РЕФЕРАТ

На тему:

Організація охорони об’єктів підрозділами Державної служби охорони

Стосунки підрозділів служби охорони з юридичними особами і громадянами,
відповідальність, права та обов’язки сторін визначаються договорами.
Договори на охорону укладаються відповідно до типових договорів після
виконання замовником обов’язкових вимог служби охорони стосовно
технічної укріпленості об’єкта та обладнання його засобами охоронної
сигналізації. Обов’язковою умовою для укладання договору є надання
службі охорони необхідних службових та допоміжних приміщень з оснащенням
та інвентарем, забезпечення їх засобами зв’язку, водопостачанням,
освітленням та опаленням, забезпечення норм техніки безпеки,
передбачених законодавством про охорону праці. Вартість охорони
визначається, виходячи з принципу самоокупності і договірних цін.

Укладенню договору передує обстеження об’єкта, в якому беруть участь
представники відділу (відділення) охорони та власник майна, яке
передбачається передати для охорони. В необхідних випадках до участі в
комісії залучаються спеціалісти держпожнагляду, карного розшуку та інших
спеціалізованих служб. За результатами цього обстеження в довільній
формі складається акт, який затверджується начальником УДСО. Договір
укладається лише після виконання усіх заходів по технічному укріпленню
об’єкта, передбачених актом міжвідомчої комісії, та завершення робіт по
обладнанню його засобами зв’язку, сигналізації, а також надання
службових приміщень для розміщення особового складу охорони.

Охорона міліції на об’єктах виставляється не пізніше 4-х місяців після
затвердження договору. З моменту виставлення поста (наряду) міліції
об’єкт вважається взятим під охорону. Якщо сторони по договору за два
місяці до закінчення строку його дії не повідомили одна одну про
припинення договірних стосунків, то чинність договору автоматично
продовжується на тих же умовах і на той же термін. Про зняття охорони
також складається відповідний акт.

Як вже зазначалося, договір укладається лише після виконання власником
об’єкта вимог акту обстеження його технічної укріпленності. Устаткування
та оснащенність об’єктів, що охороняються відповідно до вимог
нормативних документів з технічної укріпленності даної категорії
об’єктів з метою забезпечення зовнішньої охорони та встановлення
пропускного режиму. Існують вимоги до технічної укріпленності установ
банків, приміщень, де зберігаються гроші, наркотики, дорогоцінні метали,
об’єкти торгівлі і т. ін. Обладнання об’єктів, що охороняються, включає:

створення огороджувальних споруд, зон відлучення, стежок для
пересування постових (сторожі, дротяні загороди, грати на віконні
пройоми, підсилення міцності дверей, засувів тощо);

застосування приладів та засобів охоронно-пожежної та тривожної
сигналізації, зв’язку і інших технічних засобів;

освітлення підходів до території об’єктів, що охороняються.

Вмикнення освітлювальних приладів має здійснюватись з караульного
приміщення або з поста. Освітлення встановлюється таким чином, щоб
постовий міг пересуватися по території, перебуваючи поза зоною
освітлення. Постовому мають бути створені всі необхідні умови для
несення служби шляхом безперебійного обходу території поста та
спостереження з місця.

Місця несення служби особовим складом охорони забезпечується службовою
документацією, а також обладнуються засобами та приладами пожежогасіння,
засобами зв’язку, оглядовою технікою, дверима, що міцно закриваються,
засобами охоронної сигналізації. Залежно від категорії об’єкта, що
охороняється, на ньому можуть встановлюватися спеціальні засоби: прилади
нічного бачення, кнопки тривожної сигналізації, укриття для працівники!
охорони і т. ін.

Залежно від характеру об’єктів, їх розташування та інших особливостей
охорона може бути організована так:

— на контрольно-пропускних пунктах;

— по периметру огорожі об’єкта, який обладнується периметральною
сигналізацією, коли наряди міліції виставляються по кордону території,
що охороняється, перекривають доступ на неї поза

з перепускними пунктами:

і — по окремих дільницях (відокремлених приміщеннях), коли наряди
міліції виставляються безпосередньо на об’єктах, що охороняються, або
навколо них;

— змішаним способом, тобто по периметру та на окремих об’єктах
одночасно.

