Реферат

на тему:

Попередження злочинів підрозділами ДСБЕЗ як форма протидії протиправним
проявам в бюджетній сфері економіки

Особливості функціонування бюджетної сфери економіки, що включають
бюджетне та позабюджетне фінансування, забезпечення цільових витрат
фінансових засобів визначають необхідність дослідження
суспільно-економічних відносин в бюджетній сфері як самостійного об’єкту
державно-правової охорони для забезпечення економічної безпеки держави.

Метою нашого дослідження виступає розгляд лише проблемних питань
правового регулювання діяльності підрозділів Департаменту Державної
служби боротьби з економічною злочинністю МВС України (далі – ДДСБЕЗ МВС
України) щодо попередження злочинних дій в бюджетній сфері економіки та
вдосконалення з цією метою чинної нормативно-правової бази.

Аналіз вітчизняного законодавства дозволяє стверджувати, що в державі на
рівні законодавчої влади здійснюються певні заходи щодо протидії
злочинам у бюджетній сфері економіки.

На реалізацію завдань Президента і Прем’єр-міністра України ДДСБЕЗ МВС
України реалізується низка цільових заходів, спрямованих на локалізацію
негативних тенденцій розвитку криміногенної ситуації в економіці
держави. Одним із таких заходів локалізації кримінальних трансформацій у
вітчизняному господарському комплексі є ефективна робота правоохоронних
органів на попередження втрат бюджету та його наповнення. За оцінками
фахівців, щороку центральний та місцеві бюджети у той чи інший спосіб
живлять “тіньовий сектор економіки” на 1 млрд. грн., а недоотримання
казною обов’язкових надходжень загалом вимірюється цифрою в 12–13 млрд.
грн. [1, с. 4].

У зв’язку із зазначеним необхідно відмітити, що в останні роки МВС
України теж була проведена значна робота з правового регулювання
діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі з економічною
злочинністю.

Разом з тим, є ще багато неврегульованих проблем, які не дають
можливості ефективно протидіяти правопорушенням, що скоюються у
бюджетній сфері економіки.

Значний внесок у дослідження різних питань протидії економічним злочинам
внесли видатні вчені України і країн СНД: В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, П.Д.
Біленчук, А.Н. Волобуєв, А.Ф. Волинський, Ю.Н. Демідов, Є.О. Дідоренко,
О.М. Бандурка, О.Ф. Долженков, Л.Л. Драпкін, С.С. Єпішин, І.П.
Козаченко, В.О. Коновалова, В.П. Корж, В.І. Куликов, Г.А. Матусовський,
В.С. Овчинський, С.С. Овчинський, Б.Г. Розовський, А.П. Снігерьов, Е.В.
Топільська, А.Г. Філіппов, В.Ю. Шепітько, Н.П. Яблоков та ін. Однак, їх
роботи здебільшого були присвячені окремим соціально-політичним,
кримінологічним та криміналістичним проблемам боротьби з проявами
економічної злочинної діяльності.

Проблемам попередження економічних злочинів приділялась значна увага
такими вітчизняними науковцями, як А. Закалюк, О. Литвак та Е.
Стрєльцов.

Зазначеними науковцями, зокрема, відмічалось, що ефективність протидії
економічній злочинності пов’язана насамперед з удосконаленням
податкового законодавства, наскільки воно буде виконувати стимулюючу
функцію і не душитиме виробника. Це ліквідує підґрунтя економічної
злочинності – тіньову економіку [2, с. 253].

З цим твердженням можна погодитись частково, тільки щодо протидії
економічній злочинності поза бюджетним сектором економіки.

Специфіка діяльності державних органів у бюджетній сфері значно
відрізняється від діяльності суб’єктів господарювання не державного
сектору. Згадані особливості функціонування обумовлюють і існування
різного роду проблем протидії економічній злочинності у бюджетній сфері.

Однією з таких проблем на нашу думку, є проблема правового забезпечення
діяльності ДДСБЕЗ МВС України щодо попередження злочинів на об’єктах
бюджетної сфери економіки.

Так, щодо значення попередження злочинів у загальнодержавних заходах
протидії злочинності висловився В.П. Філонов, який зазначив, що
неабиякий профілактичний ефект можуть дати заходи щодо вдосконалювання
діяльності контролюючих органів, наділених правами органів дізнання.
Поєднання поглибленої перевірки господарської діяльності із
застосуванням відповідних оперативних заходів позитивно зарекомендувало
себе в багатьох країнах [3, с. 468].

