РЕФЕРАТ

На тему:

Планування розслідування і слідчі версії

ПЛАН

Поняття і принципи планування розслідування.

Слідчі версії.

Організація перевірки слідчих версій.

Техніка планування. Планування роботи слідчого.

Література.

1. Поняття і принципи планування розслідування.

Однією з важливих умов швидкого і повного розслідування злочинів є його
планування. За змістом—це пізнавальний процес, що має на меті виявити
всі необхідні обставини події, яка розслідується, встановити істину в
справі. Розкриття кожного злочину породжує необхідність розв’язання не
тільки загальних завдань, які випливають з вимог
кримінально-процесуального закону і певної кримінально-правової
кваліфікації, а й конкретних, що визначаються характером і обсягом
інформації, наявної до початку розслідування і на окремих його етапах.
Це в свою чергу обумовлює те, що в процесі розслідування проводиться
значна кількість різних слідчих дій: огляди, допити, обшуки тощо.

Постановка окремих завдань, зміст питань, які підлягають з’ясуванню,
проведення слідчих дій, черговість і час їх виконання визначаються
слідчим і мають являти чітку, оптимальну систему, що забезпечує
швидкість, всебічність і об’єктивність дослідження обставин справи.

Планування розслідування і є перш за все засобом тактично доцільної
організації роботи слідчого у викритті злочину. Воно надає слідству
цілеспрямованого характеру, забезпечує здійснення всіх вимог
соціалістичної законності в розслідуванні й ефективне використання
прийомів і засобів криміналістики.

За змістом планування складається з таких елементів: визначення обставин
і питань, що підлягають з’ясуванню, кола необхідних слідчих дій і
доручень органам дізнання, термінів їх проведення.

Отже, план розслідування дозволяє на кожному етапі слідства відповісти
на питання про те, що, як і коли найдоцільніше з’ясувати для розкриття
злочину. Планування здійснюється з точним дотриманням законності за
розробленими криміналістикою правилами. Головними його принципами є
індивідуальність і динамічність.

Кожен злочин як конкретна, одиночна подія, має не тільки певні спільні з
іншими злочинами ознаки і риси, а й сукупність індивідуальних, властивих
тільки даному злочину, особливостей. Принцип індивідуальності підкреслює
необхідність всебічного обліку останніх, що має значення для вибору
найдоцільнішої системи науково-технічних і тактичних прийомів
розслідування злочину.

Необхідність планування розслідування конкретної справи, що відбиває її
специфіку, не виключає, а навпаки, передбачає знання і творче
застосування загальних компонентів криміналістики, особливо рекомендацій
методики розслідування певного виду злочину. Останні, відтворюючи
найтиповіше і найістотніше для розслідування крадіжок, вбивств, розбоїв
тощо, допомагають при плануванні роботи в конкретній справі.

Динамічність у плануванні розслідування означає своєчасне внесення змін
і доповнень у план. Плануючи проведення допиту певного свідка, обшуку чи
інших дій, слідчий планує одержати ті чи інші докази. Однак, можливості
точного передбачення результатів слідчих дій обмежені об’єктивним
характером розслідування як процесу пошуків доказів і їх джерел, як
процесу, що йде в цілому від ймовірності до достовірності. Тому в
розслідуванні виникає необхідність проведення нових, раніше не
передбачених слідчих дій для з’ясування питань, що виникли, й уточнення
одержаних фактичних даних.

Отже, план не можна розглядати як нерухому схему— це гнучка програма
роботи. Одержані слідчим докази оцінюються і співставляються з наявними,
план доповнюється і уточнюється під час всього розслідування, а тому
планування здійснюється безперервно.

Деякі криміналісти цілком слушно пропонують віднести до принципів
планування також принцип конкретності. План має бути чітким, конкретним
і якісним.

Планування здійснюють з самого початку разсліду-вання і кінчають разом з
його закінченням.

2. Слідчі версії.

У розслідуванні здійснюється доведення всіх обставин злочину
кримінально-правового і процесуального значення, необхідних для вірного
застосування закону, правильного вирішення кожної кримінальної справи.
Доведення у розслідуванні — складний процес пізнання події минулого, що
залишила різноманітні сліди в речовій обстановці і зафіксувалася в
пам’яті людей. Слідчому важливо розшукати, дослідити і вірно використати
необхідні докази.

