РЕФЕРАТ

На тему:

Ознаки зовнішності людини

Систему ознак людини утворюють :

Антропологічні;

Анатомічні;

Функціональні;

Особливі;

Супутні ознаки.

Ефективність розшуку осіб залежить від того, наскільки правильно, повно
і точно сформульовані дані про зовнішність розшукуваного.

При оформленні розшукових матеріалів національність розшукуваного
вказується на основі документальних даних. При їх відсутності вказують
належність до можливого типу зовнішності. При заповненні впізнавальної
карти особи яка пропала безвісти або впізнавальної карти трупа також
вказують антропологічні ознаки зовнішності, як необхідні для визначення
його расової або національної належності.

Далі ознаки зовнішності людини рекомендується описувати по методу
словесного портрета. При описуванні анатомічних ознак особи або трупа
перш за все дають загальну характеристику зовнішності: стать, вік, ріст,
статура. Потім по принципу від загального до часткового описують частини
тіла, відмічаючи їх особливості.

Після описування анатомічних ознак вказують функціональні ознаки,
особливі прикмети та супутні ознаки.

Малюнки з ознаками зовнішності взяті із практичного посібника“ Книга
криминалиста” авторів А.Ф.Рощина, П.Д.Біленчука, Г.О.Омельченко;
довідника “Признаки внешности человека и их использование в розыскной
деятельности” авторів Бурика В.І. та Пилипчука В.Ф;
довідника”Розыск.Признаки внешности человека» автор Слинько С.В.

1. Антропологічні ознаки.

Населення дуже різне по своєму антропологічному складу. Кожна людина в
залежності від своєї расової або національної належності може
відноситись до таких антропологічних типів:

Європейський;

Монгольський;

Кавказький;

Негроїдний тип.

На території України проживають представники різних народів та
національностей, які відносяться до різних типів.

А Б В Г

А. Європейський тип представника населення центральної частини Східної
Європи;

Б. Європейський тип представника населення Балтії.

В. Монгольський тип представника населення Центрального Сибіру;

Г. Монгольський тип представника населення Північно-Східної Азії.

Д Е Ж З

Д.Монгольський тип представника населення Центральної та Середньої Азії;

Е.Тип обличчя представника населення Уралу та Волги;

Ж.Європейський південний (кавказький) тип обличчя;

З.Європейський тип обличчя представника населення Середньої Азії.

Росіянин Українець Єврей

Білорус Литовець Вірменин

Латиш Естонець Молдаванин

Татарин Циган Киргиз

Грузин Казах Узбек

Азербайджанець Таджик Туркмен

Таким чином, якщо зовнішність людини можна характеризувати одним із
комплексів вказанних ознак,він може бути орієнтовно віднесений до одного
із описаних антропологічних типів.

2. Анатомічні ознаки.

Можливість встановлення особи за прикметами зовнішності зумовлена
відносною незмінністю та індивідуальністю зовнішнього вигляду кожної
людини. Індивідуальність зовнішності будь-якої особи виявляється перш за
все в неповторній сукупності особливостей будови обличчя та тіла, тобто
в сукупності анатомічних ознак.

Анатомічними називаються ознаки будови тіла людини в цілому, голови,
обличчя та їх частин. Вони виявляються як під час руху, так і в стані
спокою та описуються за методом словесного портрета з урахуванням їх
основних характеристик – розміру, форми, контура, положення, кольору та
особливостей.

Під розміром розуміють кількісні характеристики тіла в цілому та його
окремих частин. Розмір визначають точно чи на “око”, в абсолютних цифрах
або у відносних поняттях. Найчастіше застосовують тричленний поділ
–великий, середній та малий; широкий, середній, вузький; високий,
середній та низький, тощо.

Форма – загальний рельєф поверхні (випукла, плоска,
ввігнута),мікрорельєф поверхні (гладка, шороховата, нерівна), характер
ліній та площин, якими обмежені ті чи інші частини тіла. Визначається,
як правило, шляхом порівняння з найпростішими геометричними фігурами, з
виглядом загальновідомих предметів (яйцеподібний, грушоподібний, тощо).

Контур-зовнішнє окреслення, конфігурація краєвої лінії взятої для
вивчення деталі зовнішності; може виразитися у порівнянні з відомими
геометричними категоріями –овальний, трикутний, ромбоподібний, тощо.

Положення-розміщення деталей зовнішності відносно інших елементів
зовнішності: обличчя (наприклад, бородавка на щоці справа від
носа),сторін тіла (попереду, ззаду, зверху, знизу, тощо) або яких-небудь
відомих умовних ліній, площин чи інших орієнтирів.

Колір – визначається звичайно за загальними уявленнями про колір,
еталонами у порівнянні з кольором відомих рослин чи предметів
(наприклад, землистий, цегляний, тощо).

Особливості – прикмети, які відносно рідко зустрічаються, а також
додатково характеризують яку-небудь рису обличчя чи частину тіла людини.
Наприклад, до числа особливостей відносять біологічну асиметричність,
яка визначає ступінь відповідності парних частин тіла людини або половин
деяких непарних елементів.

Загальна характеристика зовнішності людини.

Опис анатомічних ознак починають із загальної характеристики зовнішності
людини:

Стать –чоловіча чи жіноча. Не потрібно при Описуванні застосовувати такі
вирази, як “хлопчик”, ”дівчинка”, ”старий”, тощо.

Вік- вказують на основі документальних даних. При їх відсутності, вік
людини визначають приблизно з урахуванням її зовнішності, розвитку
вторинних статевих ознак, стану волосяного покриву та шкіри, характеру
та ступеня виразності зморшок, часу появи та зміни зубів. При визначенні
віку людини за станом волосяного покриву використовують такі прикмети як
сивина, облисіння. Взагалі, окремі сиві волосини з’являються у віці 35
років. Глибокі лобні, лобно-тім’яні, маківкові лисини найчастіше
з’являються у людей, яким вже за 30 років. У віці до 50 років, як
правило, шкіряний покрив стає сухим, атрофічним, а у віці 60-65 років
спостерігається ороговіння епідермісу, шкіра стає блискучою та сухою.

Під час опису не потрібно ставити точно визначену цифру прожитих років,
а слід вказувати віковий період, інтервал (наприклад: на вигляд 30-35
років).Оскільки людина може здаватись молодшою чи старшою своїх років,
вказувати вік “ на вигляд” під час опису зовнішності слід і у випадках,
коли вік відомий за документами.

Національність — (тип обличчя) – при відсутності документальних даних,
що підтверджують національну належність людини, припускають порівняльне
визначення типу обличчя (за умови, що він чітко виражений).

Зріст – вказують в сантиметрах та характеризують як високий, середній,
низький. За середній приймають зріст для чоловіків 160 – 174 см, а для
жінок ця межа зменшується на 5 см. Зріст менш чи більш вказаних
визначених величин вважається як низький чи високий. У чоловіків
високого росту виділяють дуже високих (більше ніж 180 см),а низького –
дуже низьких (менше 155 см).

Статура.

Статура за розвитком кістко-м”язової системи:

а-слаба;б-середня;в-сильна.

Статура по повноті:

а-худорлява; б-середня; в-повна.

Характеристика частин тіла людини.

Голова.

Під час опису голови вказують її загальний розмір відносно тулуба.
Нормальною за розмірами вважається голова рівна 1/7 зросту людини.
Відхилення в той чи інший бік від даної величини характеризують її як
велику чи малу.

Голова за розміром:

а-мала; б-нормальна; в-велика.

Голова за висотою:

а-низька; б-середньої висоти; в-висока.

Задню частину голови, як правило описують за формою потилиці в профіль.

Потилиця за формою:

а-вертикальна; б-скошена; в-виступаюча.

Волосся на голові описують з урахуванням ліній та напряму його росту,
форми, довжини, густоти та кольору.

За кольором — чорне, русяве, темно-русяве (темно-каштанове),біляве, руде
(з вогняним чи бронзовим відтінком).Вказують також наявність сивого
волосся, якщо сивина часткова, то вказують її розміщення.

Лінія росту волосся:

а-пряма; б-дугоподібна; в-хвиляста; г-ламана.

Волосся за формою:

а-пряме; б-хвилясте; в-кучеряве.

Волосся за довжиною:

а-коротке; б-середньої довжини; в-довге.

Форма стрижки ззаду:

а-висока; б-низька.

Проділ:

а-посередині; б-праворуч; в-ліворуч.

Напрямок зачісування волосся:

а-назад; б-наперед; в-набік.

Вуса за величиною:

а-малі; б-середні; в-великі.

Вуса за шириною:

а-вузькі; б-середні; в-широкі.

Вуса за положенням кінчиків:

а-горизонтальні; б-опущені; в-підняті.

Борода:

а-мала середня; б-середня клиноподібна; в-велика кругла.

Лисина:

а-лобна; б – лобно-тім’яна; в-на маківці.

Залисини.

Обличчя.

Обличчя містить найбільшу кількість специфічних деталей і ознак, що
притаманні конкретній людині. Через це опису обличчя та його частинам
приділяється особлива увага.

Для обличчя в цілому характерні ознаки антропологічного типу, його
горизонтальна та вертикальна профіліровка, контур (профіль) та в фас
(спереду).

Описуючи обличчя, відмічають відносні розміри частин обличчя в їх
сукупності – обличчя з великими рисами (брови, очі, ніс, рот –великі,
масивні), обличчя з дрібними рисами (ті ж деталі обличчя дрібні
),обличчя з тонкими рисами (брови довгі, очі великі, ніс з вузькою
спинкою, тощо).

За виразом обличчя буває здивованим (брови високо підняті,),похмуре
(брови низькі, між ними зморшки),зажурене (куточки рота опущені, головки
брів припідняті, хвостові частини опущені).

У чоловіків може бути відмічена жіночоподібність обличчя (округлість
щік, підборіддя), а у жінок – чоловіко-подібність обличчя(впалі щоки,
велике підборіддя, похиле чоло з розвинутим надбрів’ям).

По повноті обличчя буває худорляве та повне.

Підлягає опису також і колір обличчя (бліде, смагляве, рум’яне, червоне,
тощо),дефекти і особливості шкіри обличчя (сліди віспи, ластовиння,
судинність, тощо),зморшки та складки (форма, протяжність, кількість та
положення),розміри та положення бородавок, п’ятен та рубців.

Особливості обличчя: двоякоопуклість, надмірна видовженість, асиметрія
різна величина правої та лівої половини обличчя).

а б в г

Профіль:

а-прямий; б-ввігнутий; в-опуклий; г-прогнатичний.

Деталі та ознаки обличчя в фас.

1-лінія росту волосся; 2-ділянка лобних бугрів; 3-висота лоба; 4-ширина
лоба; 5-ділянка правої надбрівної дуги; 6-головка брови; 7-контур брови;
8-хвіст брови; 9-лінія розташування брови; 10-контур складки верхньої
повіки;11-зінична лінія;12-протяжність очної щілини;13-внутрішній кут
ока;14-лінія розташування очної щілини;15-висота носа(носової частини
обличчя);16-ширина спинки носа;17-ширина носа;18-висота верхньої
губи;19-фільтр;20-контур кайми верхньої губи;21-протяжнсть ротової
щілини;22-висота підборіддя; 23-контур підборіддя; 24-вимірювання
випнутості вушної раковини; 25-висота вушної раковини; 26-контур
протизавитка; 27-контур козелка.

Антропометричні точки обличчя.

А-верхньолобна; Б-глобела (міжбров”я); В-верхньоносова (перенісся);
Г-підносова;Д-підборіддя;Е-нижньощелепна.

Деталі та ознаки обличчя в профіль.

1-контур лоба;2-положення(нахил лоба);3-зовнішній кут ока;4-5-вимір
глибини та висоти перенісся;6-контур спинки носа;7-виступ спинки
носа;8-виступ кінчика носа;9-лінія розташування основи носа;10-контур
краю крила носа;11,12-відносне положення губ;13-контур
підборіддя;14-розташування підборіддя;15-ширина вушної
раковини;16-зовнішній та внутрішній контури завитка;17-контур краю
мочки;18-контур протикозелка;19,20,21-лобна,носова та ротова частини
обличчя та їх висота.

Антропометричні точки обличчя.

А-верхньолобна; Б-глобела(міжбрів”я); В-верхньоносова (перенісся);
Г-підносова; Д-підборіддя; Е-нижньощелепна; Ж-козелкова.

Горизонтальні перетини обличчя.

А-А-в площині тім’яних кісток;

Б-Б-в площині виличних кісток;

В-В-в площині кутових щелепних кісток

а б в

г д е

Лобно-носова лінія:

а-пряма; б-паралельна; в-кутова; г-ламана; д-хвиляста;

е-дугова.

Обличчя за повнотою:

а-худорляве; б-повне.

а б в

Обличчя за формою:

а-кругле; б-овальне; в-яйцеподібне; г-трикутне;

д-прямокутне; е-квадратне.

Інші форми обличчя:

а-ромбічне; б-трапецеїдальне; в-зворотньотрапецеїдальне; г-п’ятикутне.

а б в

Особливості обличчя:

а-надмірно видовжене; б-двоякоопукле; в-асиметричне.

Риси обличчя:

а-великі; б-дрібні; в-тонкі.

Обличчя за виразом:

а-здивоване; б-похмуре.

а б

а-жіночоподібне обличчя чоловіка;

б-чоловікоподібне обличчя жінки.

Основні види зморшок та складок на шкірі обличчя:

Зморшки: 1-лобні; 2-міжбровні;3-зовнішньоочні (латеральні); 4-підочні;
5-внутрішньоочні(медіальні); 6-щічні; 7-носогубні; 8-ротові;
9-передвушні;

Складки; 10-складки на підборідді; 11-шийні.

Лоб.

Найбільш характерними ознаками лоба є його положення, висота, ширина та
форма.

За висоту лоба беруть відстань від верхньоносової до верхньолобної
точки. За середню висоту лоба приймають величину, рівну третині
загальної висоти обличчя.

Ширину лоба визначають на око відстанню між скронями відносно щелепної
частини обличчя.

Особливості лоба: дуже розвинені надбровні дуги, великі лобні горби.

Лоб за положенням:

а-скошений; б-вертикальний; в-виступаючий.

а б в

Лоб за контуром:

а-прямий; б-опуклий; в-хвилястий.

а б в

Лоб за шириною:

а-вузький; б-середній; в-широкий.

а б в

Лоб за висотою:

а-низький; б-середній; в-високий.

Брови.

Характеризуються контуром, протяжністю, висотою, положенням і шириною.

Брови за контуром:

а-прямі; б-дугоподібні; в-звивисті; г-ламані; д-трикутні.

а б в

Брови за протяжністю:

а-короткі; б-середні; в-довгі.

а в

Брови за шириною:

а-тонкі (вузькі); б-середні; в-широкі.

Брови за висотою:

а-високі; б-середні: в-низькі.

Брови за відстанню одне від одного:

а-далеко розставлені; б-близько поставлені.

Брови за положенням:

а-косовнутрішні; б-косозовнішні; в-горизонтальні.

Особливості брів:

а-зрощені; б-роздвоєні; в-кущасті.

Асиметрія брів:

а-хвилясто-пряма (за формою); б-косовнутрішня-

косозовнішня (за положенням); в-висока-низька (за висотою).

Очі.

Описують очі за положенням та формою відкритих очних щілин, характеру
нерухомої частини верхньої повіки (нависання), розміру, кольору
райдужної оболонки. Вказують колір та довжину вії.

Очі по характеру нерухомої частини верхньої вії:

а-з середнім нависанням верхньої вії; б-з середньобоковим нависанням
верхньої вії; в-з відсутністю нависання верхньої повіки; г-з відсутністю
нависання та розвитком рухомої частини верхньої повіки.

Очі за положенням очної щілини:

а-горизонтальні; б-косозовнішні; в-косовнутрішні.

За контуром очної щілини:

Очі мигдалевидні: а-вузькі; б-середні; в-великі.

очі сегментоподібні очі овальні очі серповидні

а б в

а-варіант сегментоподібних очей;б-очі трикутні;в- очі» ракетки»

очі трапецієподібні очі ромбоподібні очі косопаралельні

До особливостей можна віднести: косоокість, більмо, вітсутність ока,
різні за кольором очі, носіння окулярів.

Ніс.

