Реферат на тему:

Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків

Ухилення від передбачених законом обов’язкової здачі на афінаж або
обов’язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної
сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного
каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від
обов’язкової здачі на афінаж або для обов’язкового продажу скуплених
дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових
виробів з них або лому таких виробів,—

карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного
каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість вказаних
у цій статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п’ятсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1. Об’єктом злочину є економічна система України в частині забезпечення
обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу дорогоцінних
металів та дорогоцінного каміння.

2. Предметом злочину закон визнає: 1) видобуті із надр, отримані із
вторинної сировини, підняті чи знайдені дорогоцінні метали чи
дорогоцінне каміння; 2) скуплені дорогоцінні метали, дорогоцінне
каміння, ювелірні чи побутові вироби з них; 3) скуплений лом ювелірних
чи побутових виробів із дорогоцінних металів.

Дорогоцінними метолами є: золото, срібло, платина і метали платинової
групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та
стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні
сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Дорогоцінне каміння — це природні та штучні (синтетичні) мінерали в
сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого
порядку — алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; б) другого
порядку — демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та
жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; в) третього порядку
— аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний,
танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт,
циркон, шпінель; г) четвертого порядку — адуляр, аксиніт, альмандин,
аметист, гесоніт, гро-суляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц
рожевий, кліно-гуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт,
скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний,
фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин.

Вирізняють також дорогоцінне каміння органогенного утворення. Ним є
перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді.

Не є предметом цього злочину мінерали, які згідно з чинним
законодавством визнаються не дорогоцінним, а напівдорогоцінним камінням.

Під піднятими чи знайденими дорогоцінними металами чи дорогоцінним
камінням слід розуміти, зокрема, золоті самородки або дорогоцінні
камені, знайдені в надрах чи на поверхні під час здобування дорогоцінних
металів чи дорогоцінного каміння.

У випадках, коли знайдені дорогоцінні метали чи дорогоцінне каміння є
скарбом, вони не є предметом цього злочину. Привласнення скарбу, який
повністю чи частково складається із дорогоцінних каменів або з
предметів, вироблених із дорогоцінних металів, слід кваліфікувати за ст.
193.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від обов’язкової здачі
на афінаж або обов’язкового продажу державі предме-

%в злочину. Такі діяння можуть вважатись злочинними лише у тому Іьазі,
коли обов’язкова здача відповідних предметів на афінаж або %і
обов’язковий продаж прямо передбачені законом. & Афінаж дорогоцінних
металів — це металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої
чистоти шляхом відділення дад них забруднюючих домішок. Під ухиленням
від обов’язкової зда-% дорогоцінних металів на афінаж слід розуміти
умисну нездачу їх для афінажу підприємствам, які його здійснюють, у
випадках, коли Законодавством передбачено обов’язковість такої здачі у
певні терміни.

Законодавством України на даний час передбачено, що видобуті
.дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інші продукти збагачення
передаються за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької
сировини для афінажу підприємствам, які мають відповідну ліцензію,
одержану в порядку, встановленому законодавством України, або можуть
вивозитися відповідно до законодавства на умовах давальницької сировини
за межі України для афінажу, виготовлення і реалізації виробів з
використанням дорогоцінних металів.

Оскільки видобуток, переробка, скуповування дорогоцінних металів і
дорогоцінного каміння може провадитися суб’єктами господарської
діяльності лише на підставі спеціальних дозволів (ліцензії), однією із
умов надання відповідної ліцензії може бути обов’язкова здача всього
обсягу або певної частини отриманих дорогоцінних металів певним
підприємствам для їх афінажу. Під ухиленням від обов’язкового продажу
предметів даного злобну слід розуміти їх умисний непродаж належним
суб’єктам у випадках, коли закон передбачає їх обов’язковий продаж. За
загальним правилом, встановленим законом, афіновані дорогоцінні метали в
установленому законодавством України порядку закуповуються, у т.ч. і за
кордоном, в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння
України за рахунок коштів державного бюджету і в Державну скарбницю — за
рахунок коштів НБ.

Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з
надр або рекупероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при
продажу суб’єктами їх видобування і виробництва на умовах форвардного
контракту першочергово пропонуються: а) МФ для поповнення Державного
фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України; б) НБ для
поповнення золотого запасу України.

Обов’язковий продаж афінованих дорогоцінних металів чи дорогоцінного
каміння може випливати із умов ліцензії, виданої суб’єкту, який здійснює
їх видобування, переробку (у т.ч. афінаж) чи скуповування.

Ухилення від обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового Продажу
видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи
знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння утворює склад
злочину, передбаченого ст. 214, лише у разі вчинення цього діяння у
великому розмірі, тобто якщо вартість вказаних предметів перевищує 500
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Видобування, переробка, скуповування дорогоцінних Металів чи
дорогоцінного каміння без ліцензії за наявності підстав кваліфіку ються
за ст. 202 і додаткової кваліфікації за ст. 214 не потребують

Злочин вважається закінченим з моменту, коли суб’єкт госпо дарської
діяльності повинен був здійснити обов’язкову здачу чи обов’язковий
продаж наявних у нього предметів злочину і не здій снив їх.