Під час дослідження проблем профілактики на етапі розслідування
економічних злочинів М.Я. Сегай та І.Я. Фрідман дійшли висновків, що в
актах експертизи слідчі, ревізори та експерти практично не
використовували можливості застосування спеціальних економічних знань
щодо усунення криміногенних обставин, які виявлялися в ході
розслідування а встановленим недолікам профілактичного характеру не
дається кримінологічна оцінка. Серйозні порушення вимог бухгалтерського
обліку й контролю (в тому числі й по закритих справах) свідчать про
доцільність призначення експертизи спеціально для аналізу криміногенних
обставин і розробки за допомогою фахівців заходів по їх усуненню. Хоча в
коментарях до процесуального закону й говориться, що причини й умови,
які сприяли вчиненню злочину, підлягають доказуванню у кримінальній
справі, однак у тексті 64 КІІК така вказівка відсутня.

У статтях 231, 232 КПК, які регламентують запобіжну діяльність
законодавець говорить лише про “виявлення”, “встановлення” причин та
умов що сприяли правопорушенням, залишаючи слідчому та суду право самим
вирішувати ступінь їх доведеності, виходячи з власного розуміння змісту
вжитих у законі термінів і вони, як свідчить вивчення матеріалів
кримінальних справ, у кращому випадку обмежуються констатацією
зазначених обставин часто не відрізняючи причин від умов і не вдаючись
до аргументації, яка за загальним правилом використовується при
доказуванні наявності складу злочину.

Поверховий аналіз згаданих обставин слідчим, судом, недостатнє
використання в цій справі знань фахівців не сприяють активізації
судової, слідчої, експертної профілактики правопорушень у нових умовах
господарювання. Тому доцільно було б доповнити наведений у ст. 64 КПК
України перелік обставин, які сприяють вчиненню злочину. Відсутність у
законі саме вимог доказування причин та умов вчинення злочину призводить
до того що слідчий і суд у деяких випадках навіть не згадують про них ні
в обвинувальному висновку (ст. 223 КІІК України) ні у вироку (ст. 334
335 КПК). Про необхідність викладення цих даних слід прямо вказати в
згаданих нормах [4, с. 79].

Попередження злочинів сьогодні вперше закріплене на рівні державної
кримінальної політики, віднесено до переліку основних завдань КК України
та відображено в затвердженій Указом Президента України № 376/2000 від
25 грудня 2000 р. Комплексній програмі профілактики злочинності на
2001–2005 роки [5], а також в Указі Президента України № 175/2004 від 9
лютого 2004 р. “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, що
сприяють злочинним проявам і корупції”. Пріоритетність цього напрямку в
діяльності ОВС визначається в законах України “Про міліцію”, “Про
оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи
боротьби з організованою злочинністю” та ін.

Так, зокрема, згідно із зазначеним вище Указом Президента України “Про
Комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 роки” з метою
вдосконалення правової бази з питань профілактики злочинності та
діяльності відповідних держаних органів, відповідно до розділу 2
“Правове забезпечення профілактики злочинності” було передбачено ще у
2001 році спільно з МВС України, Службою безпеки України, Державною
податковою адміністрацією України та Міністерством юстиції України
розробити проект Закону України “Про профілактику злочинності”. Однак,
мабуть у зв’язку з відсутністю потреби у даному законодавчому акті у
керівників відповідних відомств згаданий проект до цієї пори залишається
проектом.

Разом із тим, на цей час склалися суттєві суперечності між рішеннями
загальнодержавного масштабу щодо посилення ролі попередження злочинності
в загальній системі боротьби з нею і практичною їх реалізацією, зокрема
органами внутрішніх справ. Через ці величезні, без перебільшення,
потенційні можливості оперативних підрозділів у сфері попередження
злочинів залишаються ще не затребуваними, що негативно впливає на
загальну оперативну обстановку в країні [6, с. 147–149].

Так, відповідно до п. 3 Положення про Державну службу боротьби з
економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 05.07.1993 року № 510 [7], головними завданнями підрозділів
Державної служби боротьби з економічною злочинністю є своєчасне
припинення злочинів у галузі економіки та запобігання їм, виявлення
причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень у галузі економіки,
та вживання заходів щодо їх усунення.

У той же час у зазначеному Положенні припинення злочинів у галузі
економіки та запобігання їм як основна функція підрозділів ДДСБЕЗ МВС
України нормативно не закріплена.

Крім того, відповідно до п. 2.5. Положення про критерії оцінки
результатів діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України,
затвердженого наказом МВС України від 12.07. 2000 року № 459 [8],
попередження як показник оцінки діяльності підрозділів ДДСБЕЗ МВС
України теж нормативно не закріплене. А відповідно до спільної Вказівки
Генеральної прокуратури, МВС, ДПА та Служби безпеки України “Щодо
єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки” від 02.06.2004 року №
12–157 [9], не вказується взагалі на необхідність здійснення обліку
відомостей про попередженні підрозділами ДДСБЕЗ МВС України злочини, у
тому числі й у бюджетній сфері.

