Реферат на тему

Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження. Перегляд
судових рішень із підстав неправильного застосування

. Перегляд судових рішень із підстав неправильного застосування
кримінального закону та істотного порушення вимог
кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність
судового рішення

Як зазначено в п. 2 ч. 1 ст. 400 КПК підставами для перегляду судових
рішень в порядку виключного провадження є: неправильне застосування
кримінального закону та істотне порушення вимог
кримінально-процесуального законодавства, які істотно вплинули на
правильність судового рішення. Для перегляду справи достатньо однієї
підстави за умови, що вона істотно вплинула на правильність судового
рішення.

З цих підстав в порядку виключного провадження можуть бути переглянуті
такі судові рішення:

1) судові рішення, ухвалені Верховним Судом України в Касаційному
порядку;

2)ухвалені апеляційним судом як судом першої інстанції судові рішення,
що не були предметом розгляду касаційної інстанції та набрали законної
сили;

3)ухвалені в апеляційному порядку вироки і постанови апеляційного суду,
що не були предметом розгляду касаційної інстанції й набрали законної
сили;

4)вироки і постанови місцевих судів, що були предметом розгляду
апеляційної інстанції і залишені без зміни або змінені, якщо вони не
були предметом розгляду касаційної інстанції;

5)вироки і постанови місцевих судів, що не були предметом розгляду
апеляційного суду, набрали законної сили і не були предметом розгляду
касаційного суду в зв’язку з пропуском строку на оскарження або внесення
подання;

6)передбачені законом судові рішення апеляційногосуду, що ухвалені ним в
апеляційному порядку і не можуть бути предметом касаційного розгляду;

7)передбачені законом судові рішення місцевих судів,що не можуть бути
предметом касаційного розгляду.

У порядку виключного провадження можуть бути переглянуті й постанови,
винесені свого часу президіями обласних і прирівняних до них судів (нині
апеляційних) за умови, що відповідні судові рішення, які були предметом
розгляду президіями, набули законної сили більше шести місяців тому
назад, і за наявності до того інших передбачених законом умов, а також
ухвали Верховного Суду України, постановлені в порядку нагляду, вироки і
постанови, винесені Верховним Судом України як судом першої інстанції.

У порядку виключного провадження розглядаються також справи про
реабілітацію жертв політичних репресій.

Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 4004
КПК, строком не обмежується.

Клопотання про перегляд судового рішення з підстав неправильного
застосування кримінального закону й істотного порушення вимог
кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність
судового рішення, мають право подавати безпосередньо до Верховного Суду
України:

—засуджений, його захисник або законний представник;

—прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої, апеляційної
або касаційної інстанції;

—незалежно від участі в розгляді справи судом — Генеральний прокурор
України і його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор
області, прокурори міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори
та їхні заступники в межах повноважень;

—інші особи, якщо таке право надано їм законодавчими актами України.

Крім зазначених осіб ніхто інший не може звернутися безпосередньо до
суду з клопотанням про перегляд судового рішення в порядку виключного
провадження.

Інші учасники процесу (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їхні
захисники і законні представники, потерпілий і його представник,
цивільний позивач, цивільний відповідач і їхні представники, особа, до
якої застосовані примусові заходи виховного характеру, і її представник,
представник особи, до якої застосовані примусові заходи медичного
характеру, а також всі інші особи, права й інтереси яких, на їхню думку,
порушені) у випадках, коли відповідні судові рішення можуть бути
переглянуті, за захистом своїх прав та інтересів повинні звертатися до
суду виключної інстанції тільки через відповідного прокурора. Останній
за наявності до того підстав має право подати клопотання про перегляд
відповідних судових рішень у порядку виключного провадження.

У КПК не передбачено вимог до форми та змісту клопотання про перегляд
судового рішення в порядку виключного провадження, але, враховуючи, що
зміст клопотання має принципове значення і є предметом розгляду
спільного засідання судових палат Верховного Суду України, та виходячи
із загальних правил, що стосуються такого роду документів, вважаємо, що
воно за формою і змістом повинно відповідати вимогам, які ставляться до
апеляції (ст. 350 КПК).

Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою
скасування або зміну судового рішення, відповідно до ст. 371 КПК
вважається:

1)незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;

2)застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;

3)неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту. Але
згідно з п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК не кожне неправильне застосування
кримінального закону є підставою для перегляду справи в порядку
виключного провадження. Необхідно, щоб воно істотно вплинуло на
правильність судового рішення, тобто помилка в застосуванні закону
повинна бути такою, яка має принципове значення і тягне за собою
відповідні правові наслідки. Наприклад, від правильності кваліфікації
діяння за статтею КК, її частиною чи пунктом залежать вид і тяжкість
покарання, умови дострокового звільнення і багато інших надзвичайно
важливих для людини наслідків. Тому така помилка в кваліфікації діяння є
тою обставиною, яка істотно впливає на правильність судового рішення. В
той же час помилкове врахування кваліфікуючої ознаки, виключення якої не
тягне зміни статті КК, його частини чи пункту, за умови, що призначене
покарання відповідає тяжкості злочину і даним про особу злочинця, не
може вважатися підставою для розгляду справи в порядку виключного
провадження, оскільки воно істотно не вплинуло на правильність судового
рішення.

