.

Політичний режим, демократичний і авторитарний режими. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
322 1409
Скачать документ

Реферат на тему:

Політичний режим, демократичний і авторитарний режими.

План

Поняття політичного режиму.

Демократичний режим.

Авторитарний режим.

1.Учення про політичний режим посідає надзвичайно важливе місце в
системі державознавства. Воно сполучає і об’єднує у собі характеристики
соціальної сутності держави та її політичної форми. Ось чому поняття
«політичний режим» є досить складним і вельми значущим для визначення
сучасної держави.

Політичний режим, по-перше, не може розглядатися як відокремлений
елемент форми держави, він має значно ширший зміст. Методи, які
застосовуються пануючими соціальними угрупованнями, містять встановлення
певних форм правління та державного устрою, щоб полегшити здійснення
державних завдань. Згаданим методам властиві особливості політичного
режиму в конкретних країнах. Так, безумовно, існують відмінності у
політичних режимах за умов президентської і парламентарної республіки,
конституційної та абсолютної монархії, унітарної та федеративної
держави. Звідси випливає висновок, що слід погодитися з тими, хто
розглядає політичний режим не як елемент форми держави, а, навпаки,
вбачає у формі держави складову частину політичного режиму.

По-друге, поняття «політичний режим» узагалі виходить за межі
особливостей методів і засобів здійснення влади і поняття «форма
держави» в цілому, тому що має більш глибокий зміст, оскільки
характеризується, крім застосованих державною владою засобів, ще й тим,
які соціальні групи або прошарки опинилися при владі. Від того, на яку
соціальну базу безпосередньо спирається І в чиїх інтересах діє державна
влада, залежать методи її здійснення. Це стосується тих, хто
безпосередньо (політичне угруповання, партія, суспільний прошарок,
особа, колегія) здійснює державну владу.

Політичний режим – це динамічне явище. У жодній країні він не може
залишатися незмінним. Оскільки режим залежить від соціальної бази і
методів здійснення державної влади, а також від характеру влади
безпосередньо пануючої групи, то зміна кожного з цих чинників неминуче
вносить певні зміни в характер політичного режиму або навіть може
спричинити зміну режиму. Тому, щоб визначити політичний режим будь-якої
країни, до уваги слід брати конкретпо-історичний етап її розвитку.
Основне значення для встановлення характеру режиму має властива йому
соціальну на база та наявність безпосередньо владної структури. Саме від
них залежать засоби і методи здійснення влади, властиві тому чи

2. Демократичному режиму як одному з величезних завоювань світової
цивілізації притаманні широка соціальна база державної влади та
відповідні методи її здійснення: що ширше його соціальна база, то
демократичнішим він є. У розвинених демократичних державах ця база —
весь народ, але, так чи інакше, за умов демократичного режиму влада
завжди підтримується більшістю населення. Легітимація влади (її визнання
громадською думкою) у таких державах відбувається під час проведення
загальних, заснованих на демократичних принципах виборів. Легітимною
влада стає внаслідок делегування її від одного суб’єкта – народу –
іншому суб’єкту – державі. Отже, влада сприймається суспільством не
тільки як законна, а й як така, що відповідає його прагненням. Шляхом
виборів народний суверенітет перетворюється на суверенітет держави,
обмежений лише необхідністю дотримуватися основних прав людини…

У сучасному розумінні демократичний режим базується на додержанні й
гарантованому захисті невід’ємних прав людини, на участі населення у
формуванні й діяльності державних органів, прямої його участі у
вирішенні державних справ. За сучасних умов головними ознаками
демократичної держави є визнання найвищої цінності особистості,
захищеність її природних і невід’ємних прав, належне забезпечення всіма
економічними, політичними, ідеологічними та юридичними гарантіями, у
тому числі судовим захистом проти будь-яких порушень (у тому числі й з
боку державних структур).

Демократичний режим характеризується економічною, політичною та
ідеологічною різноманітністю (плюралізмом), не допускає монополізації в
будь-якій з цих сфер. Рівень демократії при цьому безпосередньо не
залежить від кількості існуючих і конкуруючих політичних партій і
організацій, від однопартійного чи коаліційного складу уряду. Він
залежить від рівня політизації населення і свідомої підтримки
суспільством окремих партій, рівня політичної культури партійних
функціонерів і громадян.

Особливо слід підкреслити, що найважливішою рисою демократичного режиму
є те, що він характеризується одночасно як режим законності. Жодні зміни
державного керівництва не дозволяють відмовитися від цього режиму,
відхилитися від дотримання чинного, правового за змістом, законодавства.

3. Авторгітарний режим суттєво відрізняється від демократичного. Він
характеризується такими головними ознаками, як підвищений ступінь
централізації влади; обмеження або повна відсутність автономії особи;
широке застосування в державному управлінні силових методів; обмеження
плюралізму; формальність або недостатній рівень гарантування прав особи;
пріоритет держави перед правом. В умовах авторитарного режиму провідне
місце посідають примусові методи державного керівництва, завжди панує
надмірно жорстка державна дисципліна, регулярно застосовуються
надзвичайні методи державного керівництва, відкрите насильство.

Авторитарний режим може встановлюватися поступово з огляду на загарбання
влади антидемократичними силами на основі створення в союзі з деякими
політиками правлячого демократичного режиму нового коаліційного уряду. У
результаті утворення такої коаліції можуть скасовуватися інститути
колишньої демократичної системи. У такий спосіб може скластися режим
авторитарності державної влади відносно низького рівня. Згодом цей
рівень легалізується з прийняттям нової, антидемократичної за змістом
конституції країни.

Соціальною основою тоталітарного режиму є панування партійної (іноді
релігійної) верхівки, державно-партійної номенклатури, верхівки
чиновницької та військової бюрократії. За умов тоталітаризму народ
повністю відчужений як від власності на засоби виробництва, так і від
політичної влади. Відсутні будь-які ознаки громадянського суспільства,
небачено підвищується роль держави і фактично керуючих нею партійних
структур. Держава поглинає суспільство, панує над ним. Разом із партією
вона виступає в ролі адміністративно-командної системи, яка має
необмежену владу.

Найважливішою ознакою тоталітарного режиму є здійснення цією системою
монопольного керівництва і контролю над усіма сферами життя суспільства
– економікою, політикою, соціальним життям, ідеологією, культурою,
навіть над приватним життям.

Об’єктивною основою демократизації влади є поступове формування
елементів громадянського суспільства, розширення соціальної бази
держави. Можливе й протилежне, коли дії скомпрометованої державної влади
заходять у гостру суперечність з волею народу, тобто влада втрачає
легітимність. У таких випадках на базі різкого загострення політичної
боротьби на порядку денному може постати питання про повалення старого
режиму шляхом застосування насильницьких методів. Саме так розгорталися
події при поваленні режиму Чаушеску в Румунії, Гамсахурдія – у Грузії.

ВИКОРИСТАНА Література

Конституційне право зарубіжних країн. Київ 2004 рік. В.О. Ріяки.

Конституція України. – 2004 р.

PAGE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020