Питання про вибір виду та способу організації охорони об’єктів, як
правило, вирішується за згодою з власником об’єкта, що охороняється, та
майна. Порядок організації охорони об’єктів підрозділами міліції охорони
визначається Настановою по організації служби міліції охорони,
затвердженою наказом МВС України N 743 від 14.11.1992 р. Згідно з
Настановою, підрозділи міліції охорони утворюються для охорони за
договорами об’єктів усіх форм власності юридичних та фізичних осіб від
злочинних посягань і утримуються за рахунок коштів, що надходять за
договорами. Головним завданням зазначених підрозділів міліції є
забезпечення надійної охорони цих об’єктів.

Працівники міліції зазначених підрозділів, виконуючи завдання по охороні
об’єктів, вживають необхідних заходів для забезпечення громадського
порядку, недопущенню та запобіганню злочинам в районі постів (маршрутів)
патрулювання.

Залежно від кількості укладених договорів і об’єктів охорони створюються
такі стройові підрозділи міліції: полки, батальони, роти, взводи,
відділення тощо, які відповідно до штатного розпису комплектуються
міліцією груп затримання пунктів централізованої охорони, кінологами,
міліцією піших маршрутів та постів, міліцією по охороні установ банків
та інших особливо важливих об’єктів з утриманням за рахунок відомств та
організацій, молодшим начальницьким та командним складом цих
підрозділів.

Організація служби по охороні банків здійснюється відповідно до
Інструкції по охороні установ банків підрозділами міліції охорони при
органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України та
Національного банку України № 372/32 від 12.06.1992 р. Служба охорони
об’єктів нарядами міліції охорони організується начальником управління,
відділу, відділення охорони. Вони є старшими оперативними начальниками
для командного складу стройових підрозділів міліції з питань організації
охорони об’єктів.

Дислокація постів і маршрутів патрулювання нарядів міліції
затверджується з урахуванням розташування об’єктів охорони І включається
в план комплексного використання сил та засобів територіального органу
внутрішніх справ.

Наряди міліції несуть службу по охороні об’єктів на автомототранспорті
або в пішому порядку в кількості не менше двох чоловік відповідно до
розроблених маршрутних карток, що мають декілька варіантів порядку
огляду об’єктів, то охороняються і за годинним графіком. Поодиноке
патрулювання допускається лише міліціонером-кінологом зі службовою
собакою.

При наявності технічних можливостей, відповідальної технічної
укріпленості, охорона об’єктів може бути організована за допомогою
технічних засобів. Об’єкт обладнується технічними засобами, які
вводяться на пункт централізованого спостереження, де черговий пункту
управління здійснює контроль за станом їх роботи. Реагування на
спрацювання сигналізації з об’єктів охорони забезпечується групою
затримання пункту централізованої охорони (ПЦО). Групи затримання ПЦО
комплектуються, як правило, з трьох працівників міліції (старшого групи,
міліціонера-кінолога і міліціонера-водія) і несуть службу на автомобілі
або мотоциклі в місцях найбільшої концентрації об’єктів, підключених до
ПЦО за спеціально розробленими маршрутами. При визначенні зони
діяльності забезпечується можливість прибуття групи затримання до
об’єкту за сигналами тривоги протягом трьох хвилин.

Для організації охорони особливо важливих державних і інших об’єктів
створюються підрозділи відомчої міліції (окремі полки, батальони, роти).
Система організації охорони, чисельність і дислокація постів
визначається управлінням (відділенням) охорони після попереднього
обстеження об’єктів і узгоджуються з їх керівниками. Штатна чисельність
міліції, що здійснює охорону цих об’єктів, визначається за погодженням
Із замовником і з врахуванням реальної необхідності. В кошторис одиниці
охорони включаються усі витрати на утримання міліції, в тому числі
начальницького складу, адміністративного та обслуговуючого персоналу.

Для виконання спеціальних функцій, що вимагають спеціальної підготовки,
в структурі підрозділів Державної служби охорони утворюються спеціальні
підрозділи. З метою забезпечення надійного захисту перевезень грошей,
цінних вантажів і інших видів майна юридичних осіб, громадян наказом МВС
України №42 від 28.01.1993 р. в системі Державної служби охорони при МВС
створені спеціальні підрозділи міліції охорони «Титан».

