Реферат
на тему:
“Поняття та правовий статус
державних службовців”
Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають
посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання
завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок
державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові
повноваження.
Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна
одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене
нормативними актами коло службових повноважень.
Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та
заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні
службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено
здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Основні принципи державної служби
Державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу
України;
демократизму і законності;
гуманізму і соціальної справедливості;
пріоритету прав людини і громадянина;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості
справі;
персональної відповідальності за виконання службових обов’язків і
дисципліни;
дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального
самоврядування;
дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян.
Право на державну службу
Право на державну службу мають громадяни України незалежно від
походження, соціального і майнового стану, расової і національної
приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця
проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та
пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою
процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.
Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних
органів та їх апарату
Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та
його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх
заступників, народних депутатів України, Прем’єр-міністра України,
членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду
України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та арбітрів
Вищого арбітражного суду України, Генерального прокурора України та його
заступників регулюється Конституцією ( 888-09 ) та спеціальними законами
України.
Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в
апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного
контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється
відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Основні обов’язки державних службовців
Основними обов’язками державних службовців є:
додержання Конституції України та інших актів законодавства України;
забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів
відповідно до їх компетенції;
недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;
безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне
і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб,
розпоряджень і вказівок своїх керівників;
збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм
відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої
інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;
постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної
кваліфікації;
сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість в
роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству,
державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі
доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі
наполягання на його виконанні – повідомити вищу за посадою особу.
Основні права державних службовців
Державні службовці мають право:
користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України
Конституцією і законами України;
брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень
рішень;
одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій,
органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з
питань, що належать до їх компетенції;
на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе
з боку керівників, співробітників і громадян;
вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових
повноважень за посадою службовця;
на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому
присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;
безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження
ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;
на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей,
сумлінного виконання своїх службових обов’язків, участь у конкурсах на
заміщення посад більш високої категорії;
вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку
службовця, звинувачень або підозри;
на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови
праці;
на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;
захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах
та у судовому порядку.
Конкретні обов’язки та права державних службовців визначаються на основі
типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових
положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних
державних органів у межах закону та їх компетенції.
Стаття 12. Обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу
Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі
та його апараті особи, які:
визнані у встановленому порядку недієздатними;
мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або
підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
в інших випадках, встановлених законами України.
Декларування доходів державних службовців
Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої –
сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, подає за місцем
майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового
характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї.
Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і
другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати
також відомості про належні їй та членам її сім’ї нерухоме та цінне
рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.
Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно. Порядок
подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців
Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за
невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення
своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних з проходженням
державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного
службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним
законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи
дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні
на вищу посаду.
Прийняття на державну службу
Прийняття на державну службу на посади третьої – сьомої категорій,
передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі,
крім випадків, коли інше встановлено законами України.
Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється
Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та
поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до
проведення конкурсу.
Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та
документи, подання яких не передбачено законодавством України.
Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України,
глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати
та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб,
радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що
відповідає посаді (патронатна служба).
Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється
відповідними органами.
Обмеження, пов’язані з проходженням державної служби
Державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і
5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” ( 356/95-ВР ). ( Частина
перша статті 16 в редакції Закону N 358/95-ВР від 05.10.95 )
Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші
дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.
Інші обмеження, пов’язані з проходженням державної служби окремими
категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими
актами України.
Присяга державних службовців
Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу,
приймають Присягу такого змісту:
“Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю,
що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції
та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх
авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з
гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати
свої обов’язки”.
Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем
роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
Випробування при прийнятті на державну службу
При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування
терміном до шести місяців.
Стажування державних службовців
З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і
ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця,
може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до
двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.
Робочий час
Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до
законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених
цим Законом.
Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці
зобов’язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють,
з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які
компенсується відповідно до чинного трудового законодавства.
За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані
із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки,
яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час
відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
Граничний вік перебування на державній службі
Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для
чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності керівник державного
органу за погодженням з Начальником Головного управління державної
служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування
на державній службі, але не більш як на п’ять років.
У виняткових випадках після закінчення цього терміну державні службовці
можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або
консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу.
Проходження служби
Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання
їх праці, вирішення інших питань, пов’язаних із службою, проводиться
відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які
їм присвоюються.
Класифікація посад
Основними критеріями класифікації посад державних службовців є
організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і
характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в
структурі державного органу.
