.

Особливості боротьби з проявами організованої злочинності у нафтогазовій галузі України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
273 2343
Скачать документ

Реферат

на тему:

Особливості боротьби з проявами організованої злочинності у нафтогазовій
галузі України

Наслідком відсутності економічно обґрунтованої стратегії розвитку
паливно-енергетичного комплексу України (далі – ПЕК), зокрема
нафтогазової галузі, негативних тенденцій задоволення потреби України в
енергетичних матеріалах, передусім за рахунок імпорту, та підвищення цін
на природний газ, який постачається з Росії, є подальша криміналізація
ринку паливно-енергетичних ресурсів.

Спостерігається значна кількість порушень законодавства у газовидобувній
галузі, про що наголосив 11 листопада 2006 р. в інтерв’ю телеканалу
“Інтер” Прем’єр-міністр України В.Ф. Янукович. Розповсюдженими є
правопорушення, пов’язані з пошуком (розвідкою), експлуатацією родовищ
газу (користуванням газоносними надрами): несанкціонований (без
ліцензії) видобуток газу, недотримання суб’єктами господарювання порядку
та правил промислової розробки газових родовищ, здійснення користувачами
газоносними надрами вибіркової розробки найбільш продуктивних ділянок
родовищ газу, що призводить до понаднормативних втрат запасів корисних
копалин, невиконання інвестиційних зобов’язань і т. ін..

Нерозвиненість та невідповідність розвитку нафтогазової галузі
європейським вимогам, складна криміногенна ситуація на нафтогазовому
ринку зумовлені багатьма соціально-економічними, нормативно-правовими,
організаційно-управлінськими чинниками [1], серед яких можна виділити
такі проблеми, що зумовлені:

– наявністю прогалин у чинному законодавстві, недосконалістю законів
України “Про нафту і газ”, “Про природні монополії”, “Про трубопровідний
транспорт”, Указу Президента України “Питання Національної комісії
регулювання електроенергетики України” і т. ін.;

– недосконалістю механізму надрокористування; наявністю правових колізій
в його нормативно-правовому забезпеченні; неефективністю державного
управління даною сферою. Існуюча система державного управління
надрокористуванням не забезпечує належного контролю за використанням
надр, сприяє масовим порушенням чинного законодавства [2, с. 102–103];

– відсутністю чітких загальнодержавних орієнтирів та пріоритетів
забезпечення розвитку сировинної бази України. Через неналежну
координуючу та контролюючу роль певних державних органів державні
програми розвитку сировинної бази країни не узгоджені між собою, а тому
не виконуються. При розробці та ухваленні національних (державних) та
галузевих програм порушено цілісність процесу державного програмування
розвитку сировинної бази нафтогазової галузі.

Основними причинами високого рівня “тінізації” та криміналізації
нафтогазової галузі є відсутність чіткого та прозорого механізму
виробництва, постачання, реалізації та обліку енергоносіїв.

Нечіткість, незавершеність і неузгодженість законодавчих актів, що
регулюють фінансово-господарські відносини у нафтогазовій галузі,
створюють труднощі для практичного застосування цих актів, що негативно
впливає на криміногенну обстановку в цій сфері економіки.

Вказане вище обумовлює необхідність поглибленого вивчення практики
боротьби зі злочинністю у нафтогазовій галузі з метою розробки
пропозицій з підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ
щодо попередження та викриття даних злочинів. Про актуальність
зазначеної проблематики також свідчить те, що результати та завдання
органів внутрішніх справ з викриття правопорушень на об’єктах ПЕК
спеціально розглядались на оперативній нараді керівництва МВС України,
проведеній на початку 2005 р. Крім того, предметом розгляду спільної
колегії МВС та правління НАК “Нафтогаз України” була проблема посилення
контролю за станом реагування органів внутрішніх справ на повідомлення
підприємств нафтогазової галузі щодо “врізок” та пошкодження
трубопроводів.

Окремі аспекти боротьби зі злочинністю у паливно-енергетичному комплексі
досліджувались В. Поповичем, С. Баліною, Л. Смеяном, О. Титаренком, Є.
Марценком, В. Ленєм та іншими науковцями. Цими вченими вивчались типові
різновиди злочинів, що вчинюються у ПЕК, способи (механізми) їх
вчинення, наявні тенденції щодо криміналізації ринку
паливно-енергетичних ресурсів, криміногенні детермінанти, що сприяють
вчиненню даних злочинів, проблемні питання у системі державного
регулювання та контролю у ПЕК, шляхи вдосконалення нормативно-правових
заходів протидії зазначеним видам злочинів.

