Реферат на тему:

Питання організаційно-правового забезпечення інформатизації як
провідного напряму модернізації державної податкової служби України

Провідним заходом модернізації державної податкової служби України
(ДПС) Державною податковою адміністрацією України (ДПА) передбачено
удосконалення системи функціонування усіх органів управління податковою
службою через підвищення ефективності їх інформаційного забезпечення,
зокрема шляхом подальшої інформатизації, формування сегмента
електронного уряду в нашій країні.

У реалізації політики модернізації значну роль відіграє застосування
методології системно-коплексного підходу щодо підвищення ефективності
організації впровадження досягнень інформатики в діяльність різних
провідних підрозділів ДПС, особливо тих, які виконують такі функції, як
адміністрування податків; інформаційних відносин з громадськістю та
органами державної влади. Сьогодні впровадження здобутків інформатики в
управління соціальними системами також розглядається як важливий чинник
інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади України.

Питання регламентації організаційних заходів щодо інформатизації
будь-якого органу державної влади мають сутність правових відносин і
відображаються у відповідних юридичних актах. Серед них важливе місце
займають відомчі організаційно-правові документи, у тому числі такі, як
концепції, програми, плани удосконалення діяльності (модернізації)
відповідного органу державного управління. Але такі
адміністративно-правові акти повинні базуватися на відповідному
законодавстві.

Проведені науково-експертні дослідження свідчать, що при модернізації
ДПС питанням організаційно-правового забезпечення приділено недостатньо
уваги. Зазначене можна пояснити такими чинниками: відсутністю у минулому
відповідних прикладних наукових досліджень у системі ДПС, а також
відсутністю фахівців у системі ДПА в галузі інформаційного права,
правової інформатики та тектології (науки про організацію соціальних
систем), а отже, наявністю ентропії (невизначеності) у керівництва при
розробці ідеології, доктрини, концепції та заснованих на них окремих
проектів програм і планів модернізації.

Зазначена тенденція є об’єктивною, адже інформаційне право, правова
інформатика, соціальна кібернетика як наукові дисципліни в нашій країні
знаходяться на етапі розвитку, під впливом становлення інформаційного
суспільства (яке ще називають кіберцивілізацією, або електронним
суспільством).

У даній публікації пропонується звернути увагу науковців і
керівників-практиків на необхідність заповнення науково-практичної
прогалини – формування методології організаційно-правового забезпечення
інформатизації як провідного напряму модернізації ДПС.

Основою методології дослідження є принцип праксеологічного
співвідношення добрих традицій правознавства, інформатики, соціальної
кібернетики та тектології (теорії організації соціальних систем) з
новаціями формування інформаційної та правової культури в нашій країні,
які екстраполюються на актуальні проблеми модернізації ДПС України щодо
їх інформатизації.

Фундаментальні положення соціальної кібернетики інформаційного права та
правової інформатики щодо сутності організаційно-правового забезпечення
інформатизації державного управління. Однією з провідних аксіом
соціальної кібернетики (базової науки про управління соціальними
системами) є те, що врегульованість і порядок самі по собі необхідні для
будь-якого суспільно-значимого процесу. Особливо це стосується такого
суспільного процесу, який має статус державної значимості, зокрема, якщо
він повинен набути загальносоціальної ефективності, а отже, незалежності
від негативних синергетичних чинників: простого об’єктивного випадку чи
свавілля окремих індивідів (суб’єктивного чинника) та інших
деструктивних факторів як загроз національній безпеці.

Традиційно в теорії організації управління соціальними системами
комплекс заходів щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу
у сфері електронно-обчислювальної (комп’ютерної) техніки умовно
поділяють (на засадах теорії організації гіперсистем) на такі провідні
підсистеми першого рівня забезпечення: організаційно-управлінську,
організаційно-технічну (апаратну), організаційно-технологічну
(програмно-математичну), лінгвістичну та організаційно-правову.

