Поняття та основні види нагляду і контролю за додержанням законодавства
про працю, охорону здоров’я на виробництві

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є особливою
правозастосувальною діяльністю спеціально уповноважених органів, яка
спрямована на захист трудових прав людини.

Спеціально уповноважені органи та інспекції, які здійснюють нагляд і
контроль за додержанням законодавства про працю, не залежать у своїй
діяльності від власника або уповноваженого ним органу. Центральні органи
виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про
працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають в їх
функціональному підпорядкуванні. Вищий нагляд за додержанням і
правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним
прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами (ст. 259 КЗпП).
Згідно з положенням наведеної статті про те, що нагляду та контролю
підлягає додержання законодавства про працю взагалі, мова йде про
охорону здоров’я на виробництві в широкому розумінні.

Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів
про охорону праці згідно зі ст. 260 КЗпП здійснюють: Комітет України по
нагляду за охороною праці (згідно з постановою Кабінету Міністрів
України від 12 квітня 2000 р. №633 «Про утворення Державного
департаменту з нагляду за охороною праці» на базі Комітету по нагляду за
охороною праці, що ліквідується, у складі Міністерства праці та
соціальної політики України утворено Державний департамент з нагляду за
охороною праці. Однак відповідних змін у чинні нормативно-правові акти
ще не внесено, тому в підручнику зберігається його попередня назва і
повноваження органу викладаються відповідно до цих актів); Державний
комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи державного
пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх
справ України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби
Міністерства охорони здоров’я України. У даному випадку мова йде про
нагляд за додержанням нормативно-правових актів про охорону здоров’я на
виробництві, тобто про охорону здоров’я у вузькому її розумінні.

Нагляд і контроль — це різні форми перевірочної діяльності уповноважених
на те певних державних або громадських органів (див. Коняхин Л.Г. Надзор
и контроль за соблюдением законодательства о труде. — М., 1982. — С.
11).

Нагляд — це здійснення спеціальними державними структурами цільового
спостереження за додержанням виконавчо-розпорядчими органами,
підприємствами, установами й організаціями та громадянами правил,
передбачених нормативними актами (Колпаков В.К. Адміністративне право
України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999.-С. 675). Контроль є
найбільш поширеним і дійовим засобом забезпечення законності. Його
сутність полягає в тому, що суб’єкт контролю здійснює облік і перевірку
того, як контрольований об’єкт виконує покладені на нього завдання і
реалізує свої функції (Колпаков В.К. Зазн. роб. — С. 662).

Вищий нагляд за додержанням законодавства про працю й охорону праці
здійснює Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори.
Перевірка виконання законів провадиться за заявами та іншими
повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського
реагування, а за наявності підстав — також з власної ініціативи
прокурора. Прокуратура не підміняє органів нагляду і контролю і не
втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не
суперечить чинному законодавству (Колпаков В.К. Зазн. роб. — С. 662).

У діючих нормативно-правових актах терміни «нагляд» і «контроль»
вживаються в нерозривній єдності, чим підкреслюється спільність цілей і
задач, що стоять перед відповідними органами. Відмінності між органами
нагляду і контролю виявляються переважно в компетенції, функціях, що
здійснюються ними, в методах виявлення порушень і способах реагування на
них. Норми про нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю
містяться в главі XVIII КЗпП України, а також в спеціальних
нормативно-правових актах.

Суб’єктами даних правовідносин є власники або уповноважені ними органи
підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності та
господарювання, та спеціально уповноважені органи державної виконавчої
влади, які наділені такими повноваженнями, як можливість давати
власникам (уповноваженим ними органам) вказівки про усунення виявлених
порушень, невиконання яких тягне за собою матеріальну, дисциплінарну,
адміністративну, а в деяких випадках і кримінальну відповідальність;
загальність нагляду і контролю (як було наведено нагляд і контроль
поширюється на усі підприємства). Ці органи незалежні від інших
державних органів та органів місцевого самоврядування.
Адміністративно-правові відносини завжди мають державно-владний
характер, оскільки один з його суб’єктів наділяється державою владними
повноваженнями.