Проте, малодослідженими в кримінологічних працях є питання щодо
комплексу попереджувальних заходів та можливостей підвищення
ефективності дій, спрямованих на своєчасне виявлення злочинів у ПЕК.

Метою даної статті є аналіз практики діяльності органів внутрішніх справ
щодо попередження та виявлення злочинів у нафтогазовій галузі, надання
узагальненої характеристики особи злочинця у сфері ПЕК, розкриття
проблемних питань, що виникають при виявленні зазначених злочинів, та
розробки пропозицій щодо їх вирішення.

Аналіз кримінальних справ даної категорії показав, що їх значна
кількість порушена за фактами викрадення нафти, газу, газового
конденсату та нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів) з
магістральних та розподільних трубопроводів шляхом несанкціонованих
“врізок” до них. Проблемним при розслідуванні даних кримінальних справ є
те, що злочини виявляються через певний період часу і не завжди є
можливість допитати свідків вчинення злочину.

Набувають масового характеру інші різновиди злочинів, що вчинюються в
нафтогазовій галузі: незаконне надрокористування; здійснення підпільними
нафтопереробними заводами виробництва бензину низької якості
(фальсифікату); порушення порядку або невиконання умов проведення
тендерів щодо постачання обладнання підприємствам ПЕК, у тому числі
постачання товарів та виконання робіт за завищеними цінами; розкрадання
бензину або інших паливно-мастильних матеріалів; заволодіння службовими
особами колективним майном підприємств ПЕК; зловживання службовим
становищем; службова недбалість; службове підроблення; розкрадання
державних (бюджетних) коштів і т. ін.

Встановлено непоодинокі факти порушення термінів дії ліцензій на
користування надрами, що провокує безліцензійну діяльність у даній
сфері. Гостро постають питання щодо протидії злочинності у нафтогазовій
галузі, пов’язаної з видобуванням, транспортуванням енергетичних
матеріалів, переробкою нафти та реалізацією нафтопродуктів.

Для приховування вчинених крадіжок нафти та нафтопродуктів з
магістральних трубопроводів злочинці роблять відводи на значну відстань
від проходження трубопроводу, маскують їх виходи в лісосмугах та інших
важкодоступних місцях. Для перевезення викрадених нафтопродуктів
використовуються автомобілі підвищеної прохідності.

Аналіз відповідних матеріалів МВС України показує, що зазначеним вище
способом розкрадаються переважно нафтопродукти та газовий конденсат,
який є супутнім продуктом при видобуванні природного газу. Крадіжки газу
та газового конденсату вчинюються організованими злочинними
угрупованнями на постійній основі із застосуванням спеціальних приладів
та з використанням найсучасніших засобів зв’язку, зброї та
автотранспорту з відлагодженими зв’язками та місцями збуту зазначених
енергетичних матеріалів.

Результати вивчення матеріалів кримінальних справ даної категорії
дозволяють дійти висновку, що основним чинником кримінальної вразливості
нафтопродуктопроводів є їх незабезпеченість технічною та фізичною
охороною. Відповідні охоронні заходи не мають узгодженого характеру і
достатньої ефективності.

Особливо гостро постала проблема розкрадання нафти та газового
конденсату, а також розукомплектування обладнання трубопроводів на
об’єктах НАК “Нафтогаз України”. На сьогодні органам внутрішніх справ не
вдалося суттєво обмежити кримінальний промисел у вигляді вчинення
крадіжок з газо- та нафтотрубопроводів шляхом “врізок” [3, с. 32–33].
Вжиті у регіонах органами внутрішніх справ заходи дозволяють отримати
лише тимчасовий результат.

Поза посиленої уваги поки що залишається проблема запобігання та
виявлення порушень законодавства України з питань надрокористування.

У Полтавській та Сумській областях мають місце факти несанкціонованої
промислової розробки родовищ корисних копалин, у тому числі – на
самовільно зайнятих земельних ділянках, без отримання відповідних
спеціальних дозволів (ліцензій), викрадення нафти та газу, незаконної їх
переробки і т. ін. Надприбутковий бізнес обумовив створення цілісної
системи злочинних зв’язків, яку на практиці досить складно виявити.