Описують ніс за його загальними розмірами (висоті та ширині),формі та
контуру спинки, положенню основи, форми кінчика, висоті та глибині
перенісся. До особливостей носа відносяться – кінчик роздвоєний, спинка
викривлена, спинка дуже вузька або дуже широка, спинка приплюснута,
основа дуже широка, ніс червоний, тощо.

Частини носа:1-перенісся;2-спинка;3-основа;4-крило.

Ніс за висотою:

а-малий; б-середній; в-великий.

Ніс за шириною:

а-вузький; б-середній; в-широкий.

Ніс за контуром спинки:

а-опуклий; б-ввігнутий; в-прямий; г-звивистий.

Ніс за положенням основи:

а-опущений; б-горизонтальний; в-припіднятий.

Ніс за формою:

а-гострий; б-закруглений; в-тупий.

Глибина перенісся:

а-середня; б-мала; в-велика.

Носова перегородка:

а-відкрита; б-проміжна; в-закрита.

Спинка носа:

а-дуже вузька; б-дуже широка; в-викривлена.

Рот.

Описують рот за величиною, положенням та контурами ротової щілини, а
також за положенням кутів.

Вимірювання розміру рота.

Розміри рота:

а-малий; б-середній; в-великий.

Ротова щілина за положенням:

а-горизонтальна; б-скошена.

Ротова щілина за контуром:

а-пряма; б-опукла; в-хвиляста.

Кути рота:

а-горизонтальні; б-опущені; в-підняті.

Рот напіввідкритий — як особливість.

Губи.

Характеризують губи за товщиною (ширині слизової оболонки частини
окрайки обох губ),контуру окрайки верхньої губи, ступеня виступу та
положенню верхньої губи, висоті.

Губи за товщиною:

а-тонкі; б-середні; в-товсті.

Форма окрайки верхньої губи:

а-двовершинна; б-лукоподібна; в-кругла; г-трикутна.

Особливості губ:

а-стареча втягнутість губ; б-роздвоєнність верхньої губи; в-надмірне
виступання губ.

Фільтр:

а-прямокутний; б-овальний; в-трикутний.

Губи за виступанням та положенням:

а-втягнуті (верхня губа нахилена назад); б-виступаючі (верхня губа
нахилена вперед); в-виступання верхньої губи; г-виступання нижньої губи.

Верхня губа за висотою:

а- низька; б-середня; в-висока.

Підборіддя.

Ознаки підборіддя, що мають значення для ідентифікації особи, описують
за його положенням та за формою в фас.

а б в

Підборіддя за положенням в профіль:

а-скошене; б-вертикальне; в-виступаюче.

Підборіддя за формою:

а-закруглене; б-горизонтально-прямолінійне; в-загострене.

Підборіддя за висотою:

а-високе; б-середнє; в-низьке.

Підборіддя за шириною:

а-широке; б-середнє; в-вузьке.

а б в

Особливості підборіддя:

а-подвійне; б-роздвоєне; в-з поперечною борозною.

Вухо.

Вухо описують в профіль, за розміром, за положенням, за формою, за
ступенем прилягання. Опису підлягають також і окремі частини вушної
раковини: завиток, протизавиток, козелок, протикозелок, мочка.

Вушна раковина: 1-завиток; 2-протизавиток; 3-козелок; 4-протикозелок;
5-мочка.

Вухо за величиною:

а-велике; б-середнє; в-мале.

Вухо за положенням:

а-вертикальне; б-скошене.

Вухо за ступенем прилягання:

а-випукле; б-середнє по приляганню; в-притиснуте.

Протизавиток:

а-втягнений; б-виступаючий.

Протикозелок за положенням:

а-горизонтальний; б-скошений.

Протикозелок за формою:

а-ввігнутий; б-прямий; в-опуклий.

Мочка за величиною:

а-мала; б-середня; в-велика.

Мочка за формою:

а-закруглена; б-трикутна; в-горизонтально-прямолінійна;
г-нахилено-прямолінійна.

Випуклість вушної раковини:

а-загальна; б-верхня; в-верхньо-нижня.

Вухо за контуром вушної раковини:

а-кругле; б-овальне; в-трикутне; г-прямокутне.

Горби завитка вушної раковини:

а-верхній; б-задній.

Мочка по прикріпленню до щоки:

а-відокремлена; б-злита.

