Організаційно — правові форми юридичних осіб

Під організаційно-правовою формою слід розуміти характер майнових прав
юридичної особи, порядок їх набуття та спосіб здійснення управління нею.
Стаття 83 ЦК України встановлює організаційно-правові форми юридичних
осіб – спосіб визначення правового становища власника майна та
встановлення порядку здійснення повноважень власника з керування майном,
порядку та меж цивільно-правовї відповідальності. Юридичні особи можуть
створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених
законом. Різниця полягає у тому, що товариство управляється його
учасниками, а в установі засновники не беруть участь в управлінні
юридичною особою.

Товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників),
які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене
й однією особою, якщо законом це прямо не заборонено. ЦК України поділяє
товариства на підприємницькі та непідприємницькі.

Господ

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і
виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори
учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань
діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними
зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів
приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше
не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення
змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що
становить п’ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про
ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів,
якщо інше не встановлено законом.

Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами
товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і
товариством. Порядок скликання загальних зборів визначається в
установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не
менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних
зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не
виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори. Рішення
загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та
встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може
складатися з однієї або кількох осіб. Члени виконавчого органу можуть
бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов’язків, якщо в
установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого
органу від виконання своїх обов’язків. Назвою виконавчого органу
товариства відповідно до установчих документів або закону може бути
«правління», «дирекція» тощо.

Право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо
передаватися іншій особі. Учасники товариства мають право вийти з
товариства, якщо установчими документами не встановлений обов’язок
учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений
строк, який не може перевищувати одного року. Учасник товариства у
випадках та у порядку, встановлених установчими документами або законом,
може бути виключений з товариства.

Підприємницькі товариства – це такі, що здійснюють підприємницьку
діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між
учасниками. Вони можуть бути створені лише як господарські товариства
(повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або
додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі
кооперативи. Це встановлено у ст. 84 ЦК України.

Господарськими товариствами є юридичні особи, статутний (складений)
капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства
можуть бути створені у формі повного товариства, командитного
товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю,
акціонерного товариства (ст. 113 ЦК України).

Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична
особа. Законом може бути заборонена чи обмежена участь окремих категорій
фізичних осіб у господарських товариствах, крім акціонерних товариств.
Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може
бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Оскільки згідно з ЦК України дозволяється створення акціонерного
товариства, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю однією
особою, бачимо тут певну специфіку щодо установчих документів. Замість
установчого договору в цьому випадку має бути одностороння угода —
рішення засновника про створення господарського товариства.

Акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на певне
число акцій.. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми
зобов’язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за
зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з
діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених
статутом, відповідають за зобов’язаннями товариства у межах неоплаченої
частини вартості належних їм акцій. Акціонери мають право відчужувати
акції, що їм належать, без згоди інших акціонерів. Найменування
акціонерного товариства має містити його найменування і зазначення того,
що товариство є акціонерним. Акціонерне товариство, яке проводить
відкриту підписку на акції, зобов’язане щорічно публікувати для
загального відома річний звіт, бухгалтерський баланс, відомості про
прибутки і збитки, а також іншу інформацію, передбачену законом.

Акціонерне товариство може бути створене юридичними та фізичними
особами. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони
укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними
спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є
установчим документом товариства. Договір про створення акціонерного
товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється
фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню. Особи, що
створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за
зобов’язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.
Акціонерне товариство відповідає за зобов’язаннями учасників,
пов’язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій
загальними зборами акціонерів. Акціонерне товариство може бути створене
однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним
акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації
і опублікуванню для загального відома.. Акціонерне товариство не може
мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є
одна особа.

Установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут
акціонерного товариства має містити відомості про: розмір статутного
капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та
їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і
компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними
рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші
відомості, передбачені законом.

Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу
акціонерного товариства не може перевищувати двадцяти п’яти відсотків.
Акціонерне товариство має право випускати облігації на суму, яка не
перевищує розміру статутного капіталу або розміру забезпечення, що
надається товариству з цією метою третіми особами. Акціонерне товариство
не має права оголошувати та виплачувати дивіденди: 1) до повної сплати
всього статутного капіталу; 2) при зменшенні вартості чистих активів
акціонерного товариства до розміру меншого, ніж розмір статутного
капіталу і резервного фонду; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У
загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно
від кількості і виду акцій, що їм належать. Акціонери (їхні
представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із
зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере
участь у зборах. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів
належить: 1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна
розміру його статутного капіталу; 2) обрання членів наглядової ради, а
також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;
3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків
товариства; 4) рішення про ліквідацію товариства. До виключної
компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути
також віднесене вирішення інших питань. Загальні збори акціонерів
скликаються не рідше ніж один раз на рік. Позачергові збори акціонерів
скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності
обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому
випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

В акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного
товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу
та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов’язкового створення в
акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами
його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає
форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво
його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений
статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного
товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і
наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним
зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та
організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені
акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного
товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути
колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор,
генеральний директор).

Акціонерна товариства у свою чергу мають різновиди: відкриті (ВАТ),
закриті (ЗАТ), державні (ДАТ), холдинги. На підставі чинного
законодавства можна виділити й акціонерні товариства з особливим
правовим режимом (відкриті акціонерні товариства на базі майна об’єктів
незавершеного бідвництва).

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома
особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір
яких встановлюється статутом (ст. 140 ЦК України).

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його
зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю
товариства, у межах вартості внесених ними вкладів. Учасники товариства,
які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його
зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з
учасників. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має
містити найменування товариства, а також слова «товариство з обмеженою
відповідальністю».

У товаристві з обмеженою відповідальністю статутний капітал поділений на
частки учасників, а в останніх відсутня відповідальність за боргами
юридичної особи. У силу викладеного кредиторам товариства залишається
розраховувати лише на його майно. Звідси і вимоги закону до визначення і
формування мінімальної суми статутного капіталу товариства з обмеженою
відповідальністью. Ці особливості важливі для розуміння природи цього
різновиду господарчих товариств. Підкреслимо, що розподіл статутного
капіталу, на частки учасників не робить майно суспільства їх частковою
власністю, оскільки внески учасників стають власністю товариства.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю
встановлюється законом. Таке товариство може мати і єдиного засновника,
причому не обов’язково професійного комерсанта, оскільки це — об’єднання
капіталів, а не осіб. Отже, засновниками товариства з обмеженою
відповідальністю можуть бути, зокрема, і некомерційні організації, і
будь-які дієздатні громадяни (фізичні особи).

При перевищенні максимальної кількості учасників товариство з обмеженою
відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом
одного року, а зі спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку,
якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.
Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником
інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може
бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке
має одного учасника.

Оскільки засновники товариства з обмеженою відповідальністю не
зобов’язані брати участь у його діяльності, з’являється необхідність
мати спеціальні органи цієї юридичної особи, компетенція яких, як і
деякі інші питання, може бути встановлена тільки статутом. Звідси
наявність у даного суспільства двох установчих документів — установчого
договору і статуту. Статут затверджується засновниками.

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома
особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між
собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі,
який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної
діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку
у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення
вкладів та інші умови. Договір про заснування товариства з обмеженою
відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при
державній реєстрації товариства не є обов’язковим.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити відомості
про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника;
склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень;
розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання
(переходу) часток у статутному фонді. Статут товариства з обмеженою
відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що
здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори
його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється
виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне
керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його
учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі
складу учасників товариства.

Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією
або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки,
розмір яких визначений статутом.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть субсидіарну
відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном в однаковому для
всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який
встановлюється статутом товариства. У разі визнання банкрутом одного з
учасників його відповідальність за зобов’язаннями товариства
розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у
статутному капіталі товариства. Найменування товариства з додатковою
відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова
«товариство з додатковою відповідальністю».