Стан підпорядкованості, в якому перебувають суб’єкти правовідносин по
нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, є
характерним для адміністративно-правових відносин. Правовідносини з
нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та охорону
здоров’я на виробництві виникають не за згодою сторін (що характерно для
трудових правовідносин), вони можуть виникати і всупереч бажанню другої
сторони. Про адміністративно-правовий характер правовідносин з нагляду і
контролю за додержанням законодавства про працю свідчить і зміст даних
правовідносин, який полягає в тому, що наглядовий орган може дати
власникові підприємства, установи, організації (уповноваженому ним
органу) від імені держави владні розпорядження, котрий повинен безумовно
їх виконати, а у разі порушення законодавства про працю та охорону
здоров’я на виробництві застосувати заходи адміністративного стягнення.
Таким чином, слід зазначити, що правовідносини з нагляду і контролю за
додержанням законодавства про працю й охорону здоров’я на виробництві є
адміністративно-правовими і щодо трудових правовідносин виступають як
зовнішні, пов’язані з організацією процесу праці на підприємстві, в
установі, організації та застосуванням праці найманих працівників.
Виняток становлять лише правовідносини з громадського контролю за
додержанням трудового законодавства, оскільки його суб’єктами є: власник
підприємства, установи, організації і трудові колективи через вибраних
ними уповноважених; професійні спілки — в особі своїх виборних органів і
представників (ст. 46 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня
1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №49. — Ст. 668);
трудові колективи та профспілкові органи при здійсненні громадського
контролю за додержанням законодавства про працю й охорону здоров’я на
виробництві не володіють владними повноваженнями, крім випадків,
встановлених трудовим законодавством (статті 43, 45 КЗпП).

В умовах переходу до ринкових відносин на підприємствах різних форм
власності значно збільшилося число порушень трудових прав громадян. Як
підкреслюється в Основних напрямах соціальної політики на 1997-2000
роки, затверджених Указом Президента України від 18 жовтня 1997 р.
№1166/97, почастішали випадки незаконного звільнення з роботи
працівників, має місце невчасна виплата заробітної плати, надання
працівникам неоплачуваних відпусток.

Головна державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної
політики України провела протягом 1997-1998 років 26 619 перевірок, в
ході яких було виявлено 49,6 тис. порушень трудового законодавства, в
тому числі більш як 17 тис. порушень законодавства про оплату праці (Чи
порушують на місцях трудове законодавство / / Праця і зарплата. — 1998.
— №17. — Вересень). Головними причинами масових порушень законодавства
України про оплату праці визнана відсутність ефективних економічних,
адміністративних і кримінально-правових механізмів, які 6 примушували
роботодавців до безумовного їх виконання; несумлінний відомчий і
регіональний контроль за додержанням законодавства про працю і оплату
праці галузевих міністерств, відомств, органів місцевої виконавчої
влади; відсутність ефективних юридичних і організаційних процедур
забезпечення реального і відповідного представництва інтересів держави в
акціонерних товариствах, де є частка державної власності; недієвість
нині такого правового інституту, як комісія з трудових спорів; низький
рівень правових знань і безвідповідальність керівників організацій,
посадових осіб і персоналу за додержанням трудового законодавства.

У зв’язку з цим зростає значення нагляду і контролю за додержанням
трудового законодавства.

Аналіз законодавства і практики його застосування дозволяє виявити
наступні види нагляду і контролю: державний (включаючи прокурорський,
судовий) і громадський.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства здійснюється в
двох сферах регулювання суспільно-трудових відносин: сфері встановлення
умов праці й сфері застосування встановлених умов праці. Підвищення в
цей час ролі колективно-договірного й індивідуально-договірного
регулювання трудових відносин посилює значення нагляду і контролю за
додержанням законодавства про працю при встановленні умов праці.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують
становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є
недійсними. Разом з тим згідно із ст. 9-1 підприємства, установи,
організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть
встановлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові й
соціально-побутові пільги для працівників.