На початку розслідування в багатьох кримінальних справах слідчий має
дані, що свідчать про наявність лише окремих ознак злочину. Наприклад,
можуть бути дані про об’єкт і не бути відомостей про суб’єкт злочину
тощо.

При плануванні, як зазначалося вище, слідчий перш за все вирішує, які
обставини; ще необхідно з’ясувати в справі. Успішне вирішення цього
завдання неможливе без аналізу і пояснень уже наявних даних, але в силу
неповноти останніх вони мають ймовірний характер і є версіями.

Слідчі версії — це обґрунтовані ймовірні пояснення певної події, її
обставин і окремих фактів, які використовують для встановлення істини в
справі.

Отже, визначення обставин, які підлягають з’ясуванню, нерозривно
пов’язане з уявленням слідчого про те, що являє собою розслідувана
подія, який можливий її характер і обставини. В цьому й полягає, перш за
все, тісний зв’язок між плануванням і слідчими версіями.

Одну з кримінальних справ було порушено в зв’язку з виявленням трупа
чоловіка біля берега річки. На тілі трупа були садна і синці. В якому
напрямку вести слідство? Які обставини необхідно з’ясувати
розслідуванням? Перш за все, потрібно пояснити розслідувану подію. Що
це? Вбивство, нещасний випадок чи самогубство? Залежно від слідчих
версій визначаються конкретні обставини і питання, з’ясування яких дасть
можливість твердити про істинність висунутих версій.

Слідча версія з логічного боку є різновидом гіпотези і має однакову з
нею логічну структуру. Розмежовують;

а) логічну відробку наявних фактичних даних; б) висування на цій основі
версії; в) дедуктивне виведення висновків з висунутої версії; г)
практичну перевірку наявності чи відсутності цих висновків; д) логічні
доведення істинності чи помилковості версії.

Версії в розслідуванні відрізняються від гіпотез у науці тим, що
пояснюють лише одиночні події і не переслідують завдань відкриття
закономірностей, вони служать лише встановленню істини я кримінальному
судочинстві.

За обсягом пояснюваних слідчою версією фактів розрізняють загальні й
окремі версії. Загальна версія за змістом дає одне з можливих пояснень
розслідуваної події в цілому, вона може бути більш чи менше
деталізованою, але завжди охоплює всю сукупність даних, наявних у
слідчого. Окрема версія — це пояснення окремих обставин і фактів.

У розслідуванні злочинів найрізноманітніші обставини і окремі факти
можуть бути пояснені неоднозначне. Тому можна зазначити лише основні
групи обставин, за якими будуються окремі версії:

а) об’єктивні обставини злочину (припущення про час, місце, способи,
знаряддя здійснення, обстановку і умови, за яких відбулася подія); б)
суб’єкт і суб’єктивні обставини злочину (припущення про винного,
кількість злочинців, мету, мотиви їхніх дій тощо); в) поодинокі факти
(певні предмети на місці події, сліди тощо).

Класифікація версій на загальні й окремі має практичне значення. Вона
вказує на необхідність всебічного дослідження як події злочину в цілому,
так і окремих її обставин. Конкретний взаємозв’язок названих версій в
розслідуванні може бути різноманітним залежно від обсягу і характеру
даних, за яких порушується кримінальна справа. Однак завжди вони
нерозривно пов’язані, як пов’язане встановлення загального і окремого в
пізнанні.

Версії поділяють також на слідчі, розшукні, експертні, судові. За
логічною природою всі версії однакові, але це не виключає деякої
специфіки в їх функціях.

Розшукні версії припускають ймовірні місця перебування злочинця, що
зник, осіб, які пропали безвісті, можливих свідків, певних об’єктів
(наприклад, викраденого майна). Вони визначають напрямок дій пошукового
характеру, в тому числі—оперативно-розшукних заходів.

Судові версії будуються і перевіряються під час судового розгляду. Суд,
поряд з дослідженням фактичних даних за версією, визнаною розслідуванням
єдино вірною, може висунути нову чи повернутися до перевірки версії,
відкинутої слідчим. Такі версії визначають шляхи судового слідства,
сприяючи всебічності і повноті дослідження обставин кожної справи.

Слідчі версії—це побудовані слідчим і прийняті ним до перевірки ймовірні
припущення, які визначають напрямок розслідування. У розслідуванні
злочинів вони виконують важливі функції, а тому знання і дотримання
правил їх побудови і перевірки дуже необхідні.

