Поняття бюджетних повноважень
Конституція України надала право на власний бюджет як матеріальну
фінансову базу функціонування державі та органам місцевого
самоврядування всіх рівнів. Важливим положенням Конституції України є
твердження, що держава бере участь у формуванні доходів бюджетів
місцевого самоврядування, фінансово його підтримує. Цей пункт відповідає
Всесвітній Декларації місцевого самоврядування та Європейській Хартії
місцевого самоврядування, які передбачають вагомі гарантії фінансової та
матеріальної самостійності органів місцевого самоврядування при
здійсненні ними бюджетних повноважень. Відповідно до ст. 8 Всесвітньої
Декларації місцевого самоврядування місцеві органи влади повинні мати
право на відповідні фінансові кошти, відокремлені від коштів інших
рівнів управління, та вільно розпоряджатися грошовими надходженнями в
межах своїх повноважень1.
У Бюджетному кодексі, як взагалі в законодавстві та юридичній науці,
бюджетні повноваження об’єднуються одним поняттям — повноваження. Право
на затвердження бюджету і звіту про його виконання покладається на
державний або муніципальний орган (а це може бути тільки представницький
орган) одночасно й обов’язок вжити всіх заходів, щоб це право
реалізувати в інтересах громадян, які проживають на території держави
або території, що представляє цей орган місцевого самоврядування. Юристи
кажуть, що повноваження — це “права — обов’язки”1. Але права й обов’язки
у межах компетенції органу в галузі бюджету зберігають самостійний
характер. Ці права дають державі й органам місцевого самоврядування
можливість вибору першочергових пріоритетних видатків, бюджетних програм
тощо, а обов’язки чітко регламентують дії законодавчого органу держави,
представницького органу, муніципального, виконавчих органів протягом
усього бюджетного періоду.
Загальне право на бюджет включає низку повноважень кожного владного
державного чи місцевого органу, які визначаються чинним законодавством.
Оскільки бюджет для органу державної влади й органу місцевого
самоврядування є основним централізованим фондом коштів, без якого
неможливе його існування, всі відносини, що виникають у галузі бюджетної
діяльності, врегульовані нормами бюджетного (як частини фінансового)
права.
Повноваження в галузі бюджетної діяльності — це закріплені нормами
Конституції України та чинного законодавства за державою, її органами,
органами місцевого самоврядування права й обов’язки, необхідні для
здійснення завдань і функцій в галузі бюджету на своїй території .
???????¤?¤?$????????ться не тільки бюджетним законодавством, але й
законами про місцеве самоврядування, про місцеві державні адміністрації,
адміністративним правом. Для того щоб загалом визначити права й
обов’язки держави й муніципальних органів у галузі їх бюджетів,
необхідно “зібрати” норми різних галузей права (конституційного,
адміністративного і фінансового) в єдиний правовий інститут.
Бюджетні права (повноваження у вигляді прав і обов’язків) — це
суб’єктивні права (на відміну від бюджетного права як сукупності виду
фінансово-правових норм), які належать органам держави й муніципальним
органам.
Суб’єкти бюджетного права можуть мати суб’єктивні права і нести
встановлені законодавством обов’язки. Аналіз норм Бюджетного кодексу,
законів про органи місцевого самоврядування і місцеві державні
адміністрації дає можливість класифікувати бюджетні повноваження України
й органів місцевого самоврядування таким чином.
Бюджетні повноваження України:
1) в галузі зведеного бюджету України;
2) в галузі Державного бюджету;
3) в галузі місцевих бюджетів.
Бюджетні права місцевих органів самоврядування також можна об’єднати в
три групи:
1) в галузі Державного бюджету;
2) в галузі свого бюджету (обласного, міського, районного);
3) в галузі бюджетів нижчестоящих органів місцевого самоврядування.
На кожному рівні бюджетної системи України бюджетні права (повноваження)
мають свої особливості, пов’язані із загальними повноваженнями органів
влади відповідного рівня (Автономна Республіка Крим, область, район і т.
д.), але є й загальні риси, які дають можливість визначити бюджетні
повноваження України Й органів місцевого самоврядування — це сукупність
прав і обов’язків, встановлених законодавством, що належить їм в особі
органів державної влади або місцевого самоврядування щодо формування
проектів бюджетів, розгляду, затвердження і виконання відповідних
бюджетів і регулювання бюджетних відносин на своїй території.
ЛІТЕРАТУРA
Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.
Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.
Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.
Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.
Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.
Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.
Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.
Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.
Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