Відповідно до Положення, затвердженого цим наказом, спеціальний
підрозділ міліції «Титан» є складовою частиною служби охорони при
органах внутрішніх справ, призначений для здійснення на основі договорів
охорони власності фізичних та юридичних осіб від злочинних посягань.
Підрозділи »Титан» є структурними підрозділами управлінь (відділів)
Державної служби охорони і не користуються правами юридичної особи.
Структура підрозділів »Титан» і їх чисельність залежать від специфіки
договорів, термінів і стабільності договірних відносин, коштів на
охорону і забезпечення самоокупності підрозділу.

Основним завданням підрозділів «Титан» є супроводження грошей, цінних
грузів, що перевозяться, охорона власності юридичних осіб в місцях їх
розташування, забезпечення безпеки фізичних осіб в місцях їх тимчасового
перебування.

Підрозділи міліції «Титан» створюються за наказом Головного! управління
Державної служби охорони в управліннях (відділах) охорони при
управліннях (головних управліннях) МВС України в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі і утримуються за рахунок
коштів, що надходять за договорами від замовників за виконання
обов’язків щодо охорони власності і забезпечення безпеки.

При виконанні службових обов’язків за межами України особовий склад
підрозділів «Титан» керується законами держав, на території яких він
перебуває, міждержавними і міжурядовими угодами, а також угодами та
протоколами про співробітництво між МВС України і відповідними
правоохоронними органами та службами охорони цих держав.

Підставою для здійснення охоронних заходів є двохсторонній договір,
укладений між замовником і управлінням (відділом) державної служби
охорони, до штату якого входить підрозділ «Титан». Особовий склад
підрозділу ‘Титан» комплектується на конкурсній основі з числа найбільш
кваліфікованих та професійно підготовлених працівників міліції
(спеціалістів), що мають необхідний рівень бойової підготовки і стаж
роботи в органах внутрішніх справ не менше двох років.

Виконуючи покладені на них завдання, підрозділи «Титан» у встановленому
порядку взаємодіють з галузевими службами органів внутрішніх справ,
митними установами, юридичними організаціями, що здійснюють страхову
діяльність, з питань, віднесених до їх компетенції.

На спецпідрозділ «Титан» покладено також функції щодо охорони фізичних
осіб, забезпечення їх особистої та майнової безпеки. Охорона фізичної
особи включає в себе захист її особистої недоторканості, забезпечення
свободи очевидних непротиправних дій і безпеки в місці перебування та за
маршрутом пересування. Така охорона здійснюється на договірній основі і
полягає в безпосередньому застосуванні засобів та методів охорони з
метою запобігання та припинення злочинів чи інших правопорушень проти
особи, що охороняється. Порядок надання зазначених послуг встановлюється
МВС України.

Охоронні заходи цього виду здійснюються комплексно як методом постійної
присутності фізичної охорони, так і з використанням технічних засобів.
Свою роботу спецпідрозділи міліції «Титан» здійснюють в тісній взаємодії
з іншими органами і підрозділами внутрішніх справ. Порядок цієї
взаємодії визначається Інструкцією, затвердженою наказом МВС України в
1994 р.

Порядок організації охорони об’єктів за допомогою сторожової та
воєнизованої охорони визначається Настановою по організації служби
воєнизованих та сторожових підрозділів охорони при органах внутрішніх
справ, яка затверджена наказом МВС України N 527 .від 22 червня 1992 р.

Відповідно до цієї Настанови, воєнізовані підрозділи створюються, як
правило, для охорони особливо важливих та режимних об’єктів, сторожові —
для охорони інших об’єктів. Відповідальність за організацію служби цих
підрозділів несуть їх безпосередні начальники.

Існують такі види воєнізованих підрозділів: загони, команди, групи,
відділення, що входять до складу відділень, відділів Державної служби
охорони. Для охорони об’єктів силами сторожових підрозділів у відділах
(відділеннях) Державної служби охорони утворюються дільниці та сторожові
підрозділи охорони окремих об’єктів. Для здійснення керівництва
сторожовими дільницями, які створюються залежно від характеру об’єктів,
компактності їх дислокації та оснащення їх засобами охоронної та
охоронно-пожежної сигналізації з чисельністю контролерів та сторожів від
30 до 45 чоловік, призначаються молодші Інспектори охорони.

За домовленістю з власником об’єктів або майна, що охороняється, для
забезпечення більш якісної охорони цінностей та громадського порядку у
відділах (відділеннях) Державної служби охорони можуть утворюватися
спеціалізовані воєнізовані та сторожові підрозділи (спецпідрозділи).

