Реферат на тему:

Погроза знищення майна. Необережне знищення або пошкодження майна

Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу, вибуху або іншим
загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися
здійснення цієї погрози,—

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на
строк до шести місяців.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності а
додатковим обов’язковим об’єктом — психічна недоторканність особи.

2. Предметом злочину є чуже майно.

3. З об’єктивної сторони злочин полягає в активних діях, спрямованих на
залякування потерпілого (власника чи законного воло-

дільця майна, особи, у віданні або під охороною якої знаходиться майно,
іншої особи, яка зацікавлена у збереженні цього майна) знищенням майна
шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом.

Погроза знищення майна полягає в залякуванні негайно або в майбутньому
знищити певне майно, яке є для винного чужим. Про поняття знищення
чужого майна див. коментар до ст. 194.

Погроза знищення чужого майна утворює розглядуваний склад злочину лише у
випадках, коли винний погрожує це зробити шляхом підпалу, вибуху або
загальнонебезпечним способом. Про поняття підпалу, вибуху та іншого
загальнонебезпечяого способу див. коментар до ст. ст. 113 та 194. Слід
зазначити, що погроза знищен-.ням окремих видів майна визнається
злочинною, незалежно від способу, в який винний мав намір реалізувати
свою погрозу. Так, кримінальну відповідальність за погрозу знищенням
щодо майна судді, народного засідателя, присяжного, захисника,
представника особи та їх близьких родичів (ст. ст. 377, 398), майна
військового начальника (ст. 405) закон не обумовлює загальнонебезпечним
чи в якийсь інший спосіб знищенням такого майна. Такий підхід
пояснюється підвищеною суспільною небезпекою погрози знищення майна у
складі цих злочинів, оскільки вона має місце у зв’язку зі службовою чи
професійною діяльністю потерпілого (здійсненням правосуддя, наданням
правової допомоги, виконанням обов’язків з військової служби тощо).

Погроза пошкодження майна не є кримінальне караним діянням. Кримінальна
відповідальність за таке діяння може наставати лише у спеціально
передбачених кримінальним законом випадках, коли погроза пошкодження
майна є складовою іншого складу злочину, наприклад, примушування до
вступу в статевий зв’язок (ч. 2 ст. 154), порушення рівноправності
громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення
до релігії (ч. 2 ст. 161), вимагання (ст. 189), примушування до
виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355).

Погроза знищення майна може бути виражена усно, письмово, Жестами,
демонструванням засобів, якими можна привести майно у непридатність
(зброя, вибухівка тощо).

Обов’язковою ознакою погрози в складі цього злочину є наявність реальних
підстав побоюватися здійснення цієї погрози. Про визначення реальності
погрози див. коментар до ст. ст. 129 та 189.

Погрозу знищення майна, яка утворює склад злочину, передбаченого ст.
195, слід відрізняти від публічних закликів до погромів, підпалів,
знищення майна, які утворюють склад злочину, передбаченого ст. 295. В
останньому випадку, на відміну від погрози, має місце не залякування
потерпілого чи інших осіб знищенням певного майна, а підбурювання
невизначеної кількості людей до вчинення зазначених дій, прагненням
викликати намір знищити чи пошкодити певне майно.

Цей злочин вважається закінченим в момент сприйняття погрози знищення
майна особою, якій вона адресується.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

5. Суб’єкт злочину загальний,

6. Погроза знищити майно може бути способом вчинення інших злочинів
(наприклад, вимагання — ст. 189, протидія законній господарській
діяльності — ст, 206, примушування до виконання чи невиконання
цивільно-правових зобов’язань — ст. 355, погроза або насильство щодо
працівника транспорту, правоохоронного органу, державного діяча,
службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок,
судді — ст. ст. 280, 345, 346, 350, 377, перешкоджання з’явленню свідка,
потерпілого, експерта, примушування їх до відмову! від давання показань
чи висновку — ст. 386), складом яких вона охоплюється і додаткової
кваліфікації за ст, 195 не потребує.

Необережне знищення або пошкодження майна

Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що спричинило тяжкі
тілесні ушкодження або загибель людей,—

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі
на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох
років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є право власності, а його
обов’язковим додатковим об’єктом — здоров’я або життя особи.

2. Предметом необережного знищення або пошкодження чужого майна,
відповідальність за яке передбачена ст. 196, може бути будь-яке чуже для
винного майно, крім окремих його видів, які поставлені під захист
спеціальними кримінально-правовими нормами (зокрема це стосується
військового майна — ст. 412).

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними
діями або бездіяльністю, наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень
або загибелі людей і причинним зв’язком між вказаними діями і
наслідками.

Особливістю відповідальності за необережне знищення чи пошкодження
чужого майна є те, що, на відміну від злочину, передбаченого ст. 194,
спосіб знищення чи пошкодження майна на кваліфікацію вчиненого не
впливає. Відповідальність за цей злочин обумовлена лише його наслідками.
Необережне знищення або пошкодження чужого майна утворює склад злочину
лише у випадку, коли такі дії призвели до тяжких тілесних ушкоджень або
загибелі людей.

Необережне знищення або пошкодження деяких спеціальних видів майна
визнається кримінальне караним і при настанні інших суспільно
небезпечних наслідків (наприклад, необережне знищення або пошкодження
військового майка утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 412, у
разі, коли воно заподіяло шкоду у великих розмірах, а спричинення
загибелі людей або інших тяжких наслідків ч. 2 ст. 412 визнає
кваліфікуючими ознаками цього діяння).

Про поняття знищення та пошкодження чужого майна, загибелі людей див.
коментар до ст. 194, а про поняття тяжких тілесних ушкоджені, — коментар
до ст. 121.

Цей злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляді
тяжких тілесних ушкоджень або смерті хоча б однієї людини.