В інформаційному праві та правовій інформатиці як науках, що активно
розвиваються під впливом формування в Україні інформаційного
суспільства, вже наявний значний доробок фундаментальних теоретичних
положень (метатеорія) щодо ефективного вирішення проблем практики
інформатизації різних соціальних систем, у тому числі органів державного
управління [1–6]. Для прикладу наведемо декілька доктринальних положень,
які у перспективі можна адаптувати до специфіки, унікальності процесів
інформатизації ДПС.

До нормативно-правових актів щодо організації регулювання процесів
інформатизації в нашій країні відносяться законодавчі та підзаконні акти
органів державної виконавчої влади. В ідеалі – підзаконні нормативні
акти не повинні суперечити законодавству, а розвивати, конкретизувати
його положення.

Серед законодавчих системоутворюючих актів щодо інформатизації в нашій
країні чільне місце займають: Конституція та ряд законів України,
зокрема “Про інформацію”, “Про захист інформації в автоматизованих
системах”, “Про Національну програму інформатизації”, “Про Концепцію
Національної програми інформатизації” тощо. Організаційно-фінансові
заходи щодо проведення інформатизації здійснюються відповідно до Закону
України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

З-поміж підзаконних нормативно-правових актів необхідно виділити такі
Укази Президента України: “Про заходи щодо впровадження Концепції
адміністративної реформи в Україні” від 22.07.98 року № 810/98; “Про
заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної
мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в
Україні” від 31.07.2000 року № 928/2000 тощо.

До групи підзаконних нормативно-правових актів Уряду країни належать:
постанови Кабінету Міністрів України: “Про затвердження Положення про
технічний захист інформації в Україні” від 09.09.94 року № 632, “Про
створення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України”
від 22.01.96 року № 118; Розпорядження Кабінету Міністрів України про
затвердження переліку завдань (проектів) Національної програми
інформатизації на кожний рік, їх державних замовників та обсягів
фінансування тощо.

Серед міжвідомчих нормативно-правових актів органів центральної
виконавчої влади можна виділити наказ Державного комітету статистики
України “Про затвердження форми державної статистичної звітності про
діяльність у сфері інформатизації” від 20 липня 1999 року № 258, а також
цілий ряд державних стандартів у сфері інформатизації: створення,
впровадження, розвитку та безпечного функціонування автоматизованих
інформаційних систем (АІС).

Значну роль у правовому регулюванні інформатизації відіграють відомчі
нормативно-правові акти. Серед них можна виділити такі основні групи,
які відображено у відомчих наказах усіх органів державної виконавчої
влади:

– щодо формування та затвердження організаційних структур відповідальних
за інформатизацію, а також перелік фахів працівників, які беруть участь
у створенні, розвитку, функціонуванні та безпеці АІС;

– посадові інструкції, що встановлюють і закріплюють права, обов’язки та
відповідальність працівників провідних підрозділів, функції яких
змінилися у зв’язку з інформатизацією;

– щодо правового режиму (правила внутрішнього розпорядку) формування,
збереження доступу до інформаційних ресурсів АІС (охорони, захисту та
усунення реалізованих загроз інформаційній безпеці);

– щодо питань організації комплектування, підготовки та перепідготовки
кадрів для роботи в умовах інформатизації.

Нерідко розробка зазначеного переліку нормативно-правових актів і ряду
інших документів ігнорується при створенні доктрин, концепцій, програм і
планів інформатизації органу державного управління. У результаті цього,
особливо при зміні кадрів та реалізації інших загроз інформаційній
безпеці, виникають проблеми підтримки функціонування АІС, зокрема
комп’ютерних апаратно-програмних комплексів. Існують випадки, коли вони
просто виключаються з інформаційних процесів. Система управління
скочується до примітивних (паперових та інших застарілих) технологій
інформаційного забезпечення. Це призводить до “розбухання”
управлінського апарату (компенсація – заміщення невеликої кількості
професіоналів великою кількістю непрофесіоналів). Говорити сьогодні про
якість функціонування такої системи управління в умовах інформаційного
суспільства та електронного врядування недоцільно.

