Поняття бюджету та його значення для функціонування держави й органів
місцевого самоврядування

Зміст і направленість діяльності нашої держави відповідно до Конституції
України визначають права, свободи людини І громадянина та їх гарантії.
Людина, її життя, здоров’я, честь, достоїнство і безпека повинні в
Україні стати найвищою соціальною цінністю. Дня виконання завдань і
функцій, визначених Конституцією, державі потрібні матеріальні засоби,
які в умовах товарно-грошових відносин, ринкової економіки мають
грошовий вираз. Кошти потрібні всім без винятку державам, і вони їх
отримують із централізованих фондів коштів, що знаходяться в їх
розпорядженні, — бюджетів.

Бюджет є тим централізованим фондом кожної держави або муніципального
органу, з якого протягом певного, встановленого законодавством періоду,
можна використовувати кошти на фінансування щоденних потреб. Сукупність
усіх бюджетів на території держави складають її бюджетну систему.

Відомий вчений, юрист, що займався питаннями фінансового права,
сформулював поняття «бюджет» так: під бюджетом у вузькому розумінні
вважають загальне можливе обчислення майбутніх видатків і очікуваних для
їх покриття доходів держави із підведеним балансом для певного
майбутнього періоду часу, який має назву фінансовий або бюджетний рік1.

Багато науковців вважають, що бюджет держави — це її фінансовий план. У
держави багато фінансових планів, наприклад, баланс фінансових ресурсів,
кошторис бюджетної установи й т. ін. Бюджет стосовно всіх фінансових
планів завжди має координуючий характер. Адже для успішного
функціонування державі необхідно запланувати таку кількість доходів, які
надійдуть у централізований фонд і яких вистачить для фінансування
першочергових, пріоритетних видатків, без покриття яких їй не обійтися.
Планувати на далеку перспективу важко, оскільки надходження до бюджету —
це частина національного доходу, тому ці надходження треба планувати на
певний період, коли їх можна підрахувати.

Внесення платежів до бюджету і одержання коштів органами держави і
органами місцевого самоврядування для покриття витрат, пов’язаних із
виконанням ними завдань і функцій, — це суспільні відносини, пов’язані
із формуванням, розподілом і використанням централізованих фондів
коштів, тобто мова йде про бюджет як економічну категорію.

Київський професор-економіст О. Д. Василик визначає державний бюджет
України як централізований фонд фінансових ресурсів держави, який
використовується нею для виконання покладених Конституцією функцій1.
Тепер є визначення бюджету і в Бюджетному кодексі: «Бюджет — план
формування і використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і
функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК
та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду2,

Юристи-фінансисти вважають, що бюджет можна розглядати як економічну й
юридичну категорії3.

Бюджет як економічна категорія — це сукупність суспільних відносин при
формуванні, розподілі та використанні централізованого фонду коштів на
рівні держави й органів місцевого самоврядування, необхідних державі і
місцевому самоврядуванню для виконання їхніх завдань і функцій.

За матеріальним змістом бюджет — централізований фонд коштів держави або
муніципального органу, який здійснює функції на певній адміністративній
території. Бюджет у державі затверджується законом, а в
адміністративно-територіальних одиницях — рішеннями відповідних
представницьких органів — рад. Цими актами, в першу чергу, покладаються
обов’язки на відповідні органи виконавчої влади з мобілізації коштів,
необхідних для виконання запланованих видатків, пов’язаних із
функціонуванням держави чи органу місцевого самоврядування. Усі доходи,
які формують бюджет, справляються державою (або стягуються, якщо не
вносяться в силу покладеного на всіх, хто має доходи, Конституцією
України обов’язку) на підставі постійно діючого законодавства. Але чинне
законодавство про доходи встановлює види платежів, розміри, і, виходячи
із суми прибутку або доходу окремого платника, тоді вони надходять до
бюджету. Законодавство встановлює також види видатків, нормує їх. Проте
чинне законодавство про доходи і видатки не може визначити загального
обсягу доходів і видатків, необхідних державі або органу місцевого
самоврядування на певний плановий період.

Це робиться в акті про бюджет — законі про державний бюджет або рішенні
відповідної місцевої ради, де встановлюється загальна сума доходів, які
необхідно зібрати в планованому році, І загальна сума видатків,
потрібних для виконання першочергових завдань, що стоять перед державою
і органами місцевого самоврядування.

У правовому призначенні бюджету полягає і одна з найважливіших гарантій
закономірності І необхідності управління в країні, оскільки прийняття і
виконання будь-якого управлінського рішення вимагає витрат коштів.
Правове значення бюджет має тільки в країнах, де парламент приймає
бюджет у формі закону (а муніципальний орган у формі рішення місцевого
представницького органу). Саме в цьому і виявляється воля
представницького органу влади.

