Реферат на тему:

Особливості адміністративної відповідальності за ухилення від
оподаткування в податковому законодавстві України

Перехід України до економіки ринкового типу зумовлює потребу формування
нових правових відносин у сфері оподаткування. Нині проводиться активна
робота з удосконалення податкового законодавства України, однак
прийняття великої кількості законодавчих актів, що регулюють відносини у
цій сфері, їх часті зміни, неоднозначність тлумачення їхніх норм
створюють значні перешкоди в практичній діяльності як для суб’єктів
оподаткування, так і для органів контролю.

Податкові правові норми регулюють досить широке коло суспільних відносин
– від розробки і закріплення тієї чи іншої форми платежу до контролю за
правильністю його обчислення і вчасного внесення у бюджет відповідного
рівня, а також відповідальності за порушення податкового законодавства.
Маючи свої особливості, податкові правовідносини дещо відрізняються від
інших фінансових та адміністративних правовідносин. Цими особливостями є
суб’єкти та об’єкти податкових правовідносин. Суб’єктами податкових
правовідносин є платники податку і державні органи контролю (ДПА
України, Пенсійний фонд, ДМС України та ін). Платники податків наділені
певними правами та обов’язками. Визначення обов’язків платників податків
міститься в ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування”, права
платників податків – у ст. 10 цього Закону [1].

За несплату або неповну сплату суб’єктами підприємницької діяльності або
громадянами податків, зборів, інших обов’язкових платежів, залежно від
того, чи вчинено це умисно, чи з необережності, чи за відсутності вини,
передбачена різна відповідальність: застосування спеціальних санкцій у
визначених законодавством розмірах; сплата пені, яка нараховується на
суму несплаченого обов’язкового платежу; адміністративна або кримінальна
відповідальність.

Розгляд поняття адміністративної відповідальності практично неможливий
без з’ясування місця такої відповідальності серед інших видів юридичної
відповідальності у податковому законодавстві, зокрема кримінальної, яке
визначається тим, що:

– адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної за
фактичними підставами відповідальності, швидкістю застосування санкцій
до правопорушника, порядком здійснення, колом суб’єктів, правовими
наслідками;

– однією з фактичних підстав адміністративної відповідальності є склад
адміністративного правопорушення, а однією з фактичних підстав
кримінальної відповідальності є склад злочину;

– виховний вплив адміністративної відповідальності ґрунтується,
насамперед, на швидкості реалізації покарання. Міри адміністративної
відповідальності застосовуються, як правило, відразу після встановлення
винного. Це пов’язано з тим, що ознаки того чи іншого адміністративного
правопорушення легко встановлюються і не вимагають такого ґрунтовного
розгляду, як при притягненні до кримінальної відповідальності. Крім
того, для кримінальної відповідальності законодавець установив досить
великі, порівняно з адміністративною, строки давності, після закінчення
яких особа може бути звільнена від такої;

– за колом суб’єктів відмінність адміністративної відповідальності від
кримінальної полягає в тому, що до адміністративної відповідальності
можуть притягуватись не тільки фізичні особи, але й установи та
організації.

За правовими наслідками міри адміністративної відповідальності
відрізняються від мір кримінальної тим, що вони менш суворі і не тягнуть
судимості.

Адміністративна відповідальність за ухилення від оподаткування
передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Органи податкової служби мають право складати протокол (ст. 255) за
адміністративне правопорушення у сфері оподаткування, передбачені
статтями КпАП України: 51–2, 164, 164–5, 177–2. А справу, по суті,
розглядає суд.

Разом з тим, розглядати справи про адміністративні правопорушення у
сфері оподаткування по суті органи податкової служби мають право
(ст. 234–2) за такими статтями КпАП України: 155–1, 164–1, 166–6.

Вказані правопорушення, передбачені КпАП України, деталізуються
наступними Законами України: ст. 16, ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”
від 21 грудня 2000 року [2], ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” від 3 квітня 1997 року [3], ст. 11 Закону України “Про систему
оподаткування “ від 18 лютого 1997 року [4], ст. 4 Закону України “Про
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства” від 9 квітня
1999 року [5], ст. 25 Закону України “Про Єдиний митний тариф” від 5
лютого 1992 року [6], ст. 7 Закону України “Про податок з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 18
лютого 1997 року [7], ст. 9 Закону України “Про боротьбу з корупцією “
від 5 жовтня 1995 року [8].

Щодо кримінальної відповідальності за злочини у сфері оподаткування, то
вона передбачена ст. 204, 207, 208, 209, 212, 216, 218 Кримінального
кодексу України.

При диференціації видів відповідальності потрібно керуватися змістом
матеріально-правових норм, тобто ідентифікувати саме правопорушення
(проступок) з використанням відповідної кваліфікації, використовуючи КК,
КпАП. У випадку, коли правопорушення співпадає зі змістом
матеріально-правової норми і не потребує на першочерговому етапі
застосування спеціальних нормативно-правових актів, потрібно
застосовувати загальні умови притягнення до даного виду
відповідальності.

Відповідно до статті 164-1 КпАП України адміністративна відповідальність
у вигляді штрафу настає за ухилення від подання декларації про доходи
від заняття кустарно-ремісничим промислом, іншою індивідуальною трудовою
діяльністю чи про інші доходи, що оподатковуються прибутковим податком,
та в інших випадках, коли подання декларації передбачено законодавством
або несвоєчасне подання декларації, чи включення до неї завідомо
перекручених даних.

