Особливості матеріальної відповідальності військовозобов’язаних
Суб‘єктами військового майнового правопорушення відповідно до чинного
законодавства слід вважати громадян України, які заподіяли шкоду
військовому майну при виконанні військових обов‘язків у період
проходження військової служби (військових зборів) та наділені відповідно
до посади правами та обов‘язками щодо охорони військового майна.
Військовозобов‘язані вважаються суб‘єктом військового майнового
правопорушення тоді, коли внаслідок порушення ними приписів правових
норм, вимог військових статутів (неналежне виконання покладених
обов‘язків) вчиняється правопорушення. Вони, як і військовослужбовці,
володіють певною правосуб‘єктністю – закріпленим у юридичній формі
фактичним становищем у суспільних відносинах, які характерні для
проходження військової служби (військових зборів), що включає в себе:
правоздатність, дієздатність та правовий статус.
Військовозобов‘язані вступають у військові, в тому числі і військові
майнові правовідносини з часу видання розпорядження Міністра оборони або
рішення Президента України про початок проходження військових зборів чи
введення надзвичайного стану оголошення окремих місцевостей зонами
надзвичайної екологічної ситуації та прибуття на збори (ч. 5, 7 ст. 29
Закону України “Про загальний військовий обов‘язок і військову
службу”)1. Вони несуть обов`язки військової служби з початку проходження
військових зборів. Військове законодавство України зазначає, що права і
обов`язки громадян, які звільнені з військової служби, а також від
призову на строкову військову службу та перебувають в запасі випливають
з умов військової служби (абз. 2 ч. 1 ст. 29 Закону України “Про
загальний військовий обов`язок і військову службу”). У період
проходження зборів на них поширюється правовий статус
військовослужбовців і вони вважаються деліктоздатними (ст. ст. 410-413
Кримінального кодексу України). Законодавство Російської Федерації
зазначає, що статус військовослужбовців поширюється на
військовозобов`язаних у випадках і в порядку передбаченому
законодавством (ст. 1 Федерального Закону “Про статус
військовослужбовців”).
Для визнання особи військовозобов‘язаною, тобто такою, що на даний
момент виконує обов‘язки військової служби та перебуває на військових
зборах необхідною є наявність наступних умов: перебування особи в
запасі; розпорядження Міністра оборони України про проведення військових
навчальних зборів (рішення Президента України про введення в Україні або
окремих її місцевостях надзвичайного стану чи оголошення окремих
місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації); Указ
Президента України про призов на військову службу при загальній чи
частковій мобілізації або введенні надзвичайного стану; строк проведення
військових зборів, однак при цьому необхідним є врахування того факту,
який звільняє особу від проходження військових зборів (ст. 30 Закону
України “Про загальний військовий обов‘язок і військову службу”).
Суб‘єктом військового майнового правопорушення не можуть бути
військовозобов‘язані, які досягли граничного віку перебування у запасі;
зняті з військового обліку та переведені у відставку на підставі
висновку про непридатність до військової служби (ст. 32 Закону України
“Про загальний військовий обов‘язок і військову службу”).
–
f
h
8лід вважати день від‘їзду до місця проведення військових зборів.
На військовозобов‘язаних у період проходження військових зборів
поширюється як дія військового, так і трудового законодавства. Вони
забезпечуються коштами і матеріальними засобами в порядку і розмірах,
визначених Кабінетом Міністрів України. Військовозобов‘язаним, які на
день призову на військові збори не працюють, виплачується грошове
забезпечення в розмірі мінімальної заробітної плати за рахунок коштів
Міністерства оборони України та інших військових формувань (ч. 8, 10
статті 29 Закону України “Про загальний військовий обов‘язок і військову
службу”). У період проходження військових зборів, включаючи час проїзду
до місця їх проведення і назад за військовозобов’язаними зберігається
місце роботи, займана посада та середній заробіток, час перебування на
військових зборах зараховується до загального трудового стажу, стажу
роботи за спеціальністю та зберігається заробіток (ч.9 ст.29 Закону
України “Про загальний військовий обов‘язок і військову службу”).
Законодавець закріплює принцип гарантування збереження грошового
забезпечення військовослужбовців, їх права та законні інтереси, однак
цього не можна стверджувати по відношенню до військовозобов‘язаних, які
несуть обмежену, повну та підвищену матеріальну відповідальність у
випадку заподіяння ними шкоди військовому майну відпові3о до місячного
грошового забезпеченням військовослужбовців, залежно від військового
звання як військовослужбовців запасу . Слід зазначити, що грошове
забезпечення військовослужбовців та заробітна плата
військовозобов‘язаних відрізняються. Тому принцип “однакової
відповідальності” не повинен застосовуватися, оскільки він суперечить
суті “гуманістичної функції” права. Матеріальна відповідальність
військовозобов‘язаних повинна бути більш диференційована та ґрунтуватися
на нормах трудового законодавства.
Закінченням військових зборів слід вважати день, коли
військовозобов‘язаний офіційно припинив виконання обов‘язків військової
служби у зв‘язку із закінченням військових зборів.
Військовозобов‘язаний є суб‘єктом військового майнового правопорушення,
якщо він у період проходження військових зборів на відповідній посаді не
виконував чи неналежно виконував обов‘язки військової служби щодо
охорони військового майна (наказ командира (начальника) військової
частини) та не вживав заходів щодо збереження військового майна.
Література
1. Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про загальний
військовий обов`язок і військову службу”: Закон України від 18 червня
1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 33. – Ст.
270.
2.Федеральный Закон “О материальной ответственности военнослужащих за
ущерб, причиненный государству” // Собрание законодательства Российской
Федерации. – 1999. – № 29. – Ст. 3682.
3. Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за
шкоду, заподіяну державі від 23 червня 1995 року// Відомості Верховної
Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 193
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