Питання адаптації положень інформаційного права та правової інформатики
щодо сутності організаційно-правового забезпечення інформатизації, як
складової модернізації ДПС. Інформатизація як складова модернізації ДПС
також повинна забезпечуватися рядом нормативно-правових актів ДПА.
Зазначені нормативно-правові акти можна поділити на дві категорії:

1. Про автоматизацію внутрішньовідомчих функціональних інформаційних
систем на основі комп’ютерних технологій. Їх, у свою чергу, можна
згрупувати наступним чином:

– інструктивно-методичні документи, що визначають структуру
(архітектуру) АІС, автоматизованих баз даних (АБД), перелік її
функціональних і забезпечуючих підсистем;

– настанови, положення, інструкції, що визначають порядок створення та
функціонування галузевого фонду алгоритмів і комп’ютерних програм, у
тому числі щодо захисту від несанкціонованого доступу;

– інструкції, що визначають порядок та процедури діалогу
”людина-машина”, а також порядок діяльності працівників у межах
функціональної та забезпечуючої підсистем АІС.

2. Про автоматизацію зовнішньовідомчих функціональних інформаційних
систем:

– акти з питань міжвідомчої уніфікації документованих інформаційних
ресурсів, їх класифікації та кодування відповідно до вимог
багатоцільової машинної обробки електронних даних;

– акти, що встановлюють порядок організації, використання та розвитку
міжгалузевих інтегрованих автоматизованих баз даних, інтеграції
інформаційних ресурсів, що надходять до них з АІС різних рівнів органів
державного управління.

Серед заходів розробки відомчих нормативно-правових документів державної
податкової служби України особливу увагу необхідно приділити таким, що
встановлюють правовий статус організаційних структур, які забезпечують
функціонування та удосконалення галузевих комп’ютерних інформаційних
систем та їх інтеграції в систему інформаційно-аналітичного забезпечення
органів виконавчої влади через електронні засоби телекомунікації.

Відповідно до положень соціальної (у тому числі правової) кібернетики
сучасний підхід до визначення методології правового регулювання
суспільних інформаційних відносин сьогодні ґрунтується на дослідженні
закономірностей розвитку соціально значимих інформаційних потреб і
мотивації поведінки людей. Тому при формуванні організаційних заходів
модернізації ДПС та нормативно-правових актів щодо цього процесу повинні
обов’язково передбачатися всі визначені законодавством методи
адміністративно-правового та дисциплінарного впливу (стимулювання), у
тому числі і ті, що стосуються запобігання, профілактики та припинення
можливих деліктних відносин (правопорушень). Серед
адміністративно-правових методів чільне місце займають адміністративне
стимулювання, матеріальне, економічне та моральне, а також психологічне
заохочення, переконання, примус, юридичні санкції, покарання.

Правовий аспект організації управління модернізації ДПС складається
також з визначення провідних зовнішньо- та внутрішньосистемних
компонентів, які виражаються у відповідних потоках та каналах руху
інформаційних ресурсів. У контексті лінгвістичного забезпечення АІС
зазначені інформаційні ресурси повинні бути систематизовані,
класифіковані та відповідним чином кодовані, з урахуванням уже
здійсненої систематизації в інших органах державного управління. При
систематизації інформаційних ресурсів повинні бути враховані
систематизовані напрями функціонування та розвитку соціально-економічних
систем у країні та політика формування їх щодо цілеспрямованості й
упорядкованості.

Застосування при систематизації інформаційних ресурсів ДПС методу
інтеграції щодо їх класифікації на основі моделей даних дозволить у
перспективі гнучко увійти до єдиної державної системи
інформаційно-аналітичного забезпечення органів виконавчої влади України,
органічно приєднатися до заходів формування електронного урядування
(е-уряду) з метою реалізації державою визначених для неї функцій
всебічного задоволення потреб та інтересів громадян України, з
урахуванням різних складових чинників національної безпеки.

Як узагальнення можна зазначити наступне:

1. В юридичній літературі обґрунтовано звертається увага на те, що кожне
історично визначене суспільство з метою уникнення можливих негативних
наслідків для соціальної системи (неорганізованості чи надмірної
регламентації) потребує чітко визначеної міри юридичного врегулювання.
Щодо інформатизації, зазначена проблематика досліджується таким напрямом
інформаційного права (на рівні його міжгалузевого комплексного
інституту), як правове регулювання у сфері інформатизації. Для зручності
його умовно визначають більш компактною правовою категорією –
“інформатизаційне право”.