Розв’язання вказаних суперечностей зумовлює об’єктивну потребу в
прийнятті відповідних відомчих актів.

?

‡N?oooooooooooooooooooooooooooo

я в першому кварталі 2003 року нових критеріїв оцінки діяльності
правоохоронних органів, які б відображали реальні результати службової
діяльності та спирались на об’єктивні статистичні показники, було
вказано у п. 7 Указу Президента України “Про невідкладні додаткові
заходи стосовно посилення боротьби з організованою злочинністю та
корупцією” від 06.02.2003 року № 84/2003 [10] та у п.3 Указу Президента
України “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, що сприяють
злочинним проявам і корупції”, яким було встановлено термін – до
01.05.2004 року провести заходи щодо вивчення питання забезпечення
об’єктивності відомчої звітності. Однак, зазначенні “критерії” дотепер
не введенні, так як на сьогодні вони перебувають “у стадії розробки”.

Аналізуючи різні думки науковців, О.М. Бандурка виділяє наступні
негативні причини, що впливають на стан профілактичної роботи, яка
здійснюється оперативними працівниками:

– відсутність нормативно-правової бази (розробка проекту Закону України
“Про профілактику злочинів” ведеться згідно планам роботи ВР України з
1997 року, але й дотепер законопроект перебуває в стадії розробки);

– завантаженість працівників оперативного апарату ОВС, яка полягає в
розкритті злочинів та пошуку злочинців;

– низький рівень теоретичних знань та практично-методичних навичок у
працівників ОВС щодо здійснення профілактики правопорушень;

– відсутність свідомої мотивації у оперативних працівників щодо
здійснення заходів, направлених на профілактику злочинів з причини
низького рівня правосвідомості, моралі та правової культури у громадян в
сучасному суспільстві;

– недостатнє фінансування оперативних підрозділів для організації
широкомасштабних акцій (заходів) щодо профілактики злочинів при участі
органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади та інших
державних органів, діяльність яких пов’язана із здійсненням профілактики
правопорушень;

– недоліки в системі оцінювання роботи органів внутрішніх справ по лінії
профілактики правопорушень [11, с. 21].

Теоретична база, яка складається з чисельних робіт вітчизняних та
зарубіжних науковців щодо профілактики злочинів, надає можливість
створенню загальної Концепції (або системи) здійснення профілактики
злочинів в Україні, але практичне вираження профілактика повинна мати в
законодавчих актах держави, і, насамперед, у відомчих інструкціях та
вказівках. Але, на жаль, керівництво МВС України, СБ України,
Генеральної прокуратури України дотепер не виробили низку підзаконних
нормативних актів щодо профілактики злочинів загальнокримінального
напряму.

Для повного та всебічного визначення проблем проведення
оперативно-розшукової профілактики злочинів оперативними підрозділами
ОВС України необхідно звернутися до міжнародного досвіду наукового
обґрунтування та здійснення профілактики злочинів та правопорушень.

Так, Комітет з попередження злочинності та боротьби з нею на Конгресі
Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводження з
правопорушниками, проведеному у Гавані 27 серпня –7 вересня 1990 року,
запропонував проект Резолюції про міжнародне співробітництво у галузі
попередження злочинності. У контексті питання щодо здійснення
профілактики злочинів можна окреслити наступні рекомендації:

– розглянути адекватність кримінального законодавства, включаючи
процесуальні норми, з тим, щоб реагувати на всі види злочинів та
відповідні дії, що сприяють або підтримують злочинність, які забезпечать
належне стримування;

– розробити адміністративні механізми і механізми регулювання для
попередження злочинів та правопорушень;

– встановити процедури виявлення, розслідування та осудження осіб, що
сприяють прихованню злочину та укриттю злочинців;

– розробити правові положення стосовно конфіскації засобів та майна,
придбаних у результаті злочину [12, с. 56].

Особливе місце в теорії профілактики злочинів посідають питання
управління діяльністю правоохоронних органів у сфері профілактики
злочинності. Будучи об’єктом правового регулювання, воно представляє
складне багатоаспектне явище, що припускає наявність кола спеціальних
суб’єктів здійснення профілактики, їх вольової поведінки, різноманітних
методів впливу, контроль громадськості за здійсненням профілактичної
роботи правоохоронними органами [13, с. 219].

У контексті зазначеного розглянуті недоліки, свідчать про
невідповідність відомчого управління профілактичною діяльністю
оперативних підрозділів МВС України, в тому числі і ДДСБЕЗ МВС України,
сучасним державним вимогам.

