.

Особливості адміністративної юрисдикції в органах ДПС України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
524 5175
Скачать документ

Реферат на тему:

Особливості адміністративної юрисдикції в органах ДПС України

Серед суб’єктів адміністративної юрисдикції чинне місце відведено
органам ДПС України, які є різновидом органів виконавчої влади і
покликані виконувати певне навантаження у сфері правоохоронної
діяльності держави, у тому числі щодо боротьби з найбільш поширеною
категорією протиправних проявів, якими є адміністративні правопорушення.
Ця діяльність забезпечується постійним здійсненням внутрішнього
управління та дозволяє представляти інтереси організаційної структури у
відносинах з іншими учасниками управлінського процесу. Вказане положення
органів ДПС України віддзеркалює їх діяльність як суб’єкта
адміністративної юрисдикції. Адміністративна юрисдикційна діяльність
органів ДПС зумовлюється, насамперед, такими обставинами: досить
різноманітним, порівняно з іншими суб’єктами, обсягом суспільних
відносин, які охороняються цими органами, що відображається у
специфічних підвідомчих справах про адміністративні правопорушення, а
також значно ширшими повноваженнями щодо застосування ними заказів
адміністративно-юрисдикційного впливу, специфічністю складання у певній
складності при оформленні протоколів про адміністративні правопорушення.
У зв’язку з цим більш предметного підходу, крім правових і
організаційних засад, потребує дослідження концептуально-теоретичного
аспекту адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС України. На
даний час потребують удосконалення традиційні способи захисту прав
людини – судові та адміністративні. А тому дослідження проблем
адміністративної юрисдикції взагалі і органів ДПС зокрема повинно
базуватися та здійснюватися на пріоритеті прав, свобод і законних
інтересів людини та громадянина, удосконаленні
адміністративно-юрисдикційних методів їх охорони та захисту.

Особливість адміністративної юрисдикції органів ДПС України, яка
зумовлює її правовий зміст, полягає у тому, що, як різновид загальної,
адміністративна юрисдикція органів ДПС України є складовою діяльності
органів виконавчої влади. У зазначеному понятті інтегруються ознаки як
виконавчої влади загалом, так і юрисдикційної діяльності зокрема. Разом
з тим загальновідомо, що правова наука не протиставляє юрисдикцію
діяльності виконавчих органів. Визначаючи сутність даного правового
явища та обґрунтовуючи ознаки, що характеризують
адміністративно-юрисдикційну діяльність органів ДПС України, слід
зазначити, що вона виступає як різновид: а) діяльності щодо реалізації
виконавчо-розпорядчих повноважень влади; б) юрисдикційної діяльності
виконавчих органів держави, зокрема вказаних органів, є складовою їх
адміністративної діяльності.

У з’ясуванні концептуальної моделі, у тому числі і правової природи
адміністративної юрисдикції органів ДПС України, принципову роль
відіграє взаємозв’язок зазначеного правового явища з цілями та
завданнями виконавчої влади. Безпосередньо на органах виконавчої влади,
до яких згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в
Україні» [1] належать та підпорядковані їм органи служби та підрозділи
ДПА України, лежить основний тягар з практичної реалізації та виконання
таких цілей і завдань, як дотримання законодавства у сфері
оподаткування, забезпечення особистої безпеки громадян, суспільства,
держави, створення сприятливих умов щодо забезпечення благополуччя
громадян, суспільства, розвитку економіки, держави, створення
сприятливих умов для реалізації фізичними і юридичними особами їх прав,
свобод і законних інтересів. У свою чергу, адміністративна юрисдикція
органів ДПС України має більш спеціалізовані (галузеві) цілі та
завдання, які визначено законодавством (1 cт.Закону України «Про
державну податкову службу в Україні» та Законом України «Про боротьбу з
корупцією», 245 ст. КУпАП) [2], але у деяких випадках вони багато у чому
співпадають із цілями та завданнями органів виконавчої влади. Досягнення
зазначених цілей та завдань проявляється більшою мірою через
правозастосовну діяльність виконавчих органів. Правозастосовна
діяльність становить систему різних за напрямками дій основного і
допоміжного характеру, що мають творчий, організуючий зміст. Сутність
правозастосування, як зазначає Коренєв О.П., “…полягає в діях
компетентних органів держави, громадських організацій, посадових осіб з
підведення певного юридичного факту під відповідну
адміністративно-правову норму і прийняття державно-владного рішення,
тобто у вирішенні на основі норм адміністративного права певних
адміністративно-управлінських справ…” [3, с.12]. Щодо органів ДПС
України, у більшості випадків йдеться про вирішення певних правових
спорів, які виникають під час розгляду та притягнення правопорушників,
що вчинили адміністративні проступки у сфері оподаткування, а це
вирішення справ про адміністративні правопорушення, що вчиняються в
указаній сфері притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб
з-поміж працівників ДПС, що вчинили дисциплінарні проступки, розгляд і
вирішення справ щодо порушників фінансового законодавства та
застосування до них фінансових санкцій, розгляду окремих звернень
громадян, а саме: скарг платників податків, які вони надсилають в органи
та підрозділи системи ДПС.

