.

Поняття, предмет і система міжнародного приватного права (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
880 6902
Скачать документ

Реферат на тему:

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА

МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Зміст

Вступ

Поняття міжнародного приватного права.

“Іноземний елемент”.

Норми міжнародного приватного права.

Предмет регулювання в міжнародному приватному праві.

Загальна і Особлива частини системи міжнародного приватного права.

Висновки

Література

Міжнародне право тісно пов’язане з розширенням міжнародного
торгівельно-економічного, науково-техничного і культурного
співробітництва. Важливу роль в правовому регулюванні цього
співробітництва мають норми міжнародного приватного права, значення
якого постійно зростає. Ці норми у сукупності з нормами інших галузей
права складають внутрішньо державну (національну) систему права. Вона
спрямована на врегулювання певного кола суспільних відносин, має
загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми у певні
форми. Відомом, що таких національних правових систем у сучасному світі
налічується більне двохсот.

Отже, перш за все розкриємо першу проблему, а зокрема поняття
“міжнародне приватне право”.

Міжнародне приватне право – це система юридичних норм спрямованих на
регулювання міжнародних невладних відносин з “іноземним елементом”?.

Під “іноземним елементом” Г.С.Фединяк розуміє:

суб’єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання –
щодо фізичних осіб; “національність” — щодо юридичних осіб);

об’єкт який знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

Як бачимо, специфікою міжнародно-приватних відносин є наявність
“іноземного елементу”.

? Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. —
с. 53.

Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою
самостійність, у ряді випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний
комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох
правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного
боку, міжнародні, а з іншого – невладні відносини, майнові та немайнові,
що мають цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного
спілкування. Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють
конкретне правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до
законодавства іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній
правовій системі. Іноді вказують, що міжнародне приватне право – це
право колізійне. Наявність колізійних норм становить особливість
міжнародного приватного права. Як матеріально-правові, так і колізійні
норми можуть міститись у національних джерелах права, міжнародних
угодах.

Можна навести такий приклад:

30 січня 1996 року у місті Львові польський водій не впорався з
управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок шляхово-транспортної
пригоди одна особа загинула, кілька госпіталізовано, пошкоджено сім
автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з
“іноземним елементом”. До них необхідно, щонайперше, застосувати
колізійну норму, викладену, зокрема, в ч.1 ст. 569 Цивільного кодексу
України: “Права і обов’язки сторін згідно з обставинами, які виникли
внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мало
місце діяння або інші обставини, які служать основою для вимоги про
відшкодування шкоди”?, а також узяти до уваги норми ст. 35
(Зобов’язання, що не виникають з договірних відносин) Договору між
Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правовідносини у
цивільних і кримінальних справах від 27 травня 1993 року.

В міжнародному приватному праві сторонами в відносинах можуть бути як
громадяни, так і юридичні особи. Бувають випадки, коли і держава як така
становиться суб’єктом відповідних відносин, але такі випадки не
являються для міжнародного приватного права типовими. Держава може також
являтись спадкоємницею майна, яке залишилося за кордоном. Все ж в
більшості випадків в якості суб’єкта міднародного приватного права
виступають громадяни або юридичні особи різних держав.

Під предметом регулювання в міжнародному приватному праві являються
відносини цивільно-правового характеру, які виникають в міжнародному
житті (або, як їх інколи називають, міжнародні цивільні відносини).

Що ж до задачі міжнародного приватного права, то вона полягає в
слідуючому — правове регулювання ділових зв’язків організацій і фірм
різних держав.?

В сферу міжнародного приватного права необхідно включити всі норми, які
регулюють цивільно-правові відносини з іноземним елементом. Так
необхідно зробити тому, що важливе значення має сам характер відносин,
предмет регулювання, а не метод регулювання.

Можна використовувати декілька методів, при цьому один метод не виключає
використання іншого. Матеріально-правовий і колізійний метод — це два
способи регулювання відносин з іноземним елементом, причому найбільш
досконалим являється перший спосіб, при якому застосовують безпосередньо
матеріальну норму без звернення до колізійної норми. Виходячи з цього,
до міжнародного приватного права повинні бути віднесені
матеріально-правові норми, уніфіковані шляховим заключенням міжнародних
угод.

До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільне право —
та дієзадтність іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її
імунітету; відносин по зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на
твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб,
які знаходяться на теріторії іноземної держави, працювали на такій
території тощо.

З’ясувавши, що таке поніття міжнародного приватного права і його
предмет, нам необхідно вияснити систему міжнародного приватного права.

Як і будь-яка інша галузь права міжнародне приватне право має власну
ситему. Її можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі
правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини:
Загальну та Особливу.

Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для
міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та
зміст указаної галузі права, її джерела, методи регулювання, вчення про
колізійні та матеріально-правові норми; правові режими (національний,
найбільшого сприяння та ін.); взаємність реторсія, інші загальні
положення щодо суб’єктів міжнародного приватного права.

Особлива частина охоплює право власності; зобов’язальне право;
зобов’язання з правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне,
сімейне, податкове право; трудові відносини; міжнародний цивільний
процес.

Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною.
Відносність полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку
з’являється необхідність звернути більше уваги на правову регламентацію
зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності, перевезень,
нових сфер господарювання, зокрема комерціалізації космічної діяльності,
створення нових технічних засобів у різних сферах зв’язку.

Література

Конституція України. — К., 1998

Цивільний кодекс України. — К., 1997

Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та
правовідносини у цивільних та кримінальних справах від 27 травня 1993
року

// Урядовий кур’єр, 1993, №86

Богуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные
отношения, 1994. — С. 414

Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С.
429

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020