Слідчі версії мають бути обґрунтованими, давати об’єктивно ймовірні
пояснення розслідуваної події чи її обставин. Отже, в наявних матеріалах
справи мають бути дані, що дозволяють вважати висунуте слідчим
припущення не абстрактним, а конкретно можливим поясненням розслідуваної
події. Вимоги обґрунтованості слідчих версій обумовлюють практичну
необхідність всебічного і глибокого аналізу наявних матеріалів у справі,
великої уваги в їхній оцінці і визначенні криміналістичного значення.
Цей процес вимагає не тільки бездоганного логічного мислення, а й
криміналістичних знань, особливо в галузі методики розслідування, а тому
нерідко називається «конструюванням» версій.

Глибоке вивчення даних, які є при побудові версій чи використаних для їх
уточнення, конкретизації тощо, покликане послужити їх повноті, тобто
сконструюванню всіх можливих в конкретних умовах версій. Матеріали
слідчої практики свідчать про те, що саме при недотриманні цієї умови
злочини іноді залишаються нерозкритими.

Правильна побудова версій має важливе практичне значення, оскільки
необґрунтована версія може спрямувати слідчого на невірний шлях,
привести до марної трати сил і часу.

Основою для висування версій є не тільки наявні в справі докази, а й
дані, одержані оперативно-розшукними заходами, дані криміналістичного
обліку, матеріали розкритих і нерозкритих злочинів, подібних за способом
вчинення до розслідуваного тощо.

Всі слідчі версії необхідно перевіряти у взаємозв’язку, паралельно. Це
зумовлено не тільки можливими зв’язками різних обставин справи, а й
необхідністю економити сили і час як слідчого, так і інших учасників
розслідування. Тому, наприклад, при допиті свідка з’ясовують факти, що
мають значення для перевірки всіх версій, а в разі призначення
експертизи експерту ставляться запитання також з урахуванням усіх
наявних версій. Хоча бувають випадки, коли необхідно провести слідчу дію
для перевірки лише однієї з версій.

Як правило, слідчі версії перевіряються одночасно. Це слід розуміти не в
значенні одномоментності, буквального співпадання часу, а так, що
слідчий під час розслідування не випускає з плану своєї роботи жодної з
наявних версій. Не можна перевіряти версії по черзі — затративши час на
перевірку версії і переконавшись у її помилковості, можна втратити
можливість перевірки інших (зникнуть сліди, свідки забудуть деталі
події, злочинець прийме заходів до приховання злочину тощо). Згадане не
виключає доцільності проведення більшої чи меншої кількості слідчих дій
за різними версіями, враховуючи в першу чергу можливість втрати доказів,
необхідних для перевірки конкретної версії.

До версій, які перевіряються, слід ставитися критично, не забувати, що
вони дають лише ймовірні, а не вірогідні знання. Одержані під час
перевірки версій фактичні дані слід аналізувати, співставляти і
оцінювати з погляду всіх наявних версій. Іноді в слідчій практиці
трапляється помилка, що має назву «захоплення однією версією», яка
об’єктивно приводить до однобічного розслідування і спричиняє порушення
соціалістичної законності.

Систематична перевірка версій сприяє тому, що всі вони, крім однієї,
відкидаються як бездоказові і надалі досліджується вже тільки одна.
Іноді буває й так, що всі побудовані на початку версії відкидаються й
конструюються нові.

Робота з версіями продовжується до того часу, поки не буде доведено
правильність однієї з них, поки вона не перетвориться у вірогідне
пояснення події, що розслідується. Та чи інша версії можуть бути
виключені тільки після того, як перевіркою вірогідно встановлено їх
бездоказовість.

Версії конструюють не тільки на початку слідства, а й надалі, якщо
з’являються факти, які вказують на можливість іншого спрямування у
розслідуванні справи.

3. Організація перевірки слідчих версій.

Всебічність і повнота розслідування кожної справи можуть бути досягнуті
при правильному визначенні обставин, що підлягають дослідженню. Для
цього важливе значення має побудова версії, кримінально-правова
кваліфікація злочину, загальні положення про склад злочину і предмет
доказування, а також рекомендації методики розслідування.

