Оплата та нормування праці

Під час вивчення зазначеної теми необхідно насамперед звернути увагу, що
згідно з Конституцією України кожен має право на працю, що включає,
зокрема, можливість заробляти собі на життя працею; на заробітну плату,
не нижчу від визначеної законом, а також право на своєчасне одержання
винагороди за працю, яке захищається законом (ст. 43).

Слід також звернути увагу, що сутність заробітної плати виявляється в її
функціях, до яких належать: відтворювальна, стимулювальна, регулювальна
та розподільна. Вивчаючи цю тему, насамперед слід визначитися з такими
категоріями, як оплата праці та заробітна плата. Так, законодавець
використовує зазначені поняття як синоніми. Проте, на думку науковців,
зокрема, Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої, поняття «оплата праці» є
більш широким, ніж поняття «заробітна плата», оскільки його цільове
призначення спрямовано на організацію оплати праці, регулювання всіх її
елементів та всієї системи заходів у цій сфері, а заробітну плату
спрямовано на забезпечення прав працівників у трудових відносинах, на
отримання грошової винагороди. Крім того, слід звернути увагу на
визначення терміна «винагорода» та його співвідношення з терміном
«заробітна плата».

Питання оплати праці регулюються Законом України «Про оплату праці»
(108/95-ВР), Кодексом законів про працю України (322-ІІІ), Законами
України «Про колективні договори і угоди» (3356-XII), «Про професійні
спілки, гарантії їх діяльності» (1045-XIV) та численними
нормативно-правовими актами, зокрема постановами уряду.

Згідно з Законами України «Про колективні договори і угоди» (3356-XII),
«Про професійні спілки, гарантії їх діяльності» (1045-XIV) форми й
системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми
посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат,
премій, винагород та інших заохочувальних виплат установлюються
підприємствами в колективному договорі з додержанням норм і гарантій,
передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними)
угодами. Якщо на підприємстві не укладено колективний договір,
роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з профспілковим органом
(ст. 21).

Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в
установі або організації згідно з законом України «Про професійні
спілки, гарантії їх діяльності» (1045-XIV) разом із роботодавцем вирішує
питання запровадження, перегляду та змін норм праці, оплати праці
працівників підприємства, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних
сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок,
доплат, премій, винагород та інших заохочувальних виплат (ст. 38)

Необхідно звернути увагу, що організація оплати праці здій- снюється на
підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів, зокрема
постанов уряду; генеральних, галузевих, регіональних угод; колективних
договорів; трудових договорів.

Слід запам’ятати, що форми й системи заробітної плати є механізмом
установлення розміру заробітку залежно від кількості та якості праці і
її результатів. Розрізняють дві основні форми заробітної плати, а саме
погодинну та відрядну. Крім того, системи заробітної плати
характеризують взаємозв’язок елементів заробітної плати: тарифної
системи, доплат, надбавок, премій.

Зазначені форми заробітної плати виявляються у вигляді різних систем,
зокрема виділяють такі системи заробітної плати: погодинну (просту
погодинну, погодинно-преміювальну, оплату праці за місячними окладами)
та відрядну (просту відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну,
непряму відрядну, акордну, акордно-преміальну, відсоткову). Зауважимо,
що цей перелік не є вичерпним.

Крім того, трудовим законодавством України передбачено тарифну та
безтарифну оплату праці. І саме основою організації оплати праці є
тарифна система, яка являє собою сукупність нормативів, залежних від
складності, інтенсивності, їх класифікації, умов праці,
природно-кліматичних умов виконання роботи. Тарифна система включає
тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і
тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система
оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх
складності, а працівників — залежно від їхньої кваліфікації та за
розрядами тарифної сітки.

Останнім часом набувають поширення безтарифні системи організації оплати
праці. Щодо безтарифної системи оплати праці, то вона повністю залежить
від остаточних результатів роботи підприємства в цілому.

i

i

<влений з 1 січня 2003 р., — 185 грн, з 1 липня 2003 — 237 грн на місяць. Проте прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку за місяць на поточний рік затверджено в розмірі 342 грн. У зв’язку з цим виникає питання: чи є мінімальна заробітна плата дійсно соціальною гарантією? Слід звернути увагу, що в нашій державі запроваджено згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (491-IV) проведення індексації грошових доходів населення України, якій підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення) за умови перевищення індексу споживчих цін у розмірі 101 % (величина порога індексації). Індексації підлягають грошові доходи у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп. Прожитковий мінімум на 2003 р. затверджений на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 342 грн, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років — 307 грн, віком від 6 до 18 років — 384 грн, працездатних осіб — 365 грн, осіб, які втратили працездатність — 268 грн. Необхідно запам’ятати, що заробітна плата працівникам на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України та може виплачуватися банківськими чеками в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Проте колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати «натурою» (за цінами, не нижчими від собівартості) у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці в грошовому вираженні, є звичайною або бажаною для працівників. Винятком є товари, не дозволені для виплати заробітної плати «натурою», а саме — зброя, боєприпаси та інша продукція військового призначення, що випускається підприємствами оборонної промисловості; продукція, що має стратегічне значення за переліком, визначеним актами законодавства; вибухонебезпечні та отруйні речовини, наркотичні засоби; товари виробничо-технічного призначення; нафта й нафтопродукти; продукція хімічної промисловості, мінеральні добрива; продукція целюлозно-паперової промисловості; будівельні матеріали та вироби з них; лісоматеріали (крім матеріалів, одержаних під час лісозаготівель); товари медичної, фармацевтичної та мікробіологічної промисловості; благородні метали й коштовне каміння, вироби з них; усі види алкогольних напоїв, включаючи спирт і виноматеріали; непродовольчі товари народного споживання; продовольчі товари народного споживання промислової переробки, крім цукру, призначеного для розрахунків із сільськогосподарськими підприємствами і насіннєвими заводами, а також водіями автотранспортних організацій, працівниками залізничного транспорту, які забезпечують перевезення цукрових буряків; продукція переробки ефіроолійних культур, крім олії рослинної, призначеної для розрахунків із працівниками сільськогосподарських підприємств; кокони шовкопряду; махорка, тютюн і тютюнові вироби; продукція звірівництва, хутро; вовна (сировина); шкіра та шкірсировина; сировина льону, конопель, бавовни для текстильної промисловості; лікарські рослини, рицина, хміль, мак; коренеплоди цукрових буряків і продукція від їх переробки; продукція насінництва; продукція бджільництва, крім меду; племінне поголів’я тварин. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи та виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через певний проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі збігання дня виплати заробітної плати з вихідним, святковим або неробочим днем заробітна плата виплачується напередодні. За особистою письмовою згодою працівників виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Крім того, слід запам’ятати, що за кожної виплати заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальну суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри й підстави відрахувань із заробітної плати; суму заробітної плати, що належить до виплати. Література Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/ВР-96. — Ст. 43. Кодекс законів про працю України, затверджений Законом № 322-VIII від 10 грудня 1971 р. — Розд. VІІ. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР. Мандибура В. О., Тімофєєв В. О. Аналіз економічних та правових методів регулювання мінімальної заробітної плати (досвід країн ринкової економіки): Досвід. Проблеми. Пер- спективи. — К.: Парламент. вид-во, 1997. — 82 с.

Похожие записи