Реферат

на тему:

Першочергові заходи протидії організованій злочинності і корупції на
сучасному етапі

Найважливішим пріоритетом національних інтересів як основної складової
національної безпеки, на нашу думку, є захист прав і свобод громадян
України від проявів корупції та організованої злочинності. Аналіз
діяльності правоохоронних органів свідчить про те, що досягнуті ними
результати жодним чином не відображають реальні масштаби та тенденції
розвитку цих явищ в Україні. Так, не зважаючи на здійснені заходи*
HYPERLINK «http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/13text/» \l «_ftn1» \o «»
, позиції організованої злочинності залишаються все ще міцними, а в
економіці країни – майже недоторканними, внаслідок чого рівень
корумпованості та криміналізації життєво важливих сфер функціонування
держави набули нечуваних масштабів і стали реально загрожувати її
національній безпеці [1].

В Україні триває тенденція щодо зниження рівня правового і як наслідок –
організаційного забезпечення діяльності державних органів у цих сферах.
Це призвело до того, що деякі організовані кримінальні структури та
високопосадові корупціонери за роки попередньої влади взяли під повний
контроль найприбутковіші галузі економіки, стратегічно важливі
господарські об’єкти, що в поєднанні зі створенням власних партій дало
можливість посилити свій вплив на органи законодавчої, виконавчої та
судової влади. Однак, нам так і не вдалося досягти помітних результатів
у викритті вчинених злочинів та відповідних корупційних схем при так
званій “прихватизації“, які забезпечили фактичне викрадення державного
майна.

Особливо це проявилося при відстоюванні національних інтересів шляхом
повернення незаконно приватизованих стратегічно важливих для економіки
держави об’єктів як “Криворіжсталь“ та Нікопольський завод феросплавів.

Довідка. Промислово-фінансовий консорціум “Інвестиційно-металургійний
союз” (ІМС) з порушенням чинного законодавства придбав у червні 2004
року 93,02 % акцій ВАТ “КГМК Криворіжсталь” за 800 млн. дол. США.
Долаючи потужні корупційні контрзаходи власників, приватизацію цього
металургійного комбінату в судовому порядку було визнано незаконною і
продано на відкритому аукціоні за 4,5 млрд. грн. у жовтні 2005 року
індійський міжнародній металургійній корпорації LNM (Лакшмі Міттал).

Нікопольський завод феросплавів є одним з світових лідерів з виробництва
феросплавів (11,5 %). НЗФ у 2003 році було продано за 38,5 млн. дол. США
консорціуму “Придніпров’я”, наближеному до корпорації “Інтерпайп”, яка є
власністю Дніпропетровського кримінально-олігархічного клану. Після
приватизації НФЗ, замість використання вітчизняної сировини з
Орджонікідзевського та Марганецького ГОКів, почав експортувати цю
сировину із-за кордону з використанням толлінгових схем, які є дуже
вигідними для ГОК. Ця схема здійснюється через офшорну компанію Steelex,
яка закупає руду в Австралії, Бразилії, Гані, Габоні і передає до НФЗ за
давальною схемою, а потім вивозить феросплави (за ціною в 2,5–3 рази
нижче за ринкову) для реалізації за кордоном. Верховний Суд України в
січні 2006 року своїм рішенням ще раз підтвердив чинність судових рішень
про незаконність продажу цього заводу.

При цьому, Кабінет Міністрів і Фонд Державного майна України діяли лише
гласно, використовуючи правові, насамперед цивільно-процесуальні
механізми без достатньої оперативної підтримки правоохоронних органів.

Не є для нас секретом, що придбання цих підприємств супроводжувалося
незаконним усуненням конкурентів від участі в конкурсі. При цьому слід
відзначити, що з процесами перерозподілу сфер економічного і політичного
впливу пов’язана значна кількість убивств “на замовлення” як із
застосування зброї, так і вибухівки. Аналіз подій в АР Крим, м. Києві,
Дніпропетровській, Львівській та інших областях і наявної інформації
свідчить про те, що найближчим часом можливе зростання проявів
організованої злочинності, в тому числі й “замовних” убивств
представників бізнесу, політичних партій та журналістів.

