Реферат на тему:

Поняття, зміст і форми правоохоронної діяльності митних органів,
контрабанда, порушення, відповідальність

Поняття, зміст і форми правоохоронної діяльності митних органів

Контрабанда та боротьба з нею митних органів

Особливі, контрольні поставки через митний кордон контрабандних
наркотичних засобів та інших подібних речовин

Поняття та загальна характеристика порушень митних правил

Відповідальність за порушення митних правил

1. Поняття, зміст і форми правоохоронної діяльності митних органів

Митні органи є структурною складовою системи державного управління, які
мають спеціальну компетенцію, особливість якої полягає в тому, що вони
як виконавчо-розпоряджувальні органи, уповноважені вищими державними
органами видавати акти управління і регулювання з питань митної справи,
обов’язкові для виконання іншими відомствами, юридичними та фізичними
особами, причетними до експортно-імпортних поставок.

Однією з особливостей такого управління є охорона врегульованих нормами
митного, адміністративного, цивільного, фінансового, кримінального,
міжнародного та інших галузей права відносин, що виникають під час
контактів між учасниками зовнішньоекономічної діяльності і посадовими
особами митних органів з приводу переміщення вантажів через митний
кордон України.

Відносини, в які вступають митні органи, з одного боку та юридичні і
фізичні особи-учасники ЗЕД — з іншого, є компонентом комплексу відносин
у сфері регулювання міжнародного, митного, державного,
адміністративного, цивільного, господарського, трудового, фінансового,
земельного, транспортного, морського, повітряного, кримінального,
кримінально-процесуального, військового та інших галузей права.

У сфері митної справи сьогодні діє кілька сотень нормативно-правових
актів, які регулюють відносини митних органів з учасниками
зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до Конституції України всі
державні органи і громадяни повинні в своїй діяльності виконувати вимоги
норм права, в тому числі і в сфері митної справи.

Нормами права є встановлені державою загальнообов’язкові правила
поведінки, спрямовані на регулювання суспільних відносин.

Норми права мають два аспекти:

* регулятивні норми права, що регулюють позитивну, право-слухняну
поведінку учасників (суб’єктів) правових відносин;

* правоохоронні норми, що регулюють правопорушення, поведінку та дії
людей, що порушують норми чинного законодавства.

Головна функція норм права — виражати, визначати і захищати інтереси
держави, суспільства та особистості.

Митні органи як один з секторів системи державного управління, беручи
участь у регулюванні ЗЕД, сприяють найоптимальнішому руху товарів і
послуг між Україною та іншими країнами, забезпечують вирішення
економічних, політичних, соціальних й інших проблем. Виконувати ці та
інші функції митні органи уповноважені Митним кодексом України, Законом
України «Про Єдиний митний тариф» та іншими нормативно-правовими актами.

Митні органи виконують ряд функцій:

* організації, впорядкування діяльності суб’єктів у зовнішньоекономічній
сфері;

* державного управління;

* контролю за дотриманням, використанням, виконанням і застосуванням
правових норм вищезгаданих правових актів.

Однак у практичній діяльності не всі учасники зовнішньоекономічної
діяльності добросовісно виконують вимоги правових норм. Певна частина
цих учасників свідомо чи не свідомо порушують правові норми. Тому на
окремі підсистеми державного механізму управління — на правоохоронні
органи, тобто прокуратуру, суд, МВС, СБУ, Державну податкову поліцію,
митні органи — покладені функції охорони права від його порушення та
відновлення дії цього права.

Охорона права полягає в захисті позитивних правових і неправових дій
учасників ЗЕД і посадових осіб митних органів, а також в усуненні та
запобіганні шкідливих і небезпечних для особи, суспільства, держави
відносин у сфері митної справи.

Для забезпечення такої діяльності митних органів у нормах права
передбачені:

* заборона здійснення протиправних дій або бездіяльності;

* санкції за порушення цих заборон;

* застосування на практиці цих санкцій митними органами. Функція охорони
правових норм реалізується, крім різних способів, і шляхом застосування
заходів державного примусу до порушників правових норм. Державний примус
полягає в застосуванні таких засобів, які забезпечують стягнення з
порушника правових норм — фізичної або посадової особи — нанесених
битків або примушують юридичну особу виконати певні зобов’язання
стосовно постраждалих — держави, митних та інших органів або посадових
осіб.

