КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Інтелектуальна власність”

на тему:

“Підстави виникнення авторського права.

Первинне і похідне авторське право”

ПЛАН

Вступ

1. Підстави виникнення авторського права

2. Поняття авторського права

3. Основні функції та принципи авторського права

4. Історія і еволюція похідних прав

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В Україні розвивається національна система авторського права і суміжних
прав. З 23 лютого 1994 року діє Закон України «Про авторське право і
суміжні права», положення якого відповідають міжнародним стандартам у
цій досить важливій сфері інтелектуальної власності, яка зачіпає
інтереси вчених, письменників, композиторів, художників, архітекторів,
дизайнерів, кінематографістів, журналістів, фотохудожників, а також
виконавців, виробників фонограм, організацій ефірного і кабельного
мовлення.

Наша молода незалежна держава, будучи членом Бернської конвенції про
охорону літературних і художніх творів, Всесвітньої конвенції про
авторське право, прагне приєднатися і до інших міжнародних договорів, що
регулюють відносини, пов’язані з використанням творів, комп’ютерних
програм, фонограм, телерадіопрограм, увійти рівноправним членом в
європейську та світову інтелектуальну спільноту, де гідно оцінюються
здобутки творчої праці.

Практична цінність законодавства у сфері авторського права і суміжних
прав залежить від ефективності його реалізації.

1. Підстави виникнення авторського права

***************

2. Поняття авторського права

Авторське право, як частина цивільного законодавства, регулює відносини,
пов’язані з використанням творів літератури, науки і мистецтва. У цих
відносинах беруть участь, з одного боку, автори творів, їх спадкоємці,
правонаступники та інші володільці авторського права, з другого —
організації, заінтересовані у використанні творів: видавництва, редакції
періодичних видань, кіностудії, телестудії, радіостанції, театри,
концертні організації, фірми звукозапису тощо.

Відповідно законодавство забезпечує охорону прав не тільки авторів
творів, а й творців об’єктів суміжних прав (виконавців, виробників
фонограм, радіомовних і телевізійних компаній), що сприяють
розповсюдженню цих творів. Охорона прав творців об’єктів суміжних прав
або професій, суміжних з творчими професіями, становить особливий
інтерес для країн, що розвиваються, оскільки дає змогу захистити в
законодавчому порядку фольклорні твори шляхом охорони прав саме цих
суміжних професій.

Існують відмінності між майновими правами автора і його особистими
немайновими правами, які в сукупності і утворюють авторське право.
Авторське право звичайно розуміється як виняткове право автора твору, що
надається йому законом, оголосити себе автором твору, відтворювати його,
розповсюджувати або доводити його до відома публіки якими-небудь
способами і засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати
твір певними способами.

Основним положенням авторського права є монопольне право автора на
обнародування твору — дію, завдяки якій твір уперше стає доступним для
публіки. За життя автора ніхто, крім самого автора, не вправі
вирішувати, чи буде випущено у світ його твір, а якщо буде, то коли і
яким чином. Використання твору після обнародування підкоряється певним
правилам, Автор, який володіє правами на свій твір, і твір (або його
правовласник) користуються правовим захистом. Але авторське право на
твір не пов’язано з правом власності на матеріальний об’єкт, в якому він
виражений. Тому перехід права власності на матеріальний об’єкт або право
володіння матеріальним об’єктом не тягне за собою перехід авторських
прав на твір як благо нематеріальне.

Часто охорона авторських прав є гарантією інвестицій, що вкладаються в
опублікування твору, сприяє отриманню і цілеспрямованому розподілу
прибутку між автором і особами, які сприяли використанню його твору,

У тих країнах, де існує таке законодавство, його практична цінність
залежить від ефективності застосування.

Не зовсім правильно порівнювати прибутки, які автор може отримати від
використання твору, що охороняється авторським правом, із заробітною
платою. Величина винагороди автора визначається не часом, витраченим на
створення цього твору, і навіть не його якістю і цінністю. Вона залежить
від попиту, що визначається в процесі використання твору. Таким чином,
йдеться про винагороду, яка ближче до торговельного прибутку, ніж до
заробітної плати, а законодавство забезпечує автору справедливу оплату
за використання його творів.