Розглянувши завдання, структуру та існуючі негативні чинники проведення
оперативної профілактики злочинів, що здійснюється оперативними
підрозділами ОВС, необхідно зазначити, що однією з проблем подальшого
вдосконалення профілактичної діяльності є неглибока розробка рішень
(законів, постанов, указів і т ін.) перед їх прийняттям. Це призводить
до того, що нормативно-правова база в Україні відстає від реальних
потреб держави щодо протидії злочинам. Перспективи розвитку профілактики
злочинів в Україні нерозривно пов’язані з економічними, соціальними,
політичними явищами, які відбуваються в державі.

Таким чином, виходячи із державних завдань щодо забезпечення активної
наступальної протидії злочинності, вдосконалення засобів і методів
запобігання злочинам, аналізу існуючих проблем правового забезпечення
діяльності оперативних підрозділів ОВС щодо попередження злочинів у
бюджетній сфері економіки, назріла реальна необхідність прийняття
відповідних відомчих нормативних актів.

Необхідність у зміні правової бази боротьби з економічною злочинністю
обумовлена як реформуванням системи економічних відносин, так і
потребами будівництва фундаменту правової держави, принципом якого є
верховенство закону. Крім того, необхідність реформи правового
регулювання попередження злочинів викликана і якісними змінами і різким
розширенням криміногенної сфери (ростом економічної злочинності, її
організованих форм, появою нових видів злочинів економічної
спрямованості, таємним характером їх здійснення, використанням
замаскованих способів і т. ін.) [14, с. 16].

Запровадження запропонованих шляхів вирішення проблемних питань, на нашу
думку, значною мірою сприяло б декриміналізації економіки держави в її
бюджетному секторі.

Законодавець має розуміти, що роль оперативної профілактики полягає не
тільки в тому, що вона не допускає самого факту скоєння злочину, але й в
тому, що вона запобігає настанню тих наслідків, що спричиняє кожний
злочин.

 

Список використаних джерел

1. Імунітет для бюджету // Іменем Закону. – 2005. – № 11 (5450). – 8 с.

2. Кримінологія: Підручник для студентів вищ. навч. закладів / О.М.
Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін.; За заг. ред.
О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.

3. Филонов В.П. Состояние, причины преступности в Украине и ее
предупреждение. – Донецк, 1999. – 650 с.

4. Сегай М.Я. Фрідман І.Я. Використання спеціальних знань для
попередження злочинів у сфері економіки: Зб. матеріалів Міжнар. наук. –
практ. семінару, Харків, 12 –13 лют. 1999. / Редкол.: В.І. Борисов
(голов. ред.) та ін. – Х.: Право, 2000. – 119 с.

5. Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001–2005 роки:
Указ Президента України № 376/2000 від 25 грудня 2000 р. .

6. Дробот В.П. О процессуальных границах профилактики правонарушений //
Вісник ЛІВС. – 2000. – № 3. – 264 с.

7. Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю:
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 510 // Юрид.
вісник. – К.: НТВ “ПРАВНИК”, 1996. – № 3. – 84 с.

8. Про затвердження Положення про критерії оцінки результатів діяльності
органів і підрозділів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від
12.07.2000 року № 459. – К, 2000. – 24 с.

9. Щодо єдиного порядку обліку злочинів у сфері економіки: Спільна
вказівка Ген. прокуратури, МВС, ДПА та Служби безпеки України від
02.06.2004 року № 12-157 окв .

10. Про невідкладні додаткові заходи стосовно посилення боротьби з
організованою злочинністю та корупцією: Указ Президента України від
06.02.2003 року № 84/2003 .

11. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Підручник. Ч. 1. –
Х., 2002. – С. 289.

12. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні.
Концептуальні засади, організаційно – правові основи, проблеми
управління. – Х., 2004. – С. 510.

13. Попередження злочинності у контексті розвитку: реалізації та
перспективи міжнародного співробітництва: Рекомендація Комітету з
попередження злочинності та боротьби з нею № 23 від 24.05.1990 р.: Зб.
міжнар. правових актів окремих країн щодо боротьби зі злочинами. – К.,
1998. – С. 118.

14. Щербаков В.Ф. Деятельность законодательных органов государственной
власти по правовому регулированию общественных отношениях в области
противодействия преступлениям в сфере экономики // Российс. следователь.
– 2004. – Вып. № 3.

Д.Й. Никифорчук, Ю.А. Сухарський. Попередження злочинів підрозділами
ДСБЕЗ як форма протидії протиправним проявам в бюджетній сфері
економіки. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і
практика)” 14’2006.

 

Похожие записи