На сьогодні найбільшого розповсюдження крадіжки вуглеводів отримали в
Полтавській області, де первинно стихійний заробіток згодом перетворився
на бізнес, організований за всіма правилами.

Зазначена ситуація пов’язана з тим, що на практиці належним чином не
організовані заходи, які проводяться органами внутрішніх справ з
перевірки додержання вимог законодавства України під час видачі
спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами та виявлення
правопорушень з боку надрокористувачів, а також з перевірки дотримання
вимог законодавства при експлуатації родовищ нафти та природного газу. У
сфері геологічного вивчення та використання надр не приділяється увага
перевірці системи обліку корисних копалин та достовірності її
показників, а також виконанню суб’єктами господарювання ПЕК умов,
передбачених у наданих їм ліцензіях та дозволах.

Як було зазначено на розширеній колегії МВС України, що відбулась
11.05.2005 р., подолання незаконного надровикористання – один зі
стратегічних напрямів діяльності органів внутрішніх справ у перспективі
[4, с. 2].

Узагальнення результатів вивчення кримінальних справ, обвинувальні
висновки яких надійшли до МВС України з Львівської, Закарпатської,
Івано-Франківської, Миколаївської, Донецької, Чернігівської,
Чернівецької та Київської областей, щодо злочинів, учинених у
нафтогазовій галузі, дозволило дійти висновків, що кримінальні справи
даної категорії протягом 2005–2006 рр. переважно порушувались за стст.
185, 190, 191, 204, 240, 358, 364, 366 КК за фактами:

– викрадення дизельного палива з тепловозів;

– крадіжок бензину із вагонів-цистерн вантажних поїздів;

– крадіжок нафти із свердловин та її подальшої реалізації через фіктивні
підприємства як пічного палива;

– незаконного виготовлення нафтопродуктів [5, с. 42];

– використання з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та
зловживання довірою підроблених довіреностей, за якими здійснювалось
отримання у суб’єктів підприємницької діяльності дизельного палива, та
подальша реалізація останнього кінцевим споживачам;

U

jhnOoPqaq6sDtFuf{,}oooooooooooooooooooooooooooo

ндної плати, що має надходити від оренди державного майна;

– крадіжок майна автозаправних станцій (далі – АЗС), учинених
працівниками шляхом розукомплектації паливно-роздавальних колонок АЗС;

– привласнення службовими особами газовидобувного підприємства НАК
“Нафтогаз України” грошових коштів, виділених для проведення біологічної
рекультивації земель, вчиненого шляхом фальсифікації актів про виконані
роботи;

– “врізок” до нафтогазопроводів. Зокрема, протягом 2005 р. органами
внутрішніх справ направлена на розгляд до суду кримінальна справа,
порушена щодо організованого злочинного угруповання, яке протягом двох
років “спеціалізувалось” на зазначеному злочинному промислі.

Так, направлено на розгляд до суду із застосуванням ч. 3 ст. 28 КК
України кримінальну справу, порушену за ст. 185 (ч. 5) КК відносно
організованої злочинної групи у складі шести осіб, які, створивши стійке
злочинне угруповання, в період 2000–2001 рр. на території Львівської,
Хмельницької, Полтавської, Рівненської, Миколаївської, Житомирської,
Київської та інших областей України, а також АР Крим шляхом “врізок” у
магістральні нафтопроводи “Дружба” та “Придніпровські магістральні
нафтопроводи” вчинили розкрадання нафти на загальну кількість 2 млн. 855
тис. 635 л на загальну суму 2 млн. 946 тис. 824 грн.

Злочини, що вчинюються у нафтогазовій галузі у складі організованих
злочинних груп, переважно кваліфікуються за сукупністю: за декількома
статями Кримінального кодексу України. При досудовому розслідуванні
таких злочинів виникають труднощі, які викликані складним механізмом їх
вчинення, коли виконання окремих складових ланок злочину розподіляється
між членами злочинної групи. При цьому більшість злочинних дій
вчинюється з використанням легальних форм господарської діяльності, що
ускладнює процес виявлення таких злочинів та встановлення винних осіб.

Аналіз матеріалів кримінальних справ щодо злочинів у нафтогазовій галузі
дозволяє надати узагальнену характеристику основних ознак особи
злочинця, що вчинює злочин даної категорії.