Адміністративна юрисдикція органів ДПС генетично пов’язана з реалізацією
виконавчої влади та з формами реалізації права і найбільше – з
примусовим способом правозастосування, тобто з його правоохоронною
формою. Таким чином, адміністративна юрисдикція органів ДПС є різновидом
як правозастосування, так і правоохоронної діяльності. А тому їй
характерні ознаки, властиві діяльності органів виконавчої влади,
зокрема, такі як: наділення органів (посадових осіб), які здійснюють
адміністративну юрисдикцію, юридично-владними повноваженнями, без яких
неможливе здійснення вказаної діяльності. Цілі та завдання
адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС є похідними від
цілей і завдань органів виконавчої влади, а тому у більшості випадків
співпадають. Як зазначає Козлов Ю.М, викорінення негативних обставин,
охорона громадського порядку, безпеки, захист прав особи, суспільства,
держави є одними з основних завдань управління [4, 22с.], реалізація
яких передбачена, зокрема, певними процесуальними формами. Можна
погодитися також з думкою Адушкіна Ю.С., який вважає, що дослідження
будь-якої процесуальної форми передбачає принаймні чотири основні її
моменти: а) цілі, б) принципи, в) суб’єкти; г) стадії. Визначаючи
результати, на досягнення яких направлено провадження і основні засади
його побудови, хто і які здійснює в ньому функції і в якій часовій
послідовності розвивається процесуальна діяльність, слід зазначити, що
дані категорії розкривають специфічні риси і доповнюють характеристику
сутності відповідної процесуальної форми. Інші категорії процесу
(підвідомчість, акти, строки, докази і доказування ) мають похідний
характер і повною мірою можуть бути розкритими при аналізі перших (5,
ст. 51(.

Під цілями (завданнями) адміністративних юрисдикційних проваджень, які
здійснюються в органах ДПА України, розуміється безпосередній соціально
– правовий результат, на досягнення якого вони направлені. Цей результат
прямо випливає з сутності адміністративних норм, які формують завдання
відповідного законодавства, в нашому випадку податкового, а це: завдання
органів, підрозділів і служб, які здійснюють діяльність у сфері
оподаткування, права і обов’язки керівників та їх підлеглих, що
безпосередньо здійснюють цю діяльність.

Викладене в цілому узгоджується з існуючими поглядами на призначення
різних процесуальних форм, на завдання будь-якого юрисдикційного процесу
взагалі і адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС зокрема.
Так, на думку Додіна Є.В., основне завдання адміністративного процесу (в
широкому розумінні) складає досягнення найбільш оптимального результату
у конкретній індивідуальній справі, інші завдання – охорона суспільних
відносин, прав організацій і громадян, а найбільш загальні завдання –
ті, що стоять перед державним управлінням в цілому (6, с.18(. Коваль
Л.В. виділяє необхідність розмежування в адміністративно-деліктному
аспекті його найближчої цілі, а це, зокрема, покарання конкретного
правопорушника, і кінцевий результат – захист правопорядку та
викорінення адміністративних правопорушень цілі ( 7, с. 48(.

Шергін А.П. говорить у цьому випадку про охоронну та виховну функції
юрисдикції, бачить її перш за все у вирішенні справ про правопорушення
та в спеціальній і загальній превенції, в усуненні причин та умов, які
сприяли вчиненню правопорушень (8, с. 23(.