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення ЦК
України про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не
встановлено статутом товариства і законом.

z

|

~

?

‚ d

f

h

?

h

j

avaxaAbAebUbUebababoboeae*eIAEIe1/4e1/4?eFe???????eaeaeaeaeaeaeaeaeaeaea
eaeaeaeaeaeaeae

unununununununununununununununununununununununununununununununununununun
ununcacacacnunun

Xвідрізняється тією важливою ознакою, що при недостатності майна
останнього для задоволення вимог кредиторів на учасників такої юридичної
особи може бути покладена додаткова відповідальність. Учасники
відповідають належним особисто їм майном. Однак розмір цієї
відповідальності обмежений: він стосується не усього їхнього майна, що
характерно для повних товариств, а лише його частини — в однакового для
всіх учасників кратного розміру до суми внесених ними внесків
(триразовому, п’ятикратному тощо).

Повним, згідно із ст. 119 ЦК України, є товариство, учасники якого
відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку
діяльність від імені товариства і солідарно відповідають за його
зобов’язаннями усім майном, що їм належить.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства. Учасник
повного товариства не має права без згоди інших учасників вчиняти від
свого імені та у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб правочини,
що є однорідними з тими, які становлять предмет діяльності товариства.

Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх
його учасників, слова «повне товариство» або містити ім’я (найменування)
одного чи кількох учасників з доданням слів «і компанія», а також слова
«повне товариство».

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору.
Засновницький договір підписується всіма його учасниками. Засновницький
договір повного товариства має містити відомості про: розмір та склад
складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з
учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними
вкладів.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою
всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути
передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів
учасників. Кожний учасник повного товариства має один голос, якщо
засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення
кількості голосів. Кожний учасник повного товариства, незалежно від
того, чи уповноважений він вести справи товариства, має право
ознайомлюватися з усією документацією щодо ведення справ товариства.
Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю
учасників товариства, є нікчемною.

Кожний учасник повного товариства має право діяти від імені товариства,
якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи
спільно або що ведення справ доручено окремим учасникам.

Командитним товариством, згідно зі ст. 133 ЦК України, є товариство, в
якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства
підприємницьку діяльність і солідарно відповідають за зобов’язаннями
товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька
учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із
діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть
участі в діяльності товариства.

Найменування командитного товариства має містити імена (найменування)
всіх повних учасників, слова «командитне товариство» або містити ім’я
(найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і
компанія», а також слова «командитне товариство». Якщо у найменування
командитного товариства включене ім’я вкладника, такий вкладник стає
повним учасником товариства. До командитного товариства застосовуються
положення про повне товариство, якщо інше не встановлено законом.

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького
договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.
Засновницький договір командитного товариства має містити відомості про:
розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни
часток кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупний розмір
вкладів вкладників.

Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві
залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в
одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне
товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом
є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені
цією статтею для командитного товариства.

Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному
товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути
учасником повного товариства. Повний учасник командитного товариства не
може бути вкладником цього самого товариства. Сукупний розмір вкладів
вкладників не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків складеного
капіталу повного товариства. На момент державної реєстрації командитного
товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі,
встановленому законом.

Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними
учасниками у порядку, встановленому ЦК України для повного товариства.
Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю
командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо
управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства
можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Виробничі кооперативи – це добровільні об’єднання громадян на засадах
членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка
базується на їхній власній трудовій участі та об’єднанні його членами
майнових пайових внесків (ст. 163 ЦК України). Статутом кооперативу та
законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого
кооперативу на засадах членства також інших осіб.

Члени виробничого кооперативу несуть субсидіарну відповідальність за
зобов’язаннями кооперативу у розмірах та порядку, встановлених статутом
кооперативу і законом.

Найменування кооперативу має містити його найменування, а також слова
«виробничий кооператив».

Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що
затверджується загальними зборами його членів. Статут виробничого
кооперативу має містити такі специфічні відомості як про: розмір
пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення пайових
внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення
зобов’язання щодо внесення пайових внесків; характер і порядок трудової
участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності
за порушення зобов’язань щодо особистої трудової участі; порядок
розподілу прибутку і збитків кооперативу; розмір і умови субсидіарної
відповідальності його членів за зобов’язаннями кооперативу; склад і
компетенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними
рішень.

Майно, що є у власності виробничого кооперативу, поділяється на паї його
членів відповідно до статуту кооперативу. Член виробничого кооперативу
зобов’язаний внести до дня державної реєстрації кооперативу не менше
десяти відсотків пайового внеску, а частину, що залишилася, — протягом
року з дня його державної реєстрації, якщо інший строк не встановлений
статутом кооперативу. Виробничий кооператив не має права випускати
акції.

Прибуток виробничого кооперативу розподіляється між його членами
відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не встановлений
статутом кооперативу. Майно, що залишилося після ліквідації виробничого
кооперативу та задоволення вимог його кредиторів, розподіляється між
його членами відповідно до їхньої трудової участі, якщо інший порядок не
встановлений статутом кооперативу.

Член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому
разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне
розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом
кооперативу. Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові
кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому
статутом кооперативу і законом.

Член виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за
рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання
обов’язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших
випадках, встановлених статутом кооперативу і законом. Член виробничого
кооперативу, якого виключили із кооперативу, має право на одержання паю
та інших виплат, встановлених статутом кооперативу, відповідно до
частини першої цієї статті.

Член виробничого кооперативу має право передати свій пай чи його частину
іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом
кооперативу і законом. Передання паю (його частини) особі, яка не є
членом виробничого кооперативу, допускається лише за згодою кооперативу.
У цьому разі інші члени кооперативу користуються переважним правом
купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його
частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється
статутом кооперативу і законом. У разі смерті члена виробничого
кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу,
якщо інше не встановлено статутом кооперативу. При відмові прийняти
спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість
паю померлого члена кооперативу. Звернення стягнення на пай члена
виробничого кооперативу за його власними зобов’язаннями допускається
лише у разі недостатності у нього іншого майна у порядку, встановленому
статутом кооперативу і законом.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті
одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (ст. 85
ЦК України). Отже, взагалі отримання прибутку такими юридичними особами
є можливим, але це не може бути основною метою їх діяльності.

Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян
тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати
підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця
діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її
досягненню.

Об’єднання громадян як такі не отримали у ЦКУ загального правового
регулювання. Їх правове становище врегульовано здебільше на рівні
спеціальних нормативних актів поточного законодавства. Зокрема це ЗУ
“Про об’єднання громадян”, а стосовно політичних партій – ЗУ “Про
політичні партії”.

Ці юридичні особи поряд з із загальними ознаками мають й спеціальні. До
них відноситься наявність:

системи істотних соціальних зв’язків, через які люди об’єднуються в
єдине ціле;

внутрішньої структурної диференціації та підпорядкування;

визначеної мети їх створення та засад функціонування;

певну систему взаємодії структурних підрозділів.

Установа — це організація, створена однією або кількома особами
(засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання
(виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками,
за рахунок цього майна.

В установі обов’язково створюється правління. Установчий акт може
передбачати створення також інших органів, визначати порядок формування
цих органів та їх склад. Нагляд за діяльністю установи здійснює її
наглядова рада. Наглядова рада здійснює нагляд за управлінням майном
установи, додержанням мети установи та за її іншою діяльністю відповідно
до установчого акта (ст. 101 ЦК України).

В установчому акті визначається майно, яке засновник (а в разі його
смерті — зобов’язана особа) повинен передати установі після її державної
реєстрації.

