Реферат на тему:

Поняття спадкового права.

Відкриття спадщини

Спадкування — це перехід майнових прав та обов’язків померлого
громадянина (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Право спадкування
тісно пов’язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із
найпоширеніших засобів набуття права власності і служить охороні цього
права.

Спадкування становить універсальну правонаступність. Саме в спадкуванні
яскраво виявляється така особливість універсального правонаступництва,
як одночасність переходу до правонаступника всіх прав та обов’язків, які
належали правопопереднику.

Як цивільно-правовий інститут спадкове право являє собою сукупність
встановлених державою правових норм, які регламентують порядок та умови
переходу майнових прав померлого громадянина до інших осіб. Саме
спадкове право визначає підстави спадкування, час і місце відкриття
спадщини, коло спадкоємців, особливості спадкування окремих видів майна,
порядок і строки прийняття та відмови від спадщини, оформлення спадкових
прав.

Спадкове право традиційно належить до найбільш стабільних інститутів
цивільного права, за останні п’ятдесят років воно практично не зазнало
істотних змін. Але ця стабільність настала не зразу.

Після повалення царату і встановлення Радянської влади на Україні
держава спробувала не лише переглянути основні принципи спадкового
права, які склалися в буржуазному суспільстві, а й взагалі ліквідувати
цей інститут як такий, що закріплює майнову нерівність, дозволяє
набувати власність нетрудовим шляхом.

Так, у ст. 1 Декрету Ради Народних Комісарів України від 11 березня
1919.р. «Про скасування спадкування» зазначалося, що «право спадкування
як за законом, так і за заповітом, на все майно, яке знаходиться на
території республіки скасовується». Спадкоємці мали можливість отримати
спадкове майно в межах 10 000 крб. золотом, а непрацездатні — отримати
утримання в межах прожиткового мінімуму 1.

Але вже в Цивільному кодексі 1922 року законодавець переглянув своє
ставлення до цього інституту і поновив право спадкування, надавши його
подружжю, родичам по низсхідній лінії та непрацездатним утриманцям
померлого. В грудні 1945 р. коло спадкоємців за законом було значно
розширено, спадщину отримували і батьки, і брати, і сестри, були
встановлені обов’язкові частки для непрацездатних спадкоємців, нові
принципи поділу спадщини. Ці положення з деякими змінами діють і
сьогодні.

Основні норми спадкового права знайшли своє відображення в ЦК України.
Серед інших джерел спадкового права чільне місце посідають спеціальні
нормативні акти, які визначають порядок діяльності нотаріальних органів,
зокрема. Закон України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат», «Інструкція
про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджена
наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. «Інструкція
про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів»,
затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р.,
«Порядок посвідчення заповітів та доручень, прирівнюваних до нотаріально
посвідчених», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15
червня 1994 р.

Важливе значення для правильного вирішення судових спорів, які виникають
при спадкуванні майна, мають постанови Пленуму Верховного Суду України
від 24 червня 1983 р. (зі змінами, внесеними постановою Пленуму від 25
грудня 1992 р.) «Про практику розгляду судами України справ про
спадкування» та від 31 січня 1992 р. (зі змінами від 31 грудня 1992 р.)
«Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або
відмову в їх вчиненні».

Майно, яке переходить в порядку спадкування, називається спадщиною.

Спадщина складається із сукупності майнових прав та обов’язків померлого
громадянина, які, у відповідності з чинним законодавством, можуть
переходити у порядку спадкування до іншої особи. Іноді спадщину
називають спадковою масою або спадковим майном. У більшості випадків
спадщина складається з права приватної власності померлого громадянина
на різне майно: жилий будинок, квартиру, предмети домашнього
користування, дачу, садівничий будиночок, предмети домашнього
господарювання, продуктивну та робочу худобу, насадження на земельній
ділянці, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби,
земельну ділянку, грошові кошти, акції, інші цінні папери та інше майно
споживчого та виробничого призначення, яким громадянин володів (ст. 13
Закону України «Про власність», ст. 5 Земельного кодексу).

Після прийняття Закону України «Про власність» відбулися певні зміни в
складі спадкових прав померлого громадянина, який був членом
кооперативу. Так, у випадках смерті до 1 липня 1990 р. члена
житлово-будівельного, дачно-будівельного або гаражно-будівельного
кооперативу, члена садівницького товариства спадщина відкривається не на
квартиру, дачу, гараж, садовий будиночок, насадження, а на пай
спадкодавця та інші суми, які підлягають поверненню у таких випадках.

