КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Підстави та порядок виникнення права природокористування. Підстави та
порядок припинення, зупинення, зміни права природокористування

1. Підстави та порядок виникнення права природокористування.

Право природокористування певного суб’єкта виникає і здійснюється на
підставі юридичних актів, які пов’язують норму права, суб’єктивні права
і обов’язки конкретного суб’єкта. З ними відповідно пов’язана вся суть
правовідносин. Юридичні факти поділяються залежно від їх зв’язку з
індивідуальною волею на юридичні події та юридичні дії.

Головними підставами виникнення права природокористування (його видами)
є юридичні дії. Вони залежать від об’єкта природи, суб’єкта, виду
природокористування тощо. В усіх випадках дії повинні відповідати
вимогам і нормам екологічного права.

Юридичний факт є підставою здійснення права загальнодоступного
природокористування. Так, закон пов’язує виникнення цього права із самим
актом вольової дії громадянина по вільному перебуванню в лісі, збиранню
дикорослих плодів, ягід, грибів тощо, по загальному водокористуванню,
загальному використанню дикого тваринного світу (ст. 11 Закону України
„Про тваринний світ”) тощо. Суттєвим тут є сам факт перебування в лісі,
користування водою із водних об’єктів загального користування і т.ін.

Юридичні дії як підстава виникнення права природокористування становлять
складну юридичну сукупність, що включає: волевиявлення (клопотання,
заяву) особи про надання їй у користування або у власність природного
об’єкта, його частини, компонента для вилучення з нього корисних
властивостей або якостей; прийняття рішення (постанови) компетентних
державних органів або організацій, підприємств, установ, незалежно від
форм власності; відведення в натурі (на місцевості) природного об’єкта
(або його частини, компонента); видачу відповідного документа, який
посвідчує право користування даним природним об’єктом.

Волевиявлення (клопотання, заява) про надання права користування
природним об’єктом повинно бути викладене в письмовій формі на адресу
компетентного державного органу або власника природного ресурса, який
здійснює функції по розпорядженню відповідним природним об’єктом. У
разі, коли необхідне клопотання (заява) про надання природного об’єкта в
користування, у ньому вказується різного роду обґрунтування (бажаний
розмір і місце розташування об’єкта, мета його використання, строк
використання, склад сім’ї тощо), а в окремих випадках і письмова згода
уповноваженого на те органу та інші документи.

Заяву (клопотання) розглядає і виносить рішення відповідний державний
орган влади або спеціально уповноважений на те орган по регулюванню
природокористування і охороні природних ресурсів.

Видача дозволу на спеціальне використання природних ресурсів регулюється
спеціальним Положенням і здійснюється на підставі клопотання (заяви)
природо користувача з обґрунтуванням потреби в природних ресурсах,
погодженого з місцевою радою, власником або постійним користувачем цих
природних ресурсів, а також з відповідними державними органами. Дозвіл
на спеціальне використання природних ресурсів – це офіційний документ,
який посвідчує право юридичної або фізичної особи на здійснення
конкретного виду природокористування.

Дозволи (ліцензії тощо) на спеціальне використання природних ресурсів
видаються на основі затверджених належним чином лімітів (квот), що
визначають обсяги природних ресурсів для використання. ліміти (квоти) –
система встановлених природокористувачам на певний обсяг граничного
використання (вилучення) природних ресурсів, викидів і скидів
забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення
відходів виробництва.

Спеціальне Положення, затверджене Кабінетом Міністрів України 10 серпня
1992 року, визначає порядок установлення лімітів використання природних
ресурсів загальнодержавного значення.

Після задоволення заяви (клопотання) про надання в користування
природного об’єкта і одержання дозволу відповідними органами проводиться
відведення його в натурі, тобто на місцевості з визначенням межових
знаків (меж). Приступати до використання природного об’єкту, в тому
числі і на умовах оренди, до визначення меж на місцевості і одержання
дозволу (документа), що засвідчує право користування ним (або право
власності на нього), забороняється. Незаконним є природокористування без
дозволу (документа), який посвідчує право на нього. Наявність
відповідного дозволу (документа) розглядається як обов’язковий елемент
юридичної підстави виникнення права природокористування.

Право постійного користування природними об’єктами посвідчується
спеціальними державними актами, форми яких затверджуються Верховною
Радою або Кабінетом Міністрів України. Право тимчасового користування
природним об’єктом, у тому числі на умовах оренди, оформляється
договором, форма якого і порядок реєстрації визначається Кабінетом
Міністрів України.

Право користування природними об’єктами може виникнути також у зв’язку з
користуванням основним об’єктом природи, переданим у користування або у
власність.

Суб’єкт права користування мисливською фауною або рибними запасами має
певні права і по користуванню земельною або водною територією (лісом,
водоймищем). Таке природокористування (його умови, межі допустимості та
ін.) регламентується безпосередньо законом і не потребує, як правило,
спеціального дозволу.

Склад перелічених юридичних дій або фактів, які є підставою виникнення
права користування відповідними видами природних об’єктів, залежить від
ступеня правової врегульованості порядку користування природними
об’єктами, їх видів і суб’єктів права природокористування. Це
стосується, наприклад, ліцензування діяльності в природокористуванні.

Екологічним законодавством у ряді випадків передбачається продовження
права тимчасового користування природними об’єктами. Підстави і порядок
виникнення і продовження права користування кожним видом природних
об’єктів мають особливості.