Таким чином, правоохоронна діяльність митних органів є специфічним
різновидом державної діяльності, проявом внутрішніх і зовнішніх функцій
держави в сфері митних правопорушень.

Мета цієї діяльності митних органів полягає в забезпеченні дотримання,
використання, виконання, застосування норм державного, цивільного,
адміністративного митного та інших галузей права в сфері діяльності цих
органів.

Дотримання норми права означає дотримання суб’єктами права, посадовими
особами митних органів і учасниками ЗЕД положень правових норм,
утримування від дій, заборонених нормами різних галузей права.

Використання правових норм у сфері діяльності митних органів означає
здійснення суб’єктами правовідносин, посадовими особами митних органів
та учасниками ЗЕД своїх прав, передбачених цими нормами, наприклад
реалізація права учасників ЗЕД на отримання необхідної інформації з
питань митного оформлення вантажів, консультацій та ін.

Виконання правових норм означає дії посадової особи, фізичної або
юридичної особи з метою виконати покладені на них правовими нормами
обов’язки.

Застосування норм права — це владні, регулюючі дії державних органів, у
тому числі митних органів, посадових осіб з метою впровадження положень
цих правових норм у практику діяльності учасників зовнішньоекономічних
відносин.

Правоохоронна діяльність митних органів України здійснюється в сфері
реалізації фактично всіх функцій, покладених на митні органи. Відповідно
до положень основних законодавчих актів, що стосуються митної справи,
митні органи в межах своєї компетенції зебезпечують економічну безпеку
України, яка є економічною основою державного суверенітету, захищають
економічні інтереси громадян, установ, організацій, підприємств і
держави, беруть участь у розробці митної політики і заходів економічної
політики відносно вантажів, що переміщуються через митний кордон, ведуть
боротьбу з контрабандою, порушеннями митних правил і податкового
законодавства в процесі здійснення переміщення товарів через митний
кордон, не допускають і припиняють незаконне переміщення через кордон
наркотичних засобів, предметів художнього, історичного, літературного,
археологічного надбання народу, видів тварин і рослин, що знаходяться
ПІД загрозою зникнення та інших подібних товарів (виробів), сприяють
боротьбі з міжнародним тероризмом та ін.

Загалом уся діяльність митних органів України здійснюється в рамках
законодавчих актів і в інтересах їх реалізації, має ознаки правотворчої,
право виконавчої та правоохоронної діяльності держави.

Правоохоронна діяльність митних органів здійснюється в різних формах:

* адміністративно-правовій;

* адміністративно-процесуальній;

* кримінально-правовій;

* кримінально-процесуальній;

* оперативно-пошуковій.

Ці форми діяльності тісно пов’язані між собою, доповнюють одна одну і є
засобами досягнення цілей, поставлених перед митними органами.

Основними цілями діяльності митних органів у цій сфері, крім реалізації
правових норм, є також виявлення підготовки та здійснення порушень
законодавства України і міжнародних угод, які підписала Україна.

Адміністративно-правова форма правоохоронної діяльності митних органів
виявляється у виявленні ознак або фактів адміністративних порушень і
порушень кримінального, митного, валютного, податкового та інших видів
законодавства, шляхом здійснення митного оформлення, митного і валютного
контролю, підтримання контактів з іншими державними органами.

Адміністративно-процесуальна форма правоохоронної діяльності митних
органів полягає в здійсненні адміністративно-процесуальних дій, які
мають на меті перевірку виявлених фактів відхилення від
адміністративно-правових норм і митних правил, а також виявлення
причетних до цих порушень осіб і визначення міри відповідальності цих
осіб за скоєні порушення, прийняття заходів для попередження або
зменшення збитків, нанесених державі в результаті протиправних дій.

Адміністративно-процесуальні дії реалізуються у формах складання
протоколів про виявлення порушення адміністративних норм або митних
правил, заведення справ про адміністративні порушення, про порушення
митних правил, розгляду цих порушень та застосування відповідних
стягнень.