Основна причина неефективної протидії криміналізації економіки та
пов’язаній з нею корупціїзації державних органів та органів місцевого
самоврядування полягає не тільки в недооцінці, а й в окремих випадках
свідомого ігнорування оперативно-розшукової діяльності, незадовільній
діяльності правоохоронних органів, організаційний та правовий рівень
якої продовжує стрімко знижуватися.

Особливо негативний вплив на стан цієї роботи справили зміни до Закону
України “Про оперативно-розшукову діяльність”, які суттєво звузили сферу
впливу цього Закону [2] та фактично скасували гарантії непритягнення для
негласних працівників до відповідальності, якщо вони діяли в стані
необхідної оборони або крайньої необхідності під час виконання своїх
завдань у середовищі організованих кримінальних структур [3].

Особливу стурбованість викликає невирішеність проблеми співробітництва з
особами з кола учасників організованих злочинних груп чи злочинних
організацій. Майже за 14 років чинності Закону України “Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” так і
не було прийнято дійових заходів щодо створення відповідних механізмів
реалізації статті 14 цього Закону “Використання учасників організованих
злочинних угруповань у боротьбі з організованою злочинністю”, статті 26
“Заходи, спрямовані на розширення співробітництва з правоохоронними
органами”, Конвенції ООН проти транснаціональної організованої
злочинності (2000) [4] та статті 43 “Виконання спеціального завдання з
попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи
злочинної організації” чинного Кримінального Кодексу України [5].

Вищевикладене свідчить про занепад оперативно-розшукової діяльності, яка
ще і дотепер будується на застарілих правових та організаційно і
тактичних засадах, які дозволяють більш-менш успішно боротися лише із
загально кримінальною та економічною злочинністю.

Це дає можливість і надалі розкрадачам та їх корумпованим зв’язкам
залишитися безкарними і, використовуючи свої капітали, політичний,
правовий імунітет, підконтрольні засоби масової інформації, активно
протидіяти діяльності державних органів та лобіювати власні та
корпоративні інтереси під час прийняття Парламентом тих чи інших
законодавчих актів. Про обґрунтованість цих висновків свідчить і
прийняття у вересні минулого року Закону України, яким надано статус
недоторканності депутатам місцевих рад, що суттєво ускладнило діяльність
правоохоронних і судових органів у протидії корупції і злочинності [6].

Використовуючи надані привілеї, криміналітет активно включився у процеси
виборів, які супроводжувалися насильницькими діями стосовно кандидатів
та навіть вбивствами окремих з них, насамперед в АР Крим. Враховуючи
широкий негативний розголос і резонанс у суспільстві та посилення
суспільно-політичної напруги від наслідків цього Закону, Верховна Рада
України 4 квітня 2006 року скасувала статус недоторканності депутатів
місцевих рад [7]. Підписання цього Закону Президентом України підтримує
переважна кількість громадян нашої країни та міжнародне співтовариство.

Така непослідовна діяльність вищого законодавчого органу не лише
дискредитує існуючу владу, а й викликає обґрунтовану стурбованість та
зневіру наших громадян у спроможності державних інституцій навести лад у
країні та захистити їх інтереси та держави загалом.

Стан і тенденції розвитку організованої злочинності та корупції в країні
свідчать про зростаючу протидію діяльності правоохоронних органів,
насамперед, слідчих і оперативних підрозділів, судів.

Лібералізація кримінального і кримінально-процесуального законодавства
істотно розширила права обвинувачуваних, а також їх захисників
(адвокатів), а можливість незастосування ізоляції обвинувачуваних
(залишення до суду на волі під заставу), доступу адвокатів до матеріалів
слідства до пред’явлення обвинувачення й інші обставини вимагають
негайного вирішення цієї проблеми, яка фактично зводить нанівець
результати оперативно-розшукової діяльності у боротьбі зі злочинністю і
корупцією.

Слід відзначити, що підвищення рівня професіоналізації організованих
злочинних структур, їх зрощення з кримінально-олігархічними кланами, які
мають власні ЗМІ, потужні служби безпеки, корумповані зв’язки в органах
законодавчої, виконавчої та судової влади, створили ситуацію, коли в
процесі оперативної розробки ініціатор в обов’язковому порядку повинен
передбачати необхідні контррозвідувальні заходи, а також такі, що
спрямовано на забезпечення власної і безпеки інших суб’єктів оперативної
розробки, збереження доказової бази і т. ін.