Адміністративним правопорушенням є ухилення громадян – підприємців і
адвокатів – від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду
соціального страхування України як платників обов’язкових страхових
внесків, приховування (заниження) службовою особою підприємства,
установи, організації, фонду оплати праці та громадянами-підприємцями і
адвокатами сум доходу, з яких обчислюються внески на соціальне
страхування, порушення встановленого порядку витрачання коштів на це
страхування та строків перерахування внесків до відповідних фондів,
несвоєчасне подання або неподання за встановленою формою бухгалтерських
звітів та інших документів про нарахування і сплату внесків на соціальне
страхування (стаття 165-1 КпАП України). За ці дії передбачено
адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 21 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
прибутковий податок з громадян” [9] громадяни, винні у несвоєчасному
поданні декларації про доходи чи паданні перекручених даних, у
відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для
яких встановлена обов’язкова форма обліку, притягаються податковими
органами до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Громадянам, які займаються підприємницькою діяльністю та мають інші
доходи, не передбачені як об’єкт оподаткування у розділах II та III
цього Декрету, і своєчасно не подали декларації про доходи, податкові
органи надсилають платіжне повідомлення на сплату податку у розмірі
суми, сплаченої за попередній звітний період, або у розмірі,
розрахованому за оціночними доходами на підставі відомостей, що має
податковий орган. Після пред’явлення декларацій та їх перевірки
провадиться перерахунок податку, виходячи з фактично одержаного доходу.
У разі приховування (заниження) громадянами доходів до них
застосовуються міри відповідальності (фінансова санкція) у вигляді
стягнення суми прибуткового податку, обчисленої з фактично одержаного
доходу (з урахуванням заниженого і прихованого доходу), і штрафу в
двократному розмірі від додатково обчисленої суми прибуткового податку
внаслідок збільшення оподатковуваного доходу.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без державної
реєстрації або спеціального дозволу (ліцензії) без придбання патенту у
разі сплати фіксованого податку чи діяльністю, щодо якої є спеціальна
заборона, винні у протидіях службовим особам податкових органів, у тому
числі у недопущенні їх у приміщення, що використовуються для здійснення
підприємницької діяльності і одержання доходів, притягаються податковими
органами до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Службові особи підприємств, установ та організацій, а також фізичні
особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які виплачували доходи, винні
в неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум прибуткового податку,
перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств, установ і
організацій, у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні податкових
органів за встановленою формою відомостей про доходи громадян, про
відкриття їм розрахункових рахунків в установах банків, притягаються
податковими органами до адміністративної відповідальності у вигляді
штрафу.

Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимоги
щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих
відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру) тягне за
собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Неподання або
несвоєчасне подання державним службовцем або іншою особою, уповноваженою
на виконання функцій держави, відомостей про відкриття валютних рахунків
в іноземному банку тягне за собою адміністративну відповідальність у
вигляді штрафу (ст. 9 Закону України “Про боротьбу з корупцією” від 5
листопада 1995 року) [10].

Суб’єктами наведених правопорушень є службові особи, а не підприємства,
установи, організації. До даного виду відповідальності не можуть бути
притягнені підприємці, які здійснюють свою діяльність без утворення
юридичної особи, так як вони не є службовими особами.

З об’єктивної сторони адміністративні правопорушення у сфері податкового
законодавства характеризуються наступними діями:

– приховування об’єкта оподаткування, до якого належать заняття
підприємницькою діяльністю без відповідної державної реєстрації
суб’єктом підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню,
нелегальне виробництво товарів, непредставлення податкової декларації і
розрахунків, приховування імпортних товарів із метою не сплачування
мита, приховування виручки та інше;

– фальсифікація обліку, який використовується для складання балансу,
призначеного для пред’явлення податковим органам і визначення суми
податку;

– маскування дійсних ситуацій іншими фіктивними юридичними ситуаціями,
власник підприємства приховує під підставні або фіктивні “фірми”,
представляє як оплату праці, продажу оформлює як подарунок та інше;

– ненавмисне правопорушення або помилка.

Законами України передбачена відповідальність юридичних осіб, що не
знайшло свого відображення в КпАП України. За порушення договірних
зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до
якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності
підприємство несе відповідальність, передбачену законодавством України
(ст. 31 Закону України “Про підприємства в Україні” від 27 березня
1991 року). Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України “Про
стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів” від 21
січня 1993 року притягнення до адміністративної відповідальності
юридичних осіб здійснюється суми недоїмки за податками, податковим
кредитом та іншими платежами до Державного бюджету України, бюджету
Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших місцевих
бюджетів, до державних цільових фондів і позабюджетних фондів з
підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та
наслідків фінансово-господарської діяльності.

Дещо інший варіант адміністративної відповідальності передбачено у
статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на прибуток
підприємств і організацій” від 26 грудня 1992 року № 12-92 “Сума
податку, не внесена в установлені строки, а також сума податку,
вирахуваного з прихованого (заниженого) прибутку (дохід), штраф
стягуються за весь час ухилення від сплати податку за розпорядженням
податкових органів”.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що пеня призначається
уповноваженим органом управління, наділеним владно-примусовим
повноваженням за порушення встановлених правил внесення податкових
платежів, спрямована на охорону та захист податкових правовідносин,
можна зробити висновок, що вона має характер адміністративного
стягнення.

Отже, узагальнюючи вище викладене, можна зазначити, що адміністративна
відповідальність за порушення норм податкового законодавства – це
застосування уповноваженими державними органами або їх посадовими
особами різновиду примусових заходів (стягнення) до правопорушника, вина
якого доведена у встановленому законом порядку, з метою покарання за
вчинення проступку, а також попередження чи припинення правопорушення.

Література:

1. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 16. – С. 119.

2. Голос України. – 2001. – 20 лютого.

3. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – С. 156.

4. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 16. – С. 119.

5. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – С. 191.

6. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 19. – С. 259.

7. Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – С. 117.

8. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – С. 266.

9. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – К.: Юрінком
Інтер; 1999. – № 6. – С. 448.

10. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – С. 266.

Похожие записи