Найпоширенішим неправильним застосуванням кримінального закону є
неправильна кваліфікація дій чи бездіяльності винного, яка істотно
впливає на правильність судового рішення.

Невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі
засудженого є окремою підставою для скасування або зміни вироку в
апеляційному та касаційному порядку, але вона не передбачена як підстава
для такого скасування чи зміни в порядку виключного провадження. Тобто
за змістом статей 367, 371, 372, 398 та п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК
призначення покарання згідно із санкцією закону, з урахуванням інших
вимог законодавства, але такого, що не відповідає, на думку суддів
виключної інстанції, тяжкості злочину та особі засудженого, не можна
розглядати як неправильне застосування кримінального закону і підставу
для перегляду судового рішення в порядку виключного провадження,
оскільки кожний суддя по-своєму оцінює цю відповідність. Отже, це є
підставою для помилування засудженого, а не для перегляду судового
рішення в порядку виключного провадження.

Під неправильним застосуванням кримінального закону в контексті
призначення покарання слід розуміти призначення покарання більш
суворого, ніж передбачено санкцією закону, на порушення правил
призначення покарання при сукупності злочинів чи сукупності вироків
тощо, тобто порушення конкретної норми кримінального закону.

Разом із тим ст. 370 КПК передбачено, що істотним порушенням вимог
кримінально-процесуального закону є незак-риття кримінальної справи за
наявності для цього підстав.

Підставами для перегляду в порядку виключного провадження судових рішень
апеляційного суду, постановлених ним в апеляційному порядку, і судових
рішень касаційного суду, постановлених у результаті перевірки судових
рішень, зазначених у ч. 1 ст. 383 КПК, є:

—порушення вимог статей 351, 387 КПК про повідомлення засудженому,
виправданому або іншому учаснику процесу, інтересів яких стосується
подана апеляція або касаційна скарга (подання), щодо їх надходження,
внаслідок чого ці особи були позбавлені можливості ознайомитися з
апеляцією (скаргою, поданням) і подати на неї свої заперечення;

—порушення вимог статей 354, 389 КПК про повідомлення заінтересованим
особам про день розгляду справи в апеляційній інстанції, внаслідок чого
розгляд справи проводився у відсутності засуджених, виправданих, їхніх
захисників або законних представників;

?????????????

???????, 391 КПК про обов’язковий виклик у судове засідання засудженого,
який тримається під вартою, за наявності його клопотання про виклик для
дачі пояснень в апеляційний суд, а також при касаційній перевірці
судових рішень, зазначених у ч. 1ст. 383 КПК.

При перегляді судових рішень у порядку виключного провадження суд вправі
тільки поліпшити становище особи у разі неправильного застосування
судами кримінального закону і (або) істотного порушення вимог
кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність
судового рішення.

У порядку виключного провадження з підстав неправильного застосування
кримінального закону й істотного порушення вимог
кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність
судового рішення, не можуть бути переглянуті судові рішення з метою:

—застосувати закон про більш тяжкий злочин;

—збільшити обсяг обвинувачення;

—з інших підстав погіршити становище засудженого(скасувати судове
рішення у зв’язку з призначенням м’якого покарання, незастосуванням
додаткового покарання та ін.).

У порядку виключного провадження не допускається також перегляд із
зазначених підстав виправдувального вироку, ухвали або постанови про
закриття справи незалежно від того, коли були ухвалені ці судові
рішення. Вони можуть бути змінені або скасовані тільки в апеляційній чи
касаційній інстанції або за нововиявленими обставинами.

При надходженні клопотання про перегляд судового рішення в порядку
виключного провадження до Верховного Суду України суддя вивчає його
спочатку на предмет додержання вимог формального характеру і при
встановленні обставин, які є перешкодою для подальшого руху клопотання,
залишає його без розгляду, про що повідомляє заявнику.

Якщо умови формального характеру додержано, суддя, проаналізувавши
клопотання і представлені документи, вправі:

— витребувати справу із суду;

— відмовити у витребуванні справи.

При надходженні витребуваної із суду справи суддя вивчає її з погляду,
чи правильно був застосований кримінальний закон (див. ст. 371 КПК) і чи
не допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону
(див. ст. 370 КПК), а якщо кримінальний закон застосований неправильно і
(або) допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального
закону, то чи вплинуло це істотно на правильність судового рішення.

Якщо при вивченні кримінальної справи встановлено, що кримінальний закон
застосований правильно й істотних порушень процесуального закону не
допущено або допущені порушення істотно не вплинули на правильність
судового рішення, суддя відмовляє у внесенні клопотання на обговорення
суддів, а за наявності підстав для перегляду судових рішень
організовується обговорення суддями справи з клопотанням у складі не
менше п’яти суддів касаційного суду.