Іншою сферою наглядово-контрольної діяльності є застосування
встановлених умов праці. Мова йде про відповідність правозастосувальних
документів (наказів про прийняття, переведення, звільнення працівника та
ін.) законодавству і локальним нормативно-правовим актам.

При здійсненні наглядових і контрольних функцій за Додержанням трудового
законодавства відповідними органами використовуються різні види нагляду
і контролю: попереджувальний, попередній, поточний і подальший.

Попереджувальний нагляд і контроль здійснюється при встановленні
локальних умов праці для того, щоб локальні норми не суперечили
законодавству про працю. Такий нагляд і контроль також здійснюється для
попередження порушень правил охорони праці на будівництві, в
експлуатації виробничих споруд, при введенні в експлуатацію нових
об’єктів.

Попередній нагляд і контроль сприяє запобіганню порушенням законодавства
про працю, має місце переважно при застосуванні умов праці, здійснюваних
власником спільно, за узгодженням або з урахуванням думки профспілкових
органів або інших уповноважених на представництво трудовими колективами
органів.

Поточний нагляд і контроль спрямований на запобігання порушенням
законодавства про працю, виявлення допущених порушень і вживання
необхідних заходів.

Подальший нагляд і контроль здійснюється при розгляді трудових спорів і
виявленні вже допущених порушень з метою поновлення порушених прав
працівників. Подальший нагляд і контроль здійснюють органи прокуратури,
суд.

§ 22.2. Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про
працю й охорону здоров’я на виробництві

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону
здоров’я здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції,
які, як вже підкреслювалось, не залежать у своїй діяльності від власника
або уповноваженого ним органу. До їх числа належать: Державна інспекція
праці Міністерства праці та соціальної політики України; Комітет по
нагляду за охороною праці України; Державна інспекція охорони праці
Комітету України по нагляду за охороною праці; Міністерство охорони
навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України; органи
державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства
внутрішніх справ України; органи і заклади санітарно-епідеміологічної
служби Міністерства охорони здоров’я України; органи державного
енергетичного нагляду Міністерства енергетики й електрифікації України.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю
й охорону здоров’я на виробництві здійснюється Генеральним прокурором
України і підпорядкованими йому прокурорами.

Ці органи створюють систему органів нагляду і контролю за додержанням
законодавства про працю й охорону здоров’я підприємствами (установами,
організаціями) всіх форм власності і діють на основі відповідних
нормативно-правових актів, що регламентують їхню діяльність.

Державна інспекція Міністерства праці та соціальної політики України
(далі — Державна інспекція) згідно з Положенням, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. (ЗП України. — 1996. —
№16. — Ст. 432), здійснює державний контроль за додержанням
законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях
незалежно від форм власності й складається з Головної державної
інспекції праці та є структурним підрозділом центрального апарату
Міністерства праці і територіальних державних інспекцій праці в
областях, містах Києві й Севастополі, які відповідно входять до складу
управлінь праці та зайнятості населення обласних державних
адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.

Державна інспекція здійснює контроль за додержанням законодавства про
працю з таких основних питань:

— про трудовий договір і ведення трудових книжок;

— про робочий час і час відпочинку;

— про оплату праці, гарантії і компенсації;

— про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних
договорів;

— про трудові відносини у разі банкрутства та приватизації підприємств;

— про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;

— про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які
потребують соціального захисту;

— про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників;

— про виплату працівникам допомоги з державного соціального страхування.

Свою діяльність Державна інспекція здійснює у взаємодії з органами
державного управління охороною праці, органами державної податкової
служби, правоохоронними органами, місцевими органами державної
виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, профспілковими
об’єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні
угоди та колективні договори.

Відповідно до покладених на неї завдань Державна інспекція виконує,
зокрема, такі функції:

а) контролює додержання законодавства про працю на підприємствах,
вимагає усунення виявлених порушень;

б) вносить на розгляд власника (керівника) підприємства або
уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої влади
пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства
про працю, а у разі необхідності доводить їх до відома органів
прокуратури;

в) складає у випадках, передбачених законодавством, протоколи про
адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю, а також
розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає
адміністративні стягнення згідно із законодавством;

г) сприяє організації правового навчання власників (керівників)
підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз’яснювальної
роботи щодо законодавства про працю;

д) веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян,
підприємств з питань додержання законодавства про працю. При цьому
посадові особи Державної інспекції не виступають як посередники чи
арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають
конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства
про працю.

Державна інспекція має право залучати до перевірок підприємств
громадських інспекторів праці, які діють на основі Положення,
затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України
від 20 березня 1998 р. №43 (Людина і праця: Інформаційний бюлетень
Міністерства праці та соціальної політики України. — 1998. — №5).

Посадові особи Державної інспекції мають право:

а) безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за
додержанням законодавства про працю;

б) знайомитися з документами й одержувати від міністерств, інших
центральних і місцевих органів державної виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування, підприємств копії наказів, розпоряджень,
протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання
законодавства про працю, інші документи і відомості, необхідні для
виконання інспекцією своїх завдань;

в) у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику
(керівнику) підприємства або уповноваженому ним органу приписи про їх
усунення. Приписи посадових осіб інспекції підлягають обов’язковому
виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи;

г) ставити перед власниками (керівниками) підприємств або уповноваженими
органами питання про накладення стягнення на посадових осіб, винних у
порушенні законодавства про працю та зайнятість населення.

Разом з тим усі посадові особи Державної інспекції зобов’язані:
забезпечувати якісне проведення перевірок додержання законодавства про
працю, об’єктивність їх результатів; надавати допомогу підприємствам у
вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю,
організацією правового навчання працівників; зберігати державну,
службову і комерційну таємницю, отриману під час здійснення своїх
посадових повноважень, не повідомляти підприємствам відомостей про осіб,
які звернулися до них із заявою, скаргою, якщо цього вимагає заявник;
проводити роботу з роз’яснення та пропаганди законодавства про працю,
аналізувати його застосування.

Дії працівників Державної інспекції можуть бути оскаржені до вищої
посадової службової особи або до вищого органу Державної інспекції та до
суду в порядку, встановленому законодавством.

Державна інспекція праці накладає штрафи в порядку, передбаченому
Інструкцією про порядок накладення штрафів Державною інспекцією праці
Міністерства праці та соціальної політики України, затвердженою наказом
Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства
фінансів України від 13 лютого 1998 р. №23/35 (Людина і праця:
Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики
України. — 1998. — №5).

Згідно зі ст. 230-1 КпАП України органи Міністерства праці та соціальної
політики України розглядають справи про адміністративні правопорушення,
пов’язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Державної
інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України (ст.
188-6 КпАП).

Від імені органів Міністерства праці та соціальної політики України
розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати
адміністративні стягнення мають право:

— головний державний інспектор праці — заступник міністра праці та
соціальної політики України, його заступники; головні державні
інспектори праці територіальних державних інспекцій праці, їх
заступники; державні інспектори праці Головної державної інспекції праці
— штраф до 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— державні інспектори праці територіальних державних інспекцій праці —
штраф до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ст. 188-6 КпАП невиконання законних вимог посадових осіб
Державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики
України про усунення порушень законодавства про працю спричиняє
накладення штрафу на посадових осіб від 5 до 9 неоподатковуваних
податком мінімумів доходів громадян.

Комітет по нагляду за охороною праці України діє на основі Положення,
затвердженого Указом Президента України від 9 березня 1998 р. №182/98
(Офіційній вісник України. — 1998. — Число 10), є центральним органом
виконавчої влади, підлеглим Міністерству праці та соціальної політики
України. Безпосередньо здійснює державну політику в сфері охорони праці,
здійснює нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших
нормативно-правових актів з охорони праці, державний гірський нагляд,
профілактику травматизму виробничого і невиробничого характеру.