Кримінально-процесуальна форма правоохоронної діяльності Митних органів
як органів дізнання проявляється в їх діях, спрямованих на порушення
кримінальних справ за фактами або ознаками кримінальних злочинів,
боротьба з якими віднесена до компетенції митних органів, наприклад
контрабанда товарів, порушення митних правил. До таких дій належать
провадження дізнання по справах правопорушень, участь у слідчих діях за
дорученням певних органів попереднього слідства.

Важливою формою правоохоронної діяльності митних органів є забезпечення
власної безпеки, що може включати заходи внутрішнього адміністративного
контролю, оперативно-пошукові заходи та заходи фізичної, військової,
технічної охорони митних об’єктів, співробітників митних органів та
членів їх сімей.

Оперативно-пошукова робота митних органів є однією з форм їх діяльності,
яка поєднує елементи кримінальної (правоохоронної) та спеціальної
(розвідувальної, пошукової) діяльності. Ця форма діяльності покликана
забезпечити підвищення ефективності митного контролю, виявлення ознак і
фактів підготовки до скоєння злочинів і порушень митних правил,
виявлення причетних до цих правопорушень осіб, з’ясування причин та
умов, що сприяють здійсненню таких правопорушень, а також попередити
нанесення збитків державі.

З даного погляду доцільно розглянути окремі форми правоохоронної
діяльності митних органів.

2. Контрабанда та боротьба з нею митних органів

Контрабанда — це незаконне переміщення через митний кордон України, поза
митним контролем або з приховуванням від митного контролю валютних
цінностей у великих розмірах, історичних та культурних цінностей,
наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, отруйних,
сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів
(крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї),
вибухових пристроїв, військового озброєння та майна, матеріалів та
обладнання до зброї масового знищення (ураження), а також контрабанда
стратегічно важливих сировинних товарів (матеріалів), щодо яких
встановлено відповідні правила вивезення за межі України, та ті самі
дії, вчинені організованою групою.

Злочином є незакінчена контрабанда, тобто дії особи, пов’язані з
підготовкою до контрабанди.

Великим розміром контрабанди валютних цінностей вважається розмір їх
вартості, який удвічі перевищує граничну суму, Ш° дозволена
законодавством для ввезення в Україну або вивезення за її кордон
валютних цінностей.

Порушниками митних правил (контрабандистами) можуть вважатися як
громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства,
які досягли 16-річного віку, або ж посадові особи, які вчинили
контрабанду з використанням свого службового становища за наявності
ознак контрабанди, визначених Кримінальним кодексом України.

Відповідальність за вчинення контрабанди як за скоєний злочин
визначається теж Кримінальним кодексом України. При встановленні факту
контрабанди регіональні митниці, митниці Державної митної служби України
як органи, на які покладено функції дізнання у справах про контрабанду,
проводять його відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Кримінальні справи про контрабанду порушує начальник митного органу (як
органу дізнання) шляхом винесення відповідної постанови, особисто
проводить дізнання, або доручає його провадження окремому дізнавачу або
групі дізнавачів, здійснює контроль за процесом і результатами дізнання,
дає відповідні письмові вказівки або доручення, в т. ч. іншим органам
дізнання в кримінальних справах.

Начальник митного органу, в межах своєї компетенції, забезпечує
виконання доручень прокурора і слідчого у справах про контрабанду.

Якщо не були отримані необхідні підстави для порушення кримінальної
справи про контрабанду, начальник митного органу своєю постановою
відмовляє в порушенні кримінальної справи, про що повідомляє
заінтересованих осіб. У постанові повинні бути обґрунтовані причини цієї
відмови.

Якщо в заяві, повідомленні або інших матеріалах йдеться не про
контрабанду, а про порушення особою митних правил, то після відмови в
порушенні кримінальної справи до цієї особи вживаються адміністративні
заходи, передбачені Митним кодексом, іншими законодавчими актами.