Якщо під час обговорення клопотання і справи судді не погодилися на
внесення подання в суд виключної інстанції, суддя-доповідач на
клопотанні ставить резолюцію про те, що судді в результаті обговорення
не знайшли підстав для перегляду судового рішення. Про результати
розгляду клопотання повідомляється заявнику і повертаються копії судових
рішень та інші документи, що надійшли з клопотанням.

Якщо в результаті обговорення не менше, ніж п’ять суддів дійдуть
висновку про наявність передбачених законом підстав для перегляду
судового рішення в порядку виключного провадження, вони підписують
подання про необхідність судового розгляду клопотання і справи, на
підставі якого справа призначається до судового розгляду.

Про день і час розгляду справи повідомляються особи, що подали
клопотання про перегляд справи, а також особи, інтереси яких можуть бути
порушені при задоволенні клопотання. Неявка цих осіб у судове засідання
не є перешкодою для розгляду справи. При необхідності суд може викликати
учасників процесу в судове засідання для дачі пояснень. Клопотання
засудженого, що перебував в установі виконання покарань, про його
доставку в судове засідання для суду не обов’язкове, оскільки таке право
засудженого передбачено законом лише при перевірці рішення, яке не
набрало законної сили.

У судовому засіданні повинні брати участь не менше 2/3 від обраних і
правомочних розглядати справу суддів Судової палати у кримінальних
справах і Військової судової колегії Верховного Суду України. При
розгляді справи мають бути присутні 2/3 суддів без урахування тих, які
раніше розглядали цю справу, оскільки судді, що раніше брали участь у
розгляді справи, не вправі розглядати цю справу в порядку виключного
провадження. Головує на засіданні голова Судової палати у кримінальних
справах або інший суддя.

Справа розглядається за участю Генерального прокурора України або його
заступника.

Після з’ясування всіх питань організаційного порядку (правомочність
осіб, що з’явилися в судове засідання, відводи, клопотання) і прийняття
відповідних рішень суддя-доповідач доповідає суть клопотання про
перегляд судового рішення і подання суддів про його розгляд. Після цього
суд заслуховує учасника процесу, який подав клопотання, інших учасників,
що з’явилися в судове засідання, і прокурора, що бере участь у розгляді
справи.

Нарада суддів проводиться з дотриманням вимог статей 322 і 325 КПК.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголошує ухвалу або її резолютивну
частину з вказівкою дня і часу оголошення повного тексту ухвали. Текст
ухвали підписує головуючий і суддя-доповідач. Зміст ухвали повинен
відповідати тим самим вимогам, що і зміст ухвали апеляційного та
касаційного судів.

Протокол судового засідання при розгляді справи не ведеться.

Обсяг перевірки справи обмежується клопотанням і підставами,
передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК (неправильне застосування
кримінального закону й істотне порушення вимог
кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність
судового рішення). Якщо в межах передбачених законом підстав є
необхідність вийти за межі клопотання з метою поліпшення становища
засудженого, який подав клопотання, суд виключної інстанції повинен це
зробити.

На жаль, законом не врегульовано питання про те, як бути в ситуації,
коли суддя касаційного суду, вивчаючи кримінальну справу за клопотанням
щодо одного із засуджених, знаходить передбачені законом підстави для
перегляду судових рішень і щодо інших засуджених, від імені яких
клопотання не подано. Цю прогалину належить усунути в новому КПК.

Вважаємо, що в разі, якщо суд виключної інстанції при задоволенні
клопотання знайде передбачені законом підстави для перегляду судових
рішень і стосовно інших засуджених, від імені яких клопотання не
надходило, суд вправі прийняти відповідне рішення стосовно цих осіб, а
якщо в задоволенні поданого клопотання суд відмовляє, то приймати
рішення стосовно осіб, які не подали клопотання, він не має права.

Про результати справи суд повідомляє особі, що подала клопотання про
перегляд судового рішення (засудженого, його захисника чи законного
представника, прокурора) і направляє копію ухвали.

Список використаної літератури

Конституція України К.1996.

Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради.
-1961. — К 2. — С. 15.

Джелалов О.К. Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002.

Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим //
Юридичний вісник України. – 2001. — №9 – С.11.

Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т.
– К., 2004.

Кримінальний процес України: Підручник. – Харків, 2000.

Кримінальний кодекс України.: Науково-практичний коментар / Н.Ф.Антонов,
М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші. – К., 1999.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України:
Підручник. – К.: Либідь, 1992. –413с.

Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник –2-ге
видання перероблене і доповнене. – К., Либідь. 1999. –516с.

Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.
(автори Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я, Під. Ред. В.Т. Нор
та інш.) К., Юрінком. За станом на 1 серпня 1995 року. 640с.

Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу
України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056с. (Нормативні документи та
коментарі).

Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на
захист у кримінальному процесі // Право України. – 1999. — №4.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те
вид., доп. і переробл. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 1120 с.

Смирнов М. Дистанційне кримінальне судочинство: реальність та
перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України К 9 (35) 2004 — 15.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. К.:
Юрінком Інтер, 1999. — 576 с.

Похожие записи