Встановлюються такі категорії посад службовців:
перша категорія – посади голів державних комітетів, що не є членами
Уряду України, голів інших центральних органів державної виконавчої
влади при Кабінеті Міністрів України, Постійного Представника Президента
України в Республіці Крим, представників Президента України в областях,
містах Києві та Севастополі, перших заступників міністрів, перших
заступників голів державних комітетів, що входять до складу Уряду,
керівників Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради
України та інші прирівняні до них посади;
друга категорія – посади заступників керівника Адміністрації Президента
України, заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України,
заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України, керівників
структурних підрозділів Секретаріату Верховної Ради України,
секретаріатів постійних комісій Верховної Ради України, Адміністрації
Президента України, апарату Кабінету Міністрів України, радників та
помічників Президента України, Голови Верховної Ради України,
Прем’єр-міністра України, заступників міністрів, заступників голів
державних комітетів, які входять до складу Уряду, перших заступників,
заступників голів комітетів та інших центральних органів державної
виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, першого заступника
Постійного Представника Президента України в Республіці Крим, перших
заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
третя категорія – посади заступників керівників структурних підрозділів,
завідуючих секторами, головних спеціалістів, експертів, консультантів
Адміністрації Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і
апарату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника
Президента України в Республіці Крим, заступників глав обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
представників Президента України в районах, районах міст Києва та
Севастополя, начальників управлінь, самостійних відділів у складі
міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади та
інші прирівняні до них посади;
четверта категорія – посади спеціалістів Адміністрації Президента
України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету
Міністрів України, заступників начальників управлінь, самостійних
відділів (підвідділів) міністерств та інших центральних органів
державної виконавчої влади, керівників управлінь, відділів, служб
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій
та інші прирівняні до них посади;
п’ята категорія – посади спеціалістів міністерств, інших центральних
органів державної виконавчої влади, заступників представників Президента
України в районах, районах міст Києва та Севастополя, заступників
керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, спеціалістів апарату
цих адміністрацій та інші прирівняні до них посади;
шоста категорія – посади керівників управлінь, відділів, служб районних,
районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій,
спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до
них посади;
сьома категорія – посади спеціалістів районних, районних у містах Києві
та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші
прирівняні до них посади.
Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій
статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад
державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за
погодженням з відповідним державним органом.
Ранги державних службовців
Встановлюються такі ранги державних службовців:
службовцям, які займають посади, віднесені до першої категорії, може
бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до другої категорії, може
бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до третьої категорії, може
бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до четвертої категорії, може
бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до п’ятої категорії, може
бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до шостої категорії, може
бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг;
службовцям, які займають посади, віднесені до сьомої категорії, може
бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг.
Положення про ранги службовців затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади, рівня
професійної кваліфікації та результатів роботи.
Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються
Президентом України.
Ранги, які відповідають посадам другої категорії, присвоюються Кабінетом
Міністрів України.
Ранги, які відповідають посадам третьої – сьомої категорій, присвоюються
керівником державного органу, в системі якого працює державний
службовець.
При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах
відповідної категорії посад.
Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади
державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два
роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю
може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної
категорії посад.
За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію може бути
присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.
Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду. (
Частина десята статті 26 в редакції Закону N 282/95-ВР від 11.07.95 )
Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або
залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається
присвоєний ранг.
Народним депутатам України, які до обрання перебували на державній
службі, час виконання цих обов’язків зараховується до стажу державної
служби.
У трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння,
зміну і позбавлення відповідного рангу.
Просування по службі
Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття
більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше
встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом
присвоєння державному службовцю більш високого рангу.
Державний службовець має право брати участь у конкурсі на заміщення
вакантної посади. Переважне право на просування по службі мають державні
службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють
ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень та
зараховані до кадрового резерву.
Кадровий резерв державної служби
У державних органах створюється кадровий резерв для зайняття посад
державних службовців, а також для просування по службі.
Кадровий резерв формується із:
спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої,
соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників
навчальних закладів відповідного профілю;
державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування
та рекомендовані для просування на більш високі посади.
Порядок формування і організація роботи з кадровим резервом регулюються
Положенням про кадровий резерв державної служби, яке затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Підстави припинення державної служби
Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України,
державна служба припиняється у разі:
порушення умов реалізації права на державну службу;
недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог;
досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної
служби;
відставки державних службовців, які займають посади першої або другої
категорії;
виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню
державного службовця на державній службі;
відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги,
передбаченої статтею 17 цього Закону;
неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо
його доходів.
Використана література:
Закон України “Про державну службу”.
Державне регулювання. Підручник. – К., 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
