Особливості податкових систем окремих зарубіжних країн

Вивчення досвіду боротьби із злочинами у сфері оподаткування розвинутих
країн показало, що система оподаткування є основним інструментом
регулювання економіки.

Оподаткування — це не тільки джерело великої частини доходів держави,
але й один з найважливіших важелів державного впливу на сферу бізнесу.

Зі збільшенням податкового тягаря в багатьох країнах світу потенційні
вигоди від ухилення від податків стають все більш привабливими для
платників податків.

Щоб протистояти діям несумлінних платників податків, порушення при
оподаткуванні законодавством багатьох країн віднесено до податкових
злочинів та проступків.

Коло злочинних дій, пов’язаних із сплатою податків, у кожній конкретній
країні відрізняється своїми особливостями.

Відповідальність за ці правопорушення настає за нормами цивільного,
адміністративного та кримінального права. Слід зазначити, що кримінальні
санкції злочинів у сфері оподаткування встановлюються не кримінальними
кодексами, а нормами, які входять до податкового законодавства.

У США, наприклад, на рівні федерації відповідальність за злочини у сфері
оподаткування регулюється Кодексом внутрішніх державних доходів 1954 р.,
у Франції — Загальним кодексом про податки 1950 р., в Німеччині —
Положенням яро податки 1977 р., а у Великобританії та Італії — окремими
спеціальними законодавчими актами про податки.

Згідно з конституційним принципом федералізму повноваження щодо
стягнення податків у США мають: федеральний уряд, уряди штатів та органи
місцевого самоврядування.

Кожен штат має свою податкову систему, над якою законодавчі збори штату
здійснюють певну юрисдикцію; федеральний уряд не має права втручатися в
цю сферу. Хоча податкові системи штатів мають подібні риси, проте двох
цілком однакових систем немає, тому податкові тягарі в кожному штаті не
однакові. До 50 % податкових надходжень штатів складають загальний і
вибіркові податки з продажу, що є фіксованою надбавкою до роздрібної
ціни більшості товарів та послуг, які реалізуються на території даного
штату (розмір податку обов’язково вказується в кожному торговому чеку
або квитанції за послуги). Середня величина податку з продажу по країні
становить трохи більше 4 %. Приблизно 35 % податкових надходжень
складають збори від прибуткових податків з населення штатів і податків
на прибутки корпорацій.

У цілому на рівні штатів непрямі податки (податки на споживання)
становлять до 60 % усіх доходів. Ці податки постійно піддаються критиці
з боку платників податків через регресивний характер. Однак, з погляду
властей, прямі податки мають перевагу в простоті збору їх. Це справді
так, тому що покупець товару ніяк не може ухилитися від сплати податку з
продажу: йому просто не продадуть товар. У той же час механізм збору,
наприклад, прибуткових податків у штатах вкрай складний через високу
мобільність працездатного населення. Багато американців живе в одному
штаті, а працює в іншому. Оскільки прибутковий податок, як правило,
утримується із заробітної плати за місцем роботи, а розмір цього податку
в двох сусідніх штатах може значно відрізнятися (в 6 штатах його зовсім
немає), нерідко виникають заплутані ситуації.

Основу бюджетних органів місцевого самоврядування становлять податки на
майно (з нерухомої власності) — більш як 80 % усіх надходжень.

Податки, що стягуються федеральним урядом, однакові на всій території
країни і є основою формування доходів федерального бюджету. Федеральне
оподаткування є переважно прямим, питома вага непрямих податків
незначна.

Головне місце у федеральній податковій системі СІЛА посідають три
податки:

— індивідуальний прибуток;

— на соціальне страхування;

— на прибуток корпорацій.

Сукупний збір від цих податків становить більше 90 % доходів
федерального бюджету. Крім того, на федеральному рівні діє декілька
акцизних податків, тобто вибіркових податків з продажу (на бензин,
тютюнові вироби, алкогольні напої) та податок на спадщину і дарування.

Федеральний індивідуальний прибутковий податок стягується з усього
працездатного населення США. Ним оподатковуються практично всі види
доходів, які можуть бути одержані населенням: заробітна плата і
допомога; прибуток від приватної підприємницької діяльності; відсотки за
внесками в кредитно-ощадні установи; дивіденди; рента; допомога по
безробіттю, що виплачується приватними компаніями. Не підлягають
оподаткуванню доходи від відсотків, які отримують утримувачі деяких
видів цінних паперів, що випускаються урядами штатів. Частково
оподатковуються пенсії та допомога з соціального страхування.

