Реферат на тему:
Поняття правової культури. Правова культура суспільства
1. Правова культура як складова загальної культури
Культура — це загальний спосіб існування людини, її діяльності та
об’єктивований результат цієї діяльності. Продуктами культури є уявлення
про добро і зло, звичаї, знаряддя праці, засоби комунікації та ін.
Культура — соціальне нормативна, а її норми — історично первинні, основа
всіх інших нормативних систем: релігії, моральності, естетики, права.
Право, як мораль і релігія, є інститутом культури, визначається її
змістом.
Усі юридичні норми є нормами культури, однак не всі норми культури
перетворюються на юридичні норми. Суспільство добирає культурні норми з
настановою на включення їх до права.
До числа відібраних трапляють ті культурні норми, що мають найбільшу
значущість для всього суспільства, виконання загальносоціальних завдань
держави. Не можуть перетворитися на право ті правила поведінки, що не
стали нормою культури. Право — частина соціальної культури, яке визначає
один з її видів — правову культуру.
Правова культура тісно пов’язана з загальною культурою народу,
грунтується на її засадах, служить відображенням рівня її розвитку.
Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку
інших видів культури — політичної, моральної, естетичної.
Це комплексний процес, їх поєднує спільність завдання — створення
морально-правового клімату в суспільстві, який би гарантував особі
реальну свободу поведінки в поєднанні з відповідальністю перед
суспільством, забезпечував її права, соціальну захищеність, повагу її
гідності, тобто поставив би людину в центр економічних, соціальних,
політичних, культурних процесів.
Тісна взаємодія і взаємозв’язок проявляються між правовою і моральною
культурою. Оцінка правових явищ, здійснювана правосвідомістю, є не
тільки правовою, а й їх моральною оцінкою, визначенням їх відповідності
моралі суспільства. Тому будь-які порушення законності, ігнорування
законних прав і інтересів особи, недодержання вимог справедливості при
вирішенні питань про юридичну відповідальність завжди розглядаються як
аморальні явища.
У свою чергу, правова культура справляє зворотний вплив на моральну
культуру. Вона служить необхідною умовою формування високих моральних
якостей громадянина. Знання і розуміння сутності і соціального
призначення правових явиш — права, правосуддя, законності, правової
відповідальності, непохитна переконаність у необхідності суворого
додержання норм права сприяють зміцненню у свідомості людини основних
принципів і категорій моралі.
Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою
демократії.
Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:
1) правову культуру суспільства;
2) правову культуру особи;
3) правову культуру професійної групи.
2. Правова культура суспільства: поняття і структура
Правова культура суспільства — це різновид загальної культури, який
становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і
стосується правової реальності даного суспільства.
Система цінностей — це активність суб’єктів права у правовій сфері,
добровільність виконання вимог правових Норм, реальність прав і свобод
громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, досконала
законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна
юридична практика, стабільний правопорядок. Систему цінностей в галузі
права, що існують в реальному функціонуванні в суспільстві, називають
правовою реальністю, яка у структурному відношенні збігається з поняттям
«правова система».
Правова культура відображає такі зрізи правової реальності (правової
системи):
— структурно-функціональний;
— аксеологічний (оцінний).
Структурно-функціональний зріз уможливлює розкриття статики
(структурного аспекту) і динаміки (функціонального аспекту) правової
культури.
Структурний аспект (статика) правової культури характеризує її склад,
внутрішню будову; функціональний (динаміка) — виникнення, розвиток і
взаємодію елементів правової культури між собою і з іншими соціальними
явищами, насамперед моральною, політичною та іншою культурами.
Аксеологічний (ціннісний) зріз розкриває систему цінностей, створених у
ході розвитку суспільства і накопичених людством в галузі права, тобто
все те, що належить до правового прогресу.
Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури. Структура
правової культури суспільства включає:
1) культуру правосвідомості — високий рівень правосвідомості, що містить
оцінку закону з позицій справедливості, прав людини;
2) культуру правової поведінки — правову активність громадян, яка
виражається в правомірній поведінці;
3) культуру юридичної практики — ефективну діяльність законодавчих,
судових, правозастосовних, правоохоронних органів.
Функції правової культури — це основні напрямки осягнення правових
цінностей — вітчизняних і світових.
Основними функціями правової культури є:
1) пізнавальна — засвоєння правової спадщини минулого сьогодення —
вітчизняної та іноземної;
2) регулятивна — забезпечення ефективного функціонував всіх елементів
правової системи і створення непохитного правопорядку;
3) нормативно-аксеологічна — оцінка поведінки особи, рівня розвитку
законодавства, стану законності і правопорядку відповідно до норм права
держави і міжнародних стандартів.
Показником правового прогресу є високий рівень правової культури. Рівень
розвитку правової реальності як особливої системної якості і є правовою
культурою. Правова культура в кожен даний момент «присутня» у кожній
даній крапці правової реальності, не збігається з нею цілком, але існує
в ній як складова частина, здатна виступати у вигляді показника
(характеристики) рівня розвитку цієї реальності.
Список використаної літератури
Конституція України. – К., 1996
Бойков. Правовая культура и вопросы правового воспитания. – М., 1994. –
220 с.
Головченко С.І. Правова культура і демократизація. – К., 2000.
Зюбин. Психолого-педагогический аспект правового воспитания. – М., 2001.
Іванчук В. Формування громадянської культури учнівської та студентської
молоді в процесі навчання // Шлях освіти. – 2000. – № 2
Магдик О. Правове виховання школярів: теорія, досвід, проблеми. –
Постметодика. – 1999 № 2/4
Матвієнко П. Живодайні джерела патріотизму // Постметодика. – 2000 – №1
Рагозін М. Громадянське виховання: методологія і організація у світлі
європейського досвіду // Шлях освіти. – 1999.
Теория права: Підручник/ С.С.Алексєєв – видавництво БЕК, Харьков, 1994.
Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко – Харків,
1998.
Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник /
П.М.Рабінович. – К.: ШСДО, 1995.
Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України:
поняття, структура // Право України. —2001. — № 4.
Назаренко Є.В. До поняття правової культури // Правова культура і
підприємництво. — Донецьк, 1999.
Костенко О.М. Правова культура і економічна поведінка // Правова
культура і підприємництво. — Донецьк, 1999.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