4. Суб’єкт злочину загальний. Знищення або пошкодження чужого майна
внаслідок невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх
службових обов’язків через несумлінне ставлення до них за наявності
інших необхідних ознак слід кваліфікувати за ст. 367.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини:
особа передбачає, що внаслідок вчинюваних нею дій чи бездіяльності
можуть виникнути такі наслідки, як знищення (пошкодження) чужого майна
та пов’язані з ними тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей, але
легковажно розраховує на відвернення вказаних суспільне небезпечних
наслідків або не передбачає можливості настання вказаних наслідків, хоч
повинна була і могла їх передбачати. Необережне ставлення до діяння і
наслідків може виразитись у порушенні як спеціальних правил безпеки, так
і загальних заходів обережності.

Якщо особа необережно ставиться тільки до наслідків у вигляді
спричинення тяжких тілесних ушкоджень або загибелі людей, а до наслідків
у вигляді знищення чи пошкодження майна — умисно, вчинене нею слід
кваліфікувати за ч. 2 ст. 194.

6. Необережне знищення або пошкодження майна, яке сталося в результаті
порушення спеціальних правил (охорони, експлуатації, безпеки, поводження
тощо), що утворює самостійний склад злочину (проти довкілля, проти
громадської безпеки, проти безпеки виробництва тощо), підлягає
кваліфікації не за ст. 196, а за статтею, яка містить спеціальну
кримінально-правову норму про відповідальність за порушення таких правил
(наприклад, ст. ст. 276, 281, 282, 291).

Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна

Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи
охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі
наслідки для власника майна,—

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпека злочину полягає у полегшенні протиправної
діяльності інших осіб, які вчинюють посягання на власність, створенні
передумов для небезпечного впливу на матеріальні цінності стихійних сил
природи та інших негативних факторів.

2. Об’єктом злочину є порядок виконання працівниками обов’язків щодо
зберігання та охорони чужого майна, який забезпечує право власності.

3. Предметом злочину виступає чуже майно, зберігання чи охорона якого
були доручені винній особі.

4. Об’єктивну сторону злочину характеризує сукупність трьох ознак: 1)
діяння у формі невиконання або неналежного виконання особою, якій
доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків; 2)
суспільне небезпечні наслідки у вигляді тяжких наслідків для власника
майна; 3) причинний зв’язок між діянням і суспільне небезпечними
наслідками.

Діяння полягає у невиконанні або у неналежному виконанні особою
обов’язків, які покладались на неї у встановленому порядку, не виходили
за межі її компетенції і належне виконання яких покликане було
забезпечити зберігання й охорону чужого майна. У цьому зв’язку в кожному
випадку вчинення такого діяння має бути встановлено, які саме обов’язки
покладались на дану особу і які з цих обов’язків не виконані або
виконані неналежним чином, а також які конкретні нормативні акти
порушено винним.

Відповідальність за ст. 197 настає лише у разі, якщо особа була не лише
зобов’язана, а й мала реальну можливість виконати належним чином
покладені на неї обов’язки по зберіганню чи охороні чужого майна. Якщо ж
особа була позбавлена такої можливості в силу тих чи інших об’єктивних
або суб’єктивних факторів (виконання неадекватного обсягу роботи,
поганий стан здоров’я, недостатність навичок і досвіду тощо), фактично
була позбавлена можливості відвернути настання тяжких наслідків для
власника майна, то склад злочину, передбачений ст. 197, відсутній. Не
буде цього складу злочину в діях особи, якій доручено зберігання чи
охорона чужого майна, і в тому випадку, коли невиконання чи неналежне
виконання нею своїх обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки для
власника, стало результатом неправомірного впливу на неї з боку інших
осіб (застосування до неї фізичного насильства, незаконне позбавлення
волі тощо) або результатом нездоланної сили.

Тяжкі наслідки — оціночна категорія, яка підлягає встановленню у кожному
конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Такими
наслідками можуть бути визнані неправомірне вилучення у власника,
знищення чи пошкодження майна у великих розмірах, у великій кількості чи
майна, яке мало надзвичайно важливе значення для виробничої діяльності
їх власника чи було сімейною реліквією тощо.

Між порушенням обов’язків щодо охорони майна і тяжкими наслідками для
його власниками має існувати причинний зв’язок: зазначене діяння створює
передумови для настання таких наслідків. В результаті невиконання або
неналежного виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого
майна, створюється можливість для викрадення такого майна, його
знищення, пошкодження, загибелі тощо.

Цей склад злочину сконструйовано як матеріальний: злочин вважається
закінченим з моменту настання суспільне небезпечних наслідків — тяжких
наслідків для власника майна.

5. Суб’скт злочину спеціальний. Ним може бути неслужбова особа, яка
досягла 16-річного віку і на яку на підставі трудового договору чи
спеціального доручення покладається юридичний обов’язок охороняти або
зберігати чуже майно (охоронник, сторож, водій-експедитор, кур’єр,
гардеробник, пастух тощо).

Невиконання чи неналежне виконання службовою особою своїх службових
обов’язків, у тому числі пов’язаних з охороною та зберіганням чужого
майна, через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотної шкоди
охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або
державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних
осіб, розглядається як службова недбалість і кваліфікується за ст. 367.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережністю у формі
злочинної недбалості або злочинної самовпевненості. При цьому обов’язки
щодо охорони майна винним можуть бути порушені як необережно, так і
умисно.

Умисне сприяння особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого
майна, заподіянню тяжких наслідків для власника шляхом викрадення,
знищення чи пошкодження майна, є пособництвом у вчиненні відповідного
злочину і потребує кваліфікації за ч. 5 ст. 28 і відповідною статтею
Особливої частини КК (наприклад, ст. ст. 185, 194).

Похожие записи