2. Через інформатизаційне право у соціальних процесах поряд з
підвищенням конкретності та визначеності збільшується роль
інформативності нормативного регулювання процесів інформатизації. Тобто,
з погляду правової інформатики, орган управління соціальною системою
через право (правові норми) інформує суб’єктів суспільних відносин про
те, що необхідно робити, для кого потрібно робити, для чого потрібно
робити, як робити, яким чином робити, кому робити (хто буде робити) і
чим робити.

3. Розвиток регулювання інформаційного забезпечення адміністрування
податків супроводжується формуванням відносно незалежних (від
економічного базису, матеріального виробництва) організаційно-правових
систем, які ускладнюються і удосконалюються, у міру необхідності
узгодження співвідношення економічних, культурних та інших потреб, що
виникають у процесі розвитку інформаційного суспільства в цілому.

Для адекватного правового забезпечення інформатизації ДПС потрібні
ґрунтовні постійні, а не фрагментарні наукові дослідження. Наукові
постійні дослідження започатковують формування відповідного наукового
напряму на засадах міжгалузевих досліджень. Умовно цей напрям можна
визначити як фінансово-правова інформатика, одним з провідних інститутів
якої повинна стати податкова інформатика.

4. Мета організаційно-правового забезпечення інформатизації в системі
управління ДПС може бути реалізована трьома взаємопов’язаними цілями у
напрямах наступних організаційних процесів:

• якісною оцінкою права (щодо публічно-правового (державного) та
приватно-правового регулювання);

• знанням його можливостей (зокрема на рівні методів державного
(публічного) права), рольового, мандатного, рамкового та інструктивного
регулювання;

• постійним моніторингом і прогнозуванням правовідносин (зокрема тих, що
виникають у зв’язку з інформатизацією);

• періодичною оцінкою системи органів управління (їх юридичного статусу,
функцій, повноважень тощо).

5. З наукового погляду цінність організаційно-правового забезпечення
інформатизації ДПС визначається тим, наскільки воно здатне задовольнити
потреби суб’єктів суспільних інформаційних відносин: окремих індивідів,
їх груп, держави, суспільства.

Література:

1. Інформатизація, право, управління (організаційно-правові питання):
Монографія /Р.А. Калюжний , О.Д. Крупчан, В.Д. Гавловський, М.В.
Гуцалюк, М.Я. Швець, В.С. Цимбалюк / За заг. ред. М.Я. Швеця, О.Д.
Крупчана. – К.: НДЦ правової інформатики АПрНУ, 2002. – 191 с.

2. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах
інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практики:
Монографія /Р.А. Калюжний, В.О. Шамрай, В.Д. Гавловський, М.В. Гуцалюк,
М.Я. Швець, В.С. Цимбалюк, Ю.В. Яцишин, А.С. Ластовецький / За ред. Р.А.
Калюжного та В.О. Шамрая. – К.: АДПС України, 2002. – 296 с.

3. Інформатизація соціального управління: теорія і практика
(організаційно-правовий аспект): Посібник. Наукове видання / Гавловський
В.Д., Коваленко О.І. Цимбалюк В.С. та ін. – Київ. – Донецьк: Донецький
інститут внутрішніх справ, 2001. – 190 с.

4. Е-будущее и информационное право / В.М. Брижко, А.А. Орехов, О.Н.
Гальченко, В.С. Цимбалюк / Под. ред Р.А. Калюжного и Н.Я. Швеца. – К.:
Интеграл, 2002. – 264 с.

5. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права: Монографія
/В.М. Брижко, В.Д. Гавловський, Р.А. Калюжний, В.М. Попович, В.С.
Цимбалюк, М.Я. Швець, О.І. Яременко / За ред. М.Я. Швеця, Р.А.
Калюжного. – Ужгород: ІВА, 2003. – 240 с.

Похожие записи