Реферат на тему:

Поняття договору схову

Майно, що належить громадянам та організаціям, часто здається на
зберігання іншим громадянам чи організаціям. Призначення схову— всебічно
сприяти збереженню будь-якої форми власності.

У дореволюційному російському законодавстві і в юридичній літературі
договір схову називався договором поклажі, а його суб’єкти — відповідно
поклажодавцем і поклажоприймальником. Радянська теорія і практика
відмовились від терміна «поклажа», замінивши його терміном «схов».
Особа, що приймала майно на зберігання, іменувалася не
покпажоприймальником, а охоронцем, а суб’єкт, який здавав річ на
зберігання, у зв’язку з відсутністю нової термінології, так і продовжує
називатися поклажодавцем1.

Зобов’язання зберегти будь-яку річ може мати різний зміст. Так,
наприклад, коли йдеться про охорону предметів, в основному мають на
увазі лише зовнішню недоторканність майна. Зобов’язання схову обумовлює
повернення особі, яка здала річ, тієї самої речі без втрати і
пошкодження, тобто збереження внутрішніх якостей і властивостей
предмета. Схоронність майна — поняття ще більш широке, воно включає як
обов’язок схову, так і обов’язок охорони речі. Цивільно-правове
зобов’язання схову, як правило, передбачає збереження, а потім
повернення майна у цілості особі, яка здала майно на схов.

За договором схову одна сторона (охоронець) зобов’язана зберігати майно,
передане їй другою стороною, і повернути його у цілості ( ч. 1 ст. 413
ЦК). Суть договору схову полягає в тому, що одна особа передає іншій
особі майно, яка приймає його для зберігання на певний строк, тобто мета
даного зобов’язання зберегти річ і повернути в схоронності, а не сховати
її. Отже основним у даному зобов’язанні є те, що потрібно зберегти річ,
тобто отримати певний позитивний результат. І тому в проекті ЦК України
(глава 64) даний договір називається договором зберігання, що повніше
відображає відносини, які виникають між двома сторонами з приводу
зберігання майна. ЦК України передбачає, що охоронець повинен повернути
річ у цілості. Проект ЦК України вказує, що річ має бути повернута у
схоронності. З точки зору автора доцільно було б зазначити, що річ має
бути повернута в тому стані, в якому її було передано на зберігання.
Дане положення повніше відображало б суть схову, а точніше зберігання
майна.

Слід зазначити, що обов’язок зі зберігання майна в одних випадках
виступає як самостійні цивільні правовідносини, а в інших відіграє роль
додаткової умови в зобов’язанні. Самостійним цивільно-правовим
зобов’язанням схов визнається тоді, коли він є основою або однією з
основних цілей, заради якої сторони вступають у правовідносини
(наприклад, здача майна на зберігання в камеру схову). Додатковою умовою
схов буває в тих випадках, коли він виконує допоміжну функцію, яка
сприяє належному виконанню основного зобов’язання з іншим основним
змістом. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо право власності
(оперативного управління) переходить до покупця раніше передачі речі,
продавець зобов’язаний до передачі зберігати річ, не допускаючи її
погіршення, або за ч. 1 ст. 337 ЦК підрядчик зобов’язаний вжити всіх
заходів, щоб забезпечити збереження ввіреного йому замовником майна, він
несе відповідальність за будь-які упущення, що потягне за собою втрату
або пошкодження майна. В даних випадках зобов’язання схову є додатковою
умовою у договорах купівлі-продажу і підряду.

¦

?

? ¬

Похожие записи