Поняття та мета покарання

1.Поняття покарання.

2.Мета покарання.

1. Поняття покарання

Покарання — це захід примусу, що застосовується від імені держави за
вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в
передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Ознаки кримінального покарання:

1. є заходом примусу. КК визначає, які суспільне небезпечні діяння є
злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Застосування кримінального покарання до осіб, які вчинили злочини, є тим
засобом, завдяки якому здійснюється вплив на поведінку людей, — засобом,
що примушує до законослухняної поведінки.

2. Покарання застосовується від імені держави та обов’язково за вироком
суду. Відповідно до ст. 3 Конституції України утвердження і забезпечення
прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Конституції України
(ст. 124), закріплює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно
судами, а судові рішення як раз і ухвалюються судами іменем України.

3. Кримінальне покарання застосовується до особи, визнаної винною у
вчиненні злочину. Це положення кримінального закону закріплено у ст. 62
Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у
вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її
вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним
вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у
вчиненні злочину.

Ці конституційні положення відображені у ч. 2 ст. 2 КК і ст. З, де
сказано, що злочинність діяння, а також його караність та інші
кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК, а застосування
закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

4. Кримінальне покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого —
це кара за вчинений злочин.

5. Кримінальне покарання полягає в негативній оцінці за вчинений злочин
з боку держави.

6.Покарання тягне за собою судимість. Судимість — це певний правовий
статус, пов’язаний з првообмеженнями особи, несприятливими наслідками
для нього на певний строк, що визначений в законі.

7. Покарання несе персофінікований характер. Ніхто інший не може бути
покараний крім винної особи.

2. Мета покарання

Мета покарання передбачена ч. 2 ст. 50 КК, а саме:

кара щодо засудженого;

Кара полягає в позбавленні або обмеженні прав і свобод особи, що вчинила
злочин. Особа, що була засуджена судом, може бути позбавлена волі (на
певний строк або довічно), права власності, військового, спеціального
звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу, права обіймати певні
посади або займатися певною діяльністю; піддана обмеженням волі, права
на працю, права на заробітну плату, права щодо підвищення по службі
(щодо військовослужбовців).

:

\

|

?

&

&

&

&

&

gd` n стосовується завжди. Інші види мети не завжди досягають бажаного
результату. Слід зауважити, що покарання не має на меті завдати фізичних
страждань або принизити людську гідність особи, що вчинила злочин (ч. 3
ст. 50 КК). Ця кримінально-правова норма відображає конституційні права
людей. Стаття 26 Конституції України закріплює положення, що ніхто не
може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що
принужує його гідність, поводженню чи покаранню.

виправлення засудженого.

Виправлення полягає в тому, щоб після застосування покарання було
досягнуто такий результат, при якому особа не вчинювала нового злочину,
сформувати у особи позитивні соціальні погляди, повагу до людського
співжиття. Але, часто буває навпаки, ця бажана мета в період відбуття
покарання в місцях позбавлення волі, призводить до деформації соціадьних
поглядів особи, до її десоціалізації.

запобігання вчиненню нового злочину засудженим.

Ця мета полягає у впливі на особу таким чином, щоб в подальшому він не
скоїв нового злочину (так званна приватна превенція). Приватна привенція
звернута на позбавлення певних благ і прав особи, що вчинила злочин,
ізоляції її від суспільства, розривом злочинних зв’язків з особами, які
негативно впливали на злочинця.

запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Так звана загальна привенція, яка полягає в тому, щоб стримати інщих
осіб від вчинення суспільно небезпечних діянь. Злочин не залишається
поза увагою суспільства, особа, що його вчинила повинна понести кару.
Сама можливість караності суспільно небезпечних діянь виступає засобом
стримування для інших осіб від вчинення злочину.

Рекомендована література:

Анісімов B.I. Цілі покарання в чинному кримінальному законодавстві
України і проблема смертної кари //Одеський інститут внутрішніх справ.
Вісник,..- Одеса, 1998.- Вип.2,

Богуцький Г. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових
злочинів //Право України.-1999.-№8.

Вартилецька І.А. Перспективи розвитку законодавства України щодо
застосування заходів кримінально-правового впливу, пов’язаних з
суспільно-корисною працею //Державно-правова реформа в Україні.-К.,
1997.

Гаухман Л., Максимов С., Жаворонков А. Справедливость наказания: принцип
и реальность //Законность.-1997.-№7.

Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні,
правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою
логіко-математичних методів): На-вч. посібник.-К.,АртЕк,1997.

Смертная казнь под прицелом. Совет Европы и смертная казнь/Директорат по
Правам Человека Совета Европы.– Донецк, 2001.– 55с.

Похожие записи