Особами-злочинцями в даних кримінальних справах переважно є безробітні
особи (80 %)‚ серед яких превалюють чоловіки. Характерною ознакою таких
осіб є низька престижність їх соціальних ролей.

Серед суб’єктів злочинів в основному переважають одружені особи – 70 %.

Більшість осіб-злочинців має середню освіту – 80 % і, навіть, –
незакінчену середню освіту, і тільки деякі з них – вищу. Суб’єкти
злочинів в основному не мають судимості.

Переважна більшість винних – це особи зрілого віку (34–51 рік) – 84‚6 %.
Всі мають постійне місце проживання та є громадянами України.

Спонукальним мотивом заняття злочинною діяльністю у сфері ПЕК виступає
користь. Злочини переважно вчинюються одноособово (80 %).

Для деяких злочинців, що вчинюють злочини у нафтогазовій галузі,
характерним є високий освітній рівень, що має прояв у розробці та
реалізації складних механізмів вчинення даних злочинів (крадіжки нафти
із свердловин та подальша її реалізація через фіктивні підприємства як
пічного палива; використання з метою заволодіння чужим майном шляхом
обману та зловживання довірою підроблених довіреностей, за якими
здійснюється отримання у суб’єктів підприємницької діяльності дизельного
палива, та подальша реалізація останнього кінцевим споживачам). Дані
особи у переважній більшості вчинюють злочин за заздалегідь обдуманим чи
відпрацьованим планом з розробленим механізмом вчинення злочину, в
основному, – за попередньою змовою групою осіб. Зазначені особи в
основному мають вищу освіту.

Аналіз практики досудового слідства за кримінальними справами про
злочини у нафтогазовій галузі дозволив виділити ряд проблемних питань,
які виникають при виявленні злочинів та розслідуванні кримінальних справ
даної категорії:

1) одним з проблемних питань, що виникає при виявленні працівниками
органів внутрішніх справ злочинів, пов’язаних з незаконними “врізками”
до трубопроводів, є визначення об’ємів викраденого, тому що здебільшого
викрадення нафтопродуктів проводиться з трубопроводів або свердловин у
місцях, де відсутні лічильники. Усунути цю проблему на практиці не
можливо, оскільки за технологічними процесами встановлення лічильників у
цих місцях не передбачено;

2) при проведенні оперативно-розшукових заходів у регіонах на об’єктах
ПЕК виникають труднощі з територіальним проведенням хімічної експертизи
вилучених у злочинців зразків нафтогазової сировини або продуктів її
переробки (установи, які проводять відповідні хімічні експертизи,
знаходяться лише у м. Полтава та м. Київ);

3) у ході досудового слідства виникають проблеми щодо встановлення всіх
винних осіб, які реалізують викрадені нафтопродукти. Продаж викраденого
здійснюється шляхом оформлення через фіктивні фірми договорів
купівлі-продажу не сирої нафти, а продукту її переробки (пічного
палива). Довести причетність цих фірм до проведення злочинних операцій
досить складно. Як правило, факт їх залучення у злочинну діяльність
встановлюється в ході досудового слідства, а не шляхом оперативних
розробок. Нерідко у процесі оперативно-розшукової діяльності неможливо
встановити засновників “фірм-одноднівок” та фіктивних фірм (фірми
реєструються на підставних осіб, за неіснуючими адресами);

4) проблемним питанням на стадії дослідчої перевірки злочинних дій у
сфері ПЕК є проведення ревізій господарської діяльності суб’єктів
підприємницької діяльності, які не перебувають у державній власності, з
метою встановлення ознак злочинів у діях службових осіб зазначених
суб’єктів;

5) у процесі взаємодії слідчих та оперативних підрозділів УМВС областей
України у процесі викриття та розслідування злочинів у нафтогазовій
галузі виникають певні недоліки, які пов’язані з випадками передачі із
підрозділів ДСБЕЗ МВС України неякісних матеріалів, в результаті чого
слідчим необхідно проводити додаткові перевірки та документальні ревізії
для встановлення ознак злочину.

Аналіз та узагальнення вивчених матеріалів кримінальних справ, порушених
за фактами злочинної діяльності у нафтогазовій галузі, дозволяє дійти
таких основних висновків:

1) до злочинів у зазначеній сфері економіки можна віднести такі склади
злочинів, які передбачені наступними статтями чинного Кримінального
кодексу України:

– ст. 185 (“Крадіжка”). Вивченням кримінальних справ про такі злочини
встановлено, що вони в основному порушені за фактами викрадення нафти,
газу шляхом “врізки” у нафтогазопроводи;

– ст. 191 (“Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом
зловживання службовим становищем”);

– ст. 240 КК (“Порушення правил охорони надр”) – за фактами незаконного
видобування нафти;

– ст. 292 КК (“Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та
нафтопродуктопроводів”);

– ст. 364 КК (“Зловживання владою або службовим становищем”);

– ст. 366 КК (“Службове підроблення”);

– ст. 367 КК (“Службова недбалість”);

– ст. 204 КК (“Незаконне виготовлення, зберігання, збут або
транспортування з метою збуту підакцизних товарів”) – за фактами
створення та функціонування підпільних цехів з переробки нафтопродуктів
та виготовлення бензину;

– ст. 202 КК (“Порушення порядку зайняття господарською діяльністю”).

З урахуванням викладеного, при документуванні злочинів даної категорії
слід чітко усвідомлювати, що є предметом кожного окремого злочину та
з’ясовувати його характерні особливості. Це пов’язане з тим, що предмет
злочину обумовлює дії злочинців з підготовки, вчинення і приховування
злочину, які, в свою чергу, пов’язані з подальшим утворенням певних
слідів – джерел доказів;

2) практика розслідування злочинів, що вчинюються у нафтогазовій галузі,
свідчить про існування складних механізмів злочинних посягань, які
поєднують різні за своєю кримінально-правовою характеристикою злочини
(злочини проти власності, у сфері господарської, службової діяльності
тощо);

3) стан викриття та розслідування органами внутрішніх справ кримінальних
справ щодо злочинів у нафтогазовій галузі залишається на низькому рівні,
оскільки підрозділами ДСБЕЗ МВС України за даною категорією злочинів
підготовляються неякісні матеріали для передачі в прокуратуру.

Своєчасне та ефективне виявлення злочинів, що вчинюються у ПЕК, значною
мірою залежить від швидкого та якісного проведення окремих
оперативно-розшукових дій. Послідовність і тактичні особливості
здійснення зазначених заходів працівниками ДСБЕЗ МВС України, що
здійснюють оперативно-розшукову діяльність, напряму пов’язані з
особливостями вчинення конкретного злочинного діяння. Зокрема, злочини у
нафтогазовій галузі мають характерні особливості, якщо вчинюються у
процесі пошуку (розвідки) родовищ нафти і газу; користування
нафтогазоносними надрами; транспортування газу, нафти і нафтопродуктів
магістральними та розподільними трубопроводами; постачання нафти і газу;
виробництва та реалізації нафтопродуктів; імпорту, реекспорту та
транзиту нафти, газу та нафтопродуктів, а також у процесі проведення
тендерів із закупівлі для підприємств ПЕК товарів, виконання робіт,
надання послуг та проведення аукціонів з продажу нафти, газового
конденсату та скрапленого газу. Від особливостей вчинення злочинів у
нафтогазовій галузі залежить технологія вивчення фінансово-господарських
документів, які оперативним працівникам необхідно перевіряти для
отримання інформації про можливі злочини, а також інші правопорушення,
що вчинюються в ПЕК, які, хоча і не підпадають під кримінальну
відповідальність, проте оперативна робота щодо їх виявлення є
попередженням даних видів злочинів.

 

Список використаних джерел

1. Марценко Е. Экономическая преступность в топливно-энергетическом
комплексе Российской Федерации // Энергетическая политика Украины. –
2006. – № 2.

2. Лень В., Титаренко О. Шляхи вдосконалення нормативно-правових заходів
протидії економічним злочинам у вугільній промисловості //
Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 101–105.

3. Грабовский Б. Дело – труба, или Труба – выгодное дело // Человек и
закон. – 2002. – № 9–10. – С. 32–33.

4. Голубовська С. Сто днів від наказу // Іменем закону. – 2005. –№
18–19. – С. 2.

5. Декриміналізація ПДВ (за даними ДПАУ) // Юрид. журнал. – 2004. – №
11. – С. 42.

О.Б. Сахарова, 2006. Особливості боротьби з проявами організованої
злочинності у нафтогазовій галузі України. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 14’2006.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020