Аналізуючи діяльність органів ДПС взагалі та підрозділів податкової
міліції зокрема, як складової органів ДПА України, доцільно відзначити,
що вони, виконуючи покладені на них завдання зі здійснення
правоохоронної діяльності, реалізують основні функції, а саме: а)
адміністративну, здебільшого контрольно-наглядову; б)
оперативно-розшукову; в) кримінально-процесуальну; г)
виконавчо-розпорядчу; д) профілактичну; ж) охоронну, правові форми
здійснення яких зумовлено їх безпосереднім цільовим призначенням, що
визначені нормативними актами. Проведений аналіз правової літератури [9,
203-204 с.; 10, . 6-26 с; 11, 4-8 с.; 12, 11-16 c.; 13, 74-91 c.; 14,
199-203 c.] дозволяє зробити висновок, що однією із правових форм
адміністративної діяльності органів ДПС України виступає
адміністративно-юрисдикційна діяльність. Вона починається з виявлення
факту правопорушення або виникнення правового спору і продовжується в
ході з’ясування обставин вчинення протиправного діяння аж до виконання
рішення у справі.

Досліджуючи характерні ознаки адміністративної юрисдикції в органах ДПС
України слід зазначити, що необхідним є визнанання її управлінського
характеру, пов’язаного зі збором, дослідженням, оцінкою інформації,
прийняттям управлінського рішення і його виконанням. Управлінський
характер пов’язаний з повноваженнями щодо реалізації
виконавчо-розпорядчої функції, без якої неможливо проводити самостійний
вид юридичного (адміністративного) доказування як спеціального різновиду
пізнання [15, 28 c.].

Аналіз правових джерел, що регламентують підстави та порядок здійснення
адміністративної юрисдикції та адміністративної практики органів ДПС
України, дозволяє зробити висновок про те, що основними видами
адміністративно-юрисдикційних проваджень у податкових органах є: п.1.
провадження в справах про адміністративні правопорушення, які підвідомчі
зазначеним органам; п.2. провадження в справах про дисциплінарні
проступки щодо працівників органів та підрозділів ДПС України, які
вчинили такі проступки в процесі виконання службових обов’язків; .п.3
провадження за скаргами громадян і платників податків, що надходять від
них щодо прийняття незаконних рішень, або вчинення дій бездіяльності
працівників органів ДПС України; п.4. провадження із застосування
фінансових санкцій щодо порушників податкового законодавства.
Об’єднуючим фактором (ознакою) зазначених вище юрисдикційних проваджень
в органах ДПС є те, що вони розпочинаються після вчинення правопорушення
в сфері оподаткування. Це може бути адміністративне правопорушення,
дисциплінарний проступок, спір про порушене право. Наприклад, в разі
розгляду скарг платника податків самого факту вчинення правопорушення
може і не бути, але є наявність правового спору за мотивами вчинення
управлінських дій працівником ДПС щодо суб’єктів оподаткування та
подальшого його розгляду і вирішення є підставою для віднесення цього
провадження до юрисдикційних.

Єдина по своїй суті адміністративна юрисдикція органів ДПС має певні
відмінності в порядку вирішення адміністративних справ, що свідчить про
різнобічність процесуальної форми цього виду діяльності. У цілому
необхідно зазначити, що юрисдикційний процес в органах ДПС має
особливості, пов’язані з його правовою регламентацією, з певним обсягом
повноважень посадових осіб, у системі органів ДПС не всі служби і їх
посадові особи користуються юрисдикційними повноваженнями з порядком
розгляду справ, особливо, з порядком оскарження. Однією із ознак, яка
істотно відрізняє адміністративну юрисдикцію органів ДПС від юрисдикції
органів правосуддя є те, що в системі ДПС відносно розширене коло
посадових осіб, що здійснюють певні юрисдикційні повноваження, тобто в
системі органів ДПС адміністративна юрисдикція здійснюється досить
значним колом суб’єктів, які відповідно до нормативно-правових актів
мають право порушувати, розглядати та вирішувати адміністративні
суперечки, предметом яких є порушення як податкового законодавства
платниками податків, так і певних прав самих же платників податків.

