Особистий статут і “національність” юридичної особи
Особистий статут юридичної особи означає її правове становище, зокрема,
чи є ця особа юридичною чи просто спілкою фізичних осіб; порядок її
створення та припинення існування;
структуру; управління нею; поширення певного виду правового режиму;
визначення обсягу правоздатності; реалізацію ліквідаційного залишку
після припинення її діяльності. Для визначення статуту юридичної особи
необхідно встановити її “національність”, тобто державну належність та
її особистий закон. “Національність” особи визначається за різними
принципами. Найбільш поширеним у правових системах є критерій місця,
створення (заснування) юридичної особи. Так, зазначений критерій
використовується в державах “сім’ї загального права” (США,
Великобританії) як основний для визначення “національності” юридичної
особи. Критерій заснування юридичної особи означає поширення на неї
закону держави, де створено цю особу і зареєстровано її статут (закон
інкорпорації).
Принцип місця утворення (виникнення) юридичної особи застосовується і в
Україні (ч. 2 ст. 567 Цивільного кодексу України). В Законі України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” вказано, що до зовнішньоекономічного
договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується
право країни, на території якої спільне підприємство створюється й
офіційно реєструється (ст. 6). У Положенні про державну реєстрацію
суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженому постановою Кабінету
Міністрів України від 25 травня 1998 p.1, вказується, що державна
реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності провадиться за місцем їх
знаходження або місцем проживання суб’єкта, якщо інше не передбачене
законом. Виняток становлять окремі їх види, зокрема банки, засоби
масової інформації, фондові біржі тощо, для яких установлено спеціальні
правила реєстрації.
Місцем знаходження юридичної особи вважається місцезнаходження постійно
діючого органу юридичної особи (ст. ЗО Цивільного кодексу України).
Відповідно до Закону “Про внесення змін до Закону України “Про
підприємництво” від 23 грудня 1997 p., який суттєво змінив редакцію ст.
8 Закону України “Про підприємництво”, місцем знаходження юридичної
особи може бути місце проживання одного з засновників або
місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди
або іншим відповідним договором.
Другим критерієм, який переважно використовується у державах “сім’ї
континентального права”, є критерій місцезнаходження особи (місце
осілості). Допускається також формулювання — місцезнаходження її органу
управління (ФРН, Румунія). Відповідно до Закону Франції “Про торговельні
товариства” 1996 р. на товариства з місцезнаходженням у цій державі
поширюється дія французького законодавства.
У міжнародному приватному праві для визначення національності
використовується також принцип місця основної діяльності юридичної
особи; принцип належності (громадянства) засновників (учасників) і
складу правління до певної правової системи. Останній, виникнувши на
початку XX ст., набув поширення в середині століття і дещо менше
застосовується нині. Загалом наявність різних критеріїв для визначення
“національності” юридичної особи зумовлена тим, що створення, реєстрація
установчих документів, знаходження органів правління, здійснення
діяльності можуть бути в різних країнах. До того ж засновники
об’єднання, скажімо, акціонери можуть мати різне громадянство чи
доміцилій.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