Система охорони авторських прав не може функціонувати у відриві від
творчого процесу. А без охорони прав авторів суспільство не спроможне
забезпечити науковий і культурний прогрес, тобто поставити досягнення
науки і мистецтва на службу максимально широкому колу заінтересованих
осіб. Звідси необхідність якнайширшої популяризації питань авторського
права в інтересах економічного, соціального і культурного прогресу.

3. Основні функції та принципи авторського права

Основне завдання авторського права — це примноження культурної спадщини
суспільства. Єдиним засобом досягнення цієї мети с падання автору
виняткових прав дозволяти і тим самим контролювати використання своїх
творів іншими особами, отримуючи з цього матеріальну вигоду. Однак, на
відміну від права власності на матеріальні об’єкти, що має фактично
необмежений або абсолютний характер, право власності на нематеріальні
об’єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних
обмежень, що стосуються обсягу правомочностей та їх існування у часі.
Такий підхід до права власності на нематеріальні об’єкти дає змогу
встановити в законодавчому порядку справедливий баланс між
індивідуальними інтересами авторів, зацікавлених у отриманні
матеріальної вигоди у разі використання їхніх творів, і суспільства
загалом, зацікавленого у вільному доступі до створених творів.

Ще у XVIII ст. французький письменник Бомарше, який немало зробив для
визнання прав авторів у законодавчому порядку, відповідаючи своїм
критикам, писав, що авторам несправедливо дорікають у прагненні до
наживи на додаток до того, що вони користуються славою і суспільним
визнанням. Під час укладання з користувачами договорів на той або інший
вид використання творів встановлюється зобов’язання виплати авторської
винагороди, розмір якої залежить від ринкової кон’юнктури і популярності
автора, підвищуючи його договірну силу.

В основному завдяки творчості авторів створюється і розвивається
видавнича справа, кінематограф, виробництво аудіовізуальної продукції,
радіомовлення і телебачення, чия діяльність ґрунтується передусім на
використанні творів, що охороняються, з мстою доведення їх до споживача,
з отриманням при цьому матеріальної вигоди.

Суспільне визнання достоїнств творів і матеріальна забезпеченість
авторів як результат використання їх творів суспільством стимулюють
творчий процес, дають можливість авторам повністю присвятити себе
плідній роботі. Найважливішою умовою для успіху в цьому є ефективне
застосування законодавства про охорону авторського права, розробленого з
урахуванням соціальних і економічних реалій країни.

Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мистецтва, які
є результатом творчої діяльності, незалежно від призначення, способу і
форми їх вираження, а також художніх достоїнств або наукової цінності,
уявлення про які вкрай суб’єктивне.

Однак твір як результат творчої діяльності автора стає об’єктом
авторського права лише за умови, що він виражений в якій-небудь
об’єктивній формі, безпосередньо пов’язаній з можливістю його
відтворення. Думки і образи автора, що існують лише у формі творчого
задуму, не можуть бути сприйняті іншими людьми і, отже, не існує і
практичної потреби в їх правовій охороні. Твір повинен існувати в формі,
яка відокремлена від особистості автора і набула самостійного буття. При
цьому для визнання твору об’єктом авторського права не вимагається
завершеності роботи. Закон рівною мірою охороняє як закінчені, так і
незавершені твори, зокрема ескізи, плани та їх проміжні результати, що
використовуються авторами у процесі створення творів.

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація,
спеціальне оформлення твору або дотримання якої-небудь іншої
формальності. Однак слід мати на увазі, що на друкованих виданнях може
проставлятися знак охорони авторського права, який складається з трьох
елементів: латинської букви С в колі — ©; імені (найменування)
володільця виключних авторських прав; року першого опублікування твору.
Правовою охороною рівною мірою будуть користуватися як твори, на яких
проставлено знак охорони, так і твори без такого знака. Основною метою
забезпечення твору даним знаком є інформування третіх осіб про те, що
цей твір охороняється. Таким чином, спрощується процес доведення провини
порушника, якщо подібне порушення сталося. Аналогічне значення має також
реєстрація прав автора на твір. Реєстрація здійснюється лише за бажанням
правовласника, їй не надають ніякого правоутворювального значення, але
факт реєстрації може відіграти корисну роль у разі розв’язання спору про
авторство на твір або його незаконне використання.