Для діяльності органів ДПС України характерним є те, що, крім
юрисдикційних дій (розгляд і вирішення конкретних справ, здійснення
повноважень щодо накладення адміністративних чи дисциплінарних стягнень
тощо), їх діяльність також пов’язана з реалізацією компетенції
неюрисдикційного характеру як самими суб’єктами адміністративної
юрисдикції, так і іншими посадовими особами органів ДПС, які не мають
юрисдикційних повноважень. Зокрема, працівникам податкової міліції
відповідно до ст. 11 Закону України «Про міліцію» та «Про державну
податкову службу в Україні» надано право здійснювати перевірку
документів для встановлення особи правопорушника, затримувати
правопорушників тощо. Не юрисдикційні дії працівників органів ДПС мають
багатоаспектний (неоднорідний) характер. В одних випадках органи ДПС
«обслуговують» самі себе (затримання порушника податкового законодавства
працівником органу чи підрозділу ДПС та ін.), в інших здійснюють не
юрисдикційні дії для забезпечення необхідних умов реалізації
адміністративної юрисдикції іншими її суб’єктами (оформлення протоколів
про адміністративні правопорушення для суду та ін.) [16, 11-12 с.].

В юридичній літературі виділяються такі особливості
адміністративно-юрисдикційної діяльності [7, 74 c.]: широке коло
суспільних відносин, що охороняються адміністративно-юрисдикційним
засобами; велике коло осіб, які мають право накладання адміністративних
стягнень порівняно з іншими суб’єктами юрисдикції; широке коло посадових
осіб, які мають право застосовувати адміністративно-процесуальні міри
юрисдикційних проваджень; визначена нормативно-правовими актами
спеціалізація щодо розгляду адміністративних справ.

Аналіз науково-юридичної літератури та практичної діяльності органів і
підрозділів ДПС України дозволяє виділити такі особливості їх
адміністративно-юрисдикційної діяльності.

1. Передусім адміністративно-юрисдикційна діяльність ДПС певною мірою
зумовлена завданнями, функціями і характером управлінської діяльності
податкових органів і є частиною їх виконавчо-розпорядчої діяльності.
Останню, як відомо, з урахуванням конкретизації її завдань і змісту в
адміністративно-правовій науці визначають як адміністративну діяльність
органів ДПС.

2. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів ДПС, як і будь-яка
інша їх діяльність, є підзаконною. Вона ґрунтується на дотриманні
чинного законодавства. Компетентні посадові особи органів ДПС, які
реалізують надані їм адміністративно-юрисдикційні повноваження,
зобов’язані діяти в межах законів та інших нормативно-правових актів.
Відхилення від положень, які в них утримуються, призводить, як правило,
до порушень принципу законності і, як наслідок, приводить до скасування
постанови (рішення) по справі. Адміністративно-юрисдикційна діяльність
органів ДПС базується не тільки на суворому дотриманні правових
приписів, але і реалізується шляхом застосування цих норм, тобто є
правозастосовною діяльністю, а за своїм основним призначенням вона також
є діяльністю правоохоронною.

3. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів ДПС носить публічний
характер, тобто вона здійснюється від імені держави в особі того чи
іншого працівника вказаних органів. Предметом адміністративної
юрисдикції органів ДПС є в основному розгляд і вирішення підвідомчих їм
адміністративних спорів. Її зміст характеризує збирання, дослідження та
оцінку інформації щодо певної події, а також прийняття рішення по справі
в установлених законом формах і порядку. Встановлення і доказування
події та інших обставин правопорушення, їх юридична оцінка, винесення
постанови по справі та її виконання відбуваються в межах
адміністративно-процесуального регламенту. Тому
адміністративно-юрисдикційні норми, а також адміністративно-юрисдикційні
правовідносини ділять на матеріальні та процесуальні.

4. Юрисдикція органів ДПС завжди є адміністративною, в цьому випадку
вона базується на положеннях, що утримуються у адміністративно-правових
приписах і здійснюється спеціально уповноваженими посадовими особами.
Отже, до її здійснення тією чи іншою мірою причетна значна кількість
працівників органів ДПС. Наприклад, правом розгляду справ про
адміністративні проступки, застосування до винних осіб адміністративних
стягнень, відповідно до чинного законодавства, наділені такі посадові
особи органів ДПС: начальники податкових інспекцій та їх заступники,
начальники відділів податкової міліції, голови ДПА областей, міст Києва
і Севастополя, голова ДПА в АРК та їх заступник, що входять в систему
органів ДПС України. А розглядати справи про дисциплінарні проступки та
скарги мають право в порядку підлеглості уповноважені посадові особи
структурних підрозділів органів ДПС, які таким правом наділені. Крім
того, значна частина посадових осіб органів ДПС виконує великий обсяг
дій юрисдикційного характеру на підготовчій стадії провадження,
пов’язаних із виявленням події та дослідженням обставин правопорушення,
складанням протоколу про адміністративне правопорушення та збором
необхідних матеріалів для правильного і об’єктивного вирішення справи.

5. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів ДПС характеризується
тим, що завжди має винятково державно-владний характер і здійснюється
тільки в офіційному порядку. Для її здійснення органи внутрішніх справ
наділяються широким колом повноважень, у межах яких вони реалізують
належне їм право щодо вирішення адміністративних спорів. Так, відповідно
до чинного законодавства, передусім, 234-2 ст., 255 ст. КпАП України
посадові особи органів і підрозділів ДПС порушують та розглядаються
справи про адміністративні правопорушення, що вчиняються в сфері
оподаткування, крім того згідно зі ст. 11 п. 7 Закону України «Про
державну податкову службу в Україні» вони мають право застосувати
фінансові санкції до порушників податкового законодавства, а згідно зі
ст.1-5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, який діє і щодо
працівників податкової міліції, уповноважені особи розглядають справи
про порушення службової дисципліни та окремі адміністративні
правопорушення, вчинені працівниками податкової міліції ст.15 КпАП.
Також відповідно до 4 ст. Закону України «Про звернення громадян» та
згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» працівники
податкових органів, зокрема служби апеляцій, розглядають правові
конфлікти в галузі управлінської діяльності, якщо їх розгляд і вирішення
віднесено до повноважень органів ДПС. Вони також вирішують справи за
скаргами щодо питань, внаслідок яких:

а) порушені права, свободи та законні інтереси громадянина або (групи
громадян);

б) створені перешкоди для здійснення громадянином його права, свободи
або законного інтересу; незаконно покладені на громадянина які-небудь
обов’язки або він незаконно притягнутий до відповідальності.

6. Основним у здійсненні юрисдикційних повноважень податкової міліції як
складової органів ДПС є виконання ними в особі уповноважених органів і
посадових осіб правоохоронних функцій. Так, одним із основних завдань
податкової міліції відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну
податкову службу в Україні» є забезпечення особистої безпеки громадян,
захист їх прав і свобод та законних інтересів.

7. До особливостей адміністративної юрисдикції органів ДПС варто
віднести тільки одноособове розглядання справи про адміністративний
проступок, який вчинено в сфері оподаткування. Якщо деякі органи
адміністративної юрисдикції володіють винятково колегіальними
повноваженнями (адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних,
сільських рад), то системі ДПС властива тільки одноособова форма
адміністративної юрисдикції. У загальних випадках
адміністративно-юрисдикційна діяльність органів ДПС щодо розгляду
індивідуально-конкретних справ нескладна як за формою, так і за змістом.
Вона не пов’язана зі здійсненням великої кількості процесуальних дій.
Тут не залучається велика кількість учасників процесу, як це має місце
при здійсненні кримінально- процесуальної юрисдикції (збір доказів у
справі, пред’явлення обвинувачення, складання обвинувального висновку,
оформлення значної кількості необхідних процесуальних документів тощо)
[18, с.13].

9. Особливістю відзначаються і факти, що підлягають доказуванню у
процесі юрисдикційної діяльності органів ДПС. Тут йдеться переважно про
особливості доказування в такому виді адміністративної юрисдикції
органів ДПС, як провадження в справах про адміністративні
правопорушення. Адміністративна відповідальність є відповідальністю
ретроспективною, тобто факти, що слугують підставою її застосування, є
подіями минулого. Так само порядок доказування здійснюється і в справах
про застосування фінансових санкцій та про дисциплінарні проступки, а
також при здійсненні провадження по скаргах громадян що є платниками
податків.

10. В адміністративно-юрисдикційній діяльності органів ДПС
спостерігається відповідна спеціалізація. Вона дозволяє більш якісно і
диференційовано підходити до організації та здійснення цієї діяльності в
окремих службах і підрозділах органів ДПС, деталізувати аналітичну та
профілактичну спрямованість її, у цілому підвищувати ефективність
боротьби з різними адміністративними правопорушеннями, правильна
юридична оцінка яких, як правило, вимагає належного рівня спеціальної та
професійної підготовки.

Дослідження перерахованих вище особливостей
адміністративно-юрисдикційної діяльності є необхідним у першу чергу
тому, що застосування юридичних санкцій, які є у більшості випадків
результатом юрисдикційної діяльності, торкається питань, пов’язаних з
дотриманням законність при вчиненні дій, або прийнятті рішень
правозастосовуваче, а це в результаті віддзеркалюється на проблемах
реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні. Аналіз
зазначених вище особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності
органів ДПС дозволяє зробити висновок, що вони взаємозалежні і, як
правило, одні особливості є похідними від інших.