Кожний платник податків має право на ряд знижок і відрахувань із свого
валового доходу перед нарахуванням податку. Перш за все, існують так
звані персональні відрахування.

Окрім персональних відрахувань, платники податків мають право робити ряд
цільових знижок із свого доходу, який підлягає оподаткуванню. Найбільше
значення мають п’ять статей таких знижок.

У такий спосіб дозволяється вираховувати із валового доходу частину
витрат на лікування та інше медичне обслуговування, яке перевищує 7,5 %
цього доходу за минулий рік.

Значна частина американців купує приватні житлові будинки на виплату,
використовуючи спеціальний банківський кредит, що надається на строк до
ЗО років, але під високі річні відсотки. Виплати цих відсотків також
вираховуються із річних доходів. Крім того, дозволяється вираховувати
частину виплат відсотків за споживчим кредитом. Вираховуються із річного
доходу кошти, виплачені у формі податків штатним і місцевим органам
влади, а також пожертвування всіляким неприбутковим організаціям,
головним чином, — релігійного та добровільного спрямування. Замість
того, щоб робити всі ці знижки за статтями, платник податків на свій
вибір має право застосувати так звану стандартну знижку, розмір якої
залежить лише від сімейного стану, але не від величини доходу або
яких-небудь статей витрат. Так, подружжя, котре використовує єдину
стандартну знижку, застосовує її в розмірі 5 тис. дол., для одиноких
вона становить 3 тис. дол., для несімейних, котрі мають на своєму
утриманні хоча б одну особу, — 4,4 тис., а для подружжя, котре заповнює
окремо податкові декларації, — 2,5 тис. дол.

Після того, як платник податків зробив усі дозволені законом вирахування
із свого валового річного доходу, сума, яка залишилася, безпосередньо
оподатковується прибутковим податком. Другим за значенням із федеральних
податків е податок на соціальне страхування,

що стягується лише з доходів від заробітної плати і дарування (тому його
іноді називають податком на заробітну плату). Цей податок має ряд
специфічних рис. Перш за все він стягується в рівних частинах з
робітників, наймо-давців та підприємців. Це означає, що підприємець
сплачує за кожного зайнятого в нього на підприємстві суму, яка дорівнює
розміру податку, що стягується з даного робітника. До того ж податком на
соціальне страхування оподатковується не вся зарплата, а лише частина її
до певного рівня, встановленого в законодавчому порядку (податкова
база).

Збори від цього податку за законом визначено виключно для виплати пенсій
престарілим, інвалідам, сім’ям, котрі втратили годувальника, і можуть
бути використані на інші заходи.

Третім великим федеральним податком є податок на прибуток корпорації.
Ним оподатковується валовий пере-розподільний прибуток корпоративного
бізнесу. Прибуток у розмірі 50 тис. дол. оподатковується за максимальною
ставкою — 34 %.

Збір податків в умовах надзвичайно високої правової регламентації
економічної і фінансової сфер (лише чинне федеральне податкове
законодавство викладено на 4 тис. сторінок тексту) є дуже складним
завданням.

З офіційного погляду, система сплати податків у США базується на
принципі добровільності. Проте не можна вважати, що таке твердження
цілком відповідає дійсності. З одного боку, все працездатне населення
країни щорічно заповнює податкові декларації, в яких докладно
підраховується одержаний прибуток і розмір податку, котрий необхідно
сплатити. З іншого — обов’язок громадянина, що має певні доходи, —
сплачувати податки, і це недвозначно зафіксовано в законі. Відмова від
«добровільної» сплати податків або приховування частини доходів може
потягти за собою покарання аж до ув’язнення. Добровільність у даному
випадку розуміється в такому значенні, що держава в особі її фінансових
органів не бере на себе турбот щодо підрахунку доходів громадян, а надає
можливість робити це їм самим, залишаючи за собою лише функцію контролю
та перевірки.

Однак на практиці з усіх, хто працює за наймом, прибутковий податок і
податок на соціальне страхування утримується безпосередньо із заробітної
плати та допомоги їхніх роботодавців.

Підприємці утримують прибутковий податок із своїх робітників та
службовців за ставками, трохи нижчими номінальних. При цьому підприємець
зобов’язаний щорічно видавати кожному робітникові особливу квитанцію,
яка підтверджує розмір його зарплати і утриманих з неї податків. Копії
цих квитанцій підприємцями пересилаються на федеральні податкові
депозити — особливі банківські рахунки, що контролюються міністерством
фінансів. Через систему федеральних податкових депозитів збирається
майже 70 % усіх федеральних податків, у т. ч. 100 % суми податків на
соціальне страхування.

Особи, котрі передбачають, що їхній валовий прибуток у поточному році
буде не менше 20 тис. дол., із яких не менше 500 доларів з інших джерел,
окрім зарплати і допомоги, зобов’язані щоквартально сплачувати
прибутковий податок із цієї суми.

Кінцевий розрахунок платників податків з державою відбувається щорічно
не пізніше 15 квітня.

В американців правило — всі контакти з урядом та іншими установами
здійснюються в основному через пошту, в тому числі і відправлення
податкових декларацій. Лише в деяких випадках платник податку йде до
податкового інспектора і подає йому документи. Таке трапляється, коли
від платника податків вимагається дати будь-яке пояснення.

Поштою документи можуть надійти до податкової служби і після 15 квітня,
однак приймаються лише ті, марку на конверті яких було погашено не
пізніше 15 квітня.

>

@

@

Bінші наявні грошові надходження аж до чайових. Із цієї суми
відраховуються витрати на медичне обслуговування, добродійні
пожертвування, добровільні внески у філантропічні фонди, грошові
відрахування дитячим, релігійним, культурним, правозахисним, освітнім і
науковим організаціям. До анкети 1040 додається таблиця, за якою можна
визначити, скільки потрібно платити. Суми кожний рік міняються і, як
правило, в сторону підвищення.

Ухилитися від сплати податків дуже складно, а точніше, практично
неможливо, але до зменшення суми прагне багато платників. Є різноманітні
законні та напівза-конні способи, що допомагають наблизитися до цієї
мети. Одні відраховують від суми, призначеної для сплати податків,
кошти, витрачені на широко тлумачені представницькі витрати, інші
вдаються до маніпуляції своїм капіталом, щоб одержати пільги, якими
преміюються капіталовкладення в якісь проекти або програми, треті
використовують з вигодою для себе інфляцію, спекулюють цінними паперами
тощо.

Такі основні параметри структури та механізму функціонування федеральної
податкової системи США.

Не менш жорсткою є податкова система Норвегії. Кожен працюючий норвежець
зобов’язаний до 31 січня подати в податкову контору своєї комуни
декларацію. Інакше, хто прислав її із запізненням, заплатить значний
штраф, а якщо зовсім не надіслав декларацію, то штраф буде ще більшим.
Однак перед цим податковий інспектор разом з представником відділу
поліції з економічних злочинів оцінить у правопорушника будинок,
поспілкується з його роботодавцем і перевірить факт отримання

зарплати, звернеться в банк, де зберігаються кошти такого платника
податків, наведе інші довідки і на свій розсуд складе декларацію.
Складена податковим інспектором декларація буде не на користь платника.
Але головне те, що вона буде надіслана до суду, який встановить розмір
штрафу і строк сплати податку. Як бачимо, ухилитися в Норвегії від
подачі декларації неможливо. Неможливо ще й тому, що кожен норвежець має
свій персональний номер у так званому Реєстрі населення, згідно з яким
він повинен зареєструватися у податковому відомстві тієї комуни, де він
проживає. Без цього неможливо влаштуватися на роботу. В кінці року
органи комунальної влади надсилають кожному платнику бланк декларації
про доходи — бланк «доносу самого на себе», який слід заповнити і
повернути в податкову контору до 31 січня. Заповнену декларацію
перевіряє податковий інспектор. Якщо все правильно, то на підставі суми
доходів інспектор нараховує суму податку і особливим листом кожний
платник податків повідомляється про це.

Якщо в декларації знайдено помилку й інспектор робить висновок, що
помилка умисна, то може статися, що штраф за таку помилку складе
половину всієї суми податку. Поняття умисна помилка може тлумачитися
суб’єктивно.