Доказами в кримінальній справі про контрабанду є фактичні Дані, зібрані
в результаті процесуальної діяльності. Процесуальними джерелами доказів
у кримінальній справі про контрабанду є показання свідків,
підозрюваного, висновки експертизи, речові Докази, протоколи слідчих дій
та інші документи.

Дізнання у справах про контрабанду закінчується складанням постанови про
передання справи слідчому для провадження попереднього слідства. Ця
постанова повинна бути затверджена прокурором.

З метою виявлення, попередження та розкриття контрабанди, виявлення та
взяття під контроль осіб, причетних до її вчинення, здійснюється система
гласних і таємних пошукових заходів, тобто оперативно-пошукова
діяльність. Цю діяльність здійснюють митні органи відповідно до чинного
законодавства та міжнародних угод з питань митного співробітництва,
укладених Україною з іншими країнами.

Безпосередньо оперативно-пошукові заходи здійснює Управління організації
боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної
служби України та підпорядковані йому підрозділи в регіональних
митницях. Інші підрозділи митних органів до проведення
оперативно-розшукової роботи не допускаються.

3. Особливі, контрольні поставки через митний кордон контрабандних
наркотичних засобів та інших подібних речовин

В останні роки, особливо після розпаду Радянського Союзу, неухильно
поглиблюються масштаби світової злочинної системи транспортування
наркотиків. Відомо, що за часів Радянського Союзу його територія
практично не була транзитною для контрабанди наркотичних речовин, хоча
поодинокі випадки мали місце і тоді, особливо в останні роки існування
СРСР. Після проголошення незалежності колишніми союзними республіками по
їх території пролягли додаткові шляхи транзитних перевезень наркотиків
та інших подібних речовин. А населення, особливо молодь, нових
незалежних держав виявились об’єктом підвищеної уваги наркоторговців.
Протистояння світовим наркотичним кланам стало повсякденною гострою і
болючою проблемою для нових пострадянських держав.

З метою припинення незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних
речовин і прекурсорів та виявлення осіб, які беруть участь у наркообігу,
митні органи України (за участю інших правоохоронних органів, якщо це
потрібно) за домовленістю з митними та іншими органами іноземних країн
або ж на підставі міжнародних угод України можуть використовувати метод
контрольованої поставки, тобто допускають під своїм контролем ввезення в
Україну, вивезення з України або транзит через її територію наркотичних
засобів, психотропних та інших подібних речовин або контрабандних
товарів. Рішення про здійснення такої контрольованої поставки
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів приймає голова
Державної митної служби України або його перший заступник. Порядок
організації і проведення такої контрольованої поставки визначається
законодавчими актами — Митним кодексом України, нормативними документами
Державної митної служби України, МВС України, Служби безпеки України,
Державного комітету у справах охорони державного кордону України. Цей
порядок погоджується з Генеральною прокуратурою України та Міністерством
юстиції України.

Проведення негласного супроводження контрабандних товарів митними
органами погоджується з іншими правоохоронними органами України і, в
разі необхідності, за їх участю або без такої. Рішення про переміщення
товарів під негласним контролем приймає голова Державної митної служби
України, його перший заступник, начальник Управління організації
боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної
служби України. У виключних випадках таке рішення може приймати
начальник регіональної митниці.

Якщо під негласним контролем переміщуються товари, вилучені з цивільного
обігу, то про прийняття рішення щодо проведення негласного контролю
негайно сповіщається відповідному прокуророві.

4. Поняття та загальна характеристика порушень митних правил

Порушення митних правил — це протиправна (умисна або необережна) дія чи
бездіяльність, яка посягає на встановлений законодавством і міжнародними
угодами України порядок:

1) переміщення через митний кордон України товарів і транспортних
засобів;

2) здійснення митного оформлення і митного контролю за ними;

3) обкладання митом, податками та митними зборами товарів і
транспортних засобів.

Кожне з перелічених посягань (окремо або в сукупності) може мати ознаку
правопорушення — об’єктивну сторону, яка полягає в здійсненні
протиправної, шкідливої для держави або суспільства небезпечної дії або
ж бездіяльності.

Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, якщо вчинене
не тягне за собою кримінальної відповідальності. Шкідливе або суспільне
небезпечне порушення митних правил може полягати в здійсненні певних дій
або в пасивній поведінці — відмові від тих чи інших дій, які учасник
зовнішньоекономічної діяльності зобов’язаний був здійснити.

Прикладом протиправних порушень митних правил, скоєних шляхом активних
дій, можуть бути:

1) факти перешкоджання доступу посадовій особі митного органу України
на територію або в приміщення для проведення митного контролю;

2) приховування від митного контролю товарів, що переміщуються через
митний кордон України;

3) переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон
України з підробленими документами.

Прикладом протиправної бездіяльності учасника ЗЕД, яка визначається як
порушення митних правил, є:

* неповідомлення ним митного органу при ввезенні товарів і транспортних
засобів про перетин митного кордону України;

* неповідомлення або недостовірне повідомлення про наміри вивезти товари
і транспортні засоби за межі митної території України;

* інше.

Різниця між адміністративним правопорушенням і злочином полягає у
ступені суспільної небезпеки кожного з них. Ця відмінність не тільки
кількісна, але й якісна.

Суб’єктами порушень митних правил і відповідальності за ці порушення
можуть бути як громадяни України, так й іноземні юридичні та фізичні
особи, та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку, а також
посадові особи підприємств, організацій України та іноземних держав:

1) юридичні особи-учасники ЗЕД — підприємства, заклади, організації,
фірми і т. п.;

2) фізичні особи-учасники ЗЕД — особи, що здійснюють підприємницьку
діяльність без оформлення юридичної особи;

3) посадові особи державних, у тому числі митних органів як України,
так і іноземних держав, а також посадові особи різних підприємств та
організацій.

5. Відповідальність за порушення митних правил

Якщо за контрабанду та інші кримінальні злочини відповідальність
визначається Кримінальним кодексом України, то за порушення громадянами
митних правил ця відповідальність встановлюється Митним кодексом
України.

Керівники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи
несуть відповідальність за порушення митних правил, якщо на момент
вчинення правопорушення в їх службові обов’язки входила функція
забезпечення виконання ними вимог, встановлених чинним законодавством, у
тому числі і Митним кодексом та іншими нормативно-правовими актами, що
регулюють митну справу.

Притягнення до відповідальності за порушення митних правил не звільняє
зазначених осіб від обов’язків сплати мита та інших митних платежів.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, а також
особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та інші,
на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень
про дисципліну, несуть відповідальність за порушення митних правил на
загальних підставах.

А) Обставини, що виключають провадження у справі порушення митних
правил.

Справа проти порушника митних правил не порушується, а в разі її
порушення підлягає припиненню, у випадках:

1) відсутності події і складу порушення митних правил;

2) недосягнення особою на момент вчинення порушення митних правил
16-річного віку;

3) неосудності особи, яка вчинила порушення митних правил;

4) порушення митних правил особою в стані граничної необхідності або
необхідної оборони;

5) вчинення порушення митних правил внаслідок дії непереборної сили;

6) скасування акту, яким встановлено відповідальність за порушення
митних правил;

7) наявності щодо особи, яка притягується до відповідальності за
порушення митних правил, постанови про накладання стягнення за це ж
порушення митних правил іншим митним органом або судом;

8) наявності щодо особи, яка притягається до відповідальності за
порушення митних правил, не скасованої у встановленому порядку постанови
про припинення справи про це правопорушення, винесеної іншим митним
органом;

9) порушення кримінальної справи стосовно того ж факту;

10) смерті особи, щодо якої було розпочато провадження у справі про
порушення митних правил.

Б) Обставини, що пом’якшують відповідальність за пору, шення митних
правил.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність за порушення митних правил,
визнаються:

1) щире розкаяння винного;

2) активне сприяння вирішенню справи;

3) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення;

4) добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

5) вчинення правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих або
сімейних обставин;

6) вчинення правопорушення неповнолітнім, вагітною жінкою або жінкою,
яка має дитину віком до одного року.

Посадовими особами митного органу під час розгляду справи про порушення
митних правил можуть бути визнані такими, що пом’якшують
відповідальність, також інші обставини.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи