Поняття та способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів
господарювання.

У процесі господарювання між підприємствами, організаціями, державними
та іншими органами можуть виникати суперечності стосовно їх прав та
обов’язків у господарських відносинах. Ринковий механізм, як і будь-яке
складне явище, не може розвиватись без зіткнень та конфліктів.

Суперечності, які виникають між суб’єктами господарювання, називають
господарськими спорами.

Саме дані спори є предметом розгляду та вирішення господарського або
третейського судів.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі
іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб’єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських
справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського
суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що
не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд, система і компетенція органів

Відповідно до закону «Про судоустрій України» в Україні Діють:

Вищий господарський суд України;

сім апеляційних спеціалізованих судів;

місцеві господарські суди Автономної Республіки Крим,

областей, міст Києва та Севастополя.

Вищий господарський суд:

1) розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової
юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним
законом;

2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову
практику;

3) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою . однакового
застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на
основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає
спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань
застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової
юрисдикції;

4) здійснює інші повноваження, передбачені законом. Розгляд ?!- справ
у вищому спеціалізованому суді здійснюється колегіально.

Апеляційні суди:

1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до
процесуального закону;

2) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і
узагальнюють судову практику;

3) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим
судам;

4) здійснюють інші повноваження, передбачені законом, Апеляційний суд
України розглядає справи, віднесені до його

підсудності, в апеляційному порядку відповідно до вимог
процесуального закону.

Місцеві господарські суди Місцеві господарські суди розглядають у першій
інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні,

розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а
також у спорах про визнання недійсними актів з і: підстав, зазначених у
законодавстві, крім:

• спорів, що виникають при погодженні стандартів та
технічних умов;

• спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на
послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до
законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

• інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України,
міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Анти
монопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених
^ законодавчими актами до їх компетенції.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи,
підвідомчі господарським судам.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на
вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання
недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні,
розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із
задоволенням державних потреб.

Справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово.
Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від
категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіальне у складі
трьох суддів.

Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів
здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі
трьох суддів.

Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних
господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України
колегією судців у складі трьох або більшої непарної кількості суддів.

Досудове врегулювання господарських спорів.

Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору
у випадках, передбачених Господарським процесуальним Кодексом, а також
за домовленістю між собою, якщо це обумовлено договором.

Спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання послуг
зв’язку та договору, заснованому на державному замовленні, можуть бути
передані на вирішення господарського суду за умови додержання сторонами
встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового
врегулювання.

Порядок досудового врегулювання спорів визначається ГПК, якщо інший
порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке
регулює конкретний вид господарських відносин.

Справи за заявою прокурора чи його заступника, Рахункової палати,
Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень
порушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів
досудового врегулювання спорів.

Порядок досудового врегулювання господарських спорів не поширюється на
спори про визнання договорів недійсними, спори про визнання недійсними
актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не
відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом
інтереси підприємств та організацій, спори про стягнення заборгованості
за опротестованими векселями, спори про стягнення штрафів Національним
банком України з банків та інших фінансово-кредитних установ, а також на
спори про звернення стягнення на заставлене майно.

Підприємства та організації, що порушили майнові права і законні
інтереси інших підприємств та організацій, зобов’язані поновити їх, не
чекаючи пред’явлення претензії.

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з
метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та
інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

У претензії зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника
претензії та підприємства, організації, яким претензія
пред’являється; дата пред’явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні
нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій
оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших
доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи
належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони,
можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.

Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або
їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним
листом чи вручається лід розписку.

Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня
одержання претензії.

В тих випадках, коли обов’язковими для обох сторін правилами або
договором передбачено право перепровірки забракованої продукції
(товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов’язані з якістю та
комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду,
вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не
може бути менше п’яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При
цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання
витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо
витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія
розглядається за наявними документами.

При розгляді претензії підприємства та організації в разі необхідності
повинні звірити розрахунки, провести судову експертизу або вчинити інші
дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов’язані
задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій
формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації,
що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається
відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку
дається відповідь;

б) коли претензію визнано повністю або частково, — визнана сума, номер
і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб
задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, — мотиви відхилення
з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що
обґрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів. Коли
претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути
повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також
надіслано документи, що обґрунтовують відхилення претензії, якщо їх
немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства,
організації або їх представником та надсилається рекомендованим або
цінним листом чи вручається під розписку.

Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про
перерахування визнаної суми, то через 20 днів після ЇЇ отримання така
відповідь є підставою для примусового стягнення заборгованості державною
виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про
виконавче провадження» (606-14). До заяви про порушення виконавчого
провадження додається відповідь боржника, а якщо в ній не зазначено
розмір визнаної суми, то додається також копія претензії.

Установи банку зобов’язані приймати розпорядження про безспірне списання
коштів і в тих випадках, коли боржник, визнавши претензію, просить з
різних причин не стягувати з нього .визнану суму.

За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна
сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10 процентів від списаної
суми.

В разі порушення строків розгляду претензії, чи залишення її без
відповіді господарський суд при вирішенні господарського спору має право
стягти в доход державного бюджету з підприємства, організації, що
припустилися такого порушення, штраф у розмірі 2 процентів від суми
претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути
подані на вирішення господарського суду.

Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи
розірвати договір, зазначений у частині другій статті 5 Господарського
процесуального кодексу, надсилають пропозиції про це другій стороні за
договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи
розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20 днів після
одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди
щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді
у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована
сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Похожие записи