Версії допомагають зробити висновки про можливі конкретні факти, важливі
для справи. З логічного боку цей процес полягає в тому, що версії умовно
приймають за вірогідне пояснення події, яка розслідується, і роблять
умовивід про те, які обставини мають бути чи були в дійсності в
подібному випадку. Щоб перевірити версію, слід встановити, чи ці
обставини справді наявні, чи їх немає і не було.

Для правильного з’ясування змісту розслідування велике значення має
кримінально-правова кваліфікація злочину. Повноти і всебічності
розслідування досягають ретельним дослідженням всіх елементів складу
злочину.

До найважливіших питань розслідування належать:

об’єкт злочинного замаху; в чому виявилася злочинна дія (чи
бездіяльність); спосіб і засоби, коли, де і в якій обстановці його
вчинено; його наслідки; хто вчинив, які дані характеризують особу
обвинуваченого, чи були співучасники, яка роль кожного з них; яка форма
вини злочинця; мотиви і мета злочину (при наявності навмисної вини); що
сприяло вчиненню злочину.

Після визначення обставин і питань, що підлягають розслідуванню, робота
слідчого по плануванню полягає у виборі слідчих дій, необхідних для
виявлення, дослідження і закріплення доказів. Виходячи з намічених до
з’ясування обставин, слід продумати, які джерела доказів повинні бути
використані і які в зв’язку з цим треба провести слідчі дії. Останні
слідчий добирає з урахуванням характеру обставин, що мають бути
з’ясовані, а також наявних у справі доказів. Так, якщо серед намічених
слідчим питань виявляються такі, що для їх вирішення необхідні
спеціальні знання, планують проведення експертизи.

Однією з важливих умов успіху розслідування злочину є вміле поєднання
слідчих дій і розшукних заходів. Слідчий може давати органам дізнання
доручення і вказівки на проведення останніх (ст. 114 КПК УРСР).
Необхідність взаємодії з органами дізнання треба враховувати при
розробці планів розслідування крадіжок, розбоїв, пограбувань, вбивств та
інших злочинів.

У процесі розслідування слідчий також широко використовує допомогу
громадськості при розшуку злочинців, викраденого майна, окремих речових
доказів тощо. В зв’язку з цим, при розробці плану передбачають
визначення форми роботи по залученню громадськості до розкриття
кримінального злочину.

Після з’ясування слідчих та інших дій, необхідних для розслідування
намічених обставин, слід визначити час їх проведення, що має. важливе
технічне й організаційне значення. При цьому важливо намітити
найдоцільнішу, в умовах конкретної справи, черговість проведення окремих
дій, що дає змогу слідчому раціонально розподілити робочий час і сприяє
прискоренню розслідування.

Терміни проведення окремих дій у справі визначають з урахуванням
необхідності одночасного розслідування всіх справ, що є у слідчого в
роботі.

На основі сказаного вище можна сформулювати загальні правила, які
допомагають слідчому визначити терміни проведення окремих дій у кожній
конкретній справі:

1. Невідкладно, по можливості терміново, провадити слідчі дії по
збиранню доказів, які можуть бути змінені чи втрачені, а також дії, що
перешкоджають обвинуваченому уникнути слідства й суду. Наприклад, при
розслідуванні розтрат до таких дій часто належать затримання, вилучення
документів й обшук обвинуваченого.

2. Перш за все рекомендується провадити слідчі дії й розшукні заходи, що
ними можна попередити вчинення іншого злочину.

3. Терміни виконання окремих дій слід визначати з урахуванням часу,
необхідного для підготовки до їх проведення (збирання відповідних даних
про місце обшуку тощо). Кожна слідча дія провадиться після належної
підготовки.

4. Важливою передумовою правильного визначення черговості проведення
слідчих дій є розгляд їх у взаємозв’язку, а також попереднє передбачення
можливих результатів тієї чи іншої дії. Враховуючи останнє, слідчий
вирішує питання про те, в якій мірі вони можуть допомогти
найефективнішому проведенню наступних слідчих дій. Так, при вирішенні
питання про черговість допитів слідчий бере до уваги, від кого з
обвинувачених він може одержати найповніші правдиві показання, які
можуть бути використані при допиті інших обвинувачених. Послідовність і
термін виконання, слідчих дій визначається також тим, які з обставин
справи слід розслідувати в першу чергу, а які можуть бути з’ясовані
пізніше. Перевагу віддають слідчим діям, що мають значення для перевірки
всіх чи кількох версій.