Інформація про доходи перевіряється, що називається, за шаблоном.
Щорічно обробляється близько 3 млн декларацій. Однак декілька декларацій
кожна податкова контора перевіряє дуже старанно. Якщо буде встановлено
порушення, то такі декларації надсилаються до поліції з економічних
злочинів. Ухилення від сплати податків або приховання доходів у Норвегії
є дуже серйозним правопорушенням, за яке в особливих випадках може
настати покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Приховання доходів у Норвегії може дуже негативно вплинути на кар’єру
політика або державного діяча.

У Норвегії є три головні категорії податків.

Перша категорія — це так званий соціальний внесок* який вираховується з
річної зарплати. Терпимим його, в більшій чи меншій мірі, можна вважати
з річної зарплати до 267 тис. крон (42 тис. доларів). Усе, що отримано
більше цього, оподатковується прогресивним податком. При високій
зарплаті цей податок сягає максимально 49,8 % зарплати (до 1992 р.
максимальний розмір його був 80 %).

Друга категорія — податок на загальний дохід. Загальний дохід становить
суму всіх грошових надходжень. Це зарплата (таким чином, з урахуванням
соціального внеску зарплата оподатковується двома видами податків);
гонорари; пенсія за старістю чи по догляду за дитиною; можливі виграші в
лотерею; цінні подарунки.

Важливою частиною загального доходу вважається наявність власного житла.
Причому дохід від наявності власного житла можна назвати умовним. Його
як такого насправді може й не бути, якщо житло не здається в оренду.
Іншими словами, стягується податок за можливість заробляти на власному
житлі. За місцевим положенням, якщо будинок (або дача) коштує менше 451
тис. крон (близько 72 тис. доларів), податок становить 2,5 % вартості
житла. Якщо ж будинок коштує більше 451 тис., то податок становить 2,5 %
того, що перевищує 451 тис.

Крім того, в загальний дохід записується прибуток від
сільськогосподарського використання власної землі, від використання
власної частини лісу, від риболовства та полювання, а також прибуток від
будь-якого виду бізнесу і річні проценти з банківського вкладу. Доходом
вважається також наявність службового автомобіля, який використовується
в особистих потребах.

Важливим пунктом декларації про доходи є стаття, куди платник податку
записує свої витрати, які дозволяють зменшити суму загального доходу, що
підлягає оподаткуванню. Якщо людина довго хворіла і витрачала гроші на
ліки, якщо вона пенсіонер або оплачувала послуги адвоката, якщо в сім’ї
є діти чи якщо вона більше двох годин на власній машині добирається до
роботи й назад, їй гарантовано зниження податку, тільки все це треба
задокументувати.

Третя категорія — так званий податок на «багатство», яким вважається:
сума на рахунках у норвезьких та іноземних банках; кошти готівкою та
чеки; акції підприємств й інші цінні папери. Крім того, сюди входить
абсолютна ринкова вартість житла та приміських будинків, що є у
приватній власності, земельних чи лісних угідь, приватних промислових
підприємств, автомобілів, всіляких морських та річкових суден.

«Багатство» вважається меншим на ту суму, яку громадянин винен,
наприклад, у формі частини загального боргу житлового кооперативу, у
формі боргу банку чи підприємству. У бланку декларації про доходи є
спеціальна графа борг. Сума цієї графи відраховується від суми
«багатства». З отриманого результату відраховується податок на
«багатством.

Франція — найбільш оподатковувана країна серед європейських держав. При
цьому більшу частину податків у Франції становлять невидимі податки.
Так, кожний пакет цукру або пачка цигарок оподатковуються своїм
податком. Ставки податків постійно зростають.

Щорічно, в лютому, французи отримують податкову анкету, яку вони мають
заповнити й надіслати до податкових органів до вказаної в анкеті дати.
При запізненні вони обкладаються 10-відсотковою надбавкою на податок.
Через місяць платник податку отримує повідомлення про те, яку суму
податку необхідно сплатити за минулий рік з відображенням дати внесення
першої третини. Запізнення знову приводять до 10-відсоткового штрафу.

