурядових договорів — Кабінетом Міністрів України;

в) щодо міжвідомчих договорів — у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.

0

2

?/v?ва представництва України при міжнародній організації також має
право вести без спеціальних повноважень переговори про укладення
міжнародного договору, підготовку тексту міжнародного договору та його
прийняття з державою акредитації або в рамках відповідної міжнародної
організації.

Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів
України надаються: а) щодо міждержавних договорів — Президентом України;
б) щодо міжурядових договорів — Кабінетом Міністрів України; в) щодо
міжвідомчих договорів — у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів
України.

Делегація чи представник України, наділені відповідними повноваженнями,
зобов’язані вести переговори чи здійснювати інші дії відповідно до
наданих їм повноважень та директив. Делегація чи представник України
подають відповідно Президентові України або Кабінету Міністрів України
звіт про виконання директив. Звіт повинен містити погоджені з
Міністерством закордонних справ України висновки та пропозиції щодо
наступних дій з укладання міжнародного договору.

У практиці міжнародного співробітництва між державами широко
використовується практика ратифікації міжнародних договорів, яка теж
потребує свого правового урегулювання як на міждержавному рівні, так і в
межах відповідної країни. У нашій країні питання ратифікації міжнародних
договорів урегульовано Законом України «Про міжнародні договори
України». Відповідно до ст. 9 цього Закону ратифікація міжнародних
договорів України здійснюється прийняттям закону про ратифікацію,
невід’ємною частиною якого є текст міжнародного договору. На підставі
підписаного та офіційно оприлюдненого Президентом України закону Голова
Верховної Ради України підписує ратифікаційну грамоту, яка засвідчується
підписом міністра закордонних справ України, якщо договором передбачено
обмін такими грамотами.

Як свідчить зміст Закону, ратифікації підлягають найбільш важливі
міжнародні договори України:

а) політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співпрацю, про
нейтралітет), територіальні, мирні;

б) договори, що стосуються прав, свобод та обов’язків людини і
громадянина;

в) загальноекономічні (про економічне та науково-технічне
співробітництво); з загальних фінансових питань, з питань одержання
Україною від іноземних держав і міжнародних фінансових організацій
позик, надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам
та міжнародним організаціям;

г) про участь у міждержавних союзах та інших міждержавних об’єднаннях
(організаціях), системах колективної безпеки;

д) про військову допомогу та стосовно направлення контингенту Збройних
Сил України до іншої країни чи допуску збройних сил іноземних держав на
територію України;

е) про історичне та культурне надбання народу України;

є) договори, виконання яких обумовлює зміну чинних чи ухвалення нових
законів України;

ж) інші міжнародні договори, ратифікація яких передбачена законом чи
самим міжнародним договором.

Отже, загальноекономічні міжнародні договори, договори про участь у
міждержавних об’єднаннях (організаціях), зокрема і в міжнародних
економічних організаціях, є предметом ратифікації.

Пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України (згідно зі ст.
9) подаються Міністерством закордонних справ України протягом шести
місяців з дня його підписання:

а) стосовно міждержавних договорів — Президентові України;

б) стосовно міжурядових договорів — Кабінету Міністрів України.

Пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України включають такі
документи:

а) подання Президентові України або Кабінету Міністрів України;

б) проект подання Верховній Раді України, в якому визначається
кандидатура доповідача законопроекту на пленарному засіданні Верховної
Ради України;

в) проект закону про ратифікацію міжнародного договору України;

г) текст міжнародного договору українською мовою та мовою оригіналу;

д) довідку про погодження проекту закону заінтересованими міністерствами
та іншими центральними органами виконавчої влади;

е) супровідну записку, в якій обґрунтовується доцільність укладення
міжнародного договору України;

є) фінансово-економічне обґрунтування та (у разі подання пропозицій щодо
ратифікації міжнародного договору України, реалізація якого потребує
матеріальних чи інших витрат за рахунок Державного бюджету України,
бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів) пропозиції щодо
покриття витрат відповідних бюджетів;

ж) порівняльну таблицю — в разі подання пропозицій щодо ратифікації
міжнародного договору України, виконання якого потребує прийняття нових
або внесення змін до чинних законів України або яким вносяться зміни до
іншого міжнародного договору України;

з) електронні версії текстів документів.

Підготовка пропозицій щодо ратифікації міжнародних договорів України
здійснюється міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади,
визначеним відповідальним за укладання міжнародного договору України.
Міністерство або інший центральний орган виконавчої влади готує
пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України і подає їх
Міністерству закордонних справ України протягом двох місяців з дня його
підписання. Міністерство закордонних справ України подає зазначені
пропозиції Президентові України або Кабінету Міністрів України.

Президент України або Кабінет Міністрів України розглядають пропозиції
щодо ратифікації міжнародного договору України і приймають рішення про
внесення на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої
ініціативи проекту закону про ратифікацію міжнародного договору України.

Якщо на ратифікацію подається міжнародний договір, виконання якого
потребує прийняття нових або внесення змін до чинних законів України,
проекти таких законів подаються на розгляд Верховній Раді України разом
з проектом закону про ратифікацію і приймаються одночасно.

Державні органи на вимогу Верховної Ради України або її комітетів
надають додаткову інформацію, що стосується проекту закону про
ратифікацію міжнародного договору України.

Верховна Рада України розглядає внесений Президентом України або
Кабінетом Міністрів України проект закону про ратифікацію міжнародного
договору і приймає відповідне рішення.

Закон визначає порядок вирішення питань, пов’язаних із затвердженням
міжнародних договорів України, які не потребують ратифікації. Воно
здійснюється Президентом України відповідно до ст. 12 Закону у формі
указу і поширюється на міждержавні договори та міжурядові договори, якщо
такі договори встановлюють інші правила, ніж ті, що містяться в актах
Президента України.

Пропозиції щодо затвердження міжнародних договорів подаються
Міністерством закордонних справ України Президентові України або
Кабінету Міністрів України.

Щодо затвердження міжнародних договорів України міжвідомчого характеру,
то воно провадиться в порядку, що визначається Урядом України.

Україна, як і будь-яка інша держава, може прийняти рішення про
приєднання до міжнародних договорів або їх прийняття. Таке рішення
ухвалюється згідно зі ст. 13:

а) щодо договорів, які потребують ратифікації, — у формі закону України
про приєднання до міжнародного договору або закону України про прийняття
міжнародного договору, невід’ємною частиною яких є текст міжнародного
договору;

б) щодо міждержавних договорів, які не потребують ратифікації, —
Президентом України у формі указу;

в) щодо міжурядових договорів, які не підлягають ратифікації, —
Кабінетом Міністрів України у формі постанови.

Рішення про приєднання до міжнародних договорів міжвідомчого характеру
або їх прийняття ухвалюються в порядку, що визначається Урядом України.

Література

Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо,
1975.- 408с.

Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична
література, 2002.- 324с.

Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ,
2002.- 312с.

Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.

Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів
юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.-
210с.- 9.58

Похожие записи