Підводячи підсумок дослідженню сутності та специфіки адміністративної
юрисдикції органів ДПС України, зазначимо, що:

– по-перше, адміністративно-юрисдикційну діяльність органів ДПС
необхідно сприймати як самостійний вид державної, підзаконної,
правозастосовної та правоохоронної діяльності, який полягає у розгляді
та вирішенні в передбаченому нормативно-правовими актами порядку
правових спорів з метою охорони та захисту інтересів держави в галузі
справляння податків з метою наповнення державного бюджету, і дотримання
в процесі здіснення такої діяльності прав, свобод і законних інтересів
людини і громадянина;

– по-друге, основу концептуальної, теоретичної моделі адміністративної
юрисдикції органів ДПС складають як загальні ознаки і цілі, властиві
діяльності органів виконавчої влади в цілому, так і ознаки і цілі,
характерні іншим видам юрисдикцій (кримінально-правовій;
цивільно-правовій; господарсько-правовій);

– по-третє, загальні і відмінні ознаки видів адміністративної
юрисдикції в органах ДПС мають специфічний зміст, що відокремлює цю
діяльність від юрисдикції інших державних органів та визначає особливий
характер і призначення органів ДПС у системі органів виконавчої влади;

– по-четверте, адміністративна юрисдикція органів ДПС – це спеціальний
(особливий) спосіб охорони та захисту суспільних відносин і у той же час
– спосіб застосування норм адміністративного права в сфері
функціонування органів виконавчої влади;

– по-п’яте, специфічним є і нормативно-правове регулювання
адміністративно-юрисдикційної діяльності органів ДПС, механізм якого
включає, крім законодавчих актів і відомчі нормативні акти, у тому числі
накази, положення, інструкції тощо, причому за рядом напрямів
спеціальними (відомчими) нормативними актами регулюється порядок
юрисдикційної діяльності окремих служб і підрозділів органів ДПС.

Література:

1. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 16 травня
1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 203.

2. Про державну податкову службу України; Про боротьбу з корупцією:
Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України.
1995. № 4. Ст. 20.; Кодекс України про адміністративні правопорушення //
Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. Ст. 1122.

3. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел
(милиции): Учеб. пособие / Под ред. Коренева А.П.. М.: МВШМ МВД СССР,
1988. 90 с.

4. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1975.
– 184 с.

5. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР / Под. ред. В.М.
Манохіна.- Изд-во Сарат. ун-та, 1986. с.128.

6. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юрид.
лит, 1973. – 192 с.

7. Коваль Л.В. Административно-деликтные отношения. – К.: Высшая школа,
1979. – 230 с.

8. Шергин А.П. Административная юрисдикция. – М.: Юрид. лит., 1979. –
143 с.

9. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній
діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання
реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків:
Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.

10. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административний процесс: Учебник. –
Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.

11. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна
частина: Підручник / Під загал. ред. Голосніченко І.П., Кондратьєв Я.Ю.
– К.: Укр. академ. внутрішніх справ, 1995. – 177 с.

12. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / За заг.
ред. Бандурки О.М.. – X.: Ун-т внутр. справ, «Еспада», 2000. 368 с.

13. Административное право и административная деятельность органов
внутренних дел: Учебник для слушателей Академии МВД СССР/ Под редакцией
Л.Л. Попова. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 222 с.

14. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая:
Учебник. Издание третье / Под ред. А.П. Коренева. – М.: Московская
академия МВД России, Изд-во «Щит-М», 2000. – 304 с.

15. Додин Е.В. Административная юрисдикція органов внутренних дел:
Учебное пособие. – К.: КВШ МВД УССР, 1981. – 136 с.

16. Калаянов Д.П. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів
внутрішніх справ України. Навч. посібник. – Одеса: АО БАХВА, 2000. – 128
с.

17. Аникин С.Б. Проблемы и перспективы административной юрисдикции
органов внутренних дел Российской Федерации. Дис. канд. юрид наук:
12.00.02. / Академия МВД Российской Федерации. – М., 1996. – с.193.

18. Додин Е.В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности
органов внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР,
1985.– 100 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020