Підстави та порядок припинення, зупинення, зміни права
природокористування.

всіх або багатьох видів природокористування. Інші ж мають спеціальний
характер і поширюються лише на окремі види права природокористування.

Повне припинення права природокористування настає, коли
природокористувач позбавляється права користування на весь наданий йому
природний об’єкт. Частковим припиненням вважається вилучення у
природокористувача тільки частини природного об’єкта і збереження за ним
права користування залишеною частиною.

Підстави припинення (повністю або частково) права користування
природними об’єктами передбачені у спеціальних статтях відповідних
кодексів і законів про природні ресурси. Однак наведені в них підстави
(перелік) припинення права користування природними об’єктами не є
вичерпними. Так, наприклад, у вказаних кодексах і законах відсутня така
підстава припинення будь-якого права природокористування, як смерть
громадянина-природокористувача.

Існують також підстави, при наявності яких припинення права
природокористування завжди обов’язкове і підстави, які залежно від
розсуду компетентних органів, можуть спричинити, а можуть і не
спричинити припинення даного права. У зв’язку з цим такі підстави можна
розмежувати на обов’язкові (безумовні) та умовні.

Для всіх видів права природокористування спільною підставою його
припинення є добровільна відмова від права користування природним
об’єктом або його частиною, коли відпала потреба в ньому. Термін
„відпала потреба” законодавець вживає стосовно організацій, підприємств
і установ, а термін „відмова від нього” – стосовно громадян. Однак
принципової різниці між цими підставами припинення права
природокористування немає, тим більше, що вони названі в статтях, які
визначають підстави припинення права природокористування одночасно і для
організацій, і для громадян.

В обох випадках передбачається вільне волевиявлення суб’єкта
природокористування. Якщо такого волевиявлення немає, підстава
припинення права користування повинна бути іншою. Факт відсутності
потреби в користуванні об’єктом природи може визначати лише сам
користувач.

Повна відмова від природного об’єкта є обов’язковою безумовною підставою
припинення права природокористування. Часткова ж відмова залежно від
конкретних обставин може бути не задоволена компетентним органом, який
розпоряджається природними ресурсами. Це можливо, наприклад, з мотивів
недоцільності його подрібнення або з інших важливих міркувань.

Право користування природним об’єктом завжди припиняється із закінченням
строку, на який він надавався. І тут не вимагається будь-яких додаткових
підстав або рішень компетентних органів для його припинення. Однак не
виключається необхідність визначення такого порядку припинення права
природокористування, при якому забезпечувався б контроль за своєчасним
поверненням природного об’єкта за його цільовим призначенням і в
належному стані.

Підставою припинення права природокористування згідно із законодавством
є необхідність вилучення природного об’єкта у природокористувача для
державних, громадських та інших потреб. У всіх названих випадках це
обов’язково безумовна підстава припинення права природокористування.

Загальнообов’язковою, безумовною підставою припинення права
природокористування є припинення діяльності підприємства, організації,
установи, фермерського господарства, а також смерть громадянина.

Обов’язково припиняється повністю або частково природокористування
громадян, яке здійсняється всупереч цілям і вимогам, передбаченим
відповідними документами на той або інший вид природокористування.
Нецільове ж природокористування, яке здійснюється підприємствами,
організаціями і установами, є умовною підставою припинення права
природокористування. Підстави припинення права, наприклад, користування
диким тваринним світом, не передбачають його нецільове використання (ст.
28 Закону України „Про тваринний світ”). Але його не слід ставити в один
ряд з порушенням порядку спеціального використання об’єктів тваринного
світу, а також різними правилами, нормами і вимогами по його охороні і
використанню, більше того – їх поглинати.

Підставою припинення права природокористування є розірвання договору про
тимчасове користування природним об’єктом, у тому числі і на умовах
оренди. Воно є умовною підставою припинення того чи іншого права
природокористування, бо для його дострокового розірвання необхідно
наявність порушень умов договору з боку орендаря або орендодавця.

Закінчення ж строків дії таких договорів є безумовною підставою для
припинення тимчасового, у тому числі і орендного користування природним
об’єктом.

Деякі підстави припинення права природокористування притаманні лише
користуванню окремими природними об’єктами, тому, на відміну від
вищенаведених загальних, вони є специфічними для окремих природних
об’єктів.

Екологічне законодавство передбачає також випадки зупинення (тимчасової
заборони), обмеження і зміни права природокористування. Зупинення
означає тимчасову заборону природокористування до виконання необхідних
природоохоронних заходів, тобто зупиняється експлуатація підприємства чи
окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання.

Обмеженням права природокористування є випадки, коли на певний період
(до виконання необхідних природоохоронних заходів) встановлюються
зменшені обсяги викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення
відходів у цілому по підприємству чи по окремих його цехах (дільницях) і
одиницях обладнання.

Діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється
(зупиняється) в разі перевищення ними лімітів використання природних
ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а
також вимог екологічної безпеки у спеціально передбачених випадках
уповноваженими державними органами в межах своєї компетенції.

Зміна права природокористування не означає припинення (повністю або
частково) даного права, воно стосується лише самого змісту права
природокористування, тобто змінює його мету, характер, а значить і
правомочності природокористувача.

Кожний вид права природокористування має свій, визначений законом
порядок припинення, зупинення або змін, який залежить від самої підстави
припинення, зупинення або зміни і значною мірою від різновиду природних
об’єктів.

Похожие записи