4. Суб’єктом злочину можуть бути службова особа суб’єкта ґ: сподарської
діяльності, яка здійснює видобування, переробку (ут ч афінаж),
скуповування дорогоцінних металів чи дорогоцінного ка міння, або
індивідуальний підприємець.

5. З суб’єктивної сторони злочин характеризується виною •формі прямого
умислу.

ЦК (ст. 138, 140).

Закон України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і вихори
таїшя дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за
операціями ними” від 18 листопада 1997 р,

Підроблення знаків поштової оплати і прозїних квитків

Виготовлення з метою збуту, збут або використає:. завідомо підроблених
знаків поштової оплати, марк ваної продукції, міжнародних купонів
для відлові посвідчень особи для міжнародного поштового обмін відбитків
маркувальних машин, а також квитків зал ничного, водного, повітряного
або автомобільного трагк порту та інших проїзних документів і документів
й перевезення вантажу —

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковувана мінімумів доходів
громадян або виправними роботами н строк до двох років, або обмеженням
волі на строк л трьох років.

1. Об’єкт злочину — порядок оплати внутрішніх і міжнародк поштових і
транспортних послуг, який забезпечує фінансові ш: реси держави, інших
перевізників, права і законні інтереси спожі- вачів.

2. Предметом злочину є; 1) знаки поштової оплати; 2) маркоз : продукція;
3) міжнародні купони для відповіді; 4) посвідчення ос. для міжнародного
поштового обміну; 5) відбитки маркувальних шин; 6} квитки залізничного,
водного, повітряного або автомобільного транспорту, інші проїзні
документи і документи на перевезення вантажу.

Знаки поштової оплати — це реквізити поштових відправ які підтверджують
оплату послуг поштового зв’язку (листи, поштови картки, бандеролі,
посилки, прямі поштові контейнери тощо; знаки поштової оплати в
Україні використовуються поштові маркі, міжнародні купони для відповіді,
відбитки кліше маркувальних машин, відбитки спеціального штемпеля.

Під маркованою продукцією потрібно розуміти виготовлені ти пографським
способом поштові відправлення (марковані конверти і марковані поштові
картки) із надрукованим на них зображенням

Поштових марок (віньєтки) —державних знаків, які є засобом оплати послуг
поштового зв’язку, виготовлені друкарським способом, з Художнім
зображенням та зазначенням їх номінальної вартості. Поштові марки,
блоки, марковані конверти і картки друкуються на поліграфічних
підприємствах, що мають ліцензію МФ на право виготовдення знаків
поштової оплати.

Міжнародний купон для відповіді — це спеціальний знак Міжнародного бюро
Всесвітнього поштового союзу, віддрукований на папері з водяними
знаками, яким можна замінити поштові марки Р розрахунку оплати одного
простого міжнародного листа вагою до 20 грамів, що пересилається
авіатранспортом. На лицьовому боці Міжнародних купонів для відповіді,
які використовуються для оплати міжнародної кореспонденції, повинен
міститись відбиток кале-рідарного штемпеля зарубіжної поштової установи,
яка продала куон.

Посвідчення особи для міжнародного поштового обміну — це посвідчення,
які видаються поштовими органами країн — учасниць Всесвітнього поштового
союзу і посвідчують право особи на одержання поштової кореспонденції, що
надсилається їй чи на абснентську скриньку.

Предметом злочину є також відбитки маркувальних машин, Маркувальна
машина — це пристрій, призначений для нанесення на письмову
кореспонденцію відбитка державного знака, що підтверджує оплату послуг
поштового зв’язку, дату приймання та іншу інформацію. Відбитки
маркувальних машин (у документах Всесвітнього поштового союзу ці машини
називаються франкувальними) підтверджують оплату послуг поштового
зв’язку, а також фіксують ї дату і місце приймання кореспонденції.

Під проїзними документами слід розуміти документи, які надають право
на проїзд залізничним, водним, повітряним і автомобільним транспортом
(квитки вказаних видів транспорту (разові, місячі, квартальні, річні), у
т.ч. талони або жетони, службові та пільгові проїзні документи тощо). До
документів на перевезення вантажу слід відносити, наприклад, вантажні
квитанції, дорожні відомості.

3. З об’єктивної сторони злочин може виражатись в одній з таких трьох
дій: 1) виготовлення з метою збуту завідомо підроблених предметів,
зазначених у диспозиції ст. 215; 2) їхній збут; 3) вишри-стання вказаних
предметів.

За своїм наповненням поняття виготовлення підроблених документів, їх
збут та використання аналогічні діям, які становлять об’єктивну сторону
підроблення документів, передбаченого ст 353. Про них див. коментар до
цієї статті.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Для
злочину у формі виготовлення підроблених знаків чи білетів обов’язковою
ознакою суб’єктивної сторони є мета збуту підробок.

Похожие записи