Назріла потреба у перегляді організації фінансового забезпечення
оперативно-розшукової діяльності, яке, як і раніше, за радянських часів,
планується здійснювати майже не за остаточним принципом зі збереженням
усіх бюрократичних процедур. На нашу думку, необхідно поновити чинність
пунктів 4, 5 статті 20 Закону України “Про організаційно-правові основи
боротьби з організованою злочинністю” у редакції від 30 червня 1993 року
та розглянути питання щодо заохочення агентури, яка активно сприяла
викриттю організованих кримінальних структур, розкриттю тяжких, особливо
тяжких та резонансних злочинів, із Фонду сприяння боротьбі із
злочинністю без обмеження суми винагороди.

Крім того, низька ефективність діяльності правоохоронних органів на
сучасному етапі протистояння організованій злочинності й корупції
обумовлена застарілістю та недосконалістю їх організаційно-управлінських
структур, насамперед, спеціальних підрозділів по боротьбі з
організованою злочинністю органів внутрішніх справ та Служби безпеки
України, які необхідно реформувати. Ми вважаємо, що необхідно
врешті-решт, приступити до вирішення проблеми реформування Головного
управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України (ГУБОЗ
МВС України). Пропонується підпорядкувати ГУБОЗ МВС України регіональні
управління, відділи по боротьбі з організованою злочинністю, вивівши їх
зі складу головних управлінь, управлінь МВС України в Республіці Крим,
областях, містах Києві, Севастополі, на залізницях. Керівник цієї служби
відповідно до Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби
з організованою злочинністю” повинен отримати статус Першого заступника
Міністра внутрішніх справ України.

Також на цьому етапі доцільно у встановленому порядку вирішити питання
щодо введення до складу ГУБОЗ МВС України слідчих підрозділів по
розслідуванню злочинів, вчинених організованими групами та злочинними
організаціями, які нині перебувають у системі Головного слідчого
управління МВС України.

Важливим елементом цього реформування повинно стати створення правових і
організаційних засад функціонування в структурі ГУБОЗ МВС України такого
розвідувального органу, як кримінальна розвідка, яка буде здійснювати
розвідувальну діяльність у злочинному середовищі, насамперед, у
злочинних організаціях, підконтрольних їм об’єктах, оточенні їх
керівників та пов’язаних з ними корумпованих представників органів
влади, з метою постійного отримання достовірних відомостей про їх
протиправну діяльність, внутрішню та зовнішню структури, зв’язки,
механізми, плани на майбутнє. Це, на нашу думку, забезпечить більш
конкретне та обґрунтоване визначення осіб, які займаються злочинною або
корупційною діяльністю, а також процесів, що відбуваються в економічних,
соціальних та політичних сферах, які можуть створювати умови для
поширення корупції та організованої злочинної країні.

Одночасно слід чітко розмежувати компетенцію між ГУБОЗ МВС України,
оперативними службами органів внутрішніх справ, а також спеціальними
підрозділами по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Служби
безпеки України відповідно до чинного законодавства.

Наступним етапом повинно стати створення Національного (Центрального)
бюро розслідувань України на базі Головного управління по боротьбі з
організованою злочинністю та Відділу по розслідуванню особливо важливих
справ та злочинів, учинених організованими злочинними групами Головного
слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України, Головного
управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю
Центрального управління Служби безпеки України, Управління по
розслідуванню особливо важливих справ Головного слідчого управіння
Генеральної прокуратури України, Управління по боротьбі з корупцією в
органах державної податкової служби Державної податкової адміністрації
України [8].

Це уможливить зосередити в одному централізованому органі зусилля і
виключити дублювання функцій правоохоронних органів у сфері боротьби з
корупцією та пов’язаною з нею організованою злочинністю. Зарубіжний
досвід свідчить, що необхідною умовою ефективної боротьби з корупцією і
організованою злочинністю є створення незалежних відокремлених від
поліції та інших правоохоронних структур спеціалізованих органів, чітке
визначення їх компетенції та надання широких повноважень.