5. В деяких випадках значення має не тільки день, а й час проведення
слідчих дій (наприклад, при проведенні обшуку), його визначають,
виходячи з тактичних міркувань.

У розвиток загального плану розслідування складають плани проведення
окремих слідчих дій.

4. Техніка планування. Планування роботи слідчого.

Письмовий план розслідування — важливий документ, який необхідно
складати по кожній кримінальній справі. Наявність його гарантує слідчого
від того, що якесь з питань залишиться нез’ясованим. Оскільки слідчий
веде іноді кілька справ, то краще викласти план на папері. Це полегшує
роботу по нагляду і керівництву слідством.

Техніка складання письмового плану зводиться до коротких записів за
визначеною формою. Слідча практика і криміналістична література
вказують на можливість використання різних форм плану, але в ньому
мають бути зазначені обставини і питання, що підлягають з’ясуванню,
слідчі дії, терміни їх проведення (див. зразок).

Після закінчення слідства план зберігається в наглядовому провадженні по
справі. План може мати додатки: картки на обвинувачених, у які вносять
дані про наявні докази і роблять записи про обставини, що підлягають
з’ясуванню, і необхідні слідчі дії.

Слідство в таких справах планують, як правило, за версіями чи епізодами
або за обвинуваченими. При плануванні за епізодами розробляють окремі
плани розслідування, а при плануванні за особами—плани, що передбачають
дослідження злочинної діяльності обвинуваченого за всіма епізодами.

Керівник слідчої бригади складає план, який відображає, хто із слідчих,
який епізод (чи діяльність конкретних обвинувачених) розслідує, в які
терміни, а також план дій, що охоплюють ряд епізодів, керує і координує
всю роботу по плануванню розслідування складних справ.

При розслідуванні складних справ доцільно складати також графічні схеми.
Це креслення, де за допомогою умовних позначок (геометричних фігур і
ліній) показують зв’язки злочинців, рух документів, товарів тощо.
Графічна схема дає наглядне уявлення про обставини справи (наприклад,
про зв’язки спекулянтів між собою і співучасниками — працівниками
торговельних підприємств) і допомагає правильно планувати розслідування.
При цьому корисними можуть бути короткі конспективні виклади окремих
обставин чи епізодів. Вивчення великих матеріалів чи кримінальної
справи, що надходить від іншого органу розслідування, також доцільно
супроводити короткими записами. Це значно полегшує розробку плану.

Планування розслідування з конкретної кримінальної справи не можна вести
без врахування характеру, особливостей, терміновості розслідування інших
справ, які веде слідчим. Для раціональної організації праці і визначення
належних темпів розслідування всіх кримінальних справ необхідна
своєчасна координація окремих планів. Крім того, слідчий виконує і
роботу не кримінально-процесуального характеру (доповіді на
підприємствах, навчальні семінари тощо). Таким чином, особливості
слідчої роботи вимагають планування не тільки окремих справ, а й всієї
діяльності слідчого. Цей важливий засіб наукової організації його праці
відтворюється при складанні календарного плану-графіку на окремих
аркушах чи в зошиті з позначкою днів тижня і намічених на ці дні слідчих
дій з визначених справ, а також іншої роботи (вивчення наказів
Генерального прокурора СРСР, виступи з доповідями перед народною
дружиною тощо). У плані відмічають про виконання роботи.

Складання календарного плану — це не формальна робота, не механічне
перенесення даних, що є в планах з конкретних справ. При його складанні
варто враховувати суспільну небезпеку кожного злочину, який
розслідується, брати до уваги терміновість проведення тих чи інших
слідчих дій, що, нарешті, забезпечує, як правило, одночасне
розслідування всіх кримінальних справ у зазначені законом терміни і
проведення ефективної роботи в попередженні злочинів.

Література

Васильєв А. Н., Мудьюгин Г. Н., Якубович Н. А. Планирование
расследования преступлений. М., Госюриздат, 1957.

Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. М., Госюриздат, 1970.

Колесниченко А. Н., Матусовский Г. А. О система версий й методике их
построения.— В сб.: «Криминалистика и судебная експертиза», вьіп. 7. К.,
РИО МВД УССР, 1971.

Похожие записи