Таким же чином відкривається спадщина, якщо ці особи померли після 1
липня 1990 року, якщо до дня смерті не були внесеш повністю пайові
внески, а якщо на цей час спадкодавцем був повністю внесений пайовий
внесок, то спадщина відкривається відповідно на квартиру, дачу, гараж,
садовий будиночок, інші будівлі та насадження (п. 11 постанови Пленуму
Верховного суду України від 24 червня 1983 р. «Про практику розгляду
судами України справ про спадкування»).

Після прийняття Закону України «Про приватизацію державного житлового
фонду» від 19 червня 1992 р. на практиці виникло ряд питань, пов’язаних
із спадкуванням приватизованих квартир. А саме: чи вважається квартира
приватизованою і відповідно входить в склад спадкового майна, якщо
наймач подав заяву про приватизацію квартири і, не одержавши свідоцтво
про право власності, помер, а:

а) розпорядження про передачу житла у власність було видано після його
смерті;

б) розпорядження видано не було, але місячний строк, встановлений
законом для розгляду такої заяви, ще не минув;

в) розпорядження не було видане, але закінчився місячний строк для
розгляду заяви?

Як свідчить судова практика, ці питання вирішуються таким чином. Право
власності на квартиру виникає з моменту підписання розпорядження про
передачу житла наймачеві у власність, яке повинне бути оформлене
протягом місяця. Тому якщо громадянин помер до підписання розпорядження,
а строк оформлення порушений не був, квартира не включається в склад
спадкової маси, а якщо наймач був самотнім — то відповідно переходить до
держави.

Якщо громадянин помер після підписання розпорядження, то квартира
спадкується на загальних підставах.

Якщо ж строк оформлення розпорядження був порушений і громадянин помер
після закінчення місячного строку, то спадкоємці можуть звернутися до
суду з позовом про визнання своїх прав на спадщину.

Ця прогалина в законі була усунута Постановою Пленуму Верховного Суду
України від 22 грудня 1995 р. «Про судову практику у справах за позовами
про захист права приватної власності». Пленум легалізував положення
судової практики.

Окрім права приватної власності в склад спадщини можуть входити й інші
права померлого громадянина: ті, які випливають з виконання певних угод;
вимоги щодо відшкодування шкоди, майнові права автора, винахідника; на
отримання належної, але неодержаної, заробітної плати, компенсації та
ін.

Так, якщо після смерті громадянина залишився недобудований будинок, то у
спадщину переходить не жилий будинок, а будівельні матеріали, права та
обов’язки за договором підряду на будівництво.

Якщо право власності на майно у спадкодавців було відсутнє, то це майно
не може входити в склад спадщини. Так, самовільно побудований будинок не
включається в спадкову масу, оскільки у спадкодавця право власності на
цей будинок не виникло, і у відповідності з нормами чинного
законодавства цей будинок підлягає вилученню. В склад спадкової маси не
включається квартира, яку спадкодавець наймав за договором найму жилого
приміщення, оскільки договір найму не є підставою набуття права
власності. В разі смерті громадянина, який не одержав приватизаційні
папери з будь-яких причин, право одержання належних йому до видачі
паперів також не успадковується (ст. 4 Закону України «Про
приватизаційні папери»).

Якщо майно належало кільком особам на праві спільної власності, то після
смерті однієї з них спадщина відкривається тільки на належну цій особі
частку.

Якщо після смерті спадкодавця залишився автомобіль, який він отримав в
органах соціального захисту безоплатно, то автомобіль підлягає
поверненню в повній комплектності органу соціального захисту.

Якщо автомобіль був отриманий інвалідом на пільгових умовах, то він
також повертається органу соціального захисту з наступним відшкодуванням
ним спадкоємцям сплаченої інвалідом вартості автомобіля з врахування
його зносу. Однак за бажанням члена сім’ї інваліда цей автомобіль з
дозволу органу соціального захисту населення може бути йому продано
через комісійний магазин в установленому порядку (п. 37 постанови
Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. № 999 «Про порядок
забезпечення інвалідів автомобілями»).

У відповідності до Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання,
зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї,
пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових
матеріалів», затвердженої Міністерством внутрішніх справ України 21
серпня 1998 р., у випадку смерті власника нагородна нарізна вогнепальна
зброя армійського зразку негайно здається родичами померлого в органи
внутрішніх справ безкоштовно. Також безкоштовно повинні бути здані у
військові комісаріати або в органи внутрішніх справ кортики. Право
власності на ці речі у спадкоємців не виникає.

Мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя протягом
десятиденного строку повинна бути здана в органи внутрішніх справ на
тимчасове зберігання — до вирішення питання про спадкування майна. Якщо
хтось із спадкоємців бажає стати власником такої зброї, то вона може
бути зареєстрована на його ім’я у встановленому порядку. У випадках,
якщо серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на
зберігання зброї, зброя померлого власника повинна бути в місячний строк
продана або подарована особі, яка має дозвіл органів внутрішніх справ на
придбання мисливської вогнепальної зброї.

Не переходять у спадщину ті права та обов’язки, які хоч і є майновими,
але носять суто особистий характер. Це право на отримання аліментів,
право на користування жилим приміщенням, право на пенсію, на членство у
кооперативі, товаристві. Не переходять у спадщину право на ім’я, вчене
звання, державні нагороди, військове звання.

В склад спадщини входять не лише права спадкодавця, але й ціла низка
майнових зобов’язань, а саме — борги спадкодавця.

Відкриття спадщини — це наявність певних юридичних фактів, з якими
законодавець пов’язує виникнення права спадкування. Спадкові
правовідносини виникають із смертю громадянина або з оголошенням його у
встановленому порядку померлим. Для вирішення багатьох питань спадкового
права суттєве значення має час і місце відкриття спадщини.

Саме з часом та місцем відкриття спадщини пов’язане встановлення таких
істотних обставин, як: визначення кола спадкоємців; визначення строку
для прийняття спадщини чи відмови від спадщини; склад спадкового майна;
закон, яким потрібно керуватися. Саме за місцем відкриття спадщини
вживаються заходи з охорони спадкового майна і видається свідоцтво про
право на спадщину.

ЦК України визначає час відкриття спадщини як день смерті спадкодавця,
факт і дата смерті якого підтверджуються свідоцтвом органів РАГСу чи
іншим документом, який видається у передбачених законом випадках
(наприклад, повідомлення Міністерства оборони про загибель
військовослужбовця).

У тих випадках, коли спадкодавець оголошується померлим за рішенням
суду, днем смерті вважається день вступу в законну силу рішення суду про
оголошення такого громадянина померлим.

Якщо ж громадянин пропав безвісти за обставин, які загрожували йому
смертю або давали підстави припускати, що він загинув від нещасного
випадку, суд може в своєму рішенні визначити день його смерті — тобто
день припустимої загибелі.

Часом відкриття спадщини посмертно реабілітованого у встановленому
порядку громадянина є день прийняття рішення районною Комісією з питань
поновлення прав реабілітованих про повернення майна спадкоємцям першої
черги ‘. Факт смерті спадкодавця — реабілітованого у встановленому
порядку громадянина — визначається на підставі відповідного рішення
Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке повинно містити
перелік документів, що стверджують відповідні факти 2.

Сам факт зникнення громадянина безвісти (наприклад, на фронті, під час
військового конфлікту) або визнання його безвісно відсутнім у судовому
порядку не тягне за собою відкриття спадщини.

Законодавець не надає правового значення годинам та хвилинам настання
смерті. Правові наслідки пов’язані лише з днем смерті. Якщо особи
померли в один і той же день (незалежно від часу смерті), вони не
спадкують одна після другої. Так, якщо внаслідок автотранспортної події
чоловік загинув на місті події, скажімо, о першій годині ночі, а його
дружина сконала в лікарні через двадцять годин, спадщина після чоловіка
для жінки не відкривається, оскільки подружжя померло в один день.

Місцем відкриття спадщини вважається останнє постійне місце проживання
спадкодавця, а якщо воно не відоме — то місце знаходження майна чи
основної його частини. Місцем проживання неповнолітніх, які не досягай
15 років, або осіб, які перебувають під опікою, вважається місце
проживання їхніх батьків (усиновителів) або опікунів. Після смерті
військовослужбовців строкової служби, а також студентів, які навчалися в
технікумах чи вузах поза місцем постійного проживання, місцем відкриття
спадщини визнається місце їх постійного проживання до призову на
строкову службу або до вступу на навчання до навчального закладу.

Місце проживання підтверджується довідкою з житлово-комунальної контори,
виконкому, адресного бюро, військового комісаріату. Нотаріальна практика
виключає підтвердження місця постійного проживання свідченнями свідків.
Якщо місце проживання померлого не відоме, то на підтвердження місця
відкриття спадщини видається довідка ЖКУ чи виконкому про місце
знаходження майна чи його основної частини.

Якщо у спадкоємців відсутні наведені вище документи, то нотаріус
витребовує копію рішення суду, яке вступило в законну силу, про
встановлення юридичного факту — місця відкриття спадщини.

Похожие записи