Реферат
на тему:
Порядок набуття права власності на землю за законодавством України
План
Форми, суб’єкти та об’єкти права власності на землю.
Підстави набуття права власності на земельні ділянки за законодавством
України.
Земельно-процесуальне забезпечення набуття прав на землю.
Підстави припинення права власності на землю.
Відповідно до Земельного кодексу України від 1 січня 2002 р. ва Україні
встановлено дві форми земельної власності, а саме:
публічна (суспільна) власність, яка охоплює державну і комунальну
власність;
приватна власність, яка охоплює власність фізичних осіб і недержавних
юридичних осіб.
Суб’єкти та об’єкти права державно власності на землю. Суб’єктом права
державної власності на землю виступає держава. Згідно зі ст. 84
Земельного кодексу України право державної власності на землю
набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України,
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та
Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до
закону. Районні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації мають право розпоряджатися землями державної власності
шляхом передачі їх в оренду (ст. 124 ЗК), у власність громадян (ст. 118
ЗК).
Земельний кодекс України містить презумпцію перебування земель у
державній власності.
Суб’єкти та об’єкти права комунальної власності на землю. Суб’єктами
права комунальної власності на землю є територіальні громади сіл, селищ
та міст. Відповідно до ст. 83 ЗК України у комунальній власності
перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної
та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких
розташовані об’єкти комунальної власності. Слід зазначити. що ЗК України
надав право територіальним громадам сіл, селищ та міст об’єднувати на
договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності.
Суб’єкти та об’єкти права приватної власності на землю. Суб’єктами права
приватної власності на землю є громадяни та недержавні юридичні особи.
Набути та реалізувати права власності на землю може фізична особа, яка
має повну земельну дієздатність – досягла 18 років. Земельний кодекс
України за обсягом наданих прав на землю поділяє фізичних осіб на
громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства.
Юридичні особи як суб’єкти права власності поділяються на вітчизняні та
іноземні. Юридичні особи України мають право набувати у власність всі
види земель, які можуть перебувати в приватній власності.
Суб’єкти права спільної власності на землю. Земельні ділянки можуть
перебувати у спільній власності громадян та юридичних осіб. Суб’єктами
права спільної власності на земельні ділянки територіальних громад
можуть бути районні та обласні ради. ЗК України (ст. 86) поділяє спільну
власність на землю на два види: спільну часткову і спільну сумісну.
Спільна часткова власність на землю передбачає визначення часток кожного
із співвласників у права власності на земельну ділянку. А при спільній
сумісній власності цього не здійснюється.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на
підставі:
придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими
цивільно-правовими угодами;
безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності;
приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користуванні
тощо.
Держава набуває права власності на землю у разі:
а) відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної
необхідності;
б) придбання за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, тощо;
в) прийняття спадщини;
г) передачі у власність держав земельних ділянок комунальної власності
територіальними громадами;
е) конфіскації земельної ділянки.
Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у випадку:
а) передачі їм земель державної власності;
б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів
суспільної необхідності;
в) прийняття спадщини;
г) придбання за договором купівлі-продажу, міни, тощо;
е) виникнення інших підстав передбачених законом.
Юридичні особи України набувають право власності на земельну ділянку для
ведення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, міни, дарування тощо;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Окрім права власності Земельний кодекс України передбачає право
користування, оренди, сервісу.
Рішення щодо надання земельних ділянок у власність чи користування
приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування
(ст. 116 ЗК України).
Набуття прав на з6млю, яке здійснюється у формі передачі (надання)
земельних ділянок у власність чи користування. Передбачає здійснення
послідовних, визначених законодавством процесуальних дій, що об’єднують
такі стадії:
а) порушення клопотання про надання земельної ділянки у власність чи
користування;
б) розгляд матеріалів та прийняття рішень стосовно заявленого
клопотання;
в) визначення меж користування земельною ділянкою;
г) видача документів, що засвідчують право власності чи користування
земельною ділянкою та їх реєстрація.
Формою порушення клопотання є подача заяви або звернення з клопотанням,
які подаються лише у письмовій формі. Вони направляються до відповідної
районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації
або сільської селищної, міської ради за місцем розташування земельної
ділянки.
У заявах громадян на одержання безоплатно у власність земельної ділянки
із земель державної або комунальної власності зазначаються бажані
розміри та мета її використання.
До клопотань юридичної особи про відведення земельної ділянки у постійне
користування додаються документи, що обґрунтовують її розмір,
призначення та місце розташування.
При приватизації земельної ділянки, що перебуває у користуванні
громадянина, рішення приймається органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування на підставі технічних матеріалів та документів
(державний акт на право постійного землекористування, земельно
кадастрова документація). Термін прийняття рішення – 1 місяць із дня
прийняття заяви.
Процедура розгляду матеріалів щодо надання земельної ділянки громадянам
із земель державної або комунальної власності є дещо складнішою. У
випадку схвального рішення на передачу земельної ділянки у власність
орган, що розглядає дану заяву дає дозвіл на розробку проекту її
відведення (розробляється організаціями, що мають ліцензії на виконання
даних робіт).
Погодження проекту відведення земельної ділянки здійснюється органом з
питань земельних ресурсів, природоохоронним і
санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури та охорони
культурної спадщини. Після цього він подається на розгляд відповідної
місцевої адміністрації.
На основі розгляду певний орган виконавчої влади або орган місцевого
самоврядування приймає рішення щодо передачі земельної ділянки у
власність або залишення заяви без розгляду. В останньому випадку питання
про набуття прав на землю вирішується у судовому порядку. Рішення про
відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити
мотивовані пояснення з посланням на певні нормативно-правові акти.
Наступна стадія – набуття прав на землю – визначення меж користування
земельною ділянкою. На цей стадії здійснюється відведення земельних
ділянок у натурі. Це є необхідним для виникнення прав землевласників
землекористувачів. Дана стадія діє на підставі угоди між замовником та
землевпорядною організацією і на платній основі.
Останній етап набуття прав на землю є видача, документа, що посвідчує
право власності чи користування земельною ділянкою та його реєстрація
(ч.1 ст. 125 ЗК України).
Державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у
складі державного земельного кадастру покладена на Державний комітет
України по земельних ресурсах.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до
їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи
комунальної власності суб’єктам, які мають право набутих прав на
земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.
Продаж земельних ділянок державної комунальної власності громадянам та
юридичним особам здійснюється на конкретних засадах (аукціон, конкурс),
крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого
майна, що є власністю покупців цих ділянок.
Земельний кодекс України розрізняє підстави припинення права власності
на земельну ділянку (ст. 140) та підстави припинення права користування
земельною ділянкою (ст. 141).
Підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
добровільна відмова власника від права на земельну ділянку. Процедурою
такої відмови є: а) отримання згоди органів виконавчої влади або органів
місцевого самоврядування на одержання земельної ділянки у власність; б)
підготовка та укладення угоди про передачу земельної ділянки відповідно
державі або територіальній громаді; в) нотаріальне посвідчення укладеної
угоди та її державна реєстрація.
Смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
Відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
Звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
Відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для
суспільних потреб;
Конфіскація за рішенням суду;
Не відчуження земельної ділянки іноземним особам та особам без
громадянства у встановлений строк у визначених Земельним кодексом
випадках.
Список використаної літератури
Правознавство: Підручник/За ред. В.В.Копейчикова. К.: Юрінком Інтер,
2003.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р. // Голос України. – 1996 – 13 липня.
Земельний кодекс України: Коментар // За ред. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги.
– Харків: Одисей. 2002.
PAGE
PAGE 9
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