Мочка за положенням:

а-випнута; б-притиснена.

Зуби.

Описуються за величиною, за кольором ,за дефектами.

Зубний апарат людини(найменування зубів):

1-центральний різець; 2-боковий різець; 3-ікло; 4-перший малий корінний
зуб; 5-другий малий корінний зуб; 6-перший великий корінний зуб;
7-другий великий корінний зуб; 8-третій великий корінний зуб (“зуб
мудрості”).

Умовні позначення(проставляються біля зуба на схемі при заповненні
впізнавальної картки):

С (З)-зуб зламаний;

О (В)-зуб відсутній;

В-зуб вставний;

П- зуб запломбований;

Б (Х)-зуб хворий;

К- на зубі коронка;

М-зуби замінені металевим мостом.

Як особливість:

Зуби за розміром: Зуби за формою

а-великі; б-малі. а-рівні; б-криві.

Зуби рідкі.

Щелепи

А.Верхня. Б.Нижня: 1-центральний різець;2-боковий різець;3-ікло;4-перший
малий корінний зуб;5-другий малий корінний зуб;6-перший великий корінний
зуб;7-другий великий корінний зуб;8-третій великий корінний зуб (“зуб
мудрості”);9-суглобний відросток;10-гілка нижньої
щелепи;11-вирізка;12-вінцевий відросток;13-коса лінія.

Типи прикусу:

1-нормальний;2-відкритий;3-глибокий;4-дрібний.

Тулуб та кінцівки.

Шия.

Шию характеризують за висотою, товщиною. До особливостей відносять –
дуже виступаючий кадик, зоб, тощо.

Шия за товщиною:

а-тонка; б-середньої товщини; в-товста.

Шия за висотою:

а-коротка; б-середньої висоти; в-висока (довга).

Плечі.

Плечі описують за шириною та за нахилом. До особливостей відносять- одне
плече нижче за інше.

Плечі за шириною:

а-вузькі; б-середньої ширини; в-широкі.

Плечі за нахилом:

а-покаті; б-горизонтальні; в-припідняті.

Груди.

Груди описують за шириною та контуром. За шириною груди бувають вузькі,
середньої ширини та широкі. За контуром (вид збоку) груди характеризують
як впалі, плоскі, випуклі. Як особливості вказують на виступи ключиць,
килеєватість, тощо.

Груди:

а-впалі; б-плоскі; в-випуклі.

Спина.

Спина описується за шириною та контуром (вид збоку).

Спина:

а-пряма; б-сутула; в-згорблена; г-з виступаючими лопатками.

Талія.

Талія характеризується за висотою та за шириною.

Талія:

а-низька; б-висока; в-тонка.

Ноги.

Характеризують ноги за довжиною, товщиною, формою та розміром стопи. За
довжиною ноги бувають короткі, середньої довжини, довгі; за
товщиною-тонкі, середньої товщини, товсті.

Нога та стопа ноги:

А. Передня поверхня ноги:1-стегно;2-коліно;3-гомілка;4-внутрішня
кісточка; 5-стопа(підйом).

Б. Задня поверхня ноги:1-сіднична ділянка;2-стегно;3-підколінна
ділянка;4-гомілка;5-внутрішня кісточка.

В. Тильна сторона стопи:1-вказівний палець;2-середня
фаланга;3-міжпальцева зморшка;4-підйом стопи;5-зовнішня
кісточка;6-внутрішня кісточка;7-внутрішній край стопи;8-основна
фаланга;9-великий палець;10-нігтева фаланга.

Г. Підошва:1-п”яточна частина підошви;2-проміжна частина підошви;3-звід
стопи;4-пальце-підошвенна борозна;5-міжфалангова зморшка;6-подушка
пальця;7-середній палець; 8-безіменний палець 9-мізинець; 10-плоский
поперечний валик;11-плюсна підошви;12-зовнішній край стопи.

а б

Особливості (деформація) пальців ніг:

а-молоткоподібнийпалець; б-двостороннє відхилення перших (великих)
пальців назовні.

Також до особливостей ніг можна віднести – неоднакову довжину ніг (одна
коротша за іншу); плоскостопість; чотирипалість; шестипалість, тощо.

Ноги:

а-прямі; б- Х-подібні; в- О-подібні.