Якщо здійснення мети установи стало неможливим або воно загрожує
суспільним інтересам, то відповідний орган, який здійснює державну
реєстрацію, може звернутися до суду з заявою про визначення іншої мети
установи за погодженням з органами управління установою.. У разі зміни
мети установи суд повинен враховувати наміри засновника та дбати про те,
щоб вигоди від використання майна установи передавалися тим
дестинаторам, яким ці вигоди призначалися за наміром засновника. Суд
може змінити структуру управління установи, якщо це необхідно внаслідок
зміни мети установи або з інших поважних причин. У разі зміни мети
установи або зміни структури управління установи її правління
зобов’язане повідомити суд у письмовій формі про свою думку з цього
питання.

Головна мета та напрямки діяльності установи є некомерційними.
Фінансування установи в повному обсязі чи частково здійснюється за
рахунок коштів її засновників (внесків). Можливим є жертвування коштів
для існування установи з боку інших осіб, що підтримують цілі її
діяльності. Це, зокрема, можуть бути медичні, навчальні, виховні
заклади.

ЦКУ відмовився від такої організаційно-правової форми юридичної особи як
підприємство. Між тим законодавство таку організаційно-правову форму
містить і від неї цивільне законодавство абстрагуватися не може навіть
попри те, що термін підприємство розглядається не як суб’єкт права, а як
його об’єкт (ст. 191 ЦК України). Оскільки в Главі 7 ГКУ збережена
конструкція підприємства як юридичної особи, та врегульовані засади
діяльності державних та комунальних унітарних підприємств (Глава 8),
підприємствами визнано й господарські товариства (ст. 79) то
відмахнутися чи ігнорувати їх як юридичні особи ми не можемо.

Легальне визначення підприємства як юридичної особи вітворене в ГК
України та збереглося в інших нормативних актах. Відповідно до ч.1 ст.
62 ГК України підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, що
створений компетентним органом державної влади або органом місцевого
самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та
особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої,
науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в
передбаченому ГК України та іншими законами порядку. Підприємство згідно
ч.4 цієї статті визнається юридичною особою, має відокремлене майно,
самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку із своїм
найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Легальні визначення підприємства, що містяться наразі в законодавстві
досить суперечливі інколи навіть взагалі досить проблемні. Так згідно
ч.30 ст.1 Митного кодексу України підприємство — будь-яка юридична
особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, а також
громадянин, який займається підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи. Іншими словами підприємством визнається кожен
підприємець будь то юридична чи фізична особа.

Література

Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. М., 1950, Советское
гражданское право. Субъекты гражданского права. М., 1984, Цивільне право
України: Підручник: У 2-х кн.

О.В.Дзера, Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери,
Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком Інтер, 2002, Гражданское право: В 2 т.
Том І: Учебник /Отв. ред. проф. Е.А.Суханов. –2-е изд. перераб. и доп.
М.: Изд-во БЕК, 2002;

Гражданское право. Часть І. Учебник/ Под ред. Ю.К.Толстого,
А.П.Сергеева. М.: ТЕИС, 1996.;

Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. М., Статут, 1998,
353с.,

Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів
юридичних спеціальностей вищих закладів освіти

Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н.
Азімова, доцентів С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. –Х., Право. 2000.,

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /О.В.Дзера, Д.В.Боброва,
А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. Кн.1. К., Юрінком
Інтер, 2002,

Предпринимательское право Украины: Учебник/ Под. общ. ред
к.ю.н.Р.Б.Шишки. Х., Эспада. 2001. -с.236

Положення про порядок створення відкритих акціонерних товариств на базі
майна об’єктів незавершеного бідвництва від 29 лютого 1996р. із змінами
від 25 серпня 2004р. //ЗП України.-1996, №8. ст.242; Урядовий кур’єр,
2004. ;165 –С.10

ТОВАРИСТВА

НЕПІДПРИЄМНИЦЬКІ

ПІДПРИЄМНИЦЬКІ

СПОЖИВЧІ КООПЕРАТИВИИИ

ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН

ВИРОБНИЧІ КООПЕРАТИВИ

ГОСПОДАРСЬКИ ТОВАРИСТВА

ОБ’ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН

Похожие записи