Реферат на тему:

Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали.
Незаконне ввезення на територію. України відходів і вторинної сировини.
1. Погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів з метою
примусити фізичну або юридичну особу міжнародну організацію або державу
вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави
побоюватися здійснення цієї погрози,—

карається позбавленням волі на строк до трьох рокш,

2. Погроза використати радіоактивні матеріали з метою спричинення
загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави
побоюватися здійснення ціей погрози,—

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Об’єкт злочину — громадська безпека.

2. Об’єктивна сторона злочину включає вчинення таких двох дій: 1)
погроза вчинити викрадання радіоактивних матеріалів (ч. 1 ст. 266); 2)
погроза використати радіоактивні матеріали (ч, 2 ст. 266),

Під погрозою вчинити розкрадання радіоактивних матеріалів слід розуміти
доведений до сторонніх осіб намір протиправно, будь-яким способом
заволодіти радіоактивними матеріалами й отримати можливість
розпоряджатися ними на свій розсуд.

Погроза використати радіоактивні матеріали— це погроза застосувати
шкідливі властивості таких матеріалів.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є обстановка,
наявність якої дає підстави побоюватися здійснення відповідної погрози,
Про наявність таких підстав можуть свідчити місце й час проголошення
погрози, особа того, хто погрожує, відсутність належного контролю за
радіоактивними матеріалами тощо.

Закінченим злочин вважається з моменту висловлення погрози І сприйняття
її тим, кому вона адресована.

3. Суб’єкт злочину загальний.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом і спеціальною
метою (відповідно до змісту погрози): 1) примусити фізичну або юридичну
особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або
утриматися від неї (ч. 1 ст. 266); 2) спричинити загибель людей аба інші
тяжкі наслідки (ч 2 ст. 266).

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими
речовинами або радіоактивними матеріалами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення
вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або інших правил
поводження з ними, а також-незаконне пересилання цих речовин чи
матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку
загибелі людей або настання інших тяжких наслідків,—

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох
років.

2. Ті самі діяння, а також незаконне пересилання поштою або багажем
легкозаймистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей
або інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

1. Об’єкт злочину — громадська безпека в частині убезпечення від
порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими
речовинами або радіоактивними матеріалами.

2. Предметом злочину є: 1) вибухові речовини; 2) радіоактивні матеріали
(ч, 1 ст. 267); 3) легкозаймисті речовини; 4) їдкі речовини (ч. 2 ст.
267).

Легкозаймисті речовини — це тверді, рідкі, газоподібні та пило-подібні
речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів, До
них належать: самозаймисті речовини, які загоряються внаслідок контакту
з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами (білий фосфор,
мета\евий натрій, сірка і т.ін.); речовини, які загоряються від дією
удару, стиснення (як правило, гази). Легкозаймистими є деякі вибухові
речовини: рідини, з температурою спалаху парів до 28 °С включно; інші
речовини (переважно, рідини) з температурою спалаху не більше 61о С.

Таким чином, легкозаймистими вважаються речовини, які здатні почати
горіти внаслідок підвищення їх температури, іскри, інших чинників, тобто
без ініціювання зовнішнім полум’ям. Тим більше вони загоряються
внаслідок дії термічних факторів. Для таких речовин характерним є
швидкий процес горіння і висока його температура. Це й зумовлює особливу
небезпеку відповідних предметів та необхідність дотримання щодо них
спеціальних правил перестороги.

До їдких речовин належать ті, які швидко вступають в хімічну реакцію з
іншими матеріалами, роз’їдаючи їх,— подразнюють чи знищують живі
тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості неорганічних
речовин. Це всі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр,
негащене вапно тощо). Предметом аналізованого злочину відповідна кислота
чи луг можуть бути визнані лише тоді, коли з урахуванням її концентрації
та кількості, фізичного стану, використовуваної тари речовина здатна
заподіяти шкоду громадській безпеці. Наприклад, не можуть бути віднесені
до їдких речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна
відповідальність, харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до
складу косметичних засобів.

Про поняття вибухових речовин та радіоактивних матеріалів див. коментар
до ст. 262.

3. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах: 1) порушення
правил зберігання-, використання, обліку, перевезення вибухових речовин
чи радіоактивних матеріалів; 2) порушення інших правил поводження з
ними; 3) незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або
вантажем (ч. 1 ст. 267); 4) незаконне пересилання поштою або вантажем
легкозаймистих або їдких речовин (ч. 2 ст. 267).