Бюджет має і політичне значення, оскільки своїм волевиявленням
законодавчий орган затверджує обсяг доходів і видатків бюджету. Цим
парламент зобов’язує уряд виконувати закон і ставити свою діяльність під
контроль. Те саме слід сказати І про рішення місцевих представницьких
органів про місцеві бюджети.

Бюджет відіграє різну роль у житті кожної країни. Його можна розглядати
в таких аспектах:

— у матеріальному — як документ, в якому об’єднуються доходи і видатки
держави або органу місцевого самоврядування;

< ?????¤?¤?$?????Oe?я місцевих органів про бюджет, тобто юридичні акти різної правової форми; — в адміністративному як попередній план доходів і видатків; — у бухгалтерському — як зведену таблицю зібраних доходів і видатків (за класифікацією доходів і видатків); Сутність бюджету будь-якої держави визначається її соціально-економічним устроєм, завданнями і функціями. Головною метою економічного розвитку України є подолання кризових явищ І припинення падіння виробництва, укріплення фінансово-кредитної і грошової системи. У соціальній сфері держава прагне підвищення життєвого рівня трудящих, поступового введення нових елементів соціального забезпечення, вдосконалення форм надання допомоги малозабезпеченому населенню. Суверенна держава забезпечує оборону країни і фінансує витрати, пов'язані з виконанням цієї функції. Держава фінансує видатки, пов'язані з утриманням правоохоронних органів, органів державної виконавчої влади, що і визначає видатки бюджетів. Перехід до ринкової економіки робить основним доходним джерелом податкові платежі юридичних і фізичних осіб, а також усі види неподаткових платежів. Виходячи із вищевикладеного державний бюджет та бюджети органів місцевого самоврядування можна визначити як установлений нормами закону, прийнятого Верховною Радою України або рішенням органів місцевого самоврядування, план формування, розподілу І використання централізованого (для держави або відповідної території) фонду коштів, необхідного для виконання завдань і функцій держави в цілому і адміністративно-територіальних одиниць, що очолюються органами місцевого самоврядування. У більшості країн бюджет приймається на один рік. Річний бюджет було введено у Великобританії ще в XVII столітті. І поступово принцип щорічності став одним з основних. Парламент дає згоду виконавчій владі збирати доходи, встановлені законодавством, і витрачати їх на санкціоновані ним витрати тільки протягом певного періоду, який одержав назву бюджетного періоду, фінансового або адміністративного року. Як правило, цей період триває 12 місяців у всіх державах. Однак початок цього періоду не збігається в різних країнах. В Україні ст. 96 Конституції встановила, що Державний бюджет затверджується щорічно на період із 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на Інший період. Як і в Україні, бюджетний рік відповідає календарному в Росії, Австрії, Бельгії, Італії, Польщі, Франції, Швейцарії та деяких Інших країнах. Із 1 квітня бюджетний рік починається у Великобританії, Данії, Японії; з 1 червня — в Австралії, Норвегії, Швеції; з 1 жовтня — в США, Нігерії. Початок бюджетного року пристосовується до закінчення бюджетної сесії парламенту країни, в якій приймається бюджет. Принцип щорічності порушується в державах, де поруч зі щорічним приймаються бюджети, в яких виконавчій владі дозволяється використовувати 1/12 частку минулорічного, існують квартальні бюджети, затверджуються бюджетні асигнування в формі консолідованих кредитів, які не вимагають щорічного підтвердження (наприклад, Цивільний лист у Великобританії") і т. ін.1 Законодавство кожної держави встановлює не тільки тривалість бюджетного періоду, але й термін, до якого закон про бюджет повинен бути прийнятий. Так, ст. 44 Бюджетного кодексу України встановила, що Закон про Державний бюджет України має бути прийнятий до І грудня року, що передує плановому. Верховна Рада не може затримувати бюджетні матеріали, встановивши строк, протягом якого проект закону про Державний бюджет вважається таким, що знаходиться у Верховній Раді (ст. 45 Бюджетного кодексу). Стаття 96 Конституції України передбачає можливість за особливих обставин затвердження бюджету на інший період, а ст. З Бюджетного кодексу вказує на обставини, коли бюджетний період для Державного бюджету може бути іншим: 1)  у випадках введення воєнного стану; 2)  оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях; 3)  оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф. Прийняття Державного бюджету України на інший бюджетний період може потягти за собою прийняття на такий же період і місцевих бюджетів (п. 4 ст. З Бюджетного кодексу). ЛІТЕРАТУРA Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із змінами та доповненнями. Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами та доповненнями. Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І із змінами та доповненнями. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959—XII із змінами та доповненнями. Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. № 1201-ХП із змінами та доповненнями. Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР. Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями. Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII із змінами та доповненнями.

Похожие записи