Підрахована податковим управлінням сума не є кінцевою. Податкові
інспектори постійно перевіряють дані на предмет незадекларованих
доходів. При виявленні правопорушення з платника податків стягується
більш значний штраф. У разі незгоди з рішенням податкових органів та
невнесення до зазначеної дати визначеної суми матеріали передаються
судовому виконавцю. Якщо й після цього платник відмовляється сплатити
нараховану суму, то виконавець прийде і опише все, що вважатиме за
необхідне, крім знарядь праці. Єдині послаблення

— це те, що під час опису ще можна сплатити всю суму боргу. Тоді майна
не позбавляють, але борг сплачується вже з відповідним штрафом і
неустойкою судовому виконавцеві. Більше того, можна протягом декількох
днів (строк вказується) викупити конфісковане майно. Після зазначеної
дати все описане продають «з молотка».

Ухилення від сплати податків — основний вид правопорушень у сфері
оподаткування. До них відносять: неподання в податкові установи
інформації про доходи, приховування реальних доходів шляхом внесення
неправильних або перекручених відомостей у документи, використання
підроблених документів.

Приховування або перекручення інформації про доходи шляхом обману,
шахрайства або підробки, як правило, належить до злочинних дій.

Законодавством більшості країн за такі дії передбачається кримінальна
відповідальність у вигляді штрафу або позбавлення волі від 1 до 5 років.
Крім того, у Франції, наприклад, однаково карається як закінчений
злочин, що виявляється у викривленні або приховуванні даних, істотних
для оподаткування, так і замах на такий злочин. У США відповідальність
настає навіть за спробу уникнути сплати податків. Податкові злочини
належать до категорії діянь, які дуже важко викрити і розслідувати. Тому
в багатьох країнах передбачено особливий порядок їх розслідування і
судового розгляду.

Спільним у цій проблемі є те, що і в Україні, і за рубежем не всі
бажають сплачувати податки належним чином, але, на відміну від нас, там
проводять чітку різницю між мінімізацією податків та ухиленням від
сплати їх шляхом приховування доходів. Приховування доходів від
оподаткування є злочином, а мінімізація податків, тобто намагання
зменшити їхню суму, за оцінками західних фахівців, є цілком законною
справою і забезпечує роботу великої кількості спеціалістів в галузі
податкового законодавства та бухгалтерського обліку. Консультації
громадян та приватних компаній з питань ухилення від податків
перетворились на самостійну галузь з мільярдними обігами капіталу, який
охоплює сотні компаній та тисячі експертів, що займаються приватною
практикою, їм протидіє велика кількість податкових інспекторів, котрі
докладають зусиль, щоб уловити той делікатний момент, коли операції з
податкового планування перетнуть межу, яка відділяє мінімізацію від
ухилення від сплати їх.

Така боротьба завершується визначенням, перш за все, стану податкового
законодавства та бухгалтерських правил. Тому обидві сторони докладають
багато зусиль щодо з’ясування норм податкового законодавства та правил
контролю за додержанням їх.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Белялов А. Рекомендации: Как избежать боль-ших российских налогов в 1992
году. — М., 1992.

Борьба с преступностью за рубежом: Ежемесяч-ньій информационньїй
бюллетень ВИНИТИ Российской Академии наук. — М., 1994. — № 3.

Бурлакова Л&. й др. Система налогообложения: (отечественньїй й
зарубежньїй опьіт). Зкономика: Обзор информационньїй. — К.: УкрНИИНТИ,
1991.

Бельский К.С. Финансовое право: Наука, история, библиография. — М.:
Юрист, 1995.

Бухгалтерський учет й отчетность. Налогообложе-ние: Справочник. — М.:
Триада, 1995.

Ваш налоговьій адвокат: СоветьІ юристов. — М.: ФБК—ПРЕСС, 1997.

Вісник податкової служби України: Щомісячний інформаційний бюлетень
Головної державної податкової інспекції’України. — К., 1995. — № 1, 2,4;
1997. — № 3, 7,11.

Грачева ЕЛО., Куфакова НА*, Пепеляев С.Г. Финансовое право: Учебник для
студентов вузов й практических работников финансовьіх учреждений. — М.:
ТЕИС, 1995

Гуреев В.И, Налоговое право. — М.: Зкономика, 1995.

Похожие записи