Руки характеризують за довжиною, формою кистей, довжиною та товщиною
пальців, ознаками нігтів.

За довжиною руки бувають короткі, середньої довжини, довгі.

Кисть описують за довжиною – коротка, середня, довга; за шириною-вузька,
середньої товщини, широка. Вказують також наявність набряклих вен,
густого волосся на зворотній стороні кисті, мозолів на долонях.

Пальці характеризують за довжиною – короткі, середньої довжини, довгі;
за товщиною –тонкі, середньої товщини, товсті. Вказують також форму
пальців – прямі, викривлені, вузлуваті, тощо. Додаткова ознака –
наявність волосся на пальцях.

Нігті характеризують за шириною, профілем, формою, видом поверхні,
кольору. Нігті за шириною-бувають вузькі, середньої ширини, широкі; за
профілем–плоскі, середньої випуклості, випуклі; за формою – прямокутні,
мигдалеподібні; по виду поверхні – гладкі, бороздчасті; за кольором –
білі, рожеві, сині. Як додаткову ознаку вказують оформлення нігтів:
підстрижені коротко, середні, довгі; контур вільного краю–закруглений,
прямий, загострений; довгий ніготь на мізинці. Відмічають наявність
манікюра та колір лаку. Вказують також чистоту нігтів.

Особливість рук: одна довша за іншу; чотирипалість; шестипалість;
пальці, які зрослись (синдактилія);відсутність кінцівки або пальця,
тощо.

Рука та кисть руки:

А.Передня поверхня руки:1-верхня ділянка плеча;2-нижня ділянка
плеча;3-передпліччя;4-тильна сторона кисті.

Б.Задня поверхня руки:1-верхня ділянка плеча;2-нижня ділянка
плеча;3-передпліччя;4-долонева сторона кисті.

В.Тильна сторона кисті:1-ділянка промінно-зап”ясного суглоба;2-ділянка
п”ястних кісток;3-великий палець;4-шкіряний валик;5-нігтеве
ложе;6-нігтева пластина;7-шкіряна міжфалангова зморшка;8-вказівний
палець;9-середній палець;10-безіменний палець;11-мізинець;12-міжпальцева
зморшка;13-шкіряна зморшка в ділянці п”ястних кісток.

Г. Долонева сторона кисті:1-долонева впадина;2-горб внутрішнього краю
долоні (гіпотенар); 3-внутрішній край долоні;4-середня(проксимальна)
поперечна лінія згибу;5-верхня поперечна лінія згибу;6-верхня подушка
пальця;7-нігтева фаланга;8-середня фаланга;9-міжфалангова
борозна;10-основнафаланга;11-п”ястно-фалангова борозна; 12-радіальна
продольна лінія згибу;13-зовнішній край долоні;14-промінно-зап”ястні
згинальні зморшки.

Кисть руки та пальці: кисть довга, вузька, пальці середньої довжини,
середньої товщини, вказівний та середній пальці прямі, великий зведений,
безіменний з потовщенням у суглобі, мізинець викривлений на зовні, нігті
вузькі прямокутні.

Література

Криминалистика. Учебник под ред. Р.С.Белкина.М. 1986 год.

Белкин Р.С. Криминалистика: проблем: проблемы, тенденции, перспективы.
От теории к практике. М.Ю.Л.1988 г.

Криминалистика. Учебник для вузов /И.ФГерасимов, Л.Я.Драбкин,Е.П.Ищенко
и др; Под ред.И.Ф.Герасимова. М.ВШ.1994 год.

А.И.Рощин, П.Д.Биленчук, Г.Е.Омельченко. Книга криминалиста.
Практическое пособие.Киев.1995 г. Издательство “Україна».

Бурик В.И.,Пилипчук В.Ф. Признаки внешности человека и их использование
в розыскной деятельности. Справочное пособие. К.1983 г.

Зинин А.М., Мамедов Г.И. Особенности изготовления субьективных
портретов, К. РИО МВД УССР.1990 г.

Розыск. Признаки внешности человека. Справочное пособие. Сост.
С.В.Слинько; Под ред. Н.М.Халина. Харьков. РИФ «Арсис, ЛТД»,1998 г.

Похожие записи