4. Історія і еволюція похідних прав

Для того, щоб донести свій твір до широкої аудиторії, автору часто
потрібне сприяння посередників (музикантів, продюсерів, видавців), які,
використовуючи свої професійні якості, можуть представити твір у формі,
найбільш цікавій і доступній для публіки,

У національному законодавстві у галузі авторського права для
урегулювання відносин між авторами і посередниками було розроблено і
включено положення про суміжні права (права виконавців, виробників
фонограм, організацій мовлення). Важливу роль у цьому процесі зіграли
розвиток і впровадження нових технологій.

На початку століття, наприклад, демонстрація сценічного втілення образів
ак-•Іорами припинялася в момент закінчення п’єси, а глядачами могли бути
тільки особи, присутні на цьому спектаклі. Винахід різних форм запису,
фіксації та передачі звукової і відеоінформащї, розвиток радіо, кіно,
телебачення зробило можливим не тільки записувати і відтворювати, але і
репродукувати записи у величезних кількостях. Твори літератури і
мистецтва, обмежені в часі виконання музичних творів безпосередньо перед
публікою, стали доступні практично необмеженій аудиторії. Але це
викликало і певні негативні наслідки.

Можливість швидкого розповсюдження фонограм і зображень, записаних на
ауліо-, відсонлівках, компакт-дисках, І доступність сучасних пристроїв
запису породили індустрію «піратського» виготовлення записів, що стало
серйозною проблемою в усьому світі. Першими це відчули актори-виконавці.

У разі використання фонограм користувачам вже не потрібно щоразу
укладати угоди з виконавцями. Крім того, якщо виконавцеві платити тільки
один раз за запис фонограми, а потім використовувати її в інтересах
третьої сторони, то це не тільки позбавляс виконавців будь-яких
прибутків від повторного виготовлення запису, але й приводить до
необхідності конкурувати зі своїми ж записами. До того ж використання
аудіо- і Ізідеозаписів стало складовою частиною щоденних теле- і
радіопрограм. Як наслідок, виробники фонограм порушили питання про
законодавчий захист своїх прав, що включає охорону від несанкціонованого
копіювання фонограм, а також компенсацію за використання фонограм для
передачі по радіо або за доведення фонограм до публіки іншим способом. А
радіомовні І телевізійні організації — про охорону своїх програм від
незаконного їх використання іншими подібними організаціями.

Розвиваючись паралельно з авторським правом, суміжні права набули
істотної особливості — похідність і залежність від прав творців творів.
Охорона суміжних прав, що надаються різним категоріям посередників,
здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом. Суб’єкти
суміжних прав мають, як і автори, виняткові права на використання своїх
об’єктів у будь-якій формі. Для виникнення і здійснення суміжних прав не
потрібне дотримання якої-нс-будь формальності. Права виробника фонограми
і виконавця породжус сам факт створення відповідного звукозапису. Разом
з тим, володілець суміжних прав для сповіщення третіх осіб про свої
права і запобігання їх порушенню має праізо використати знак охорони
суміжних прав, який розміщується на кожному примірнику фонограми і (або)
на кожному вміщуючому її футлярі. Як такий знак прийнято передбачений
Римською конвенцією знак охорони, що складається з трьох елементів:
латинської букви Р у колі — ©; імені (найменування) володільця
виняткових суміжних прав; року першого опублікування фонограми.
Відсутність знака охорони не позбавляє володільця суміжного права
можливості його захисту, однак у ряді випадків ускладнює процес
доведення у разі його порушення.

Висновки

Список використаної літератури

PAGE

PAGE 10

Похожие записи