На нашу думку, правоохоронними органами недостатньо приділяється уваги
організації взаємодії з державними органами, міжнародному
співробітництву в сфері протидії корупції і організованій злочинності.
На стан діяльності правоохоронних органів, і в першу чергу спеціальних
підрозділів, негативно впливає відсутність належних організаційних засад
та механізмів виконання стст. 7, 16–18 Закону України “Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та
Постанови Кабінету Міністрів України № 183–15 від 24 лютого 1997 року
“Про посади помічників керівників органів виконавчої влади, установ,
підприємств і організацій з питань боротьби з організованою
злочинністю”.

Дотримання принципів верховенства права та невідворотності покарання в
світлі реалізації схваленого в суспільстві гасла Майдану “Бандитам
тюрми”, на нашу думку, суттєво підвищить ефективність протидії корупції
та пов’язаної з нею організованої злочинності за рахунок зрощення
бізнесу і політики, “тінізації” національної економіки та сприятиме
підвищенню рівня забезпечення державної безпеки.

Вивчення вітчизняного, зарубіжного досвіду та відповідних наукових
досліджень дає підстави дійти висновку, що в основу боротьби з
організованою злочинністю і корупцією, поряд з пошуковими, необхідно
активно використовувати розвідувальні заходи в кримінальному середовищі
та контррозвідувальні – в державних, насамперед правоохоронних органах,
з викриття агентури кримінальних структур та систем їх корумпованих
зв’язків. Ця діяльність повинна здійснюватися як на стратегічному, так і
на тактичному рівнях з метою встановлення оперативного контролю над
діяльністю конкретних високопосадових корупціонерів, організованих
кримінальних структур, спрямованого на виявлення та ліквідацію їх
внутрішніх, зовнішніх організаційних та корупційних зв’язків, створення
сприятливих умов для проведення спеціальних операцій по затриманню
злочинців “на гарячому”.

Реалізація цих пропозицій, на нашу думку, уможливить досягнення певних
успіхів у розслідуванні кримінальних справ стосовно 18 екс-голів
облдержадміністрацій, 21 їх заступників, 5 екс-голів обласних рад, 72
голів екс- і нинішніх райдержадміністрацій, 60 міських голів та голів
міськрад [9], порушених за фактами вчинення злочинів у ході виборів, та
інших корисливих злочинів [10].

 

Список використаних джерел

1. Стенографічний звіт про розгляд на засіданні Верховної Ради України
питання “Про стан боротьби з організованою злочинністю і корупцією у
2004-2005 рр.” від 7 жовтня 2005р.

2. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 13 січня
2000 року № 1381-XIV: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2000.
– № 10. – Ст. 79.

3. Про внесення змін до Закону України “Про оперативно-розшукову
діяльність” від 18 січня 2001 року № 2246-III: Закон України //
Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 14. – Ст. 72.

4. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності
2000р.: Winrosk international, Жіночий консорціум України, МВС України.
– К., 2003.

5. Кримінальний Кодекс України / За ред. Ю. Кармазина. – Х., 2001.

6. Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих
рад” від 8 вересня 2005 року № 2854-ІV: Закон України // Відомості
Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – Ст. 552.

7. Про внесення змін до Закону України “Про статус депутатів місцевих
рад” від 4 квітня 2006 року № 3590-IV: Закон України //
http://zakon.rada.gov.ua.

8. Дульський О.О. Про шляхи реформування сектору безпеки (правоохоронних
органів) // Вісн. прокуратури. – 2006. – С. 61 – 68.

9. Луценко Ю.В. Стенографічний звіт про розгляд на засіданні Верховної
Ради України питання “Про стан боротьби з організованою злочинністю і
корупцією у 2004–2005 рр.” від 7 жовтня 2005р.

10. Резолюція ПАРЕ № 1466 (2005): Звіт Моніторингового комітету.
Документ № 10 676 від 05.10.05.

 О.О. Дульський. Першочергові заходи протидії організованій злочинності
і корупції на сучасному етапі. “Боротьба з організованою злочинністю і
корупцією (теорія і практика)” 13’2006.

* Примітка. За період 1991-2006 рр викрито 11.986 організованих
злочинних груп та розкрито 90.984 вчинених ними злочинів.

Похожие записи