Обов’язковою ознакою простих складів цих злочинів є спричинення
суспільно небезпечних наслідків. При цьому обов’язковою

ознакою злочину у його першій — третій формах є створення небезпеки: 1)
загибелі людей; 2) настання інших тяжких наслідків, “а у четвертій формі
— загибель людей або інші тяжкі наслідки,

Наслідки у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків утворюють
кваліфіковані види злочину, передбаченого ч. 1 ст, 267

Зміст вказаних наслідків такий само, як і щодо інших злочинів проти
громадської безпеки (див., зокрема, ст. ст. 265, 266).

4. Суб’єктом злочину є особа, на яку покладено обов’язки по дотриманню
відповідних правил.

5. Суб’єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і
характеризується необережністю. Ставлення ж винного до порушення
вказаних у ст. 267 правил може бути умисним або необережним.

Закон України “Про пожежну безпеку” від 17грудня 1993р

Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”
віо 8 лютого 1995 р.

Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” від ЗО червня
ІУуо р.

Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ №576 віо 12
жовтня 1992р.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів
або вторинної сировини без належного дозволу—

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин
або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які
забороняються до ввезення,—

караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є безпека поводження з відходами і вторинною
сировиною. Неконтрольоване розповсюдження таких предметів загрозливе для
життя і здоров’я людей, природного середовища, матеріальних цінностей —
тобто воно порушує громадську безпеку.

2. Предметом злочину є: 1) відходи; 2) вторинна сировина (ч. 1 ст. 268);
3) речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних
відходів, які забороняються до ввезення на територію України (‘ч. 2 ст.
268).

Поняттям відходів охоплюються будь-які речовини, матеріали і предмети,
які утворюються у процесі діяльності людини і в подальшому не
використовуються за місцем утворення чи виявлення і яких власник
позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи
видалення. При цьому радіоактивними відходами вважаються матеріальні
об’єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне
забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умов,
що використання цих об’єктів та субстанцій не передбачається.

Вторинна сировина — це залишки виробництва та побуту (вже використана
сировина, тара, відпрацьовані матеріали), які придатні для переробки і
використовуються повторно.

Речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів,
які забороняються до ввезення, — це відходи, фізичні, хімічні чи
біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну
небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини, та
які потребують спеціальних методів поводження з ними. До них, зокрема,
належать, непотрібні фармацевтичні товари, ліки та препарати, свиняча
гноївка (фекалії), каналізаційний мул, азбест (пил та волокна).

3. Об’єктивна сторона злочину включає в себе вчинення таких дій щодо
зазначених предметів: 1) ввезення на територію України без належного
дозволу відходів або вторинної сировини; 2) транзит через територію
України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст.
268); 3) ввезення на територію України речовин або матеріалів, що
належать до категорії небезпечних від-ходів, які забороняються до
ввезення; 4) транзит через територію України речовин або матеріалів, що
належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до
ввезення (ч. 2 ст. 267).

Під ввезенням на територію України без належного дозволу відходів або
вторинної сировини, розуміється фактичне переміщення відходів чи
вторинної сировини через митний кордон України на її територію.

Транзит через територію України без належного дозволу відходів або
вторинної сировини — це переміщення відходів чи вторинної сировини під
митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах
одного пункту на митному кордоні України.

Ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини без належного
дозволу має місце тоді, коли: дозвіл відсутній взагалі; дозвіл виданий
неуповноваженим на те органом; порушені умови щодо кількості, видів,
упаковки тощо відходів чи вторинної сировини; не дотримані вимоги щодо
строків, місця ввезення, маршруту транзитного перевезення.

Можливості надання дозволу на ввезення на територію України чи транзит
через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії
небезпечних відходів, законодавство України не передбачає.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона характеризується умислом або необережністю

Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами” від ЗО червня
1995р.

Закон України “Про відходи” від 5 березня 1998 р.

Порядок видачі дозволів на ввезення або транзит відходів чи вторинної
сировини. Затверджений постановою КМ від 20 червня 1995 р.

Постанова КМ “Про впорядкування контролю за транскордонним перевезенням
відходів і їх утилізацісю видаленням” №101від 12вересня 1997р.

Порядок ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації
відходів. Затверджений постановою КМ № 1360 від 31 серпня 1998 р.

Похожие записи