Співробітникам спецпідрозділів під час виконання службових обов’язків
надається право застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби.
Рішення про видачу зброї приймається начальниками відділів охорони за
погодженням з начальниками органів внутрішніх справ. Особовий склад
спецпідрозділів має встановлену форму одягу та пізнавальні знаки.

Основними напрямками діяльності спецпідрозділів є охорона матеріальних
цінностей, супроводження цінних паперів, вантажів, грошей, виробів з
дорогоцінних металів та каменів, отруйних та наркотичних речовин,
охорона фізичних осіб, забезпечення громадського порядку на об’єктах, що
охороняються.

До складу цих підрозділів за погодженням з власником в необхідних
випадках вводяться атестовані посади старших та молодших інспекторів
охорони за рахунок коштів, що надходять за договорами.

Воєнізовані та сторожові підрозділи комплектуються особами віком від
18-ти до 60-ти років, які відповідають вимогам, що ставляться до
працівників охорони. До спецпідрозділів приймаються переважно особи
чоловічої статі віком від 20-ти до 50-ти років. Особи, що були засуджені
за корисні злочини, а також звільнені зі служби в Збройних силах і
правоохоронних органах за проступки, які компроментують звання
співробітника цих органів, на роботу не приймаються. На співробітників
цих підрозділів поширюється загальне законодавство про працю та державне
соціальне страхування.

Охорона об’єктів, відокремлених приміщень силами воєнізованих та
сторожових підрозділів забезпечується залежно від їх дислокації,
технічної укріпленості, оснащенності засобами охоронної сигналізації
шляхом встановлення стаціонарних і обхідних постів із застосуванням
службових собак.

В необхідних випадках Державна служба охорони забезпечує охорону деяких
об’єктів. З метою запобігання диверсіям, відбиття збройного нападу на
об’єкти охорони або виникнення інших надзвичайних обставин розробляються
плани їх оборони, які складаються начальниками управлінь (відділень)
Державної служби охорони разом зі службами УСГП. Якщо для організації
оборони необхідна взаємодія нарядів міліції з працівниками об’єктів, що
охороняються, то плани узгоджуються з їх керівниками. Плани оборони
особливо важливих об’єктів затверджуються начальником УМВС, інших
важливих об’єктів — начальником райвідділу. Відповідальність за
своєчасне внесення в плани відповідних змін в разі необхідності
покладається на командний склад стройових підрозділів охорони. В планах
оборони передбачається порядок дій нарядів, що несуть службу по охороні
об’єктів, а також працівників об’єктів при виникненні надзвичайних
ситуацій. Для цього щоквартально проводяться учбово-тренувальні заняття
з метою відпрацювання дій працівників охорони і персоналу об’єкту, що
охороняється, в надзвичайних умовах. З метою збереження довірених
матеріальних цінностей, недопущення безконтрольного проходу (проїзду) на
територію об’єкта, вивезення (винесення) зазначених цінностей, а також
дотримання

протипожежної і проти-аварійної безпеки встановлюється перепустковий
режим. Його встановлює власник підприємства, установи чи організації
шляхом видання відповідного наказу. Інструкція про організацію
перепусткового режиму затверджується керівником підприємства і
узгоджується з начальником відділу (відділення) охорони.

Перепустковий режим може запроваджуватися як в цілому по об’єкту, так і
окремо по його корпусах, приміщеннях, цехах, відділах, лабораторіях,
сховищах, інших спеціальних приміщеннях. Його здійснення покладається на
працівників охорони. З урахуванням специфіки та відповідно до
встановленого трудового розпорядку вводяться визначені форми перепусток
(постійні, тимчасові, одноразові, індивідуальні, групові, матеріальні),
організуються бюро перепусток.

Охорона об’єктів силами міліцейської, воєнізованої і сторожової охорони
здійснюється часто із застосуванням службових собак, які
використовуються для підсилення охорони об’єктів, підвищення її
ефективності. Службове собаківництво, робота міліціонерів-кінологів
організуються відповідно до Настанови по утриманню, дресуванню,
тренуванню та застосуванню службових собак на об’єктах, охороняємих
підрозділами охорони при органах внутрішніх справ.

Одним із способів посилення охорони, підняття ступеню її надійності є
застосування засобів охоронної і охоронно-пожежної сигналізації (ОПС).
Прийняття в експлуатацію засобів ОПС оформлюється відповідним актом. їх
технічне обслуговування здійснюється штатним інженерно-технічним складом
підрозділів міліції або закріпленими електромонтерами відділу охорони.
Відключення ОПС та тривожної сигналізації допускається лише під час
ремонту за попереднім узгодженням з керівництвом відділу охорони. При
неможливості здійснення ремонту сигналізації на місці вона знімається та
змінюється тимчасово або постійно на іншу.