Відповідно до затвердженого Положення основними задачами Комітету по
нагляду за охороною праці є:

— комплексне управління охороною праці;

— державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших
нормативно-правових актів з безпеки, гігієни праці й виробничого
середовища, а також за проведенням робіт, пов’язаних з геологічним
вивченням надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної
сировини;

— координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;

— проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на
введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і
засобів виробництва;

— координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці й
підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль
за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень з цих питань;

— встановлення і розвиток міжнародних зв’язків з питань нагляду за
охороною праці.

Комітет по нагляду за охороною праці відповідно до покладених задач
виконує, зокрема, наступні функції:

— бере участь у формуванні державної політики з охорони праці та
профілактики травматизму виробничого і невиробничого характеру, охороні
надр, розробляє механізм її реалізації;

— бере участь у формуванні Державного фонду надр;

— здійснює управління Державним фондом охорони праці й контроль за
надходженням і використанням за призначенням коштів фондів охорони
праці, дає роз’яснення з питань формування, обліку і використання коштів
цих фондів;

— координує роботу міністерств, інших центральних і місцевих органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й об’єднань
підприємств з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища,
травматизму невиробничого характеру;

— організує і здійснює державний нагляд за: додержанням в процесі
трудової діяльності вимог законодавства, міжгалузевих, галузевих та
інших нормативних актів з охорони праці; своєчасним забезпеченням
працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту
відповідно до нормативних актів; проектуванням, виготовленням, монтажем,
ремонтом, реконструкцією, налагодженням і експлуатацією машин,
механізмів, обладнання, транспортних та інших засобів виробництва згідно
з вимогами нормативних актів про охорону праці;

— проводить експертизу проектів будівництва (реконструкції, технічного
переоснащення) підприємств і виробничих об’єктів, наукових розробок з
питань нових технологій, засобів виробництва, коштів колективного та
індивідуального захисту працюючих на їх відповідність нормативним актам
про охорону праці й бере участь у введенні в експлуатацію виробничих
об’єктів і об’єктів соціально-культурного призначення;

— видає дозволи на введення в експлуатацію нових і реконструйованих
об’єктів виробничого і соціально-культурного призначення;

початок роботи підприємств, установ і організацій всіх форм власності і
видів діяльності.

Комітет по нагляду за охороною праці виконує також цілий ряд інших
функцій відповідно до затвердженого Положення.

У процесі здійснення своєї діяльності Комітет по нагляду за охороною
праці має право:

— безперешкодно в будь-який час без попереднього попередження
відвідувати підконтрольні підприємства, установи й організації для
перевірки додержання законодавства про охорону праці й надр, отримувати
від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію з цих питань;

— залучати за погодженням з керівниками відповідних центральних і
місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,
підприємств (об’єднань підприємств), установ і організацій фахівців для
розгляду питань, що входять до їх компетенції;

— направляти (давати) керівникам і посадовим особам підприємств, установ
і організацій, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, центральним і
місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування
обов’язкові для виконання розпорядження на усунення порушених вимог, що
стосуються охорони праці й користування надрами;

— припиняти до усунення порушених вимог, що стосуються охорони праці,
експлуатацію підприємств, об’єктів, окремих виробництв, цехів і
дільниць, робочих місць, машин, механізмів, обладнання, транспортних та
інших засобів виробництва, а також роботу, пов’язану з використанням
надр, якщо ці порушення створюють загрозу для життя або здоров’я
працюючих;

— накладати штрафи на підприємства, установи й організації у разі
порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень
посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, що
стосуються безпеки, гігієни праці й виробничого середовища;

— притягувати до адміністративної відповідальності працівників, винних у
порушенні законодавчих й інших нормативно-правових актів про охорону
праці, надр і ведення підривних робіт та ін.

f&h0n/eeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

°‘•N—¦?oooooooooooooooooooooooooooo

?Ae?ae1/4a3/4~A

Похожие записи