.

Поняття та види кредиту (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
430 4128
Скачать документ

Реферат на тему:

Поняття та види кредиту

В юридичній літературі під кредитними правовідносинами розуміють усі
кредитні відносини, що виникають при наданні (передачі, використанні та
поверненні) коштів або інших речей, визначених родовими ознаками, на
умовах повернення.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції від
22 травня 1997 р.) дає загальне визначення поняття кредиту. За згаданим
законом, це кошти та матеріальні цінності, що їх надають резиденти або
нерезиденти у користування юридичним або фізичним особам на визначений
строк та під відсоток. Кредит поділяється на фінансовий, товарний та
кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Повніше визначення міститься в Положенні про кредитування, затвердженому
постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р.
№ 2461. Цим актом кредит визначається як позичковий капітал банку у
грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах
забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру
використання.

Кредитна операція — це договір щодо надання кредиту, який
супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним
відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Суб’єкти господарської діяльності використовують такі форми кредиту:
банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий та
консорціумний.

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування всіх форм власності
у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором.

Кредити, що їх надають банки, поділяються:

за строками користування на:

а) короткострокові — до одного року; можуть надаватися банками у разі
тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку з витратами
виробництва та обігу, не забезпеченими надходженням коштів у
відповідному періоді;

б) середньострокові — до трьох років; можуть надаватися на оплату
обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень;

в) довгострокові — понад три роки; можуть надаватися для формування
основних фондів. Об’єктами кредитування є капітальні витрати на
реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на
нове будівництво, приватизацію та ін.;

за забезпеченням на:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової
організації”);

г) незабезпечені (бланкові);

за ступенем ризику на:

а)стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком;

за методами надання на:

а) кредити, що їх надають у разовому порядку;

б) кредити, що їх надають відповідно до кредитної лінії. Під кредитною
лінією розуміється згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в
розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний
відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів;

в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із
стягненням комісії за зобов’язанням);

за строками погашення на:

а) кредити, що погашаються водночас;

б) кредити, що погашаються у розстрочку;

в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу кредитора або за заявою
позичальника);

г) кредити, що погашаються з регресією платежів;

д) кредити, що погашаються після обумовленого періоду (місяця, кварталу
і т.д.).

Комерційний кредит є товарною формою кредиту, яка визначає відносини з
питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду
між двома суб’єктами господарської діяльності. Учасники кредитних
відносин при комерційному кредиті регулюють свої стосунки і можуть
використовувати платіжні засоби у вигляді векселів.

Погашення комерційного кредиту здійснюється шляхом:

— оплати боржником за векселем;

— передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній
особі (крім банків та інших кредитних установ);

— переоформлення комерційного кредиту на банківський.

Лізинговий кредит— це відносини між юридичними особами, які виникають у
разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди.

Іпотечний кредит — це особливий вид відносин з приводу надання кредитів
під заставу нерухомого майна.

Консорціумний кредит— це форма кредиту, що його надає банківський
консорціумом шляхом:

а) акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим
наданням кредиту позичальникам;

б) гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою
банків;

в) зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за
рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, які,
маючи ліцензію НБУ, водночас виступають у ролі продавців і покупців
наявних вільних коштів.

h

oooooooeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

gdY

Noooooooooooooooooooooooooooo

ст. З Закону України “Про банки і банківську діяльність” залучення і
розміщення кредитів, крім банків, іншими юридичними особами
забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами
України. Слід мати на увазі, що відповідно до ст.8 зазначеного закону до
операцій НБУ віднесено надання кредитів лише комерційним банкам, а вже
останні здійснюють безпосереднє кредитування підприємств та організацій
(ст.25).

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних
ресурсів, які утворюють у процесі своєї діяльності. В разі потреби вони
можуть на договірних засадах позичати ресурси один в одного або брати
позички в НБУ (міжбанківські кредити), залучати і розміщувати кошти у
формі депозитів та вкладів. Варто, однак, мати на увазі, що загальний
розмір отримання комерційними банками міжбанківських кредитів
обмежується двократним розміром власних коштів банку.

Банки кредитують підприємства та організації на договірних умовах шляхом
укладення кредитних договорів. Відповідно до Положення про кредитування
ці договори укладаються в письмовій формі як шляхом складання одного
документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну
листами, телеграмами, телефонограмами.

Суб’єкти підприємницької діяльності — резиденти України згідно із ст.4
Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” мають право на
одержання кредитів від іноземних суб’єктів господарської діяльності.
Кредити в іноземній валюті юридичні особи — резиденти України можуть
отримувати лише для цільового фінансування конкретного проекту в межах
передбаченої їхніми установчими документами діяльності і тільки у
безготівковій формі. Одержання і погашення кредитних ресурсів має
здійснюватися через систему кореспондентських рахунків, відкритих
уповноваженими банками або Національним банком України в іноземних
банках.

Позичальники погашають одержані кредити в іноземній валюті за рахунок
валютних надходжень від усіх видів зовнішньоекономічної діяльності. Для
погашення кредитів може бути використана іноземна валюта, придбана на
Українській міжбанківській валютній біржі чи на міжбанківському
валютному ринку України.

Відповідно до п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему
валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. №
15-93 одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і
суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі,
потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Згідно із встановленим порядком
уповноважений банк, що має ліцензію на право здійснення операцій з
валютними цінностями, може залучати кредитні ресурси від іноземних
банків-кореспондентів без ліцензії НБУ терміном до одного року. Інші
резиденти-позичальники повинні отримати ліцензію у порядку,
встановленому Положенням про порядок надання резидентам України
індивідуальних ліцензій на отримання кредитів в Іноземній валюті від
іноземних кредиторів, затвердженим постановою Правління НБУ від 28
вересня 1995 р.

Для отримання індивідуальної ліцензії резидент-позичальник (крім
уповноваженого банку) повинен подати до НБУ:

клопотання позикодавця;

лист уповноваженого банку зі згодою на обслуговування кредиту та
експертною оцінкою банку окупності проекту;

кредитну угоду.

Якщо резидент-позичальник є державним підприємством, йому необхідно
додатково подати клопотання відповідного державного органу про отримання
кредиту, а якщо кредитною угодою передбачена застава майна — письмову
згоду органу, уповноваженого управляти цим майном, на передачу його в
заставу.

Уповноваженому банку для отримання індивідуальної ліцензії на залучення
кредитних ресурсів від іноземних банків-кореспондентів терміном понад
один рік необхідно подати до НБУ клопотання та кредитну угоду з
нерезидентом із зазначенням графіка погашення заборгованості по кредиту.

Індивідуальна ліцензія видається резиденту-позичальнику для реалізації
лише одного кредитного проекту. Вона дійсна на весь час користування
кредитом, якщо протягом 60 днів з дня її видачі позичальник отримав
кредит повністю або частково.

Одержання резидентом-позичальником кредиту в іноземній валюті від
іноземного кредитора без індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою
застосування передбаченого ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
систему валютного регулювання і валютного контролю” штрафу у сумі,
еквівалентній сумі одержаного кредиту, перерахованій у валюту України за
курсом НБУ на день проведення операції.

Контроль за погашенням кредиту, отриманого резидентом України в
іноземній валюті від іноземного інвестора, покладається на уповноважений
банк.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020