Державна служба охорони — це практично єдина організація, що забезпечує
охорону об’єктів з особистим майном громадян. Захист зазначеної
категорії об’єктів від злочинних посягань здійснюється підрозділами
охорони відповідно до Інструкції по організації охорони приміщень з
особистим майном громадян за допомогою технічних засобів сигналізації,
затвердженої наказом МВС України N 418 від 7.08.1980 р. Широке
застосування засобів сигналізації при охороні приміщень з особистим
майном громадян, забезпечення своєчасного реагування на сигнали тривоги
та «Пожежа» — надійний резерв у справі боротьби з майновими злочинами та
пожежами.

Охорона особистого майна громадян — це комплекс заходів по застосуванню
приладів та пристроїв промислового виробництва, що забезпечують фіксацію
порушення ліній блокування обладнаних приміщень, подання звукових та
світлових сигналів, організації своєчасного повідомлення про спрацювання
ОПС та оперативного реагування на сигнали тривоги черговими частинами
міськрайорганів внутрішніх справ, підрозділами Державної служби охорони
та пожежної охорони.

Приміщення з особистим майном громадян можуть охоронятися за допомогою
пультів централізованого спостереження, концентраторів і автономних
контрольно-приймальних приладів. Засобами технічного захисту
обладнуються квартири, окремі будинки, житлові кімнати в гуртожитках,
індивідуальні та кооперативні гаражі, транспортні засоби та інші місця
зберігання особистого майна громадян.

Охорона об’єктів з особистим майном громадян здійснюється на підставі
договорів. Договором може бути передбачена майнова відповідальність
служби охорони за заподіяння шкоди об’єктові, що охороняється, умови та
порядок відшкодування такої шкоди.

Важливим засобом зміцнення дисципліни серед особового складу і
забезпечення високої активності нарядів міліції в боротьбі із
злочинністю та іншими правопорушеннями є контроль за організацією та
несенням ними служби. Він здійснюється начальницьким складом органів
внутрішніх справ, підрозділів охорони і командирами стройових
підрозділів. Основним видом контролю є перевірка несення служби
персоналом охорони на постах і маршрутах. Під час перевірки визначається
відповідність розстановки особового складу, порядок взаємодії з іншими
нарядами, якість інструктажів, що проводяться, ступінь активності
нарядів в запобіганні злочинам, дотримання працівниками охорони
законності та службової дисципліни, правильність ведення службової
документації.

Перевірка може бути гласною і негласною. Вона проводиться в різний час
доби за щомісячним графіком, затвердженим начальником відділу Державної
служби охорони або командиром стройового підрозділу. Особи, що
здійснюють перевірку служби, звертають увагу на якість виконання
службових обов’язків охоронниками, знання ними обстановки на посту,
місць можливого скоєння правопорушень, укриття злочинців, вимог основних
нормативних документів,

що регламентують роботу органів внутрішніх справ і Державної служби
охорони, на зовнішній вигляд працівників охорони та інші обставини. Під
час негласного контролю здійснюється скрита перевірка несення служби
нарядами міліції. Для негласного контролю можуть використовуватися
прилади нічного бачення, біноклі, радіостанції.

Крім особистих перевірок несення служби, застосовується контроль за
допомогою засобів зв’язку, спеціальних технічних засобів, в тому числі
підключених до ПЦО. Забороняється перевіряти несення служби шляхом спроб
підібрати зброю, Інсценування правопорушень та іншими способами, які
можуть привести до нещасних випадків та інших негативних наслідків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Закон України «Про міліцію’7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991.
№4. Ст.20.

Закон України «Про державну службу” //Відомості Верховної Ради України.
1993. №52. Ст.490.

Закон України «Про боротьбу з корупцією” //Відомості Верховної Ради
України. 1995. №34. Ст.266.

Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради України.
1993. №31. Ст.338.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв.
розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України.
1992. 20 жовтня.

Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС:
Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційний текст X.,
2000.

Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993.
Підручники, навчальні посібники, монографії.

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:
Підручник. К., 1995.

Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред.
А.Т.Комзюка. X.. 1998.

Похожие записи